Рішення № 110374456, 20.03.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2023 року Справа № 160/348/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

04.01.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі відповідач-2), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач-3) в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які оформлені листами №047250013708 від 25.04.2022 та від 05.12.2022;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 07.03.2022, та провести перерахунок та виплатити заборгованість, що утворилася з 07.03.2022;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 для призначення пенсії в якості страхового стажу, що дає право на пенсію за віком, періоди з 23.11.1979 по 13.12.1979, з 21.03.1980 по 21.05.1982, з 13.08.1982 по 05.07.1984, з 01.01.1985 по 12.09.1994, з 05.01.1995 по 02.10.1995, з 12.10.1997 по 28.07.1998, з 01.03.1999 по 01.09.1999, з 01.10.2000 по 01.06.2002, з 01.01.2002 по 03.10.2002, з 01.11.2007 по 07.10.2008, з 11.02.2009 по 23.09.2009, з 16.05.2019 по 08.01.2021, з 14.01.2021 по 18.04.2021, з 19.04.2021 по 18.07.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 21.04.2022 та 28.11.2022 вона звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 25.04.2022 та 05.12.2022 рішенням ГУ ПФУ в Сумській області та ГУ ПФУ в Донецькій області відомлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років. Неврахування відповідачами періодів роботи позивача до страхового стажу стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 відкрито провадження у справі № 160/348/23 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху після відкриття.

10.02.2023 ухвалою суду продовжено розгляд справи №160/348/23.

15.02.2023 на адресу суду від представника відповідача-3 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що відповідач-3 розглянувши усі наявні документи та враховуючи дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, на момент звернення за призначенням пенсії за віком загальний стаж позивача складав 12 років 02 місяці 28 днів (при необхідних 29 роках). Також зазначено, що період роботи ОСОБА_1 з 01.01.1985 по 06.08.1992 не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки наявне виправлення дати наказу та прийняття, не завірене в установленому порядку, в записі про звільнення відсутня посада відповідальної особи, назва підприємства при прийнятті на роботу не збігається з назвою підприємства при звільненні. Також, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 13.01.1993 по 12.09.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 23.11.1979, оскільки в записі про звільнення відсутня посада відповідальної особи. До страхового стажу ОСОБА_1 також не зараховано період роботи з 01.03.1999 по 01.09.1999 згідно довідки від 01.09.1999, оскільки в довідці наявне виправлення дати наказу на прийняття, не завірене в установленому порядку, не надано трудовий договір, відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Так, згідно наданих ОСОБА_1 документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу станом на дату звернення страховий стаж останньої складав 12 років 02 місяці 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону №1058.

02.02.2023 від представника відповідача-1 надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 01.01.1985 по 06.08.1992 у кінотеатрі ім. Довженка, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_1 запис про роботу , а саме в даті наказу про працевлаштування наявне виправлення, запис про виправлення не завірений печаткою та підписом, відомості про звільнення не завірені підписом відповідальної особи, також відсутні дані про реорганізацію підприємства, що суперечить вимогам Інструкції №162. Період роботи з 13.01.1993 по 12.09.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 23.11.1979 також не зараховано до страхового стажу позивача, оскільки в записі про звільнення відсутня посада відповідальної особи. Крім того, не зараховано до страхового стажу і період роботи з 01.03.1999 по 01.09.1999 згідно довідки від 01.09.1999, оскільки в довідці наявне виправлення дати наказу на прийняття, не завірене в установленому порядку, не надано трудовий договір, відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Також, період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки в свідоцтві про народження дитини НОМЕР_2 від 23.06.1986 відсутня відмітка про видачу паспорту. Враховуючи вищевикладене для призначення пенсії за віком в ОСОБА_1 не достатньо страхового стажу передбаченого законодавством України.

20.03.2023 на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано аналогічну правову позицію, що і в позовній заяві.

