Рішення № 110364102, 20.03.2023, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/737/22

Розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1

до Садового товариства «Заліське»

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 та ОСОБА_3

про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю секретаря судового засідання Некрасової О.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Панамаренко Д.М. (ордер АІ №1074700 від 21.05.2022 року);

від відповідача: Журавель В.І. (ордер АІ № 1287578 від 01.10.2022 року);

Гудінова У.Л. (наказ №15 від 22.08.2016 року).

від третьої особи 1: ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1 від 19.09.1995 року);

від третьої особи 2: ОСОБА_3 (паспорт № НОМЕР_2 від 21.04.2017 року).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа № 911/737/22 за позовом ОСОБА_1 до Садового товариства «Заліське» за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.06.2022 року відкрито провадження у справі № 911/737/22, справу призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.07.2022 року.

04.07.2022 року від Броварської районної військової адміністрації надійшла належним чином засвідчена копія реєстраційної справи Садового товариства «Заліське».

Відповідач 06.07.2022 року до Господарського суду Київської області надіслав відзив, яким проти позову заперечує та просить залишити позовну заяву без задоволення.

18.07.2022 року до Господарського суду Київської області надійшло клопотання відповідача про проведення засідання без участі їх представника.

Відповідач в підготовче засідання 18.07.2022 року не з`явився. Підготовче засідання відкладалось на 03.08.2022 року.

В підготовчому засіданні 03.08.2022 року судом оголошено перерву до 24.08.2022 року.

У зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду і працівників суду, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до ст. 3 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 12.08.2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та через загрозу нанесення військами Російської Федерації ракетно-бомбових ударів підготовче засідання у справі № 911/737/22 24.08.2022 року не відбулося і було перенесено на 02.09.2022 року.

В підготовчому засіданні 02.09.2022 року судом оголошено перерву до 21.09.2022 року.

Представником позивача 21.09.2022 року через канцелярію суду подано заперечення.

В підготовчому судовому засіданні 21.09.2022 року судом задоволено клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та залучено їх до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на стороні позивача, підготовче засідання відкладалось на 14.11.2022 року.

В підготовчому судовому засіданні 14.11.2022 року оголошувалась перерва на 08.12.2022 року.

В підготовчому судовому засіданні 08.12.2022 року судом оголошено перерву до 26.12.2022 року.

19.12.2022 року через канцелярію суду представником відповідача подано клопотання про долучення доказів.

Окрім того, представником відповідача 23.12.2022 року до Господарського суду Київської області подано клопотання про долучення заяв свідків.

Третіми особами 1 та 2, 26.12.2022 року до канцелярії Господрського суду Київської області подано клопотання про витребування доказів, яке було частково задоволено судом та витребувано у Садівничого товариства «Заліське» належним чином засвідчену копію переліку членів учасників Садового товариства «Заліське», які приймали участь у спірних загальних зборах від 22.06.2019 року, оформлених Протоколом № 1 від 22.06.2019 року. В решті клопотання було відхилено судом, оскільки запитувані докази не стосуються предмету спору у справі. Підготовче судове засідання засідання відкладалось на 12.01.2023 року.

В підготовчому судовому засіданні 12.01.2023 року оголошувалась перерва на 23.01.2023 року.

В підготовчому засіданні 23.01.2023 року представник позивача зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві підтримує. Також зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Представники відповідача в підготовчому засіданні 23.01.2023 року проти позову заперечували з підстав викладених у відзиві, поданому 06.07.2022 року. Зазначили, що докази на які вони посилається у відзиві додані до нього. Також зазначили і про те, що ними повідомлено про всі обставини справи, які їм відомі.

Треті особи в підготовчому засіданні 23.01.2023 року позовні вимоги підтримали.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.03.2023 року.

В судовому засіданні 09.03.2023 року позивачем подано Вступне слово, відповідачем подано Вступне слово, третіми особами подано Вступне слово та докази для дослідження, клопотання про питання до відповідача.

В судовому засіданні 09.03.2023 року оголошувалась перерва в розгляді справи на 17.03.2023 року.

В судовому засіданні 17.03.2023 року представник позивача зазначив, що позовні вимоги підтримує з викладених у позовній заяві підстав. Також зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Представники відповідача в судовому засіданні 17.03.2023 року проти позову заперечували з підстав викладених у відзиві. Зазначили, що докази на які вони посилається у відзиві додані до нього та надані в ході підготовчого провадження. Також зазначили і про те, що ними повідомлено про всі обставини справи, які їм відомі.

Треті особи в судовому засіданні 17.03.2023 року позовні вимоги підтримали, подали Заяву про подання доказів та Заяву в порядку з`ясування обставин, які залишені судом без розгляду, оскільки не дотримано строків та порядку їх подання.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 20.03.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, предметом позову у даній справі є оскарження законності рішень загальних зборів Садівничого товариства «Заліське» (відповідач, СТ «Заліське», Товариство), оформлених Протоколом № 1 загальних зборів Товариства від 22.06.2019 року (далі Протокол № 1, оскаржувані рішення загальних зборів) у зв`язку з тим, що такі збори проведені і прийняті рішення за відсутності кворуму та з порушенням вимог Статуту СТ «Заліське».

Позивач зазначає, що він - ОСОБА_1 (позивач) є членом Садівничого товариства «Заліське», що підтверджується Членською книжкою садовода на ділянку по АДРЕСА_1 .

Відповідно до Протоколу № 1 оскаржуваних загальних зборів Садівничого товариства «Заліське» від 22.06.2019 року зазначено, що о 12 годині 00 хвилин на території Садівничого товариства «Заліське» відбулися загальні збори, на яких були присутні 237 членів Товариства та 77 членів Товариства голосувало за дорученнями, всього в загальних зборах прийняло участь 314 членів Товариства.

Однак, за твердження позивача, вищевикладена у Протоколі № 1 оскаржуваних загальних зборів Садівничого товариства «Заліське» від 22.06.2019 року інформація не відповідає дійсності, а самі збори відбулися з численними порушеннями.

Зокрема, позивач зазначає про порушення п. 8.3.15 Статуту СТ «Заліське», яким передбачено, що голова правління Товариства відкриває і веде загальні збори, організовує реєстрацію членів Товариства. Секретар для ведення протоколу обирається загальними зборами.

Однак, зі змісту Протоколу № 1 оскаржуваних загальних зборів Садівничого товариства «Заліське» від 22.06.2019 року вбачається, що загальні збори в порушення вищезазначеної умови Статуту не обирали секретаря зборів.

