Рішення № 110363967, 21.04.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.04.2023Справа № 910/1878/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» (пр.-т. Перемоги, 57, м. Київ, 03113; ідентифікаційний код 01527695)

до Державного підприємства «Державний дорожній науково-дослідний інститут імені М.П. Шульгіна» (пр.-т. Перемоги, 57, м. Київ, 03113; ідентифікаційний код 03450778)

про стягнення 38 576, 75 грн,

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Державне підприємство «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» (далі за текстом - ДП «ДЕРЖАВТОТРАНС НДІПРОЕКТ», Позивач) з позовом до Державного підприємства «Державний дорожній науково-дослідний інститут імені М.П. Шульгіна» (далі за текстом - «ДЕРЖДОРНДІ», Відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 01-К від 07.02.2022 (далі за текстом - Договір) про відшкодування витрат на утримання приміщень в розмірі суми основного боргу - 1 011 084, 80 грн, 3 % річних - 2 530, 92 грн, пені - 30 792, 87 грн та інфляційних втрат - 5 252, 96 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що на виконання Договору ним укладено низку договорів з безпосередніми постачальниками послуг щодо утримання приміщень, які знаходяться на балансі Відповідача та приміщень спільного користування та прибудинкової території.

Так, Позивач забезпечує надання Відповідачу комунальних послуг, обслуговування, капітальний та поточний ремонт приміщень спільного користування, ремонт елементів будівлі, інженерних систем, технічних пристроїв, а також утримання прибудинкової території, оскільки приміщення Відповідача знаходяться в одній будівлі за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 57, а також приміщення лабораторно-транспортного корпусу за адресою: 03113, м. Київ, вул. Козелецька, 8, які знаходяться на балансі Позивача та об`єднані спільними комунікаційними системами з усією будівлею.

Позивач вказує, що станом на 31.01.2023 він забезпечив надання комунальних послуг Відповідачу за період жовтень-грудень 2022 згідно виставлених рахунків на суму 1 011 084, 80 грн, яка станом на дату ухвалення рішення повністю сплачена Відповідачем, а провадження у справі в цій частині закрито у зв`язку з відмовою Позивача від даних позовних вимог.

Відтак, наразі вимоги Позивача стосуються виключно нарахованих 3 % річних, пені та інфляційних втрат по трьом рахункам за прострочення Відповідачем оплат останніх у строки визначені пунктом 3.2.3. Договору.

Із поданої відповіді на відзив вбачається, що Позивач заперечує щодо доводів Відповідача в тому числі щодо існування графіку погашення заборгованості, начебто прийнятого ним за мовчазною згодою, при тому що період існування заборгованості є іншим ніж у запропонованому графіку Відповідача.

Також Позивачем заперечується визначений Відповідачем порядок надання рахунків за Договором, настання строків для їх оплати, а також звільнення Відповідача від відповідальності внаслідок форс-мажорних обставин оскільки останні не мають преюдиційного характеру.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Із поданого відзиву на позовну заяву вбачається, що Відповідачем не визнаються заявлені вимоги, в тому числі і сума основного боргу, яка в подальшому стороною сплачена повністю.

В обґрунтування підстав несплати та несвоєчасної сплати рахунків Позивача Відповідач посилається на існування форс-мажорних обставин спричинених військовою агресією Російської Федерації, що в свою чергу викликало погіршення фінансового стану Відповідача, а також неодноразове звернення до Позивача із вимогами надати копії первинних документів (договір з постачальниками послуг та оплачені рахунки) на підставі яких відбувається формування рахунків на оплату за Договором.

Також Відповідач звертає увагу суду на те, що наданий Позивачем Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2023 не є належним доказом визнання боргу та свідчить лише про наявність фінансових документів на певну суму.

Відповідач заперечує щодо задоволення нарахованих Позивачем 3 % річних, інфляційних втрат та пені, розрахунок яких, на думку Відповідача, є незрозумілим, а самі рахунки № 208 від 31.10.2022, № 231 від 30.11.2022 та № 254 від 30.12.2022 не містять відмітки про їх отримання Відповідачем, а відтак і доказів їх направлення (врученню) Відповідачу, що згідно доводів останнього свідчить про не настання строку для їх оплати.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

27.02.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про відмову від частини позовних вимог, закриття провадження у справі та повернення суми сплаченого судового збору.