Відповідач-2, у строки встановлені ухвалою суду від 09.01.2023, відзив на позов суду не надав, зазначену ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження було отримано останнім 17.01.2023, що підтверджується довідкою про доставку в електронний кабінет, виготовленою відповідальним працівником секретарем судового засідання ОСОБА_2 .

У відповідності до положень ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 21.04.2022 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заяву позивача від 21.04.2022, засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Результат розгляду вищевказаної заяви позивача оформлено Рішенням Головного управління ПФУ в Сумській області про відмову у призначенні пенсії від 25.04.2022 №047250013708.

У вказаному рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж визначений ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років. Страховий стаж ОСОБА_1 становить 13 років 04 місяці 04 дні.

Також зазначено, що період роботи ОСОБА_1 з 01.01.1985 по 06.08.1992 не зараховано до страхового стажу з огляду на те, що в даті наказу на прийняття наявне виправлення, відсутня посада, підпис відповідальної особи на запису про звільнення, відсутня довідка про реорганізацію даного підприємства.

28.11.2022 ОСОБА_1 повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заяву позивача від 28.11.2022, засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Результат розгляду вищевказаної заяви позивача оформлено Рішенням Головного управління ПФУ в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії від 05.12.2022 №047250013708.

У вказаному рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж визначений ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років. Страховий стаж ОСОБА_1 становить 12 років 02 місяці 28 днів.

Також зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано:

- період роботи з 01.01.1985 по 06.08.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 23.11.1979, оскільки в даті наказу на прийняття наявне виправлення, відсутня посада, підпис відповідальної особи на запису про звільнення, відсутня довідка про реорганізацію даного підприємства;

- період роботи з 13.01.1993 по 12.09.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 23.11.1979, оскільки в записі про звільнення відсутня посада відповідальної особи;

- період роботи з 01.03.1999 по 01.09.1999 згідно довідки від 01.09.1999, оскільки в довідці наявне виправлення дати наказу на прийняття, не завірене в установленому порядку, не надано трудовий договір, відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування;

- період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки в свідоцтві про народження дитини НОМЕР_2 від 23.06.1986 відсутня відмітка про видачу паспорту.

Не погоджуючись зі спірними рішеннями відповідачів, та вважаючи їх протиправними позивач звернулася до суду з цим позовом.

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (ч. 1 та 2 ст. 7 Закону № 1788-XII).

Відповідно до ст. 9 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Згідно із ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 4 вказаної статті Закону № 1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів його роботи з 01.01.1985 по 06.08.1992, з 13.01.1993 по 12.09.1994, з 01.03.1999 по 01.09.1999, період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Поряд з цим згідно даних трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 23.11.1979 позивач у періоди:

- з 01.01.1985 по 06.08.1992 працювала на посаді кіномеханіка 3-ї категорії у кінотеатрі ім. Довженка;

- з 13.01.1993 по 12.09.1994 працювала на посаді кіномеханіка 1-ї категорії у кінотеатрі ім. Довженка.

Згідно довідки від 01.09.1999, наданої Приватною виробничою торгово-комерційною фірмою «ЕЛІЙ» ОСОБА_1 у період з 01.03.1999 по 01.09.1999 працювала у фірмі «ЕЛІЙ» на посаді прибиральниці.

Означені періоди роботи ОСОБА_3 не зараховані відповідачами до страхового стажу позивача, з огляду на те, що в записах трудової книжки НОМЕР_1 від 23.11.1979 наявні відповідні недоліки, разом з тим суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з приписів пункту 3 Порядку № 637, підтвердження трудового стажу необхідне в разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.

Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58), заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції № 58, у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Отже, з вище наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірні періоди.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Крім цього, потрібно враховувати, що Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а дійшов висновку, що підставою для призначення є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Враховуючи те, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 23.11.1979 містить всі необхідні відомості про трудову діяльність ОСОБА_3 , суд доходить до висновку, що відповідачами протиправно не враховано до страхового стажу періоди роботи позивача з 01.01.1985 по 06.08.1992, з 13.01.1993 по 12.09.1994.

