Ухвала суду № 110363978, 20.04.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.04.2023Справа № 910/13130/22

За заявою Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (м. Київ)

про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у справі №910/13130/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-Інтегратор" (м. Київ)

до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (м. Київ)

про стягнення 693.336,05 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Котов С.О.

Від відповідача (заявника): Шуліка Ю.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТ-Інтегратор" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 693.336,05 грн, з яких: 494.256,00 грн заборгованості за поставлений позивачем товар за договором №ОКДеф72 від 29.07.21., 82.601,69 грн пені, 105.306,82 грн інфляційних втрат та 11.171,54 грн 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 позов задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ-Інтегратор" 494.256,00 грн заборгованості, 82.601,69 грн пені, 105.306,82 грн інфляційних втрат, 11.171,54 грн 3 % річних. та 8.320 (вісім тисяч триста двадцять) грн 03 коп. судового збору.

До Господарського суду міста Києва надійшла заява Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у справі №910/13130/22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2023 розгляд заяви Державного підприємства "Завод 410 ЦА" призначено в судовому засіданні на 20.04.2023.

19.04.2023 від позивача надійшли заперечення на вказану заяву.

У судовому засіданні 20.04.2023 представник відповідача (заявника) підтримав вимоги і доводи вказаної заяви, просив її задовольнити. Представник позивача проти задоволення цієї заяви повністю заперечив.

У судовому засіданні 20.04.2023 по виходу з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши матеріали заяви, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини та громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Аналогічна правова позиція була висловлена Конституційним Судом України у рішеннях від 13.12.12. у справі № 18-рп/2012, від 25.04.12. у справі № 11-рп/2012 та від 30.06.2009 у справі № 16-рп/2009.

За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Обґрунтовуючи заяву про відстрочку виконання рішення суду, заявник вказує, що Державне підприємство "Завод 410 ЦА" перебуває у складному фінансовому стані, стягнення з нього грошових коштів за рішенням суду призведе до недостатності коштів на закупівлю авіазапчастин та комплектуючих для літаків, що задіяні на даний час в бойових діях, що негативно відобразиться на господарській діяльності відповідача та поставить під загрозу обороноздатність країни.

Суд відзначає, що між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи ГК України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання державної власності у питаннях відповідальності за порушення зобов`язань.

Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, у тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Суд звертає увагу заявника на те, що відстрочення виконання рішення суду спрямовано саме на забезпечення виконання такого рішення, проте, заявником не надано доказів того, що протягом одного року з моменту постановлення рішення в даній справі відповідач отримає можливість виконати рішення суду.

Отже, відповідачем не подано суду жодних належних доказів, у розумінні приписів статті 76 ГПК України, на підтвердження викладених у заяві про відстрочення виконання рішення суду обставин.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення в даній справі.

Суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Розглянувши мотиви поданої заяви, врахувавши ступінь вини боржника у виникненні спору, дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у справі №910/13130/22.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 у справі №910/13130/22 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили 20.04.2023 та її може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 21.04.2023.

Суддя Т.М. Ващенко