Рішення № 110363972, 29.03.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2023Справа № 910/9329/22Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Лук`янович В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВАДА КАРГО»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 203 462,35 грн,

Представники сторін:

від позивача: Стехін В.В.;

від відповідача: Драгіцина Т.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕВАДА КАРГО» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення збитків у розмірі 203 462,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано незабезпеченням відповідачем збереженості вагонів позивача при перевезенні, у зв`язку з чим останній має відшкодувати суму збитків, понесених позивачем в результаті проведення технічного обслуговування вагонів, а також має здійснити плату за користування цими вагонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9329/22, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

18.10.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху.

20.10.2022 до суду від відповідача надійшло клопотання про встановлення строків для надання заяв по суті та клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

24.10.2022 до суду від відповідача надійшла заява про продовження строку для надання відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 вирішено розглядати справу № 910/9329/22 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче засідання на 23.11.2022; продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 11.11.2022.

Водночас, вказаною ухвалою судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про встановлення строків для надання заяв по суті, у зв`язку з безпідставністю, оскільки ухвалою про відкриття провадження у даній справі від 21.09.2022 такі строки вже було встановлено. Щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху, судом зазначено, що таке клопотання буде розглянуто в підготовчому засіданні, оскільки потребує виклику та пояснень сторін.

21.11.2022 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

22.11.2022 до суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з хворобою.

У підготовче засідання 23.11.2022 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання задовольнити, відкласти підготовче засідання на 12.12.2022.

06.12.2022 на електронну пошту суду від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 задоволено вище вказану заяву представника відповідача, вирішено забезпечити участь останнього у судовому засіданні, яке відбудеться 12.12.2022 та у всіх наступних судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

12.12.2022 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Також 12.12.2022 на електронну пошту суду від відповідача надійшли пояснення.

У підготовче засідання 12.12.2022 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив долучити подані позивачем документи до матеріалів справи; клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху залишити без задоволення у зв`язку з необґрунтованістю; долучити до матеріалів справи пояснення відповідача.

Крім того, у підготовчому засіданні 12.12.2022, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 16.01.2023.

13.01.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшли клопотання про долучення доказів та заява про відвід секретаря судового засідання.

У судове засідання 16.01.2023 з`явилися представники сторін, представник відповідача взяла участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив клопотання відповідача про відвід секретаря судового засідання залишити без розгляду, у зв`язку з тим, що представник відповідача дане клопотання не підтримала; визнано поважними причини пропуску відповідачем строків на подання доказів, долучено подані відповідачем докази до матеріалів справи; оголосити перерву у судовому засіданні до 01.02.2023.

27.01.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У судове засідання 01.02.2023 з`явились представники сторін, представник відповідача взяла участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив визнати поважними причини пропуску позивачем строків на подання доказів, задовольнити клопотання про долучення доказів до матеріалів справи; задовольнити усно заявлене клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання та оголосити у розгляді справи перерву до 20.02.2023.

20.02.2023 на електронну пошту суду від відповідача надійшла промова в дебатах.

Однак, у зв`язку з перебуванням судді Трофименко Т.Ю. на лікарняному, судове засідання, призначене на 20.02.2023, не відбулося.

Після виходу судді Трофименко Т.Ю. з лікарняного, суд ухвалою від 27.02.2023 призначив судове засідання у справі № 910/9329/22 на 29.03.2023.

В судове засідання 29.03.2023 з`явились представники сторін, представник відповідача взяла участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 29.03.2023 представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 29.03.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Левада Карго» (суборендар) укладено договір суборенди вагонів № 70/17 (надалі - договір № 70/17), за умовами п. 1.1. якого орендар передає, а суборендар приймає в суборенду фітингові платформи моделей 13-2116, 13-1223, 13-470 (в подальшому іменовані - вагони) у кількості до 200 одиниць. Найменування, вид, кількість та номери вагонів вказуються в актах приймання-передачі, які є додатками до цього договору.

