Рішення № 110365923, 28.11.2022, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/2135/21

Провадження № 2/361/664/22

28.11.2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2022 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді Сердинського В.С.

при секретарі - Бас Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів,

установив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить суд визнати відсутність укладених кредитних правовідносин між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», укладених на підставі Анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку від 01 вересня 2011 року №0710041300241608412.

Свої вимоги мотивує тим, що 01 вересня 2011 року вона звернулася до відділення Приватбанку з намірами оформити звичайну банківську карту для отримування банківських послуг, для цього підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку і отримала банківську карту. При цьому, Заявку на кредит вона не оформлювала і не просила встановлювати їй кредитний ліміт, що підтверджується копією анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку.

З вересня 2020 року на телефон ОСОБА_1 почали надходити регулярні дзвінки від відповідача з наполегливими вимогами погасити кредит. З метою з`ясування обставин справи, вона звернулася до відділення банку з проханням надати їй копію анкети-заяви та копію кредитного договору, на підставі яких їй нараховують заборгованість за кредитом. Відповідач надав копії розрахунку заборгованості, довідку про зміну умов кредитування, анкету-заяву позичальника та витяг з умов та правил кредитування.

Однак, на думку позивачки, жодного доказу, в розумінні законодавства, що підтверджував би виникнення у неї кредитного зобов`язання відповідач не надав.

Що стосується довідки про зміну умов кредитування, яка надана відповідачем, позивач зазначає, що жодного відношення до неї немає, так як не виявляла бажання отримати кредитний ліміт і відповідно не змінювала ніякий ліміт і відповідно жодна зміна ліміту не може підтверджувати надання кредитних грошових коштів, що є підставою для виникнення зобов`язання.

Що стосується заяви анкети, позивачка зазначає, що вказаний документ не підтверджує видачу картки, її номер, надання грошових коштів на цю картку, відкриття рахунку і зарахування кредиту на цей рахунок. В заяві-анкеті взагалі не зазначена сума бажаного кредитного ліміту , що є підтвердженням надуманості відповідачем розміру заборгованості позивача, оскільки вона не виявляла бажання на отримання кредитних коштів ( кредитного ліміту).

Що стосується правил кредитування, які надані відповідачем, позивачка зазначає, що даний документ вона не підписувала.

У зв`язку з викладеним вище, ОСОБА_1 просить визнати відсутність укладених кредитних правовідносин між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк», укладених на підставі Анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку від 01 вересня 2011 року №0710041300241608412.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2021 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

24 травня 2021 року представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» - Штронда А.М. подав відзив на позов, в якому з приводу задоволення позову заперечував в повному обсязі, мотивуючи тим, що позивач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витяг з «Тарифів» додаються до позовної заяви.

Позивач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом Позивачем у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення Позивача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження (Витяг із Умов та правил надання банківських послуг, з якими ознайомлено Позивача, копія наказу банку щодо затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг на момент підписання заяви додається до позовної заяви).

Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті (www.privatbank.ua) АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що діяв на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 року, а зараз діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

Крім того, представник відповідача зазначає, що заявою позивача підтверджується той факт, що вона була повністю поінформованою про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.

Також, одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до угоди позивача, дія Договору підтверджується фактом користування позивачем картковим рахунком та використання кредитних коштів, що повністю узгоджується з ч. 2. ст. 642 ЦК України, згідно якої особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Виконання позивачем Договору вбачається також із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування (виписка по рахунку та розрахунок заборгованості додаються до позовної заяви).

Представник відповідача стверджує, що підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

28 листопада 2022 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити.

28 листопада 2022 року представник відповідача ОСОБА_2 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, з приводу задоволення позову заперечує.

Суд, дослідивши письмові докази, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 01 вересня 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала кредит шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору від 01 вересня 2011 року АТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 січня 2020 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 01 вересня 2011 року в розмірі 6110, 41 грн, а також вирішено питання про стягнення судових витрат, у решті позовних вимог відмовлено.

