Вирок № 110354899, 19.04.2023, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер справи № 201/714/23

Номер провадження № 1-кп/201/466/2023

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року м. Дніпро

вул. Паторжинського, 18-а

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі кримінальне провадження, відомості про яке внесені 11 січня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041650000057 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, маючого неповну середню освіту, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-20.02.2015 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

-07.06.2016 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, до покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі;

-08.12.2016 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 190 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі;

-22.06.2017 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, звільненого 27.11.2020 року у зв`язку із відбуттям строку покарання,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

24.02.2022 указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №2119-IX від 15.03.2022 (реєстровий №259/22) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб. Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №2212-IX від 21.04.2022 (реєстровий №259/22) продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб. Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 24.05.2022 строком на 90 діб. Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 строком на 90 діб. Законом про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 21.11.2022 строком на 90 діб.

11 січня 2023 року приблизно о 09 годині 10 хвилин ОСОБА_4 перебуваючи у маршрутному таксі № 157-А на зупинці громадського транспорту «Студентська» неподалік ресторану «Барон Розгеляеff» за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 37Б, побачив у правій кишені куртки ОСОБА_6 мобільний телефон марки «IPhone SE» в корпусі чорного кольору, який визначив об`єктом свого злочинного посягання.

Далі, знаходячись у вказаному місці та у вказаний час, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел на вчинення повторного таємного викрадення чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, проник правою рукою до кишені куртки, одягненої на ОСОБА_6 , з якої дістав мобільний телефон марки «IPhone SE» в корпусі чорного кольору, імеі НОМЕР_1 , імеі НОМЕР_2 , вартістю 6980 гривень, який належить потерпілому, та утримуючи його при собі, вийшов з маршрутного таксі.

Після чого, ОСОБА_4 виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, не зміг його закінчити з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками поліції з викраденим майном на зупинці громадського транспорту «Студентська», що розташована біля ресторану «Барон Розгеляеff» за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 37Б, у зв`язку з чим, не зміг розпорядитися викраденим майном на власний розсуд.

Умисні дії ОСОБА_4 , які виразилися у закінченому замаху на повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України визнав повністю і суду показав, що 11 січня 2023 року зранку приблизно о 09 годині він їхав у маршрутному таксі № 157А, де побачив раніше не знайомого йому потерпілого ОСОБА_6 , з карману куртки якого виглядав мобільний телефон марки в«IPhone SE» в корпусі чорного кольору, який він вирішив викрасти. З цією метою, він скориставшись тим, що в маршрутному таксі було багато людей, які стояли впритул один до одного та не спостерігали за його діями, на зупинці «Студентська» неподалік ресторану «Барон Розгеляеff» по вул. Набережна Перемоги у м. Дніпро, точну адресу не знає, він наблизився впритул до потерпілого та дістав з кишені його куртки мобільний телефон марки «IPhone SE» чорного кольору та відразу вийшов з маршрутного таксі з викраденим майном. Однак, неподалік від зупинки громадського транспорту його зупинили працівники поліції, яким він в подальшому видав викрадений ним мобільний телефон. При цьому, не оспорював ні фактичні обставини інкримінованого злочинів, ні найменування та вартість викраденого майна. Зазначив, що звільнився в 2020 році після відбуття строку покарання, до арешту проживав із цивільною дружиною та неповнолітньою дитиною, однак надати документи на підтвердження цього факту не може, оскільки шлюб не укладав і в свідоцтві про народження дитини він батьком не записаний. Додав, що був працевлаштований, але неофіційно. У скоєному щиро розкаявся та просив призначити покарання, не пов`язане із реальним позбавленням волі.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 суду показав, що 11 січня 2023 року приблизно о 09 годині він їхав у маршрутному таксі № 157А, в кармані куртки у нього лежав мобільний телефон марки «IPhone SE» чорного кольору. На зупинці «Студентська» або на наступній, точно він не пам`ятає, до маршрутного такси зайшли працівники поліції та попрохали пасажирів перевірити наявність мобільних телефонів. Після чого, він перевіривши вміст своїх карманів, виявив пропажу свого мобільного телефону та повідомив про це поліцейських. Самого моменту крадіжки не відчув. В подальшому його повернули мобільний телефон. Зазначив, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має. Питання про призначення обвинуваченому покарання залишив на розсуд суду.

