Ухвала суду № 11036464, 17.08.2010, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2010 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого : Тача З.Є.

Суддів : Храпак Н.М., Хоми М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в місті Тернополі на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 9 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги “дітям війни”, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі звернулися в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про стягнення із відповідача на їх користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу до пенсії, оскільки позивачі набули статус дитини війни і згідно ст 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” мають право на одержання пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, а відповідач всупереч рішень Конституційного Суду України від 06 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року підвищення та перерахування пенсії їм не проводить.

Рішенням Тернопільського міскрайонного суду від 9 червня 2010 року позов задоволити частково.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі провести нарахування та виплату ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195 — ІV у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 рік та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 рік включно, з врахуванням виплачених сум.

Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі в користь УДК в м. Тернополі (22050000 р/р 31214259700002, код 23588119, МФО 838012) — 37 (тридцять сім) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

Витрати по оплаті судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд керувався тим, що управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі як орган якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст 6 Закону України № 2195 — ІV і здійснити позивачам відповідні нарахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена), але в порушення вимог вказаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

З таким висновками суду слід погодитись, оскільки вони відповідають вимогам чинного законовдавства і ґрунтуються на матеріалах справи.

Судом встановлено, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 отримують пенсію за віком та належать до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Статтею 6 ЗУ №2195-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України № 2195-ІV зупинено на 2007 рік із врахуванням ст. 111 цього Закону. Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 12 ст. 71 та ст. 11 Закону України № 489-V.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік” було змінено редакцію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, проте, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ці зміни також визнані неконституційними, оскільки за правилами ч. 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Статею 6 ЗУ ”Про соціальний захист дітей війни” на 2009 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 71 ЗУ “Про державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розмір мінімальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнуваень, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно з Закону України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

При цьому, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмеженні, крім випадків, передбачених Конституцією України.

У відповідності до вимог ЦПК, звернення до суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні справ з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

За вказаних обставин суд обгрунтовано прийшов до висновку, що позивачам з 09 липня 2007 року по 31грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 рік повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни. Відмова в такому нарахуванні та виплаті є протиправною бездіяльністю управління Пенсійного Фонду в м. Тернополі.

Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”)

Рішення суду відповідає вимогам чинних норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі відхилити.

Рішення Тернопільського міскрайонного суду від 9 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :