Рішення № 110374619, 21.04.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2023 року Справа № 160/2920/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

15.02.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 30.01.2023 року за №046050015361 про відмову у призначенні пенсії за п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за №1788-ХІІ від 05.11.1991 року ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, вчинені при прийнятті рішення від 30.01.2023 року за №046050015361 про відмову у призначенні пенсії за п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за №1788-ХІІ від 05.11.1991 року ОСОБА_1 , які полягають в не зарахуванні ОСОБА_1 до загального страхового стажу періодів її роботи відповідно до трудової книжки від 03.03.1995 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу для призначення пенсії періоди її роботи відповідно до трудової книжки від 03.03.1995 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за п.а ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за №1788-ХІІ від 05.11.1991 року відповідно до вимог ч.5 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за №1058-ІV та призначити ОСОБА_1 , пенсію за п.а ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за №1788-ХІІ від 05.11.1991 року відповідно до вимог ч.5 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за №1058-IV, з 14.01.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона після досягнення 45 років звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Позивач послалася на те, що набуття нею права на призначення згаданої пенсії підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, яким зміни до пункту «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ щодо збільшення пенсійного віку, внесені Законом №213-VІІІ, були визнані неконституційними. Проте, пенсійний орган відмовив у призначенні пільгової пенсії, у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, посилаючись на пункт 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також позивач зауважила, що пенсійний орган спірним рішенням не зарахував до страхового стажу позивача періоди її роботи відповідно до трудової книжки від 03.03.1995 року. У зв`язку з чим, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

17.02.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

16.03.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обгрунтування відзиву відповідач-1 зазначив, що позивач не має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах через недосягнення пенсійного віку, встановленого п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також відповідач-1 зауважив, що періоди роботи позивач згідно трудової книжки не враховані до страхового стажу позивача, оскільки запис про прізвище позивача на титульній сторінці трудової книжки внесено із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року. У зв`язку з чим, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

24.03.2023 року залучено співвідповідачем Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

13.04.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач-2 зазначив, що позивач не має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах через недосягнення пенсійного віку, встановленого п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також відповідач-2 зауважив, що періоди роботи позивач згідно трудової книжки не враховані до страхового стажу позивача, оскільки запис про прізвище позивача на титульній сторінці трудової книжки внесено із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року. У зв`язку з чим, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзиви на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

16.01.2023 року ОСОБА_1 виповнилось 45 років.

23.01.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

30.01.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 від 23.01.2023 року та рішенням, за №046050015361 відмовило в призначенні пенсії, у зв`язку з недосягненням на день звернення пенсійного віку, встановленого статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказаним рішенням також відмовлено в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки від 03.03.1995 року через заповнення запису на титульній сторінці трудової книжки із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 року.

Також у вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 24 роки 07 місяців 25 днів, стаж роботи по Списку №1 15 року 10 місяців 10 днів, а вік заявника 45 років.

Не погоджуючись із такими рішенням відповідача-1, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у нійвстановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1,2,3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637) - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Як встановлено судом, на титульній сторінці трудової книжки позивача наявне виправлення прізвища власника трудової книжки, а саме зазначено виключно прізвище ОСОБА_2 .

В свою чергу, з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища судом встановлено, що ОСОБА_3 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_4 .

З матеріалів пенсійної справи позивача, які надані відповідачем-2, судом встановлено, що до страхового стажу позивача враховано наступні періоди роботи:

- з 01.09.1993 року по 25.06.1996 року;

- з 02.10.1996 року по 31.01.1999 року;

- з 01.02.1999 року по 30.09.2000 року;

- з 01.03.2004 року по 30.09.2004 року;

- з 01.07.2005 року по 21.02.2007 року;

- з 22.02.2007 року по 31.12.2022 року.

Судом було досліджено трудову книжку позивача та матеріали пенсійної справи позивача та встановлено, що до страхового стажу позивач враховані всі періоди, наявні в трудовій книжці позивача.

Таким чином, позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи згідно трудової книжки позивача від 03.03.1995 року не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання призначення позивачу пільгової пенсії, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Натомість згідно з пунктом «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»(далі - Закону №1788-XII) в чинні редакції, згідно із висновками рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, а не Закону №1058-ІV.

Як встановлено судом, станом на дату звернення до пенсійного органу позивачу виповнилось 45 років, страховий стаж позивача складав 24 роки 07 місяці 25 днів, а пільговий стаж за Списком №1 складав 15 років 10 місяці 10 днів.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем-1 протиправно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з посиланням на недосягнення нею пенсійного віку, визначеного пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 року у справі №360/3611/20.

Отже, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №046050015361 від 30.01.2023 року є протиправним та підлягає скасуванню та позивачу підлягає призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 16.01.2023 року, тобто з дати, коли позивачу виповнилось 45 років.

Таким чином, суд доходить висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 16.01.2023 року.

Крім цього суд зауважує, що вимоги позивача щодо зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах не підлягають задоволенню, як такі, що фактично вважаються вирішеними зобов`язанням пенсійного орагну призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно дост.90 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Частиною 2ст.77 Кодексу адміністративного судочинства Українивизначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з ч.5ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на вищевикладене, враховуючи той факт, що вимоги позивача, які не підлягають задоволенню є похідними, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.139,241-246,250,251,257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №046050015361 від 30.01.2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«а» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 16.01.2023 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею295,297 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя В.В. Горбалінський