Рішення № 110364208, 18.04.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2023 Справа № 914/612/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Туркія Рамаза Отаровича, м. Львів

про: стягнення 4 697, 53 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Паращак І.В.;

від відповідача: не з`явився;

Хід розгляду справи.

Комунальне підприємство «Адміністративно-технічне управління» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Туркія Рамаза Отаровича про стягнення 4 697, 53 грн.

Ухвалою від 02.03.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив розгляд справи на 04.04.2023.

Ухвалою від 04.04.2023 суд відклав розгляд справи на 18.04.2023.

11.04.2023 на адресу суду повернувся поштовий конверт від ФОП Туркія Р.О. з ухвалою Господарського суду Львівської області про відкриття провадження у справі, із зазначенням причин повернення: за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали можливість передбачену законом на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.

18.04.2023 позивачем через канцелярію суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень і доказів (Вх. № 9502/23).

В судове засідання 18.04.2023 з`явився представник Позивача, просила позов задоволити, Відповідач не з`явився, причин не явки не вказав, відзив на позов не подав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, однак не скористались своїм правом, та не з`явились в судове засідання, суд розглядає справу за наявними доказами у справі.

В судовому засіданні 18.04.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи сторін.

Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів № 10 від 13.09.2017 в частині оплати за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій на суму 4697,53 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.

Обставини справи, встановлені судом.

13 вересня 2017 року Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради (Робочий орган), Комунальним підприємством Адміністративно-технічне управління (Оператор) та Фізичною особою-підприємцем Туркія Рамазом Отаровичем (Розповсюджувач) підписано договір на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів № 10 (далі - договір), відповідно до розділу 2 якого, такий договір регулює правовідносини, що виникають між Робочим органом, Оператором та Розповсюджувачем щодо встановлення спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами на території м. Львова, а також надання у тимчасове платне користування місць для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни, визначеними у виданих дозволах на розміщення зовнішньої реклами у межах м. Львова, згідно з Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові.

Згідно з пунктом 3.2 1 договору Робочий орган зобов`язаний надавати Розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами за адресами і на терміни, визначеними у виданих дозволах на розміщення зовнішньої реклами в межах м. Львова, згідно з Правилами розміщення зовнішньої реклами у м. Львові.

Пунктом 4.5. договору передбачено обов`язок Розповсюджувача здійснювати Оператору оплату за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій щомісячно до 25 числа поточного місяця за тарифними ставками, вказаними у додатку до договору.

Додатком до договору є місячні тарифні ставки, в яких зазначено, що щомісячний розмір плати визначається шляхом множення базового тарифу на розмір площі місця розташування спеціальної конструкції та величину відношення рекламної площі до площі розташування спеціальної конструкції, коефіцієнт економіко-планувальної зони у якій надається місце і коригується на рівень інфляції за попередній рік.

Відповідач отримав дозвіл на розміщення реклами площею 4,32 кв м., вид рекламоносія: сіті-лайт двосторонній на елементі благоустрою з тарифом у 2020 році 592,53 грн за місяць.

До позову позивач долучив помісячний журнал оплати за тимчасове користування місцями для розміщення зовнішньої реклами, в якому відображено, що за період січень жовтень 2020 року відповідачу нараховано плату на суму 5887,07 грн.

Відповідач оплатив позивачу 1 189,54 грн, які зараховано в рахунок погашення найдавнішої заборгованості. Тому позивач просить стягнути з відповідача залишок неоплаченої заборгованості в розмірі 4 697,53 грн.

Оцінка суду.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010 затверджено Правилами розміщення зовнішньої реклами на території Львівської міської територіальної громади (надалі - Правила).

Згідно з пунктом 6.1 Правил плата за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розташування рекламних засобів здійснюється на підставі договору між робочим органом, оператором та розповсюджувачем відповідно до Порядку надання розповсюджувачам зовнішньої реклами у тимчасове користування місць, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій, який затверджує виконавчий комітет міської ради, а місцями, що перебувають у державній, приватній або обласній комунальній власності на договірних засадах з їх власником або уповноваженим ним органом (особою).

Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради, Комунальним підприємством Адміністративно-технічне управління та Фізичною особою-підприємцем Туркія Рамазом Отаровичем після отримання дозволу на розміщення реклами підписано договір на тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів № 10 від 13.09.2017.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (стаття 903 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Сторонами у пункті 4.5 договору погоджено строк для оплати за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій щомісячно до 25 числа поточного місяця.

З долученого позивачем журналу оплат вбачається, що відповідачу нараховано 5887,07 грн за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій за період січень-жовтень 2020 року.

Проте відповідач оплатив лише 1 189,54 грн. Жодних інших доказів, які б підтвердили протилежне відповідач суду не надав, а матеріали справи таких не містять.

Тому позивач підставно заявив до стягнення 4697,53 грн залишку неоплаченої заборгованості за період січень-жовтень 2020 року за користування місцями для розміщення спеціальних конструкцій.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати.

Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Відтак до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 2684,00 грн сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Туркія Рамаза Отаровича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7, код ЄДРПОУ 13804591) 4697,53 грн та судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного

Господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст складено та підписано 21.04.2023

Суддя Запотічняк О.Д.