Відповідно до п. 7.1. договору № 70/17 (в редакції додаткової угоди від 30.11.2021) розмір суборендної плати за користування одним вагоном на добу становить еквівалент у гривні 15 євро з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 11.3. договору № 70/17 (в редакції додаткової угоди від 01.07.2020) договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 28.02.2023 включно.

На підставі актів приймання передачі № 6 від 27.03.2017, № 7 від 04.04.2017, № 9 від 18.04.2017, № 5 від 24.03.2017, № 2 від 15.03.2017, № 12 від 15.05.2017, № 11 від 04.05.2017, № 8 від 11.04.2017 до договору № 70/17 Товариством з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Левада Карго» прийнято в користування, зокрема, вагони №№ 94722725, 94654787, 94774023, 94750007, 94562089, 94722717, 94526811, 94774056, 94654902, 94655032, 94774379, 94722683, 94655016, 94774353, 94774254, 94774361.

Як зазначає позивач, протягом періоду з грудня 2021 року по лютий 2022 року відповідачем відповідно до залізничних накладних №№ 40694341, 42578955, 40616617, 41588468, 40248767, 42687541, 42518878, 41259946, 41175324, 41259953, 41259912 здійснювалось перевезення вищевказаних залізничних платформ (вагонів), однак під час перевезення було виявлено пошкодження вагонів №№ 94722725, 94654787, 94774023, 94750007, 94562089, 94722717, 94526811, 94774056, 94654902, 94655032, 94774379, 94722683, 94655016, 94774353, 94774254, 94774361, про що складено відповідні акти загальної форми ГУ-23.

Так, по прибуттю вагону № 94774353 до станції Коростень-Подільський Південно-Західної залізниці складено акт загальної форми ГУ-23 від 12.02.2022, яким зафіксовано відсутність фітингових упорів з кріпленням.

По прибуттю вагону № 94526811 на станцію Коростень-Подільський Південно-Західної залізниці складено акт загальної форми ГУ-23 від 10.01.2022, яким зафіксовано відсутність фітингових упорів з кріпленням.

По прибуттю вагону № 94722725 на станцію Коростень-Подільський Південно-Західної залізниці складено акт загальної форми ГУ-23 № 581 від 31.01.2022, яким зафіксовано відсутність фітингових упорів з кріпленням.

По прибуттю вагонів №№ 94774379, 94722683, 94655016, 94655032 на станцію Коростень-Подільський Південно-Західної залізниці складено акт загальної форми ГУ-23 від 01.02.2022, яким зафіксовано відсутність фітингових упорів з кріпленням.

По прибуттю вагону № 94774254 на станцію Коростень Південно-Західної залізниці складено акт загальної форми ГУ-23 від 17.12.2021, яким зафіксовано відсутність фітингового упору з кріпленням.

По прибуттю вагонів №№ 94722717, 94774056, 94774023 на станцію Коростень Південно-Західної залізниці складено акт загальної форми ГУ-23 від 24.12.2021, яким зафіксовано відсутність фітингових упорів з кріпленням.

По прибуттю вагону № 94654787 на станцію Коростень-Подільський Південно-Західної залізниці складено акт загальної форми ГУ-23 від 16.01.2022, яким зафіксовано відсутність штурвалу ручного гальма.

По прибуттю вагонів №№ 94750007, 94562089, 94774361, 94654902 на станцію Коростень Південно-Західної залізниці складено акт загальної форми ГУ-23 від 24.12.2021, яким зафіксовано відсутність фітингових упорів з кріпленням.