Оскільки в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а так само визнав всі фактичні обставини його вчинення, а прокурор, потерпілий та захисник не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, за відсутності їх заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, переконавшись у тому, що всі зазначені особи правильно розуміють зміст встановлених обставин, в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені показами обвинуваченого та потерпілого, наданими ними безпосередньо в судовому засіданні, які відповідають всім фактичним обставинам інкримінованого ОСОБА_4 діяння і ніким не оспорюється, суд приходить до переконання, що діяння, яке вчинене обвинуваченим дійсно мало місце, в його діях наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив закінчений замах на повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, обвинувачений винен у вчиненні цього злочину, а тому підлягає покаранню за вчинення такого кримінального правопорушення.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд відповідно до положень ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Насамперед, суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_4 має неповну середню освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває.

При цьому, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних, у тому числі, тяжких корисливих злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і знов вчинив умисний тяжкий корисливий злочин.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає його щире каяття у скоєному.

Виходячи з положень ст. 34 КК України, рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

Стаття 35 КК України передбачає, що рецидив кримінальних правопорушень враховується при кваліфікації кримінальних правопорушень та призначенні покарання тощо.

Пунктом 1 частини 1 статті 67 КК України обставинами, що обтяжують покарання визнається вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів.

При цьому, положеннями ч. 4 ст. 67 КК України передбачено, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз врахувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

Отже, під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_4 20.02.2015 року був засуджений вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців. В подальшому в період іспитового строку ОСОБА_4 вчинив нові корисливі злочини та був неодноразово засуджений до покарання у вигляді позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі, по відбуттю якого звільнився 20.07.2020 року.

Таким чином, з огляду на вимоги ст. 89 КК України, судимість за вчинення ОСОБА_4 цих злочинів, у тому числі, і умисного злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, на момент вчинення обвинуваченим зазначеного у вироку кримінального правопорушення не знята і не погашена, що, у свою чергу, свідчить про наявність такої обтяжуючої обставини, як рецидив злочинів.

Тому, виходячи з сукупного аналізу наведених вимог кримінального закону, суд визнає обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 рецидив злочинів, яка має бути врахована при призначенні останньому покарання.

Отже, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд насамперед виходить із ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, зважає на те, що цей злочин вчинений в умовах воєнного стану, а також враховує особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, був раніше неодноразово судимий за вчинення умисних тяжких, у тому числі, і корисливих злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена, що свідчить про небажання останнього стати на шлях виправлення та його схильність до протиправної поведінки, обставину, що обтяжує його покарання, наведену вище та приходить до переконання, що виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів можливо лише в умовах ізоляції від суспільства.

При цьому, суд також враховує і наявність обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , зокрема, його щире каяття у скоєному, а тому вважає, що останньому має бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 4ст. 185 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

Разом із цим, суд не може врахувати посилання сторони захисту на те, що до арешту обвинувачений ОСОБА_4 був працевлаштований та мав на утриманні дружину та неповнолітню дитину, оскільки на підтвердження цих фактів не надано жодних доказів.

Тим більше, під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 повідомив, що працював неофіційно, не укладав шлюб та відомості про нього, як про батька, у свідоцтві про народження дитини відсутні.

Суд не може погодитися із позицію сторони обвинувачення у судових дебатах, яка орієнтувала суд на призначення покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України, посилаючись, як і сторона захисту, на наявність такої пом`якшуючої обставини, як щире каяття обвинуваченого, з тих підстав, що запропоноване прокурором покарання, про призначення якого просив захисник, з урахуванням наведених вище мотивів та особи ОСОБА_4 , є занадто м`яким і таким, що не буде достатнім для виправлення останнього та попередження скоєння ним нових злочинів.