Також зі змісту п. 1 Протоколу № 1 оскаржуваних загальних зборів Садівничого товариства «Заліське» від 22.06.2019 року вбачається, що головою правління дано доручення реєструвати осіб, які будуть підходити вже по ходу звітних доповідей. Також, як вбачається з арк. 4 Протоколу № 1, на момент розгляду третього питання порядку денного рахунковою комісією продовжувалась реєстрація учасників.

Таким чином, позивач стверджує, що на момент початку загальних зборів не були присутні всі хто зареєструвався, тому необхідна кількість учасників не могла проголосувати за визначений протоколом порядок денний й приймати рішення про затвердження перших пунктів порядку денного.

Також позивач стверджує, що головою СТ «Заліське» самовільно внесено зміни до порядку денного, без погодження його із загальними зборами (арк.1 Протоколу № 1), а підписи на Протоколі № 1 загальних зборів Садівничого товариства «Заліське» від 22.06.2019 року, завірені нотаріусом 10.07.2019 року, поставили особи, які не були уповноважені на це загальними зборами.

Крім того, як вбачається з Акту № 4 про результати реєстрації членів СТ «Заліське» на загальних зборах від 22.06.2019 року (зі списками реєстрації на 8 аркушах), на загальних зборах Садівничого товариства «Заліське» були присутні 237 осіб. Однак згідно Списків присутніх членів Садівничого товариства «Заліське» зареєструвалися 236 осіб. Доказів, що саме ці особи є членами Садівничого товариства «Заліське» не зазначено й не долучено.

При цьому, позивач стверджує, що Списки реєстрації присутніх членів складені за приналежністю конкретної особи до конкретної земельної ділянки, тобто за принципом власник земельної ділянки в СТ - один голос на зборах. Однак внесені до Списку відомості не відповідають даним Державного земельного кадастру щодо власників земельних ділянок Садівничого товариства, а також списку членів СТ «Заліське» станом на 22.06.2019 року. Тобто особи, які голосували за прийняття рішень Загальними зборами, не були членами Садівничого товариства «Заліське» і не мали права голосу.

Зокрема, за твердженням позивача про порушення під час проведення оскаржуваних загальних зборів свідчать наступні факти:

На аркуші 1 Списку присутніх членів Садівничого товариства «Заліське»:

- зареєстровані за № 1- 2 ОСОБА_4 як власник земельної ділянки № 12 та ОСОБА_5 як власник земельної ділянки АДРЕСА_2 . Однак за даними ДЗК земельна ділянка АДРЕСА_2 не зареєстрована, а тому встановити, що саме ОСОБА_5 є членом Садівничого товариства «Заліське» і має право голосу встановити неможливо;

- по АДРЕСА_3 зареєстровано ОСОБА_6 (№ 4 списку), тоді як право власності на земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_7 ;

- зареєстровані за №№ 25, 26 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вказані як власники однієї земельної ділянки АДРЕСА_4 , тоді як ОСОБА_9 не є членом Садівничого товариства, але голосував.

На аркуші 2 Списку присутніх членів Садівничого товариства «Заліське»:

- по вулиці Озерній, 12 зареєстровано ОСОБА_10 (№ 12 списку), тоді як право власності на земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_11 . Тобто, ініціали осіб, які голосували, не збігаються і встановити, що саме ОСОБА_12 голосував неможливо;

- зареєстрована за № 14 ОСОБА_13 як власник земельної ділянки АДРЕСА_5 . Однак за даними ДЗК земельна ділянка АДРЕСА_5 зареєстрована за ОСОБА_14 . Таким чином, ОСОБА_13 не мала права голосу на зборах;

- по АДРЕСА_6 зареєстрований ОСОБА_15 (№ 17 списку), тоді як речові права на земельну ділянку зареєстровані за ОСОБА_16 ;

- по АДРЕСА_7 зареєстрований ОСОБА_17 (№ 26 списку), тоді як речові права на земельну ділянку зареєстровані за ОСОБА_18 ;

На аркуші 4 Списку присутніх членів Садівничого товариства «Заліське»:

- за № 19 зареєстровано ОСОБА_19 як власника земельної ділянки АДРЕСА_8 . Однак потім № 19 викреслено і дописано зверху інше прізвище ( ОСОБА_20 ), тоді як речові права на земельну ділянку зареєстровані за ОСОБА_21 ;

- за № 22 зареєстровано ОСОБА_22 як власника земельної ділянки АДРЕСА_9 , тоді як речові права на земельну ділянку зареєстровані за ОСОБА_23 ;

На аркуші 6 Списку присутніх членів Садівничого товариства «Заліське»:

- по вулиці Центральній, 23 та 25 зареєстровані ОСОБА_24 та ОСОБА_25 (№ 31 та 32 списку), тоді як речові права на земельну ділянку зареєстровані за ОСОБА_26 ;

На аркуші 7 Списку присутніх членів Садівничого товариства «Заліське»:

- за № 2 зареєстровано ОСОБА_27 як власника земельної ділянки АДРЕСА_10 , тоді як речові права на земельну ділянку зареєстровані за ОСОБА_28 ;

- зареєстровані за №№ 4 та 7 прізвища людей як власників земельних ділянок по вулиці Центральній та ОСОБА_29 . Однак не зазначено власниками яких саме земельних ділянок вони є, а тому встановити чи є вони членами Садівничого товариства «Заліське» і мають право голосу неможливо;

На аркуші 8 Списку присутніх членів Садівничого товариства «Заліське»:

- за №№ 13,14, 15 зареєстровані три особи, за яких стоять підписи однієї особи;

- за № 15 зареєстровано ОСОБА_30 як власника земельної ділянки АДРЕСА_11 , тоді як речові права на земельну ділянку зареєстровані за ОСОБА_31 .

З огляду на наведене, позивач зазначає, що у зборах приймали участь і голосували принаймні 18 осіб, які не є власниками земельних ділянок на території Садівничого товариства «Заліське» і не є його членами, а отже не мали права голосу.

Також позивач зазначає, що згідно з Актом № 4 про результати реєстрації членів СТ «Заліське» на загальних зборах від 22.06.2019 та Реєстру доручень загальних зборів Садівничого товариства «Заліське» від 22.06.2019 року 77 осіб голосували за «дорученнями».

Однак, позивач стверджує, що з огляду на норми Закону України «Про кооперацію» діє принцип безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності, кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

Тобто, за твердженням позивача, право голосу у кооперативній організації не може бути передано іншій особі, в тому числі шляхом видання відповідного доручення.