У зв`язку із розукомплектуванням вагонів №№ 94722725, 94654787, 94774023, 94750007, 94562089, 94722717, 94526811, 94774056, 94654902, 94655032, 94774379, 94722683, 94655016, 94774353, 94774254, 9477436, їх було відправлено для ремонту до Виробничого структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Дарниця» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», про що складено відповідні документи по кожному вагону, а саме: повідомлення на ремонт або технічне обслуговування форми ВУ-23М № 9442 від 14.02.2022, № 9359 від 12.01.2022, № 9424 від 06.02.2022, № 9414 від 03.02.2022, № 9415 від 03.02.2022, № 9413 від 03.02.2022, № 9412 від 03.02.2022, № 9305 від 19.12.2021, № 9316 від 26.12.2021, № 9318 від 26.12.2021, № 9317 від 26.12.2021, № 9984 від 17.01.2022, № 9330 від 27.12.2021, № 9332 від 27.12.2021, № 9329 від 27.12.2021, № 9331 від 27.12.2021; повідомлення на приймання вантажних вагонів форми ВУ-36М № 118 від 19.02.2022, № 58 від 14.01.2022, № 105 від 09.02.2022, № 100 від 06.02.2022, № 72 від 24.12.2021, № 51 від 10.01.2022, № 0071 від 20.01.2022, № 0056 від 12.01.2022; дефектні відомості форми ВУ-22; калькуляції за проведені роботи при технічному обслуговуванні спірних вагонів.

Позивач зазначає, що ним було сплачено 37 651,09 грн за проведені ремонтні роботи вагонів №№ 94722725, 94654787, 94774023, 94750007, 94562089, 94722717, 94526811, 94774056, 94654902, 94655032, 94774379, 94722683, 94655016, 94774353, 94774254, 9477436, а за деталі та запасні частини до вказаних вагонів - 90 289,00 грн.

З огляду на те, що пошкодження вказаних вагонів відбулось під час їх знаходження на залізничній колії загального користування після укладення договору перевезення (формування залізничних накладних), відповідальність за дотримання якості проведеного технічного обслуговування (ремонту), збереження вагонів під час перевезення та безпеки руху, на думку позивача, має нести відповідач.

Крім того, позивач зазначає, що оскільки вагони №№ 94722725, 94654787, 94774023, 94750007, 94562089, 94722717, 94526811, 94774056, 94654902, 94655032, 94774379, 94722683, 94655016, 94774353, 94774254, 9477436 орендуються позивачем на підставі договору № 70/17, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу плату за користування вказаними вагонами за період проведення технічного обслуговування (ремонту), розмір якої за розрахунком позивача складає 75 522,26 грн.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач, посилаючись на незабезпечення відповідачем збереження цілісності вагонів №№ 94722725, 94654787, 94774023, 94750007, 94562089, 94722717, 94526811, 94774056, 94654902, 94655032, 94774379, 94722683, 94655016, 94774353, 94774254, 9477436 при перевезенні, а також враховуючи необхідність сплати коштів за користування вказаними вагонами за період проведення технічного обслуговування (ремонту), просить стягнути з відповідача збитки у загальному розмірі 203 462,35 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись, зокрема, на недоведеність позивачем вини Акціонерного товариства «Українська залізниця» у пошкодженні вагонів; відсутність у матеріалах справи комерційних актів, які, на думку відповідача, слугують підставою для відшкодування збитків позивачу; відсутність права позивача на звернення із даним позовом до суду. Крім того, в обґрунтування відсутності вини Акціонерного товариства «Українська залізниця», останній вказав, що у даному випадку мала місце крадіжка деталей та частин спірних вагонів, у зв`язку з чим відповідачем були направлені відповідні звернення до правоохоронних органів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як передбачено ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до пункту 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (надалі - Статут), статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (пункт 3 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної також передбачено ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами пункту 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 17 від 29.01.2015, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

У пунктах 4.1., 4.2. Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 17 від 29.01.2015, вказано, що випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14). Інформація про технічний стан власних вантажних вагонів відображається в акті огляду технічного стану вантажних вагонів (додаток 2), який складається працівником вагонного господарства на станції, підприємстві, у депо, де дислоковані вагони. При перебуванні власних вантажних вагонів на коліях загального користування їх технічне обслуговування проводиться так само, як і для вагонів інвентарного парку залізниць. У разі відсутності договору про гарантоване обслуговування власних вантажних вагонів вагоноремонтне підприємство, у районі обслуговування якого відчеплено вагон, надсилає за місцезнаходженням власника (орендаря, оператора) запит про ремонт вагона. Власник самостійно вирішує питання ремонту таких вагонів.

