Рішення № 110361762, 30.03.2023, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/528/23

Провадження № 2/930/302/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.03.2023 року Немирівський районний суд

Вінницької області

у складі: головуючого судді - Науменка С.М.

за участю: секретаря судового засідання Андрущак Л.П.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Немирів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Брацлавської селищної ради Немирівського району Вінницької області про встановлення факту та визнання права в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернулася до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до Брацлавської селищної ради Немирівського району Вінницької області про встановлення факту та визнання права в порядку спадкування за законом, в якому просила встановити факт її проживання із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю, понад п`ять років, а саме з 1987 року до часу відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за нею ОСОБА_1 , право на земельну частку (пай) із земель колективної власності бувшого КСП «Світанок» на території Вовчоцької сільської ради Вінницької області, розміром 4,2947 в умовних кадастрових гектарах в порядку спадкування за законом, право на яку мала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Мотивуючи позов тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , яка за життя являлась одинокою людиною, дітей та родини не мала та після смерті якої залишилось спадкове майно, яке складається з права на земельну частку пай розміром 4,2947 в умовних кадастрових гектарах, яка перебувала, у землі бувшого КСП «Світанок» на території Вовчоцької сільської ради.

Зважаючи на стан здоров`я ОСОБА_2 , яка не могла себе обходити та вести домашнє господарство, позивачка, з 1987 року понад 10 років здійснювала за нею постійний догляд, супроводжувала до закладів охорони здоров`я, купувала необхідні товари продовольчої та промислової необхідності, готувала їжу, прибирала дім, допомагала по господарству, позивачка фактично почали проживати однією сім`єю з ОСОБА_2 , а після смерті останньої, здійснила всі заходи щодо організації її поховання.

Маючи намір прийняти спадщину, яка залишилася після покійної та оформити свідоцтво про право на спадщину за законом, позивачка, звернулась до нотаріуса, проте нотаріус повідомив, про неможливість вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю документів, які встановлюють факт проживання зі спадкодавицею, не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. В зв`язку з неможливістю документального підтвердження факту проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини з ОСОБА_2 , позивачка змушена звернутись до суду з даною заявою.

Позивачка є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 .

Під час звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини позивачці повідомили, що не можуть оформити спадщину оскільки відсутні документи, що засвідчують факт спільного проживання, у зв`язку з чим неможливо встановити факт прийняття нею спадщини. Крім того нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину, адже в позивачки відсутні оригінали правовстановлюючих документів.

У зв`язку з цим їй рекомендовано звернутись до суду, за вирішенням вказаного питання.

Позивачка до зали судового засідання не з`явилися, надала суду заяву відповідно до якої просила суд справу слухати в їх відсутність, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник Брацласвської селищної ради до зали судового засідання не з`явився, надав суду заяву в якій просить справу слухати у відсутність представника селищної ради, позов визнає.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , надала суду покази, що позивачка ОСОБА_1 , та покійна ОСОБА_2 , були родичами та проживали разом років 10 по день смерті останньої, адже ОСОБА_2 хворіли та порубувала стороннього догляду, який їй надавала позивачка, похованням ОСОБА_2 , займалася також ОСОБА_1 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 надала суду аналогічні покази.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч. 1ст. 82 ЦПК України, обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Суд,вивчивши матеріалисправи,а саме:копію довідкивиданої Вовчоцькимстаростиським округомБрацлавської селищноїради Тульчинськогорайону Вінницькоїобласті №3-66від 24.02.2023;копію довідкивиданої Вовчоцькимстаростиським округомБрацлавської селищноїради Тульчинськогорайону Вінницькоїобласті №3-53від 22.02.2023;копію розпорядженняНемирівської районноїдержавної адміністраціїВінницької областівід 27.09.2004№ 336«Про затвердженнясхеми поділу,проекту організаціїтериторії земельнихчасток (паїв),технічної документаціїпро передачуземельних часток(паїв)в томучислі провидачу громадянамдержавних актівна правовласності наземельні ділянкина територіїВовчоцької сільськоїради»;копію додатку2до розпорядженняголови райдержадміністрації,від 27.09.2004№ 336,яким встановленосписок померлихвласників земельнихчасток (паїв)на якібудуть виданідержавні актина правовласності наземельні ділянки післяпосвідчення спадкодавцямицивільно-правовихугод;допитавши свідків та враховуючи заяву відповідача про визнання позову, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з роз`ясненнями Верховного суду України від 01 січня 2012 року, викладеними у судовій практиці щодо розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, термін спільного проживання (не менше п`яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом); відсутній спір про право.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України встановлення факту проживання однієї сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу здійснюється судом в порядку окремого провадження.

Заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути, спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину, як за законом, так і за заповітом і для яких у зв`язку із встановленням факту мають настати певні юридичні наслідки;

Встановленим судом фактам відповідають цивільні правовідносини, які регламентують порядок набуття права власності на спадкове майно, зокрема, за законом і регулюються Конституцією України, ЦК України та ЦПК України.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч.1ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Факт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).

Згідно з п.2 Постанови Пленуму Верховного суду №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.

Відповідно до п. 16 Постанови пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого провадження, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном.

Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем. ; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Установлення юридичних фактів сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку, їх встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Як передбачено ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно до вимог ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Також передбачено, що відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд вправі розглядати справи про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Однією з таких підстав є успадкування прав на майно, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦК України.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця.

Згідно роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.06.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», викладених у п. 3.1, умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 392 ЦК України, особа може звертатись до суду з позовом про визнання за нею права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Абзацом 3 ч.2 ст.2 зазначеного закону встановлено, що документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), серед іншого, також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справі про спадкування" роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В п. 11 Постанови від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування", Пленум Верховного Суду України висловив наступну правову позицію, при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно п. 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, зі змінами станом на 01.07.2014 року, сертифікат на право на земельну частку (пай) є виданим державою документом, що підтверджує наявність у особи права на земельну частку (пай). Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Маючи земельну частку (пай), її власник може вимагати виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) з видачею державного акту на право власності на землю (свідоцтва про право власності на земельну ділянку). Для виділення земельної частки (паю) в натурі потрібно, щоб її власник виявив таке бажання шляхом подання до відповідної ради заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі.

16.05.2013 року ВССУ в Інформаційному листі № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" у п.3.5. було висловлено правову позицію з вирішення аналогічного питання, відповідно до якого, спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

На підставі викладеного та керуючисьст. ст. 12,13,76-82,89,247,263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю, понад п`ять років, а саме з 1987 року до часу відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право на земельну частку (пай) із земель колективної власності бувшого КСП «Світанок» на території Вовчоцької сільської ради Вінницької області, розміром 4,2947 в умовних кадастрових гектарах в порядку спадкування за законом, право на яку мала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку передбаченому ст.ст.351-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя: С.М. Науменко