Рішення № 110363746, 14.04.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/22/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2023 Справа № 908/350/23

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/350/23

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання, 69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35

представник позивача: Немна Т.І., 69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35

до відповідача: комунального підприємства Наше місто Запорізької міської ради, 69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29а

про стягнення 217 246,70 грн.

СУТЬ СПОРУ:

06.02.23 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 31.01.23 № 4699 з вимогами товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання (далі ТОВ Запоріжжяелектропостачання) до комунального підприємства Наше місто Запорізької міської ради (надалі КП Наше місто) про стягнення заборгованості за публічним договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 31.12.21 № 13823 в розмірі 217 246,70 грн, а саме: 204 119,46 грн основного боргу, 10 416,56 грн. інфляційних втрат та 2 710,68 грн 3 % річних.

06.02.23 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 13.02.23 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/350/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Враховуючи положення ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 14.04.23 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві зазначив, що на виконання умов публічного договору №13823 від 31.12.21 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідачем особисто були отримані рахунки за постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за період з травня 2022 р. по жовтень 2022 р., у відповідності до яких обсяг використаної електричної енергії КП "Наше місто" ЗМР складає 79275,00 кВт/год на суму 204 119,46 грн. Відповідачем в порушення умов договору оплату спожитої електричної енергії в сумі 204 119,46 грн не здійснено. На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано інфляційні втрати у сумі 10 416,56 грн та 3% річних у сумі 2 710,68 грн.

03.03.23 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вих. від 01.03.23, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне. Відповідачем визнається, що на даний час заборгованість перед позивачем становить 204 119,46 грн. На сьогодні КП «Наше місто» знаходиться в складному фінансовому стані що, насамперед, обумовлено введенням в Україні воєнного стану. Враховуючи, що багато мешканців м. Запоріжжя з початком бойових дій втратили робочі місця або виїхали за кордон, оплата за житлово-комунальні послуги, для багатьох з них постала на друге місце. Враховуючи систематичне недоотримання коштів від населення за послугу з електропостачання, підприємство станом має заборгованість перед ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» за постачання електроенергії. Вищезазначені обставини з 24.02.22 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору. Пунктом 12.1 Договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов`язань за Договором якщо не виконання є наслідком форс-мажорних обставин, що визначені у п. 12.2 Договору: невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань. При чому (п. 12.3 Договору) строк виконання зобов`язань за Договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Листом № 1488/01-05 від 30.09.22 відповідачем доведено до позивача про настання обставин, пов`язаних із початком бойових дій та станом оплат населенням за спожиту електричну енергію, що суттєво ускладнює виконання зобов`язань перед позивачем за спірним Договором. На підставі викладеного відповідач вважає, що кінцевий строк виконання зобов`язань по оплаті за договором на день звернення з позовом до суду ще не настав. Крім того. відповідно до ч. 6 ст. 617 Цивільного кодексу України, якщо порушення зобов`язань сталося в період дії обставин непереборної сили підстави нарахування пені чи штрафних санкцій та застосування будь-яких інших заходів відповідальності відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/350/22 дозволяють розглянути справу по суті спору.

За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 14.04.23.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.21 між ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» (постачальник) та КП «Наше місто» Запорізької міської ради (споживач) було укладено публічний Договір № 13823 у про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) шляхом підписання заяви-приєднання.

Згідно з п. 2.1. договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

У відповідності з п. 3.1. договору, умови надання послуг споживачу визначаються комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до Договору.

Згідно з розділом 5 Договору "Ціна, порядок обліку і оплата електричної енергії", споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затв. Регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком 3 до Договору. Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника.

Відповідно до п. 4.3 ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.

Згідно з п. 4.12. ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Відповідно до п. 4.13 ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Згідно з п. 4 Додатку 3 до Договору "Спосіб та термін оплати", розрахунковий період для обсягу спожитої електричної енергії становить один місяць, а саме: з 01 числа розрахункового місяця по останній день розрахункового місяця. 100% попередня оплата здійснюється не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати початку розрахункового періоду з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію.

Остаточний розрахунок має здійснюватися не пізніше 5 (п`яти) робочих днів після закінчення розрахункового періоду на підставі самостійно отриманого Споживачем у Постачальника рахунку.

Обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення замовленого обсягу постачання електричної енергії на ціну універсальної послуги у відповідному розрахунковому періоді та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку Постачальника.

У разі неодержання рахунку, Споживач самостійно оформлює платіжні документи та здійснює оплату на їх підставі у строки передбачені умовами даного розділу.

Відповідно до п. 5.10. Договору Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, ним особисто були отримані рахунки за постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за період з травня 2022 р. по жовтень 2022 р., у відповідності до яких обсяг використаної електричної енергії КП «Наше місто» ЗМР складає 79275,00 кВт/год на суму 204 119,46 грн.

Спожитий обсяг електричної енергії КП «Наше місто» ЗМР за період з травня 2022 року по жовтень 2022 року підтверджується повідомленням/листом за № 007-66/17 від 02.01.23 адміністратора комерційного обліку, функції якого в Запорізькій області виконує ПАТ "Запоріжжяобленерго" щодо фактичного обсягу спожитої електричної енергії з щомісячною розбивкою за ЕІС - кодом точки комерційного обліку.

Даним повідомленням ОСР надає постачальнику електричної енергії дані про фактичний обсяг, період споживання за ЕІС-кодами точками розподілу Споживача з щомісячною розбивкою.