Також, на підтвердження періоду роботи з 01.03.1999 по 01.09.1999 ОСОБА_3 надано довідку від 01.09.1999, видану Приватною виробничою торгово-комерційною фірмою «ЕЛІЙ», з якої вбачається, що позивач у період з 01.03.1999 по 01.09.1999 працювала прибиральницею у Приватній виробничій торгово-комерційній фірмі «ЕЛІЙ».

Згідно частини третьої статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Згідно абзацу третього пункту 1 частини першої статті 45 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: при відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.

Відповідно до пункт 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі по тексту - Порядок № 22-1), заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Згідно пункту 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (пункт 4.7 Порядку № 22-1).

Аналізуючи викладені норми, суд приходить до висновку, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган.

При цьому, з аналізу пункту 4.3 Порядку № 22-1 слідує, що строк прийняття рішення про призначення пенсії може бути продовжено на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Тобто, перевірка поданих для призначення пенсії документів проходить до призначення пенсії, разом з тим, в даному випадку, перевірка достовірності та обґрунтованості видачі довідки від 01.09.1999, виданої Приватною виробничою торгово-комерційною фірмою «ЕЛІЙ» взагалі не проводилась.

Відповідачами не надано до суду жодних доказів вчинення ними дій, зокрема, щодо направлення відповідних запитів на проведення перевірки наданої ОСОБА_3 довідки від 01.09.1999.

Суд звертає увагу на те, що не вчинення відповідачем жодних дій щодо перевірки обгрунтованості видачі документів підприємствами, установами та організаціями не може бути підставою для неврахування зазначених документів при призначенні та виплаті пенсії позивачу. Виключно встановлення факту подання недостовірних відомостей, а не виникнення сумнівів і проведення перевірки, є підставою для неврахування довідки від 01.09.1999.

У цьому випадку позивач не може бути позбавлений права на призначення пенсії у зв`язку з обставинами, що виникли не з вини позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №348/463/17 та від 13.02.2020 у справі №523/19088/16-а.

Таким чином, відповідача слід зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.03.1999 по 01.09.1999.

Втім, суд вважає передчасними вимоги позивача щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 для призначення пенсії в якості страхового стажу, що дає право на пенсію за віком, періоди з 23.11.1979 по 13.12.1979, з 21.03.1980 по 21.05.1982, з 13.08.1982 по 05.07.1984, з 07.08.1992 по 12.01.1993, з 05.01.1995 по 02.10.1995, з 12.10.1997 по 28.07.1998, з 01.10.2000 по 01.06.2002, з 01.01.2002 по 03.10.2002, з 01.11.2007 по 07.10.2008, з 11.02.2009 по 23.09.2009, з 16.05.2019 по 08.01.2021, з 14.01.2021 по 18.04.2021, з 19.04.2021 по 18.07.2022, оскільки вказані періоди спірними відмовами пенсійних органів не розглядались, оцінка їм не надавалась, відтак, на думку суду, в межах визначених вимог, між позивачем та відповідачем відсутні спірні правовідносини, що виключає можливість суду надавати їм правову оцінку.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 07.03.2022, та провести перерахунок та виплатити заборгованість, що утворилася з 07.03.2022, суд враховує таке.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Окрім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково, вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що задоволення зазначеної позовної вимоги буде втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та прийняттям рішення замість нього, що не входить до компетенції суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Таким чином, належним способом захисту прав позивача у цій справі є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21.04.2022 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій та рішення. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 992,40 грн.

Отже, відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 992,40 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047250013708 від 25.04.2022 та №047250013708 від 05.12.2022.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 01.01.1985 по 06.08.1992, з 13.01.1993 по 12.09.1994, з 01.03.1999 по 01.09.1999.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21.04.2022 та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (код ЄДРПОУ 21108013) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 496,20 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 496,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А. Ю. Рищенко