28.02.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові докази до заяви, зареєстрованої судом 27.02.2023.

02.03.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

03.03.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

22.03.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про відмову від частини позовних вимог, закриття провадження у справі та повернення суми сплаченого судового збору.

14.04.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про відмову від частини позовних вимог, закриття провадження у справі та повернення суми сплаченого судового збору.

17.04.2023 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про відмову від частини позовних вимог, закриття провадження у справі та повернення суми сплаченого судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2023 заяви Позивача про відмову від частини позовних вимог та закриття провадження у справі № 910/1878/23 задоволено частково, прийнято відмову Позивача від позовних вимог в розмірі основного боргу 1 011 084, 80 грн та закрито провадження у справі в цій частині.

Також даною ухвалою повернуто Позивачу з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 6 943, 45 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

07.02.2022 між Позивачем (Сторона -2) та Відповідачем (Сторона-2) укладено Договір, відповідно до пункту 1.1. якого Сторона-1 забезпечує надання комунальних послуг, обслуговування, капітальний і поточний ремонт приміщень спільного користування, ремонт конструктивних елементів в будівлі, інженерних систем, технічних пристроїв, що знаходяться за адресою: 03113 м. Київ, просп. Перемоги, 57 (надалі - Будівля), а також утримання прибудинкової території за вказаною адресою та забезпечує надання комунальних послуг приміщень лабораторно-транспортного корпусу за адресою: 03113, м. Київ, вул. Козелецька, 8, а Сторона-2 відшкодовує Стороні-1 витрати за забезпечення надання комунальних послуг, обслуговування, капітальний та поточний ремонт приміщень спільного користування, ремонт конструктивних елементів будівлі, інженерних систем, технічних пристроїв, утримання прибудинкової території, а також відшкодовує витрати на амортизаційні відрахування за котельню, витрати з компенсації земельного податку на землю за вищевказаною адресою.

Перелік приміщень, що знаходяться на балансі Сторони-2 (Відповідач) за адресою: 03113, м. Київ, просп. Перемоги, 57 наведено в Додатку до цього Договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 2.1. Договору розмір витрат, що підлягає відшкодуванню Стороні-1 Стороною-2 визначається розрахунком щомісячних платежів і складає 30 % витрат Сторони-1 згідно Додатку № 2 до цього Договору крім витрат з компенсації земельного податку.

Згідно з пунктом 2.2 розмір відшкодувань може змінюватися в період дії Договору за домовленістю сторін на підставі доповнень до Договору.

Підпунктом 3.1.3. пунктом 3.1. Договору закріплено, що обов`язок Позивача надавати Відповідачу рахунки для сплати витрат не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним.

Підпунктом 3.2.3. пунктом 3.2. Договору закріплено, що обов`язок Відповідача своєчасно сплачувати рахунки Позивача шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним.

Розмір витрат, перерахований несвоєчасно Позивачу підлягає індексації і стягується з Відповідача пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення у розмірі 0,1 % але не більше подвійної облікової ставки НБУ (пункт 5.6. Договору).

Згідно з пунктом 6.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2023, при тому що сторонами встановлено, що умови Договору застосовуються з 01.01.2022.

З огляду на те, що Відповідачем станом на дату ухвалення даного рішення в повному обсязі сплачено суму основного боргу в розмірі 1 011 084, 80 грн за відшкодування Позивачу комунальних витрат за період жовтень - грудень 2022 року за Договором, заперечення Відповідача щодо існування у нього сумнівів щодо обґрунтованості обсягу наданих послуг не беруться судом до уваги, оскільки оплатою послуг Відповідачем визнано обставини виконання Позивач Договору належним чином та без претензій згідно визначеного в рахунках переліку послуг та сум за спірний період, що фактично нівелює аргументи Відповідача в даній частині.