Крім того, позивач зазначає, що з огляду на норму ст. 245 Цивільного кодексу України, довіреність на право участі та голосування на загальних зборах, видана фізичною особою, посвідчується у порядку, визначеному законодавством, згідно з ч. 3 ст. 247 Цивільного кодексу України довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.

У зв`язку з чим, позивач зазначає, що як вбачається з реєстру доручень загальних зборів Садівничого товариства «Заліське» від 22.06.2019 року в дорученнях: ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_20 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 (всього 31) не зазначені дати їх видачі, тому такі довіреності є нікчемними. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Також, під час підрахунку голосів були враховані доручення: ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 (всього 8), які не є членами Садівничого товариства «Заліське», а отже не мали права голосу.

З огляду на викладене, позивач підсумував, що оскільки 18 осіб, які брали участь в голосуванні, не є членами Садівничого товариства «Заліське», 31 доручення є нікчемним, 8 доручень видані не членами Садівничого товариства «Заліське», то 57 голосів не могли бути враховані під час проведення оскаржуваних загальних зборів та голосування.

Відповідно, якщо з наведених у Протоколі № 1 загальних зборів 314 зареєстрованих осіб відняти 57 осіб, то виходить, що на загальних зборах проголосувало не більше 257 осіб, що менше половини від 600 осіб - загальної кількості членів Садівничого товариства «Заліське».

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про кооперацію» загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів.

Таким чином, позивач стверджує, що рішення загальних зборів Садівничого товариства «Заліське» від 22.06.2019 року, що оформлені Протоколом № 1, є такими, що прийняті за відсутності кворуму, що є безумовною підставою для визнання недійсними таких рішень.

Позивач стверджує, що вищезазначеними рішеннями загальних зборів Садівничого товариства «Заліське» від 22.06.2019 року, що оформлені Протоколом № 1, порушені права позивача, а також права інших членів кооперативу, передбачені ст. 12 Закону України «Про кооперацію».

Щодо порушення прав оскаржуваними рішеннями загальних зборів, позивач зазначив, що на них не були враховані його зауваження щодо відсутності правових підстав для їх прийняття. Так, зокрема, незаконним є прийняття положення, згідно якого посадовим особам кооперативу надані повноваження на стягнення додаткових коштів (плати) з членів садівничого товариства та право відключення їх від електричної енергії.

Також позивач зазначає, що ще у 2019 році звертався до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів Садового товариства «Заліське» від 22.06.2019 року.

У подальшому, ухвалою Броварського районного суду Київської області від 01.02.2022 провадження у справі № 361/6199/19 закрито у зв`язку із тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З врахуванням наведених Броварським районним судом Київської області у справі № 361/6199/19 вказівок, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду, в якому просить визнати недійсними та скасувати п. п. 4-6 рішення загальних зборів Садівничого товариства «Заліське» від 22.06.2019 року, оформленого Протоколом № 1.

В ході розгляду спору відповідачем подано відзив, в якому позовні вимоги заперечено. Відповідач зазначає, що дійсною метою поданого ОСОБА_1 позову є скасування прийнятих на зборах Садівничого товариства «Заліське» від 22.06.2019 року внутрішніх документів, зокрема, Положення про «Електромережу та постачання електроенергії в СТ «Заліське», яке необхідне для виконання Товариством статутних завдань та забезпечення прав та інтересів усіх членів Товариства на якісне та своєчасне електропостачання.

Крім того, відповідач зазначив, що на чергових загальних зборах в СТ «Заліське» від 25.09.2021 року було внесено зміни до Статуту і доповнення до Положень (по електроенергії і електромережі, ревізійній комісії, правлінню і внутрішньому розпорядку), які зареєстровані в установленому порядку. В ході внесення відповідних доповнень Товариство підтвердило попередньо прийняті рішення загальних зборів за 2016-2019 роки, в тому числі і оскаржуване рішення від 22.06.2019 року.

Щодо тверджень позивача, що загальні збори не обрали секретаря та головою не організована реєстрація учасників, відповідач зазначив, що секретарем протягом декількох років діяльності чинного голови Товариства є ОСОБА_70 , яка і на спірних зборах була обрана секретарем, назначені реєстратори, їм надано бланки для реєстрації і списки членів товариства, облаштований один вхід на ділянку біля адмінбудівлі по вул. Центральна, де відбувались збори. Реєстратори були і лічильною комісією. По завершенню зборів реєстратори оформили реєстрацію Актом.

Щодо наведених позивачем порушень, зокрема, продовження реєстрації протягом звітних доповідей голови правління і голови ревізійної комісії, відповідач зазначив, що такі обставини проведення загальних зборів обумовлені об`єктивними чинниками. Територія садового товариства займає значну площу 52 га з протяжністю вулиць по 2 км, що в спекотний день унеможливлює одночасне прибуття всіх членів Товариства, серед яких багато літніх людей, з різним станом здоров`я та фізичних можливостей.

Щодо тверджень позивача про незаконну зміну Порядку денного загальних зборів, відповідач пояснив, що Товариством дотримано порядок призначення та проведення загальних зборів, Порядок денний яких відповідає наведеному в Оголошенні про призначення загальних зборів.

Зокрема, рішенням правління СТ «Заліське» від 18.05.2019 року (Протокол № 31) затверджено Оголошення з Порядком денним загальних зборів на 22.06.2019 року та текстами Положень про «електропостачання і електромережу СТ», «Договір на користування електроенергією енергією», «ревізійну комісію», «про правління СТ», які були розміщені на дошках оголошень в Товаристві та в групах садового товариства Viber, Telegram, Facebook за місяць до загальних зборів і всі члени Товариства мали змогу з ними ознайомитись.

Однак, позивачем не надано доказів звернення до Товариства з обґрунтованими зауваженнями та запереченнями проти Положення в частині повноважень на стягнення додаткових коштів (плати) з членів садівничого товариства та права відключення їх від електричної енергії (про що позивач зазначає в позові).

Відповідач зазначив, що зміна послідовності виступів, а саме, перша доповідь не голови правління Товариства, а голови ревізійної комісії, пов`язана з поганим самопочуттям голови ревізійної комісії Гофман Л.Я. Дана зміна відбулась за згодою більшості присутніх на загальних зборах членів товариства і не впливає на зміст визначених Порядком денним питань та прийнятих по ним рішень.

Також, з приводу наведених у позові обставин відповідач зазначив, що в загальних зборах прийняло участь (особисто) 237 членів Товариства та 77 членів за дорученнями, тобто з загальної кількості 600 членів Товариства у загальних зборах прийняло участь всього 314 членів, що складає більше половини.