Згідно з пунктом 68 Статуту залізничні колії, локомотиви і вагони підприємств повинні утримуватися ними згідно з правилами, затвердженими власниками цих підприємств чи органами, до сфери управління яких вони належать. Локомотиви і вагони, що належать підприємствам і експлуатуються в загальній мережі залізниць, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України.

У положеннях пунктів 9.1., 10.3., 12.1., 12.3., 12.11. - 12.13. Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 411 від 20.12.1996, передбачено: рухомий склад, а також спеціальний самохідний рухомий склад має утримуватися в експлуатації у справному стані, що забезпечує безперебійну роботу, безпеку руху, охорону праці, і своєчасно проходити планово-попереджувальні види ремонту і технічного обслуговування. Запобігання появі несправностей і забезпечення встановлених строків служби рухомого складу має бути головним у роботі осіб, відповідальних за його технічне обслуговування і ремонт (пункт 9.1);

Забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, включаючи спеціальний рухомий склад з тріщиною в будь-якій частині осі колісної пари чи тріщиною в ободі, диску і ступиці колеса, за наявності гострокінцевого накату на ділянці сполучення підрізаної частини гребеня колісної пари з його вершиною, а також при таких зношеннях і пошкодженнях колісних пар, які порушують нормальну взаємодію колії та рухомого складу (пункт 10.3);

Забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України (пункту 12.1).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що факт випуску вагонів №№ 94722725, 94654787, 94774023, 94750007, 94562089, 94722717, 94526811, 94774056, 94654902, 94655032, 94774379, 94722683, 94655016, 94774353, 94774254, 9477436 на залізничні колії підтверджує, що такі вагони пройшли перевірку технічного стану відповідачем, та останній будь-яких зауважень до технічного стану вагонів, а також щодо їх обладнання, не мав.

Водночас, суд вказує, що відповідно до положень пунктів 1-2 Правил складання актів, затверджених Міністерством транспорту України № 334 від 28.05.2002 в редакції від 01.07.2011, при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458). Крім того, у необхідних випадках можуть складатися акти про технічний стан вагона або контейнера (додаток 2), акти розкриття вагона або контейнера для митного, прикордонного та інших видів контролю (додаток 3), акти про пошкодження вагона або контейнера (додатки 4 і 5) та інші акти у випадках, передбачених правилами перевезення, що застосовуються до даного виду вантажу.

Комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених Міністерством транспорту України № 334 від 28.05.2002 в редакції від 01.07.2011 визначено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Водночас, пунктом 19 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 передбачено, що підставою для пред`явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під`їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.

Таким чином, складаючи акти загальної форми ГУ-23 від 12.02.2022, від 10.01.2022, від 31.01.2022, від 01.02.2022, від 17.12.2021, від 24.12.2021, від 16.01.2022, від 24.12.2021, відповідач фактично підтвердив обставини щодо пошкодження (розукомплектування) вагонів №№ 94722725, 94654787, 94774023, 94750007, 94562089, 94722717, 94526811, 94774056, 94654902, 94655032, 94774379, 94722683, 94655016, 94774353, 94774254, 9477436.

Відповідно до пункту 4.6. Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця.

Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

Відповідно до пункту 22 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 сума збитків за пошкодження вагона складається з: витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

Так, судом встановлено, що у зв`язку із розукомплектуванням вагонів №№ 94722725, 94654787, 94774023, 94750007, 94562089, 94722717, 94526811, 94774056, 94654902, 94655032, 94774379, 94722683, 94655016, 94774353, 94774254, 9477436, їх було відправлено для ремонту до Виробничого структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Дарниця» Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Проведення ремонту вагону № 94774353 підтверджується наявними у матеріалах справи копіями акту виконаних робіт № 347/400 від 25.04.2022, рахунку № 347/400 від 25.04.2022 на суму 2043,38 грн з ПДВ, вартість якого сплачено позивачем, що підтверджується копією платіжного доручення № 553 від 03.05.2022.

