Рішення № 110363760, 20.04.2023, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.04.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/92/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

суддя Рочняк О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд"

вул. Надрічна, 4Б, м. Івано-Франківськ, 76019; ел. пошта: info@pret.com.ua

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика ІФ"

вул. Левинського, 1, м. Івано-Франківськ, 76014

ел. пошта: mfabryka@ukr.net

про стягнення 262 412 грн 58 коп. заборгованості

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика ІФ" про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 262 412 грн 58 коп.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 06.02.2023, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

Позивачу ухвалу про відкриття провадження у справі від 06.02.2023 направлено на вказану ним у позовній заяві електронну пошту, що відповідає приписам ч.5 ст.242 ГПК України.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача - ТОВ "Меблева фабрика ІФ" (код 40906580) є: 76014, вул. Левинського, 1, м. Івано-Франківськ.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Тобто надіслання судом процесуальних документів на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у разі відсутності повідомлення особою іншої адреси для направлення поштової кореспонденції, є належним виконанням приписів процесуального закону щодо надсилання судових рішень учасникам справи.

Направлена за юридичною адресою відповідача 07.02.2023 копія ухвали про відкриття провадження у справі від 06.02.2023 повернулася до суду з відміткою "Укрпошти" 15.02.2023 "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, з врахуванням приписів ч. 5, п.5 ч.6 ст.242 ГПК України, сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом.

07.03.2023 через особистий кабінет в системі «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання (вх.№3664/23) про стягнення витрат на професійну правову допомогу в розмірі 11 000 грн.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін від учасників справи до суду не надходило.

ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Позиція позивача: позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань в частині проведення розрахунків за спожиту електроенергію за період серпень-вересень 2022 року виникла заборгованість в сумі 262 412 грн 58 коп.

Позиція відповідача: правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

04.01.2021 між ТОВ "Прикарпатенерготрейд" (позивач, постачальник) та ТОВ "Меблева фабрика ІФ" (відповідач, споживач) укладено договір №2405597 про постачання електричної енергії споживачу (а.с. 7-10).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 2.2 договору, обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.

Постачання електричної енергії споживачу здійснюється з дати, зазначеної в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору, постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.

Згідно з п. 5.1 договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника (п. 5.2 договору).

Пунктом 5.4 передбачено, що ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Відповідно до п. 5.5 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з п.5.7 договору, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений комерційною пропозицією.

Умови цього договору починають виконуватися з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної у заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору, та укладається на строк, зазначений у комерційній пропозиції, яку обрав споживач (п. 13.1 договору).

Додатком №1 до договору про постачання електричної енергії споживачу №2405597 є підписана споживачем заява-приєднання від 04.01.2021 (а.с. 11).

Погодившись з цією заявою-приєднанням (акцептувавши її), споживач засвідчив вільне волевиявлення щодо приєднання до умов договору в повному обсязі.

У заяві-приєднанні зазначено, що:

- початок постачання здійснюється з 04.01.2021;

- найменування ОСР споживача - АТ "Прикарпаттяобленерго";

- назва об`єкту - адміністративно-виробничі будівлі;

- адреса об`єкту - вул. Левинського, 1 м.Івано-Франківськ, Івано-Франківська область.

Додатком №2 до договору про постачання електричної енергії споживачу №2405597 є індивідуальна комерційна пропозиція (а.с. 12-13). У комерційній пропозиції сторони визначили в т.ч. таке:

- п. 2.1 - календарний місяць (розрахунковим періодом вважається період, який починається з 01 числа поточного місяця та триває до 31 числа (включно));

- п. 3.2 - оплата послуг з розподілу (передачі) електричної енергії здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником окремого рахунку з розподілу (передачі) електричної енергії або на підставі рахунку за спожиту електричну енергію, в якому постачальником окремим рядком зазначаються дані про вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Розрахунок вартості послуг з розподілу (передачі) електричної енергії здійснюється на підставі регульованих тарифів на послугу з розподілу (передачі) оператору систем розподілу (передачі) та з врахуванням обсягів розподіленої (переданої) електричної енергії споживачу відповідно до даних комерційного обліку;