При цьому, відповідач зазначив, що передачі голосу іншому члену Товариства на загальних зборах не відбувалося, на підставі довіреностей діяли особи від імені членів Товариства в порядку представництва. Форма доручення обговорена на правлінні Товариства від 11.07.2007 року Протокол № 2 і затверджена на загальних зборах громадської організації від 28.07.2007 року.

Стосовно запитуваної позивачем інформації та документів про членів Товариства та інших осіб, які не є учасниками відповідного судового розгляду, відповідач пояснив з посиланням на ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних» про заборону поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних.

У зв`язку з чим відповідач також посилався на факти недобросовісного та незаконного використання документів Товариства та персональних даних його членів на шкоду Товариству та його членам.

У зв`язку з чим, суд зауважує, що згоду на отримання доступу до персональних даних членів Товариства в разі необхідності міг і мав отримати сам позивач самостійно у кожного з членів Товариства, які його цікавлять. При цьому, відповідач, як держатель відповідних персональних даних, зобов`язаний забезпечувати їх захист.

Відповідач також заявляв про застосування строків позовної давності, проти чого позивач подав заперечення.

Позивач у відповіді на відзив заперечував викладені відповідачем доводи та міркування, посилався на необґрунтованість та недоведеність відповідачем викладених у відзиві обставин, наполягав на врахуванні судом саме викладених у позові доводів.

Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали пояснення, в яких підтримали позовні вимоги. Заперечуючи правомірність оскаржуваних у справі загальних зборів, треті особи крім наведених у позові доводів позивача, навели та заявили для дослідження інші обставини.

Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заявляють, що:

- загальні збори Садівничого товариства «Заліське» від 22.06.2019 року були нелегітимними та не мали права вирішувати питання тому що на них не були присутні більше половини його членів.

- в Садівничому товаристві «Заліське» станом на 22.06.2019 року був відсутній облік його членів і була невідома дійсна кількість його членів.

Треті особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначають, що провели аналіз: Списку «члени СТ «Заліське» на 22.06.2019 рік», в якому зазначені прізвища та ініціали, в деяких випадках скорочені імена та по батькові 600 осіб; Реєстру «Загальні збори 22.06.2019 року о 12:00 по СТ «Заліське» по вул. Центральна 2/1 Список присутніх членів СТ»; Акту № 4 від 22.06.2019 року «Про результати реєстрації членів СТ «Заліське» на загальних зборах 22.06.2019 року; Реєстру доручень загальних зборів СТ «Заліське» від 22.06.2019 року в кількості доручень 77.

При проведенні аналізу було встановлено факти подвійних реєстрацій та врахування осіб, які не є членами Товариства, зокрема:

- враховано громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_71 , ОСОБА_9 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_27 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , які не є членами Товариства за наявними списками станом на 22.06.2019 року (10 осіб).

- наявні прізвища та ініціали, які не співпадають з наявними списками станом на 22.06.2019 року, зокрема, по 116 особам.

В підсумку треті особи стверджують, що оскільки стосовно решти із 112 осіб не зазначено повних прізвищ, імен та по батькові, то жодна особа з присутніх не мала права на участь в загальних зборах 22.06.2019 року.

Щодо доручень треті особи зазначають про наявність лише 74 довіреностей з 77, які звірили зі списком членів станом на 22.06.2019 року та списком довіреностей і виявили розбіжності зокрема, щодо 6 осіб, які не є членами Товариства.

Щодо решти довіреностей треті особи стверджують, що відповідачем не надано доказів, що члени Товариства відповідно до списку є саме тими особами, які видали доручення в якості довірителів.

Відповідач надав пояснення, що невідповідності в списках бухгалтера, списках реєстрації та деяких дорученнях виявились внаслідок технічних помилок, що не впливає на обсяг прав та інтересів відповідних членів Товариства та не спростовує їх волевиявлення.

Відповідачем надано суду копії Актів на право власності на земельну ділянку ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_20 , ОСОБА_23 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_78 ( ОСОБА_79 ), відомостей про земельну ділянку по АДРЕСА_12 ( ОСОБА_80 ), Договорів купівлі-продажу земельної ділянки у ОСОБА_26 ОСОБА_25 і ОСОБА_24 , у ОСОБА_80 ОСОБА_25 і ОСОБА_24 , членських книжок ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , ОСОБА_6 , заяв свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_18 , нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_28 від 27.07.2016 року про уповноваження ОСОБА_27 .

В ході розгляду спору відповідачем також було надано копії Витягу з ДЗК про земельну ділянку по АДРЕСА_10 на ОСОБА_28 , Державний акт про право власності по АДРЕСА_13 на ОСОБА_83 , Державний акт про право власності по АДРЕСА_14 на ОСОБА_84 , Витяг про реєстрацію у спадковому реєстрі на ОСОБА_85 , Договір купівлі-продажу ділянки по АДРЕСА_6 на ОСОБА_15 .

Наведені докази свідчать, що не лише відомості з державного реєстру можуть бути доказами наявності прав власності на земельні ділянки та обґрунтовують дійсні обставини щодо статусу членства у Товаристві.

З наданих відповідачем нотаріально посвідчених заяв свідків вбачається, що стосовно земельної ділянки по АДРЕСА_3 власність набула ОСОБА_7 , однак членом Товариства була і залишилась її мати ОСОБА_6 , яка і приймала участь в загальних зборах.

ОСОБА_81 в нотаріально посвідченій заяві свідка зазначила, що є членом Товариства по ділянці АДРЕСА_15 і на зборах реєструвалась разом зі своєю матір`ю ОСОБА_82 (по АДРЕСА_16 ) і сусідом ОСОБА_86 ( АДРЕСА_11 ), мати і сусід уповноважили проставити підписи під час реєстрації, голосували окремо.

ОСОБА_82 в нотаріально посвідченій заяві свідка підтвердила покази ОСОБА_87

ОСОБА_18 в нотаріально посвідченій заяві свідка зазначила, що є членом Товариства і власницею ділянки по АДРЕСА_7 , була присутня в місці проведення загальних зборів через похилий вік разом з сином, якому і доручила себе зареєструвати.

Наведені в заявах свідків обставини пояснюють неспівпадіння реєстраційних даних та підписів через особисті обставини членів Товариства, що не впливає на їх волевиявлення, не призводить до збільшення загальної кількості голосів та не стосується прав та інтересів позивача. Зокрема, наведені особи особисто приймали участь в загальних зборах і їх волевиявлення не залежить від обставин реєстрації та не впливає на чинність кворуму та результати прийняття рішень.