Відтак, наразі суду необхідно встановити строк настання у Відповідача обов`язку з оплати рахунків за Договором за період жовтень-грудень 2022 та наявність/відсутність прострочення такої оплати з боку Відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату звернення до суду з позовом у Відповідача існувала заборгованість в розмірі 1 011 084, 80 грн за наступними рахунками:

- № 208 від 31.10.2022 (за жовтень) на суму 177 371, 11 грн;

- № 231 від 30.11.2022 (за листопад) на суму 285 526, 07 грн;

- № 254 від 30.12.2022 (за грудень) на суму 548 187, 62 грн.

Суд вказує, що зазначені рахунки містять підписи заступника директора з загальних питань та головного бухгалтера Позивача, які засвідчено печаткою підприємства, а відтак судом встановлено належність виконання Позивачем обов`язку згідно підпункту 3.1.3 пункту 3.1. Договору.

При цьому суд вказує, що настання у Відповідача строку з оплати не залежить від дати отримання рахунку, який виставляється Позивачем не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, а чітко визначений датою місяця - у строк до 20-го числа місяця, наступного за звітним.

Суд погоджується з доводами Позивача, що умовами Договору не визначено порядку та способу направлення виставлених Позивачем рахунків, а відтак враховуючи наявність у Відповідача обов`язку їх сплачувати, саме Відповідач повинен бути зацікавлений у їх отриманні з метою належного виконання Договору.

Також судом враховано, що із відзиву Відповідача не вбачається обставин не отримання рахунків за спірний період взагалі, а лише зазначається про недотримання Позивачем порядку їх виставлення та направлення.

Доводи Відповідача щодо неотримання рахунків за спірний період також спростовуються підписанням сторонами 31.01.2023 Акта звірки взаємних рахунків, в якому міститься посилання на спірні рахунки за період з жовтня по грудень 2022 року.

Так, враховуючи положення підпункту 3.2.3 пункту 3.2. Договору Відповідач повинен був здійснити оплату рахунків за Договором у строк не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, а саме:

- за рахунком № 208 від 31.10.2022 (за жовтень) на суму 177 371, 11 грн у строк до 20.11.2022 включно;

- за рахунком № 231 від 30.11.2022 (за листопад) на суму 285 526, 07 грн у строк до 20.12.2022 включно;

- за рахунком № 254 від 30.12.2022 (за грудень) на суму 548 187, 62 грн. у строк до 20.01.2023 включно.

Однак, матеріали справи не містять доказів здійснення сплати вказаних рахунків у визначені Договором строки.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач звертався до Відповідача з вимогами щодо погашення існуючої заборгованості № 3.47-05/47 від 10.08.2022, № 3.47-05/524 від 13.09.2022, №3.47-05/563 від 17.10.2023, № 3.47-05/639 від 10.11.2022, № 3.47-05/699 від 09.12.2022, № №3.47-05/12 від 11.01.2023, однак погашення останньої відбулося з простроченням.

Докази направлення зазначених вимог містяться в матеріалах справи.

Згідно наданих Позивачем банківських виписок, зазначених Відповідачем призначень платежів, останнім здійснено оплату послуг за Договором за спірний період наступним чином:

- 06.02.2023 на суму 177 371, 11 грн за послуги надані в жовтні 2022 за рахунком № 208 від 31.10.2022;

- 07.02.2023 на суму 285 526, 07 грн за послуги надані в листопаді 2022 за рахунком № 231 від 30.11.2022;

- 17.03.2023 на суму 274 093, 81 грн за послуги надані в грудні 2022 за рахунком № 254 від 30.12.2022;

- 23.03.2023 на суму 28 000 грн за послуги надані грудні 2022 за рахунком № 254 від 30.12.2022;

- 04.04.2023 на суму 46 093, 81 грн за послуги надані грудні 2022 за рахунком № 254 від 30.12.2022;

- 14.04.2023 на суму 200 000 грн за послуги надані грудні 2022 за рахунком № 254 від 30.12.2022.

Відтак, судом встановлено, що Відповідачем допущено прострочення строків сплати за Договором, а відтак і неналежним чином виконано умови останнього.

