Ухвала суду № 110367903, 21.04.2023, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/3339/23

Провадження 1-кс/712/1627/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2023 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , скаржника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність службової особи Черкаської спеціалізованої прокуратури у оборонній сфері щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Соснівського районного суду м. Черкаси надійшла скарга ОСОБА_4 на бездіяльність службової особи Черкаської спеціалізованої прокуратури у оборонній сфері щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення.

У обґрунтування своєї скарги скаржник посилається на те, що 03.04.2023 він надіслав на електронну адресу Черкаської спеціалізованої прокуратури у оборонній сфері заяву про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 383 КК України, вчинені, на думку скаржника, службовою особою УСБУ в Черкаській області, яка, зловживаючи своїм службовим становищем, внесла до офіційного документу неправдиві відомості про вчинення ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, та здійснила завідоме неправдиве повідомлення органа досудового розслідування про вчинення злочину ОСОБА_4 .

Скаржник у судовому засіданні просив задовольнити його скаргу.

Прокурор у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_4 , вважаючи її безпідставною.

Дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи, заслухавши пояснення сторін, слідчий суддя приходить до такого.

У судовому засіданні встановлено, що скаржник надіслав на електронну адресу прокуратури заяву про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 383 КК України.

Наданий скаржником скріншот з поштової скриньки домену «gmail.com» не містить файлу з цифровим підписом відповідно до вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Згідно цієї заяви, 04.08.2014 оперуповноваженим відділу контррозвідки УСБУ в Черкаській області старшим лейтенантом ОСОБА_6 складено рапорт про те, що згідно отриманої інформації в діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України. Про відсутність доказів у державній владі ОСОБА_4 констатовано окремою думкою судді Апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_7 , доданої до ухвали апеляційного суду Черкаської області від 15.12.2014.

Отже, на думку скаржника, наявні ознаки складання службовою особою завідомо неправдивого документа з внесенням до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей з наступним завідомо неправдивим повідомленням органа досудового розслідування із штучним створенням доказів про вчинення злочину ОСОБА_4 , передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, а тому наявне вчинення кримінальних правопорушень службовою особою УСБУ в Черкаській області ОСОБА_6 , які тягнуть за собою відповідальність, передбачену ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 383 КК України.

На даний час відомості до ЄРДР не внесені.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України).

За змістом ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

Виходячи з аналізу кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчий, дізнавач, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Тобто, стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання його завдань, зазначених в ст. 2 КПК України, і покликана, з одного боку, забезпечити оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення осіб в сферу впливу кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів. Правове регулювання механізму кримінально-процесуальної діяльності не повинно давати можливість окремим особам зловживати своїми правами та використовувати її з метою, що суперечить суспільним потребам, зокрема, задля досягнення власних інтересів. Запобіжниками цьому є, зокрема, встановлення кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (ст. 383 КК України) та фільтр повідомлень про кримінальні правопорушення, що підлягають внесенню до ЄРДР, встановлений нормами самого КПК України.

Із зазначеного вище слідує, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про вчинення кримінального правопорушення. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є існування об`єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак відповідного злочину. Якщо таких даних немає, то відповідні відомості не можуть вважатися такими, що мають бути обов`язково внесені до ЄРДР.

Відповідно до правового висновку, наведеного у постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 30.09.2021 в справі № 556/450/18, "підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР".

Зі змісту скарги ОСОБА_4 та заяви про кримінальне правопорушення від 03.04.2023 вбачається, що в ній викладені обставини про ймовірне вчинення кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 383 КК України, посадовою особою Управління СБУ в Черкаській області, дії якого полягали в тому, що оперуповноважений вніс до рапорту завідомо неправдиві відомості, що стало підставою для притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 111 КК України.

У судовому засіданні встановлено, що судовий розгляд по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (перекваліфіковано на ст. 258-3 КК України), триває, остаточне судове рішення не винесено, суддею апеляційного суду Черкаської області під час вирішення питання про необхідність тримання під вартою ОСОБА_4 винесена окрема думка від 15.12.2014 щодо відсутності доказів у його вини у державній зраді.

На думку слідчого судді, викладені у повідомленні ОСОБА_4 обставини не є такими, що зумовлюють початок досудового розслідування, який, в свою чергу, розпочинається саме на підставі фактів, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, а як вбачається з самого повідомлення, у ньому не наведено конкретних відомих заявнику відомостей, що можуть свідчити про вчинення посадовими особами Управління СБУ в Черкаській області кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 383 КК України. При цьому, заявник не наводить у повідомленні будь-яких об`єктивних даних, які б підтверджували зазначене, а його твердження про можливе вчинення посадовою особою Управління СБУ в Черкаській області кримінального правопорушення ґрунтується виключно на суб`єктивному уявленні щодо правомірності їхній дій під час виконання посадових обов`язків та власному аналізі і баченні норм законодавства про кримінальну відповідальність та не зазначає відомостей, за якими можна визначити наявність елементів об`єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 383 КК України, у діях посадових осіб Управління СБУ в Черкаській області.

Вказане, на думку слідчого судді, позбавляє орган досудового розслідування можливості провести перевірку конкретних фактів на предмет наявності/відсутності у діях/бездіяльності особи складу злочину, в той час, як така перевірка на стадії внесення відомостей покликана, в тому числі, для недопущення перевантаження правоохоронної системи безпідставними та абстрактними повідомленнями про кримінальні правопорушення, що, в свою чергу, не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь.

Ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.

Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду з прав людини (Рішення Суду «Артіко проти Італії» від 13 травня 1980 року), не гарантується захист теоретичних і ілюзорних прав, а гарантується захист прав конкретних та ефективних.

За наведених обставин, слідчий суддя прийшов до висновку, що підстави для зобов`язання уповноважених осіб Черкаської спеціалізованої прокуратури у оборонній сфері внести відомості про кримінальне правопорушення відсутні.

Що стосується іншої вимоги скарги про зобов`язання уповноважених осіб Черкаської спеціалізованої прокуратури у оборонній сфері виконати вимоги ч. 2 ст. 55 КПК України, слідчий суддя зазначає таке.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ст. 303 КПК України.

Вимога про зобов`язання прокурора визнати скаржника потерпілим до переліку дій або бездіяльності, які можуть бути оскаржені згідно із ст. 303 КПК України, не відноситься.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 01.12.2022 у справі № 522/7836/21 зазначив, що слідчий суддя, розглянувши скаргу та керуючись п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України, мав право зобов`язати слідчого вчинити певну дію відповідно до вимог кримінального процесуального закону, однак при цьому не втручаючись у межі його повноважень у кримінальному провадженні. Колегія суддів дійшла висновку про те, що слідчий суддя хоча й постановив ухвалу формально у межах передбаченої процедури КПК України процедури, проте своїм рішенням поклав на слідчого такі зобов`язання, які суперечать змісту КПК України, що за своєю суттю свідчить про фактичне втручання в процесуальні повноваження слідчого.

Зобов`язання прокурора визнати особу потерпілою є втручанням у процесуальні повноваження слідчого або прокурора.

За вказаних обставин, у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 303- 304, 309, 369 - 372, 376, 535 КПК України, слідчий суддя -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність службової особи Черкаської спеціалізованої прокуратури у оборонній сфері щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 21 квітня 2023 року о 10 год. 00 хв.

Слідчий суддя: ОСОБА_1