Також відповідач за наслідками перевірки наведених в ході розгляду спору обставин у Вступному слові підсумував, що реєстрація членів Товариства проводилась згідно Списку, складеного бухгалтером товариства на підставі реєстру бухгалтерських даних про сплату вступних внесків. Відповідач прийняв зауваження позивача та визнав помилку, зазначив, що згідно списків зареєструвались не 237, а 236 осіб, що не впливає на наявність кворуму.

При цьому, відповідач заперечував твердження позивача про те, що в зборах приймали участь особи, які не є членами Товариства. Зокрема, відповідач надав обґрунтовані пояснення, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 зареєстровані у Списку по вул. Центральній, проте, ОСОБА_4 є власником ділянки АДРЕСА_17 і помилково був записаний по АДРЕСА_1 , це виправлення відображено в Списку. ОСОБА_5 є власником ділянки АДРЕСА_2 і правильно записана. Ці дві особи є членами Товариства і були присутні на зборах.

ОСОБА_6 зареєстрована по АДРЕСА_3 , є членом Товариства, була присутня на зборах. Право власності на земельну ділянку вона передала своїй доньці ОСОБА_7 , яка заяву про вступ у члени Товариства не подавала.

ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які зареєстровані за однією адресою по АДРЕСА_4 . Так, дійсно ОСОБА_8 не є членом Товариства, тому її не слід рахувати. ОСОБА_9 є власником саме цієї ділянки, була присутня на зборах, проте, при реєстрації невірно записані ініціали (замість ОСОБА_88 помилково вказано ОСОБА_89 ) При цьому встановлено, що ОСОБА_9 серед членів Товариства не значиться, тому подвійного голосування не відбувалось і має місце описка.

ОСОБА_10 зареєстрований по АДРЕСА_18 правильно. Насправді він ОСОБА_11 . Ініціали відрізняються через переклад з української на російську мову. Він був присутній на зборах особисто.

ОСОБА_13 зареєстрована по АДРЕСА_5 . Проте, вона є власником ділянки АДРЕСА_19 , тобто у списку допущена описка цифри. Але вона була присутня на зборах.

ОСОБА_15 зареєстрований по АДРЕСА_6 . Приймав участь у зборах як член Товариства. Право власності на земельну ділянку передане ОСОБА_16 , яка заяву про вступ у члени Товариства не подавала.

ОСОБА_17 зареєстрований по АДРЕСА_7 . Насправді членом СТ є ОСОБА_18 і у Списку мало місце виправлення ініціалів, про що відображено в Акті про результати реєстрації.

ОСОБА_19 зареєстрований як власник ділянки АДРЕСА_8 , потім прізвище закреслено і зверху вказано ОСОБА_20 . Насправді ОСОБА_20 є власником ділянки АДРЕСА_20 , був присутній на зборах, тобто прізвище виправлено, а в номері ділянки одна цифра не виправлена.

ОСОБА_22 зареєстрований як власник ділянки АДРЕСА_9 він є ОСОБА_23 (на українській мові) і у Списку ініціали вказані російською мовою. Він особисто був присутній на зборах.

ОСОБА_24 та ОСОБА_25 зареєстровані по АДРЕСА_21 . Це дійсні члени Товариства, вони зареєстровані правильно і були присутні на зборах. ОСОБА_26 був власником цих ділянок до 2007 року, а потів їх відчужив.

ОСОБА_27 зареєстрована за адресою по АДРЕСА_10 . Власником ділянки є ОСОБА_28 . В списках мала місце описка ініціалів.

Зареєстровані на стор 7 під № 4 та 7 особи - це ОСОБА_83 - власник ділянки АДРЕСА_13 і ОСОБА_90 - власник ділянки АДРЕСА_22 , в підтвердження чого відповідачем надано правоустановлюючі документи.

Також відповідач наголошує, що твердження позивача про належність підписів за №№ 13, 14, 15 у списку на аркуші 8 одній особі є безпідставним припущенням, оскільки такий висновок може зробити лише почеркознавча експертиза.

ОСОБА_91 зареєстрована як власник ділянки АДРЕСА_11 . Ця особа зареєстрована правильно, є членом Товариства, постійно проживає в будинку, сплачує внески, була особисто присутня на зборах. ОСОБА_92 набув право власності на земельну ділянку, проте, заяву про вступ в члени Товариства не подавав.

Наведені обставин спростовують твердження позивача, що вказані особи не є членами Товариства і не мали права приймати участь у зборах. Сам по собі факт наявності описок при реєстрації не свідчить про те, що вказані особи не є членами Товариства. Крім того, наявність описок відображена у Акті про результати реєстрації членів СТ «Заліське» на загальних зборах.

Також відповідачем надано заяви свідків ОСОБА_93 , яка була реєстратором на загальних зборах 22.06.2019 року і засвідчила, що крім неї було ще два реєстратори, секретарем була обрана як завжди ОСОБА_94 , зазначила, що не зважаючи на описки і помилки у списку, на початку зборів зареєструвалось більше 300 осіб і після початку зборів ще підходили члени Товариства з сім`ями, через спекотну погоду всі члени Товариства не могли розміститись у відведеному місці під тентовим навісом, тому були змушені стояти в саду під деревами. Аналогічні свідчення відповідно були викладені в наданій до суду заяві свідка ОСОБА_95 , яка теж була реєстратором на загальних зборах 22.06.2019 року.

Також на вимогу суду відповідачем надано до матеріалів справи Списки членів на 22.06.2019 року, згідно з якими всього обліковується 600 членів Товариства, які набули відповідне право членства в установленому порядку.

Інших порушень при проведенні реєстрації та проведенні зборів не було допущено та позивачем не заявлено.

Що стосується участі у загальних зборах осіб на підставі доручень, відповідач пояснив, що після ретельної перевірки доводів позивача визнає, що 3 особи ( ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 ) не є членами Товариства і ці доручення не повинні враховуватись при підрахунку. Інші особи є в Списку членів Товариства, складеному станом на день проведення загальних зборів, тому наведені в ньому 5 осіб ( ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_65 , ОСОБА_101 , ОСОБА_79 ) мали право голосувати за дорученнями.

При цьому відповідач також визнає помилку при підрахунку доручень, оскільки при їх реєстрації була допущена описка в нумерації (пропущений один номер).

Отже, відповідач визнає, що з врахуванням виключення 3 осіб та описки в нумерації, участь у зборах за дорученнями прийняли не 77 осіб, а 73.