Дане рішення суду набрало законної сили 22 квітня 2021 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Принцип свободи договору як одна із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України(надалі за текстом -ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК Українидоговір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1ст.628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК Українипередбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності до ч. 2ст. 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1055 ЦК Українивстановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом частини першоїстатті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідностатті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Виходячи з положеньстатті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з положеннямист. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За нормами ч. 1-2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Уст. 204 ЦК Українизакріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до Постанови ПВССУ №5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним необхідно перевіряти додержання ст. ст.215,1048-1052,1054-1055 ЦК України, та ст. ст.18,19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Пунктом 14 вказаної постанови передбачено зокрема, що кредитний договір обов`язково має укладатись у письмовій формі (стаття 1055 ЦК); недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його нікчемністю. При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз`яснення, наведені упостанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених ч. 1ст. 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї його істотної умови або зміст яких неможливо встановити виходячи з норм чинного законодавства (статті536,638,1056-1 ЦК).

Пунктом 8Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справи про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9передбачено, що відповідно до ч. 1ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановленіст.203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (ст.205-210,640 ЦК Українитощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом (п.7).

У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на неотримання кредитних коштів та на відсутність факту укладення договору, а також на невідповідність анкети-заяви щодо істотних умов кредитуванняЗакону України «Про споживче кредитування».

Такі вимоги є взаємовиключними, оскільки неукладеність кредитного договору і його недійсність мають різні правові підстави та наслідки.

Судом встановлено, що 01 вересня 2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву, в якій зазначено, що позичальник ознайомився та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», тарифами банку, які надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді. Крім того, вона зобов`язалася виконувати Умови та правила надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті банку. Заява містить власноручний підпис ОСОБА_1 .

При укладенні спірного кредитного договору вимогист. 203 ЦК Українине були порушені, отже правові підстави, передбаченіст. 215 ЦК України, для визнання кредитного договору недійсним відсутні, оскільки банком перед укладенням спірного договору було ознайомлено позичальника з основними умовами кредитування. Текст підписаного сторонами кредитного договору свідчить про досягнення сторонами згоди відносно всіх істотних умов договору. Укладення договору здійснювалось за принципом укладення між банком та клієнтом договору приєднання. Підписанням анкети-заяви позичальник приєдналася до запропонованих банком умов та тарифів.

Відповідно дост. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК Українивизначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ч. ч. 1, 2ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 79 ЦПК Українивизначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достовірність означає відповідність інформації, отримуваної із доказу, яка підтверджується шляхом зіставлення отриманої інформації з інших доказів, через порівняння, проведення відповідної експертизи.

Згідност. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Достатність доказів являється більш ніж не кількісним, а якісним показником, оскільки значення має та сукупність доказів, яка надає можливість суду шляхом всебічного дослідження правильно вирішити справу. Достатність доказів встановлюється і оцінюється судом на основі матеріалів справи шляхом особистого внутрішнього переконання, що є результатом логіко-процесуальної діяльності судді.

Частиною 1ст. 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Реалізація цього обов`язку відбувається шляхом переконання суду у достовірності наведених фактів. Обов`язок доказування покладається на сторони, у зв`язку з чим відбувається реалізація принципу змагальності сторін та свободи в надані ними своїх доказів суду і у доведенні перед судом їх переконливості.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадках, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Матеріали справи не містять доказів на спростування презумпції правомірності правочину у цілому, зокрема, ОСОБА_1 не спростовано, що під час укладення договору кредиту вона діяла свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодилася з його умовами, визначивши при цьому характер правочину і всі його істотні умови.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що у задоволенні позову відмовлено, а відповідачем не заявлено клопотань про відшкодування будь-яких судових витрат, а отже, у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.

Керуючись ст. ст.19,259,263-265,268,273,352,354-356 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживачів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. С. Сердинський