- п. 4.3 - термін оплати рахунків - 15 робочих днів від дати отримання рахунка;

- п.5.1 - здійснення розрахунків за електричну енергію - система онлайн розрахунків «Персональний кабінет» на web - сайті постачальника;

- п. 5.3 - онлайн-розрахунки сторони проводять в електронному вигляді, а саме: акти, рахунки, повідомлення про припинення постачання електроенергії, акти звірки та інші документи (далі-документи), якими сторони здійснюють обмін у процесі виконання цього договору надаються сторонами в електронному вигляді через персональний кабінет. Такі електронні документи визнаються сторонами, як офіційні;

- п. 5.4 - споживач самостійно отримує рахунок на оплату електричної енергії не пізніше 10 (десятого) календарного дня наступного за розрахунковим періодом у персональному кабінеті. Якщо рахунок за електроенергію не був отриманий Споживачем ні через Персональний кабінет на 10 (десятий) календарний день наступний за розрахунковим - він вважається таким, що вручений постачальником споживачу 10 (десятого) календарного дня наступного за розрахунковим місяцем та споживач вважається з ним ознайомлений. Строк оплати такого рахунку обчислюється з наступного робочого дня після його вручення;

- п. 7.1 - договір набирає чинності з дати постачання електричної енергії, вказаної у заяві-приєднання споживача до умов публічного договору про постачання електричної енергії споживачу, якщо протягом трьох робочих днів, споживачу не буде повідомлено про його невідповідність критеріям обраної комерційної пропозиції;

- п. 7.2 - договір діє з моменту набрання чинності до 31.12.2022.

12.10.2022 листом №2984 від 11.10.2022 позивач надіслав на адресу відповідача рахунки за спожиту електроенергію №205005597220819 від 06.09.2022 на суму 205 694 грн 14 коп. за серпень 2022 року, №205005597220919 від 06.10.2022 на суму 76 716 грн 44 коп. за вересень 2022 року та акти про використану електричну енергію за серпень 2022 на суму 205696 грн 14 коп., за вересень 2022 на суму 76 716 грн 44 коп. Всього на суму 282410 грн 58 коп. (а.с. 14-19).

Згідно з розрахунком заборгованості за спожиту електроенергію ТОВ "Меблева фабрика ІФ" за договором №2405597, борг за спожиту електричну енергію з серпня по вересень 2022 року станом на 12.12.2022 становив 262 412 грн 58 коп.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України врегульовані Законом України «Про ринок електричної енергії».

Сторони у цій справі належать до учасників ринку електричної енергії (пункт 96 частини першої статті 1 цього Закону).

Відповідно до положень статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Передбачені статтею 634 Цивільного кодексу України правила укладення договору приєднання визначають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

За встановлених судом обставин, з 04.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика ІФ" приєдналося до умов публічного договору про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За змістом ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено в частинах 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач за постачання електричної енергії за період з серпня по вересень 2022 року розрахувався частково у розмірі 20000 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Трофимчук проти України" вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов`язань за договором у повному обсязі суду не надав, частково сплативши борг в розмірі 20000 грн суму основної заборгованості визнав.

Враховуючи вищенаведене в сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 262412 грн 58 коп. заборгованості за постачання електричної енергії у серпні - вересні 2022 року є обґрунтованими та належать до задоволення.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір у розмірі 3936 грн 19 коп., у відповідності до ст.129 ГПК України, суд покладає на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку сума судових витрат на професійну правничу допомогу в першій інстанції становить 24000 грн.