Таким чином, з врахуванням встановлених та визнаних відповідачем обставин, участь у загальних зборах прийняло принаймні 309 членів Товариства від загальної зареєстрованої кількості 600 осіб, що становить більше половини і свідчить про наявність кворуму.

Судом було закінчено розгляд справи та оголошено про перехід до судових дебатів в судовому засіданні 20.03.2023 року. У зв`язку з чим, було відхилено подані третіми особами заяви про долучення та дослідження нових доказів, як такі, що своєчасно не були подані на стадії підготовчого провадження без поважних причин. Щодо клопотань про дослідження доказів, які наявні в матеріалах справи, суд зазначає про врахування таких доказів та надання їм правової оцінки в ході розгляду спору в частині, що має значення для справи.

Згідно з п. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Також суд зазначає, що право інших членів Товариства (які не є учасниками справи) на участь у зборах має досліджуватись з залученням відповідних осіб, тому не підлягає встановленню чи спростуванню по суті в межах даного спору.

Питання щодо проведення загальних зборів Садівничого товариства «Заліське» від 20.08.2016 року не підлягають дослідженню в матеріалах даної справи.

Крім того, суд наголошує, що треті особи мають право надавати докази та пояснення в межах завлених позивачем вимог та обставин, а не перебирати на себе права позивача та заявляти для дослідження по суті обставини, які не наводились позивачем в обґрунтування позовних вимог.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ст.50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов`язки, встановлені статтею 42 цього кодексу.

Право на зміну предмета і підстав позову, передбачене ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, має лише позивач.

Таким чином, посилання третіх осіб на обставини, якими позивач свій позов не обгрунтовував, є таким, що направлені на зміну підстав позову і не приймаються судом до уваги.

З приводу наведених позивачем зауважень стосовно довіреностей, судом прийнято зауваження щодо 3 довіреностей та враховано помилку в нумерації довіреностей, тому врахуванню підлягають голоси за довіреностями не 77, а 73 членів Товариства.

Щодо інших зауважень позивача та третіх осіб стосовно довіреностей членів Садового товариства «Заліське», які приймали участь у загальних зборах через уповноважених представників, суд зазначає, що відповідні доручення як правочини, можуть ставитись під сумнів їх сторонами та зацікавленими особами, до яких ні позивач ні треті особи не відносяться. Зокрема, особи, від чийого імені видано довіреності, можуть це заперечувати чи іншим чином спростовувати, якщо вони не вчиняли відповідних дій та не здійснювали волевиявлення.

За наявності у довірителів відповідних корпоративних прав на участь у зборах та їх волевиявлення, відповідні правовідносини стосуються довірителя і повіреного, тому не підлягають дослідженню та спростуванню по суті в межах даного спору з наявним суб`єктним складом.

Крім того, з огляду на норми чинного законодавства, зокрема, ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, результатом нікчемності правочину є застосування наслідків недійсності правочину, на що мають право сторони такого правочину та зацікавлені особи, до яких (по довіреностям інших членів Товариства) ні позивач, ні треті особи не відносяться.

Також суд зауважує на безпідставності ототожнення позивачем та третіми особами факту передачі права голосу іншому члену Товариства з фактом уповноваження іншої особи діяти від імені члена Товариства, при якому передача голосу не відбувається і дії представника є обов`язковими саме для довірителя (того ж самого члена Товариства).

Враховуючи, що позивач та треті особи лише ставлять під сумнів наявність в учасників загальних зборів корпоративних прав та дійсність їх волевиявлення, при цьому не надають доказів достовірного дослідження та встановлення ними відповідних обставин, твердження щодо відсутності кворуму (участі у зборах достатньої кількості членів) є спірним, а позовні вимоги такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Крім того, в ході розгляду спору позивач стверджував про відсутність кворуму і готовність надати свідків.

Однак, позивачем не заявлено та не надано заяви жодного свідка для засвідчення фактів відсутності кворуму за загальних зборах.

В свою чергу, відповідачем надані до суду нотаріально посвідчені заяви свідків, які були присутні на загальних зборах і повідомили про відомі їм обставини, які мають значення для справи, зокрема, щодо пояснення та спростування наведених позивачем доводів.

Також суд зазначає, що наведений третіми особами перелік питань, на які відповідачем надавались відповіді, здебільшого виходить за межі позовних вимог та наведених позивачем обставин, і передбачає встановлення обставин, які не пов`язані з предметом спору. Тому відповідні обставини враховані судом в частині, що має значення для вирішення спору, в решті залишені без дослідження, оскільки виходять за межі спору.

За змістом положень частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 Господарського кодексу України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у Господарському кодексі України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 Господарського кодексу України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 Господарського кодексу України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 Господарського кодексу України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України «Про кооперацію».

За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України «Про кооперацію» кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Обслуговуючий кооператив це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку (статті 2, 23 Закону України «Про кооперацію»).

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Пунктом 2.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 04 від 25.02.2016 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» визначено, що господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше.

Таким чином, питання діяльності Товариства, що врегульовані відповідними рішеннями загальних зборів, які не скасовані в установленому порядку, не можуть піддаватись сумніву в ході розгляду даного спору (за винятком оскаржуваного рішення загальних зборів).

Пунктом 2.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 04 від 25.02.2016 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» передбачено, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:

- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;

- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Пунктом 2.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 04 від 25.02.2016 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» визначено, що рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 61 Закону України «Про господарські товариства», статтею 35 Закону України «Про акціонерні товариства», статтею 15 Закону України «Про кооперацію».

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

При цьому також, відповідно до п. 2.27. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 04 від 25.02.2016 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» якщо під час розгляду справи судом буде встановлено факт присутності учасника (акціонера, члена) на загальних зборах, то допущені юридичною особою порушення порядку персонального повідомлення учасника (акціонера, члена) не є підставами для визнання рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) недійсними.

Як вбачається з обставин спору і позивач і треті особи були присутні на оскаржуваних загальних зборах.

З огляду на зміст п. 2.20. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 04 від 25.02.2016 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», учасники (акціонери, члени) юридичної особи мають право брати участь в управлінні справами товариства. Участь у загальних зборах та голосування на них є правом, а не обов`язком учасника (акціонера, члена).

Таким чином, враховуючи, що відповідачем було забезпечено позивачу та іншим акціонерам можливість участі в управлінні справами Товариства, зокрема, на участь у загальних зборах та голосування на них, Товариство не має компетенції впливати на питання присутності на зборах членів Товариства та їх голосування.

В статті 15 Закону України «Про кооперацію» передбачено, що у разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.