Проведення ремонту вагонів №№ 94722717, 94774023, 94774056, 94654902, 94750007, 94562089, 94526811, 94654787 підтверджується наявними у матеріалах справи копіями акту виконаних робіт № 92/400 від 31.01.2022, рахунку № 92/400 від 31.01.2022 на суму 14 758,18 грн з ПДВ, вартість якого сплачено позивачем, що підтверджується копією платіжного доручення № 256 від 08.02.2022.

Проведення ремонту вагону № 94722725 підтверджується наявними у матеріалах справи копіями акту виконаних робіт № 281/400 від 24.02.2022 та рахунку № 281/400 від 24.02.2022 на суму 1 684,24 грн з ПДВ, вартість якого сплачено позивачем, що підтверджується копією платіжного доручення № 496 від 12.04.2022.

Проведення ремонту вагонів №№ 94655016, 94774379, 94655032, 94722683 підтверджується наявними у матеріалах справи копіями акту виконаних робіт № 217/400 від 17.02.2022 та рахунку № 217/400 від 17.02.2022 на суму 8426,81 грн з ПДВ, вартість якого сплачено позивачем, що підтверджується копією платіжного доручення № 361 від 22.02.2022. Крім того, щодо вказаних вагонів було надано послуги з подання/забирання вагонів відповідно до копій акту виконаних робіт № 240/400 від 20.02.2022 та рахунку № 240/400 від 20.02.2022 на суму 2917,88 грн з ПДВ, вартість яких сплачено позивачем, що підтверджується копією платіжного доручення № 522 від 25.04.2022.

Проведення ремонту вагону № 94774254 та надання послуг щодо подання/забирання зазначеного вагону підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів виконаних робіт № 87/400 від 31.01.2022, № 46/400 від 24.01.2022 та рахунків № 87/400 від 31.01.2022 на суму 1 859,14 грн з ПДВ та № 46/400 від 24.01.2022 на суму 1 281,77 грн з ПДВ. Факт здійснення позивачем оплати за ремонт вагону № 94774254 та надання послуг щодо подання/забирання цього вагону підтверджується копією платіжного доручення № 256 від 08.02.2022.

Проведення ремонту вагону № 94774361 підтверджується наявними у матеріалах справи копіями акту виконаних робіт № 174/400 від 31.01.2022 та рахунку № 174/400 від 31.01.2022 на суму 1995,54 грн з ПДВ, вартість якого сплачено позивачем, що підтверджується копією платіжного доручення № 256 від 08.02.2022.

При цьому, судом встановлено відсутність в матеріалах справи рахунку № 129/400 від 31.01.2022 та акту виконаних робіт № 129/400 від 31.01.2022, якими позивач обґрунтовує вартість подавання/забирання вагонів №№ 94774361, 94654902, 94654787, 94562089 у розмірі 2684,15 грн з ПДВ, яка сплачена ним відповідно до платіжного доручення № 256 від 08.02.2022.

За таких обставин, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, на підставі яких суд міг би встановити факт надання вищевказаних послуг на суму 2684,15 грн з ПДВ та включення цієї суми до загальної суми збитків, які підлягають стягненню з відповідача, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України вартість проведених ремонтних робіт лише на суму 34 966,94 грн.