Тим більше, лише наявність щирого каяття обвинуваченого у скоєному, не може слугувати достатньою підставою для застосування положень ст. 75 КК України, адже, виходячи із змісту ч. 1 ст. 75 КК України, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин справи, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Втім, з урахуванням наведених у вироку мотивів, зокрема, зважаючи на те, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, був раніше неодноразово судимий за вчинення умисних тяжких, у тому числі, і корисливих злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена, на шлях виправлення не став та знов вчинив умисний тяжкий злочин в умовах воєнного стану, суд дійшов до протилежного стороні обвинувачення висновку, а саме про неможливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства.

Більш того, слід зауважити, що з аналогічною позицією сторони обвинувачення суд не погодився і під час розгляду угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за результатами розгляду якої постановлено ухвалу про відмову у затвердженні угоди саме з тих підстав, що передбачене в ній покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого та не буде достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів через його м`якість.

Під час досудового розслідування в межах даного кримінального провадження застосовані заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема, запобіжний захід.

Так, в порядку ст. 208 КПК України відносно ОСОБА_4 складено протокол про затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 11 січня 2023 року, із зазначенням дати та часу його фактичного затримання 11 січня 2023 року об 11 годині 05 хвилин.

Під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 січня 2023 року застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого був продовжений.

Отже, призначаючи ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, суд зобов`язаний відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховувати строк попереднього ув`язнення у строк призначеного за вироком суду покарання.

Таким чином, строк відбування покарання ОСОБА_4 слід рахувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 11 січня 2023 року.

До набрання вироком законної сили застосований до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарання № 4» необхідно залишити без змін.

В межах даного кримінального провадження заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Відповідно до вимог ст. 118, 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Тому з огляду на це, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_4 витрат по проведенню судово-трасологічної експертизи у розмірі 1510 (одна тисяча п`ятсот десять) гривень 24 копійки, що підтверджується відповідною довідкою про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні, на користь держави.

Крім того, під час досудового розслідування судовим експертом ОСОБА_7 проведено судово-товарознавчу експертизу № 265 від 18 січня 2023 року, та відповідно до звіту про фактичні затрати на проведення цієї експертизи вартість виконаних робіт склала 170 гривень.

Водночас, виходячи з того, що вищезазначений експерт не є експертом державної установи, судові витрати на проведення вказаної експертизи в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 124 КПК України не можуть бути стягнуті з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів в порядку п. 9 ст. 100 КПК України слід вирішити наступним чином:

-мобільний телефон марки «IPhone SE», імеі НОМЕР_2 , який відповідно до розписки переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_6 необхідно вважати повернутим;

-дактилокарту, оформлену на ім`я ОСОБА_4 , поміщену до спец.пакету № 5695976, яка відповідно до квитанції № 1050 передана на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області необхідно знищити.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370- 374, 394 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 слід рахувати з 11 січня 2023 року, при цьому, відповідно до ст. 72 КК України в строк призначеного останньому остаточного покарання зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 11.01.2023 року по 19.04.2023 року включно.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарання № 4» - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 витрати по проведенню судово-трасологічної експертизи у розмірі 1510 (одна тисяча п`ятсот десять) гривень 24 копійки, на користь держави.

Речові докази:

-мобільний телефон марки «IPhone SE», імеі НОМЕР_2 , який відповідно до розписки переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_6 вважати повернутим;

-дактилокарту, оформлену на ім`я ОСОБА_4 , поміщену до спец. пакету № 5695976, яка відповідно до квитанції № 1050 передана на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області знищити.

Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцятиденного строку, встановленого ст. 395 КПК Українидля його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.

Вирок може бути оскаржений в порядкуст. 395 КПК України.

Апеляційну скаргу на вирок може бути подано до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку в порядку ст. 376 КПК Українинегайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1