Садове товариство за своєю специфікою є кооперативним об`єднанням значної кількості власників та користувачів садових земельних ділянок, які в першу чергу дбають про свої земельні ділянки, тому корпоративні відносини не є визначальними і здебільшого в садових товариствах допоки не налагоджені на належному рівні.

Суд не погоджується з твердженнями позивача, що поступова реєстрація та голосування на загальних зборах свідчать про недостовірність даних Протоколу № 1 загальних зборів Садового товариства «Заліське» від 22.06.2019 року, оскільки це обумовлено специфікою діяльності садових товариств та фактичними обставинами, не стосується прав та інтересів позивача та не могло вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Також і зауваження позивача щодо обрання секретаря, реєстраторів, лічильної комісії, організації процедури реєстрації та голосування ґрунтуються на припущеннях позивача і не впливають на законність оскаржуваного рішення загальних зборів по суті.

Щодо посилання позивача на порушення, пов`язані з наявністю кворуму, ст. 15 Закону України «Про кооперацію» визначено, що загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.

Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Згідно з пунктом 8.1.1. статуту Садівничого товариства «Заліське» загальні збори правомочні вирішувати питання, якщо на зборах присутні більше половини членів товариства (50%+1).

Пунктом 2.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 04 від 25.02.2016 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» передбачено, що під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України «Про господарські товариства», статті 41 та 42 Закону України «Про акціонерні товариства», стаття 15 Закону України «Про кооперацію»);

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України «Про акціонерні товариства»);

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п`ята статті 61 Закону України «Про господарські товариства»);

- відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (частина шоста статті 60 Закону України «Про господарські товариства»);

- відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Згідно з п.п. 8.3.14 Статуту про проведення загальних зборів члени товариства повідомляються через оголошення з зазначенням часу, місця та порядку денного. Оголошення повинно бути зроблено не менше ніж за 30 днів до скликання загальних зборів товариства.

Рішенням правління СТ «Заліське» від 18.05.2019 року (Протокол № 31) затверджено Оголошення з Порядком денним загальних зборів на 22.06.2019 року та текстами Положень про «електропостачання і електромережу СТ», «Договір на користування електроенергією енергією», «ревізійну комісію», «про правління СТ», які були розміщені на дошках оголошень в Товаристві та в групах садового товариства Viber, Telegram, Facebook за місяць до загальних зборів і всі члени Товариства мали змогу з ними ознайомитись.

Щодо зміни Порядку денного, судом досліджено та встановлено, що згідно Оголошення про проведення загальних зборів, обізнаність з яким позивачем не заперечується, було визначено порядок денний: Звіт голови правління за період з 12.05.2018 по 22.06.2019 років; Звіт голови ревізійної комісії за період з 12.05.2018 по 22.06.2019 років; Прийняття кошторису на 2019-2020 роки; Довибори членів правління; Прийняття положень; Різне.

Спірні загальні збори проведені за Порядком денним: Звіт голови правління за період з 12.05.2018 по 22.06.2019 років; Звіт голови ревізійної комісії за період з 12.05.2018 по 22.06.2019 років; Прийняття кошторису на 2019-2020 роки; Довибори членів правління; Прийняття положень; Різне.

Судом в ході розгляду спору досліджено та встановлено, що оскаржуваними загальними зборами не приймались рішення з питань, не включених до порядку денного, порядок денний було чітко і зрозуміло викладено в оголошенні, зміна черговості розгляду питань не впливає на зміст порядку денного і права учасників. Зміна черговості розгляду питань порядку денного без зміни їх змісту, не є порушенням.

Також суд враховує, що з огляду на норму ст. 15 та в цілому норми Закону України «Про кооперацію», не встановлено чітких вимог до оформлення рішення загальних зборів (лише щодо установчих). Також, відповідним Законом передбачено, що членство в кооперативі засвідчується членською книжкою та обліковується в списках членів кооперативу, однак не передбачено відповідного порядку обліку та формування списків, документів, які мають подаватись його членами і зберігатись в кооперативі (крім заяви та сплати внеску).

Згідно з п. 8.3.18. Статуту за результатами загальних зборів складається протокол, який підписується головою та секретарем, прошивається і затверджується печаткою.

Матеріали справи містять Протокол № 1, яких підписаний головою і секретарем, прошитий і затверджений печаткою.

Щодо зауважень позивача стосовно порушення встановленого статутом порядку обрання секретаря, суд зазначає, що наведене порушення не відноситься до порушень, які є безумовними підставами недійсності рішень загальних зборів.

Оцінюючи як відповідні порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення, суд зазначає, що за показами свідків та відтворення фактичних обставин проведення загальних зборів встановлено, що відповідна особа ОСОБА_94 виконувала функції секретаря і своїм підписом прийняла на себе відповідальність за виконання відповідних функцій.

Повноваження відповідної особи не спростовані та не скасовані в установленому порядку, позивачем не наведено і судом не встановлено фактів неналежного виконання відповідною особою функцій секретаря зборів, які вплинули на результати прийняття рішень.

Щодо наявності кворуму, в ході розгляду справи відповідачем спростовано зауваження позивача щодо наявності у членів Товариства, які приймали участь у зборах, відповідних корпоративних прав та правомочності їх голосів (в тому числі через представників). Згідно зі встановленими у справі обставинами, в загальних зборах прийняло участь понад 300 членів (принаймні 309 членів), чиї повноваження не спростовані позивачем. Таким чином, відсутні підстави стверджувати про відсутність кворуму.

Також, щодо наведених позивачем та третіми особами тверджень, суд враховує, що з огляду на норми Закону України «Про кооперацію» та Статуту відповідача, членство в товаристві пов`язано з внесенням вступного, членського та цільового внесків за письмовою заявою особи, яка затверджується рішенням правління, та оформлення членської книжки. При цьому, членство в товаристві не перебуває у безпосередньому зв`язку з правами на земельну ділянку (членами Товариства є власники чи користувачі садових земельних ділянок, також передбачено, що земельна ділянка може бути виділена особі після набуття нею членства в Товаристві).

Також і припинення членства у Товаристві не перебуває у безпосередньому зв`язку з припиненням прав на земельні ділянки (підставою виключення є самовільна передача земельної ділянки для використання не за призначенням).

При цьому, суд зауважує третім особам, що порядок набуття членства та особливості реалізації прав на земельні ділянки в Товаристві не підлягають дослідженню в матеріалах даної справи, оскільки має значення лише посвідчені в установленому порядку права чинних членів Товариства.