У клопотанні вх. №3664/23 від 07.03.2023 представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано такі докази (долучено до клопотання):

- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги (а.с.41);

- копію договору про надання професійної правничої допомоги №2023/19 від 03.01.2023 (а.с.43-44);

- копію акту приймання-передачі послуг б/н від 23.02.2023 за договором про надання професійної правничої допомоги №2023/19 від 03.01.2023 (а.с.42).

Вирішуючи питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд виходив із такого.

Як вбачається з договору про надання професійної правничої допомоги №2023/19 від 03.01.2023, укладеного між адвокатом - Іванишиним Василем Івановичем (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" (клієнт), адвокат зобов`язується надавати клієнту необхідну професійну правничу допомогу під час цивільного, господарського, адміністративного та кримінального провадження, пов`язаного з діяльністю клієнта та його посадових осіб (п. 1.1).

Сума договору та порядок розрахунків визначені у розділі 4 Договору.

Представництво та захист прав та законних інтересів клієнта, а також надання йому необхідної професійної правничої допомоги під час цивільного, господарського та кримінального провадження, пов`язаного з діяльністю клієнта, відповідно до умов цього договору, здійснюється на платній основі. Вартість 1 людино-години роботи виконавця - 1000,00 грн. без ПДВ (п. 4.1).

Остаточна сума даного договору визначається сторонами на підставі погоджених та підписаних актів приймання - передачі наданих послуг, враховуючи складність справи, фактично витрачений час, винагороду за досягнення бажаного результату та інші істотні обставини (п.4.2).

Оплата за надані послуги здійснюються на підставі актів приймання - передачі наданих послуг. Клієнт перераховує адвокату кошти згідно суми, обумовленої в акті приймання -передачі наданих послуг (п. 4.3).

Згідно з актом приймання-передачі послуг від 23.02.2023, підписаного сторонами та скріпленими їхніми печатками, вартість наданих послуг складає 11000 грн, а саме:

- опрацювання документів та підготовка позовної заяви до суду - 8000 грн;

- надання до суду клопотання про долучення додаткових доказів - 3000 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно приписів частини 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Така правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Позовні вимоги у даній справі обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу в частині здійснення оплати, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за фактично передану електричну енергію в розмірі 262412 грн 58 коп.

Категорія даного спору не відноситься до складної, сам спір є типовим, у спорах такого характеру судова практика, зокрема практика Верховного Суду є сталою, незмінною та поширеною, не потребує детального вивчення та аналізу.

Як зазначено вище, вартість наданих адвокатом послуг за опрацювання документів та підготовку позовної заяви до суду становить 8000 грн, а за надання до суду клопотання про долучення додаткових доказів - 3000 грн.

При цьому, суд зазначає, що у цій справі представник позивача подав клопотання (вх.№3664/23 від 07.03.2023) про долучення до матеріалів справи доказів в підтвердження надання адвокатських послуг (копію договору про надання професійної правничої допомоги та акту приймання-передачі послуг), а також доказів направлення клопотання з додатками відповідачу.

Разом з тим, відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, подання суду саме клопотання про долученння таких доказів, яке представник позивача оцінює в 3 000 грн, не є необхідним при поданні таких доказів, а відтак суд не вбачає підстав для відшкодування відповідачем витрат позивача на правову допомогу за подання представником позивача суду такого клопотання.

З огляду на викладене, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково в розмірі 8000 грн, оскільки саме такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру.

Керуючись статтями 86, 129, 130, 165, 178, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меблева фабрика ІФ" (вул. Левинського, 1, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 40906580) на користь Приватного акціонерного товариства "Прикарпатенерготрейд" (вул. Надрічна, 4Б, м. Івано-Франківськ, 76019, код ЄДРПОУ 42129720) 262 412 (двісті шістдесят дві тисячі чотириста дванадцять) гривень 58 коп. заборгованості, 3936 (три тисячі дев`ятсот тридцять шість) гривень 19 коп. судового збору та 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції в порядку розділу 4 ГПК України.

Рішення підписано 20.04.2023

Суддя О. В. Рочняк