Ухвала суду № 110374121, 21.04.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

21 квітня 2023 р.Справа № 120/4384/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши в письмовому проваджені звіт про виконання судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.08.2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ України у Вінницькій області від 08.02.2021 року № 905290186139.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 11.06.2020 року, враховуючи довідки ПАТ "Український Інноваційний банк" від 23.03.2012 року № 215 та довідок Національного банку України від 29.05.2020 року № 60-0034/383, № 60-0034/384, № 60-0034/385, № 60-0034/386, № 60-0034/387, № 60-0034/388, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

20.02.2023 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про здійснення судового контролю, пов`язаного з виконанням рішення суду в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Ухвалою суду від 27.02.2023 року клопотання позивача призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу строк для надання письмових пояснень по суті поданого клопотання.

08.03.2023 року відповідачем подано пояснення щодо виконання рішення суду, з яких відповідач зазначає про повне виконання останнього в межах покладених судом зобов`язань та у відповідності до вимог чинного законодавства.

09.03.2023 року на електронну адресу суду надійшли аналогічні за змістом пояснення відповідача, подані іншим уповноваженим представником відповідного суб`єкта владних повноважень.

За наслідком розгляду вказаних матеріалів, ухвалою від 20.03.2023 року, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області у місячний строк з дати отримання цієї ухвали подати до Вінницького окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення суду від 04.08.2021 року по справі № 120/4384/21-а

20.04.2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов звіт про виконання рішення суду.

Враховуючи відсутність відповідного клопотання позивача, суд вважає за можливе розглянути звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши наведені сторонами аргументи, суд при вирішення поданої заяви по суті зважає на наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами 2-4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Такі ж вимоги передбачені статтею 14 КАС України.

Крім того, у відповідності до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" № 1403-VIII від 2 червня 2016 року примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках на приватних виконавців.

Поряд з цим суд здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку та на підставах, визначених нормами процесуального права. Так, частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених частиною 1 статті 382 КАС України. Тобто зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі № 286/766/17 та в ухвалі від 05.07.2018 у справі № 206/3911/17.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суд своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, а також накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки відповідачу надано достатній строк для подання звіту про виконання судового рішення у цій справі і встановлення нового звіту є недоцільним (позбавлене сенсу), суд за результатами розгляду звіту відповідача може: 1) або накласти на керівника Міністерства внутрішніх справ України штраф за невиконання судового рішення, в разі його фактичного невиконання; 2) або прийняти звіт про виконання судового рішення.

Інших повноважень суду при здійсненні судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах статтею 382 КАС України не передбачено.

Судом встановлено, що рішенням Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.08.2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ України у Вінницькій області від 08.02.2021 року № 905290186139.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 11.06.2020 року, враховуючи довідки ПАТ "Український Інноваційний банк" від 23.03.2012 року № 215 та довідок Національного банку України від 29.05.2020 року № 60-0034/383, № 60-0034/384, № 60-0034/385, № 60-0034/386, № 60-0034/387, № 60-0034/388, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Як вбачається з поданого до суду звіту та доданих до нього документів, на виконання вищезазначеного рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області ОСОБА_1 з 11.06.2020 проведено відповідний перерахунок пенсії з урахуванням абзацу 1 частини 1 статті 40 Закону 1058, за якою для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000року.

Для обчислення пенсії позивача врахована заробітна плата по 30.06.2000р. за період з 01.04.1994р. по 30.09.1994р., з 01.02.1995р. по 31.07.1999р.. Внаслідок чого, розмір пенсії з 11.06.2020р. склав - 4018,51грн, з 01.03.2022 -4153,51грн, з 01.07.2022 - 4445,77грн, з 01.03.2023 - 4545,77грн

За таких обставин, Головним управлінням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.08.2021 у справі №120/4384/21-а за позовом ОСОБА_1 виконано в межах покладених судом зобов`язань та у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене та беручи до уваги фактичне виконання відповідачем рішення суду у справі №120/4384/21-а, суд не вбачає перешкод для прийняття звіту ГУ ПФУ у Вінницькій області від 19.04.2023 року № 0200-0902-7/38152.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.08.2021 року в адміністративній справі № 120/4384/21-а. за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяЧернюк Алла Юріївна