Крім того, судом з матеріалів справи встановлено, що позивач на підставі договору поставки № 0707-20/20 від 07.07.2020, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Новотрейн» придбав деталі та запасні частини для пошкоджених вагонів загальною вартістю 90 289,00 грн, що підтверджується специфікаціями № 26 від 03.02.2022, № 25 від 18.01.2022, № 27 від 07.02.2022, № 24 від 12.01.2022, № 23 від 04.01.2022, № 22 від 20.12.2021 до договору поставки № 0707-20/20 від 07.07.2020, видатковими накладними від 03.02.2022 № 14, від 18.01.2022 № 5, від 12.01.2022 № 3, від 04.01.2022 № 1, від 21.12.2021 № 116, рахунками на оплату від 03.02.2022 № 102, від 07.02.2022 № 120, від 18.01.2022 № 40, від 12.01.2022 № 33, від 04.01.2022 № 3, від 21.12.2021 № 921, актами приймання-передачі від 04.02.2022, від 03.02.2022, від 07.02.2022, від 18.01.2022, від 13.01.2022, від 12.01.2022, від 06.01.2022, від 04.01.2022, від 23.12.2021, від 21.12.2021 та платіжними дорученнями від 09.02.2022 № 255 на суму 27 152,00 грн, від 10.02.2022 № 286 на суму 6 788,00 грн, від 19.01.2022 № 120 на суму 435,00 грн, від 18.01.2022 № 105 на суму 3 394,00 грн, від 06.01.2022 № 41 на суму 49 126,00 грн та від 22.12.2022 № 2270 на суму 3 394,00 грн.

Також позивачем нараховано до стягнення з відповідача плату за користування рухомим складом під час здійснення ремонту вагонів відповідно до пункту 22 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, яка за розрахунком позивача становить 75 522,26 грн.

Судом встановлено правомірність нарахування до стягнення з відповідача вказаної плати у розмірі 75 522,26 грн за користування рухомим складом та правильність її розрахунку відповідно до умов договору № 70/17 (в редакції додаткової угоди від 30.11.2021).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Суд зазначає, що ст. 924 Цивільного кодексу України встановлено принцип винності перевізника за втрату, нестачу, псування й пошкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту і обов`язок доведення своєї невинуватості лежить саме на перевізнику.

Згідно з частинами 1-2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зі змісту частини 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц, а також у постанові у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18.

Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами пункту 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до пункту 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.

Згідно з пунктом 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

У п. 26 рішення від 15.05.2008Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проте, вступереч наведеному, відповідачем обставин пошкодження вагонів №№ 94722725, 94654787, 94774023, 94750007, 94562089, 94722717, 94526811, 94774056, 94654902, 94655032, 94774379, 94722683, 94655016, 94774353, 94774254, 9477436 з вини невстановлених осіб або з незалежних від відповідача причин належними та допустимими доказами не доведено.

Наданими в матеріали справи відповідачем листами-зверненнями до правоохоронних органів щодо реагування про вчинення крадіжок деталей та частин вагонів №№ 94774254, 94722717, 94774023, 94774056, 94774361, 94654902, 94562089, 94750007, 94526811, 94774379, 94655032, 94722683, 94655016, 94722725, 94774353, 94654787 не підтверджено відсутності його вини у пошкодженні вагонів, оскільки вина особи, відповідно до законодавства, може бути встановлено лише у судовому порядку.

Інші доводи відповідача щодо ненадання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог відхиляються судом як такі, що спростовуються матеріалами справи.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд зазначає про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) майна позивача (вагонів), завданих збитків, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Левада Карго» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення збитків у загальному розмірі 203 462,35 грн, з яких вартість проведення ремонту вагонів - 37 651,09 грн, вартість деталей та запасних частин - 90 289,00 грн, вартість користування вагонами - 75 522,26 грн є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, за винятком заявленої до стягнення з відповідача та сплаченої позивачем вартості подавання/забирання вагонів №№ 94774361, 94654902, 94654787, 94562089 у розмірі 2684,15 грн, оскільки доказів виконання відповідних робіт на вказану суму позивачем суду не надано.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВАДА КАРГО» (вул. Саксаганського, 119, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 38464969) збитки у загальному розмірі 200 778,20 грн та судовий збір у розмірі 3011,67 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 21.04.2023.

Суддя Т. Ю. Трофименко