Листом за вих. №1488/01-05 від 30.09.22 відповідач повідомив позивача (у відповідь на вимогу від 01.09.22), що у зв`язку з тяжким матеріальним становищем він звернувся до Департаменту з фінансової та бюджетної політики, Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради щодо виділення фінансової підтримки. Також відповідачем було запропоновано позивачеві укласти індивідуальні договори на постачання електричної енергії зі споживачами з метою підвищення відсотку платежів.

Не сплата відповідачем заборгованості за отриману в період травень жовтень 2022 року у сумі 204 119,46 грн стала підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України (ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У ч 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України Про ринок електричної енергії.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону (ч. 6 ст. 276 ГК України).

Частиною 7 ст. 276 ГК України визначено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частиною 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Факт приєднання КП «Наше місто» ЗМР до договору про постачання електричної енергії підтверджується Додатком до договору № 137823(Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 ГК України.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підтвердження споживанням відповідачем електричної енергії у період травень-жовтень 2022 року у загальній сумі 204 119,46 грн позивачем до матеріалів позовної заяви надано інформацію (лист від 02.01.23 № 007-66/17), видану позивачу у цій справі ТОВ Запоріжжяобленерго про обсяги споживання електричної енергії КП Наше місто ЗМР та відповідні рахунки на оплату спожитої електричної енергії, виставлений позивачем відповідачу.

Відповідачем не висловлено у спосіб, визначений чинним ГПК України, свою незгоду з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; наявність заборгованості за електричну енергію, отриману від ТОВ Запоріжжяелектропостачання, за спірний період у сумі 204 119,46 грн не спростовано; заперечень з приводу вірності розрахунків позивача до суду не надано. Натомість, у відзиві на позовну заяву зазначено про наявність заборгованості у розмірі 204 119,46 грн.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що позивачем доведено порушення відповідачем умов договору щодо строків здійснення розрахунків за поставлену позивачем електричну енергію у травні-жовтні 2022 року, а відповідачем не спростовано наявність вказаної суми заборгованості належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ Запоріжжяелектропостачання про стягнення з відповідача 204 119,46 грн боргу за спожиту електричну енергію за вказаний період є обґрунтованими, заснованими на законі та договорі, і такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд вважає хибними посилання відповідача на та, що строк виконання зобов`язання з оплати електричної енергії не настав в силу п. 12.3. договору, відповідно до якого строк виконання зобов`язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

Так, зокрема, за приписами пунктів 12.1. та 12.2. договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань на строк дії форс-мажорних обставин, передбачених умовами цього договору.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року … (який триває станом на час прийняття процесуального рішення в цій справі по суті спору).

Рішенням Торгово-промислової палати України від 28.02.22 № 2024/02.0-7.1 на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.97 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України:

- засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року … відповідно до Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні;

- підтверджено, що зазначені обставини з 24.02.22 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи ін. зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи ін. нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Судом враховано, що введення на території України з 24.02.22 воєнного стану, який на теперішній час не припинено (продовжено на підставі відповідних Указів Президента України), є загальновідомим фактом, а також те, що зазначені форс-мажорні обставини підтверджено відповідним рішенням ТПП України.

В той же час, в п. 12.4. договору сторони обумовили, що сторони зобов`язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства.

Лист за вих. №1488/01-05 від 30.09.22 не є повідомленням про настання для відповідача форс-мажорних обставин в розумінні п. 12.4. договору. До того ж, зазначений лист надіслано відповідачем позивачеві лише 30.09.22, а не протягом 14 днів з моменту виникнення відповідних обставин для сторони, при тому що електропостачання здійснювалось з травня 2022 року.

За викладених обставин, судом не вбачається підстав для відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на ненастання, на думку відповідача, строку виконання зобов`язання з оплати отриманої електричної енергії.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 2 710,68 грн 3% річних 10 416,56 грн інфляційних втрат за загальний період суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Верховний Суд України у постанові від 12.04.17 у справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України зазначив, що ст. 617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 09.11.16 у справі № 3-1195гс16.

14.01.20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних в межах визначеного позивачем періоду часу та сум за допомогою ІПС Законодавство, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 2 710,68 грн 3 % річних та розрахунок здійснено вірно, а тому, судом задовольняється вимога про стягнення з відповідача у цій справі 2 710,68 грн 3 % річних.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань (інфляційних втрат) в межах визначеного позивачем періоду часу та сум, судом встановлено, що за даними ІПС «Законодавство» сума інфляційних втрат становить 10 643,78 грн, тобто більше, ніж сума, визначена позивачем. Відтак, судом задовольняються позовні вимоги в цій частині в межах суми, заявленої позивачем 10 416,56 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства Наше місто Запорізької міської ради (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 29а, код ЄДРПОУ 40545596) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжяелектропостачання (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, код ЄДРПОУ 42093239) 204 119 (двісті чотири тисячі сто дев`ятнадцять) грн 46 коп. заборгованості за спожиту в травні-жовтні 2022 р. електричну енергію, 2 710 (дві тисячі сімсот десять) грн 68 коп. 3 % річних, 10 416 (десять тисяч чотириста шістнадцять) грн 56 коп. інфляційних втрат та 3 258 (три тисячі двісті п`ятдесят вісім) грн 70 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

У зв`язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України … повний текст рішення складено 21.04.23.

Суддя В.Л. Корсун