Недоліки ведення Товариством внутрішньої документації та обліку в цілому призвело до виникнення певних технічних неточностей, що в загальному не вплинуло на результат проведення спірних загальних зборів та не призвело до порушення прав позивача (третіх осіб).

Зокрема, позивач не зазначає про позбавлення його доступу до загальних зборів, неналежне повідомлення чи прийняття рішення, яке безпосередньо стосується його корпоративних прав. Прийняті на загальних зборах рішення є рішеннями поточної діяльності Товариства в межах статутних завдань забезпечення електропостачання з врахуванням інтересів усіх членів Товариства, особливо тих, які сумлінно виконуються свої обов`язки та своєчасно сплачують за електроенергію та інші платежі.

Крім того, суд критично оцінює твердження позивача про порушення його корпоративних прав, оскільки позивач, посилаючись на відсутність кворуму та інші загальні порушення, оскаржує саме п.п. 4-6 рішення загальних зборів, не наводячи фактів порушення його прав, при цьому, решта прийнятих на оскаржуваних загальних зборах рішень позивачем не ставиться під сумнів, що свідчить про суперечливість позиції позивача.

Зокрема, по оскаржуваному позивачем питанню 4 Порядку денного, рішення загальних зборів стосувалось виключення з правління ОСОБА_102 та ОСОБА_103 та прийняття в члени правління ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 . Тобто, відповідне питання 4 Порядку денного не стосується прав позивача, тому не може їх порушувати.

При цьому, суд враховує, що позивач не зазначає про його не допуск до участі у загальних зборах, а з наявних у справі доказів та пояснень вбачається, що позивач та треті особи були присутні і приймали участь в загальних зборах.

По оскаржуваному позивачем питанню 5 Порядку денного, було прийнято Положення по електроенергії, про ревізійну комісію та про Правління. Відповідні положення спрямовані на впорядкування поточних справ Товариства в межах його статутних завдань. Тексти відповідних положень попередньо були розміщені в загальному доступі і всі члени Товариства мали можливість з ними ознайомитись.

По оскаржуваному позивачем питанню 6 Порядку денного прийняті рішення спрямовані на впорядкування санітарного стану на території Товариства, прибирання ділянок, доріг, очищення ліній електропередач, порушення меж земельних ділянок (відповідне питання стосувалось ділянки по АДРЕСА_23 ).

З огляду на викладене суд також зауважує, що затвердженим на оскаржуваних загальних зборах Положенням про «Електромережу та постачання електроенергії в СТ «Заліське», з яким не погоджується позивач, врегульовано поточні питання забезпечення членів садового товариства електропостачанням з врахуванням особливостей електропостачання в садові товариства, дотримання рівності всіх членів та застосування відповідальності за порушення, які по суті впливають на інтереси всіх членів Товариства. Зокрема, електропостачання в садових кооперативах відбувається таким чином, що в разі його використання і не оплати певними членами кооперативу, відповідний тягар та незручності лягають на інших членів кооперативу, які добросовісно виконують свої обов`язки. Тому єдиним способом забезпечення прав та інтересів всіх членів Товариства на рівних умовах та уникнення відключення електроенергії на Товариство, є від`єднання боржників від спільної мережі електропостачання та застосування відповідальності за інші порушення в користуванні електромережами Товариства.

Необґрунтована незгода позивача та його спроби відмінити Положення про «Електромережу та постачання електроенергії в СТ «Заліське», яке регулює електропостачання, без обґрунтування ознак його незаконності, свідчить про зловживання правом та ймовірність нанесення шкоди іншим добросовісним членам Товариства.

Як визначено ст. 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. (Положення частини третьої статті 13 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 2-р(II)/2021 від 28.04.2021 року).

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст.16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і, в залежності від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду.

Відповідно до сталої правової позиції, сформованої Верховним Судом, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Передаючи справу на розгляд Великої палати Верховний Суд у постановах від 30.11.2022 року та від 13.02.2023 року у справі № 909/1154/21 зазначив, що само по собі порушення вимог закону при проведенні загальних зборів не є безумовною підставою для визнання оспорюваних рішень загальних зборів недійсними, що для правильного вирішення спору необхідно дослідити дійсні підстави та мотиви звернення до суду учасника товариства через тривалий час після стверджуваного факту порушення його прав, необхідно дослідити наслідки ухвалення такого рішення, його реалізацію. Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів учасників товариства господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення та оцінити ефективність позовної вимоги, яка залежить від того чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі № 924/233/18).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що наведені позивачем (та третіми особами) доводи ґрунтуються здебільшого на сумнівах та припущеннях стосовно інших членів Товариства, які вони неправомірно просять встановити в межах даного спору. При цьому, відповідними особами не залучено жодного свідка та не надано жодного належного доказу (про достовірну обізнаність).

В свою чергу, відповідачем надано обґрунтовані пояснення та докази в спростування переважної більшості доводів позивача і наведені відповідачем обставини (спростування технічних помилок та описок) та надані докази (покази свідків) в логічному поєднанні з фактичними обставинами діяльності садових товариств, є більш переконливими і дозволяють відтворити дійсні обставини проведення загальних зборів, які хоч і мали певні недоліки через об`єктивні чинники (занедбаний стан документації Товариства), однак в цілому такі недоліки не є достатніми для стверджень про відверту незаконність дій відповідача та порушення прав позивача, які підлягають відновленню в наведений в позові спосіб.

Крім того, з огляду на наведені позивачем обґрунтування порушення своїх прав, за наслідками встановлення фактичних обставин та змісту оскаржуваного рішення загальних зборів, суд дійшов висновку про зловживання позивачем своїм правом в розумінні ст. 13 Цивільного кодексу України.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не обґрунтовані та не доведені, відповідачем спростовані, тому задоволенню не підлягають в повному обсязі.

З огляду на норму ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Однак, оскільки судом не встановлено фактів порушення прав позивача, які підлягають захисту, сплив позовної давності не впливає на результат вирішення спору.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України ).

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як визначено ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру» встановлено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, понесені відповідачем витрати на послуги адвоката в сумі 27 300,00 грн., які є адекватними та співмірними складності справи та витраченому адвокатом часу, покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в задоволенні позову. Понесені позивачем та залученими на його боці третіми особами судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_24 , РНКПП НОМЕР_3 ) на користь Садового товариства «Заліське» (07433, Київська обл., Броварський р-н., с. Богданівка, вул. Центральна, буд. 2/1, код ЄДРПОУ 23566951) 27 300 (двадцять сім тисяч триста) грн.00 коп. витрат на правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21.04.2023 р.

Суддя Т.П. Карпечкін