За прострочення строків оплати Позивачем здійснено нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат наступним чином:

- за рахунком № 208 на суму 177 371, 11 грн за період з 21.11.2022 по 31.01.2023;

- за рахунком № 231 на суму 285 526, 07 грн за період з 21.12.2022 по 31.01.2023;

- за рахунком № 254 на суму 548 187, 62 грн за період з 21.01.2023 по 31.01.2023.

На поважність причин прострочення здійснення вказаної вище оплати Відповідач посилається на листи від 22.09.2022 вих. № 19.1-8-545 та № 19.1-7-538 від 16.09.2022, якими Позивач повідомлявся про скрутний стан Відповідача із зазначенням графіку погашення існуючої станом на той час заборгованості.

Суд дослідивши вказані вище листи зазначає, що згідно пункту 6.2. Договору зміни до умов останнього вносяться виключно за взаємною згодою сторін, а з матеріалів справи не вбачається, що між сторонами укладено додаткову угоду або ж погоджено визначений Відповідачем в листі від 22.09.2022 вих № 19.1-8-545 графік погашення заборгованості, який водночас не входить до предмету розгляду даної справи, оскільки передує спірному періоду.

При цьому із вказаних листів Відповідача не вбачається, що останній посилався на існування форс-мажорних обставин, на які наразі звертає увагу суду сторона як на підставу для звільнення від відповідальності за прострочення строків оплати рахунків.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договором надання послуг.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом вище, Позивачем надано Відповідачу послуги за Договором за період з жовтня по грудень 2022 на суму 1 011 084, 80 грн, які станом на дату ухвалення даного рішення повністю оплачені Відповідачем з порушенням вимог підпункту 3.2.3. пункту 3.2. Договору, а саме з простроченням.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлені судом вище обставини, враховуючи відсутність між сторонами домовленостей щодо внесення змін до порядку та строків оплати послуг за Договором, порушення Відповідачем останніх, суд погоджується з доводами Позивача та зазначає про правомірність нарахування ним пені, 3 % річних та інфляційних втрат на існуючі суми заборгованостей за рахунками в спірний період.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (стаття 549 ЦК України).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок, суд зазначає, що він є належним та зрозумілим, з нього можна встановити періоди здійснених нарахувань, що відповідно спростовує доводи Відповідача.

Відтак, за підрахунками суду, арифметично вірними та правомірними сумами, які підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача є пеня в розмірі 30 792, 87 грн, 3 % річних - 985, 65 грн та інфляційні втрати - 3 525, 81 грн у зв`язку з чим вимога Позивача підлягають частковому задоволенню.

Суд зазначає, що при розрахунку Позивачем невірно розраховано інфляційні втрати за рахунком № 231 від 30.11.2022, які мають становити 2 284, 21 грн в той час як Позивачем зазначено 4 011, 36 грн.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Суд погоджується з доводами Позивача, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

При цьому, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Саме таких висновків дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами Позивача та зазначає, що судом не заперечується настання обставин непереборної сили з 24.02.2022, що вбачається із листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.7-7.1, однак Відповідачем не доведено належними та допустими доказами, що такі форс-мажорні обставини дійсно унеможливили вчасно здійснити оплату послуг за Договором, при тому що Відповідачем вжито всіх залежних від нього дії для уникнення від порушення господарського зобов`язання.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини на підставі наданих сторонами доказів, з огляду на порушення Відповідачем умов Договору, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Державний дорожній науково-дослідний інститут імені М.П. Шульгіна» (пр.-т. Перемоги, 57, м. Київ, 03113; ідентифікаційний код 03450778) на користь Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» (пр.-т. Перемоги, 57, м. Київ, 03113; ідентифікаційний код 01527695) пеню - 30 792 (тридцять тисяч сімсот дев`яноста дві) грн 87 коп, 3 % річних - 2 530 (дві тисячі п`ятсот тридцять) грн 92 коп, інфляційні втрати - 3 525 (три тисячі п`ятсот двадцять п`ять) грн 81 коп. та судовий збір - 2 563 (дві тисячі п`ятсот шістдесят три) грн 83 коп.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 21.04.2023

Суддя Антон ПУКАС