Рішення № 11035316, 02.09.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.10                                                                                 Справа № 4/215

Розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного виробничого комерційного підприємства «Укртрансімпекс»,

м. Лисичанськ Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металсервіс», м.Луганськ

про стягнення 15587 грн. 71 коп.

Суддя: Батюк Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренко В.А.

у присутності представників сторін:

від позивача –Єлісєєв М.С., паспорт ЕН 143541 виданий Лисичанським МВ УМВС України в Луганській області, 11.04.2002;

від відповідача –Гречка С.М., довіреність № б/н від 16.06.2010.

          У судовому засіданні 26.09.2010 по справі № 4/215, згідно ст. 77 ГПК України, була оголошена перерва до 02.09.2010.

          Рішення господарського суду Луганської області виноситься 02.09.2010.

          Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 15509 грн.95 коп., 3% річних в сумі 77 грн. 76 коп.

Позивач заявою, зданою до суду 09.08.2010, в порядку ст. 22 ГПК України, відмовився від позову в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 77 грн. 76 коп. та повідомляє суд, що з наслідками відмови від позову в цій частині ознайомлений. Вказаною заявою просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 15509 грн.95 коп.

Представник позивача вимоги викладені в заяві про відмову від позовних вимог, здану до суду 09.08.2010, у судовому засіданні підтримав.

Представник відповідача відзивом на позовну заяву від 26.08.2010 № 103 позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що відповідач по накладній № РН-21 від 12.03.2010 не отримував відповідного товару; за даними бухгалтерського обліку відповідача станом на 26.08.2010 рахується кредиторська заборгованість у сумі 4054 грн. 32 коп..

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд –

в с т а н о в и в:

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що Приватне виробниче комерційне підприємство «Укртрансімпекс»(надалі - позивач) поставив Товариству з обмеженою відповідальністю «Металсервіс»(надалі - відповідач) трубу (надалі - товар) на загальну суму 39656 грн. 59 коп., що підтверджується видатковими накладними №РН-21 від 12.03.2010 на суму 11455,63 грн. з ПДВ та № РН-23 від 18.03.210 на суму 28200,96 грн. з ПДВ (а.с.14-15).

Свої зобов’язання відповідач не виконав, оплату за поставлений товар здійснив частково, тому залишок заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 15509 грн. 95 коп.

Позивачем на адресу відповідача, відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, направлена претензія №б/н від 13.04.2010 про сплату суми боргу за поставлений товар у розмірі 15509 грн. 95 коп., відповідач відповідь на претензію не надав, оплату за поставлений товар не провів.

Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, які склали 3% річних в сумі 77 грн. 76 коп.

У зв’язку з тим, що відповідач не провів оплату за поставлений товар, тому позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 15509 грн.95 коп., 3% річних в сумі 77 грн. 76 коп.

Відповідач відзивом на позовну заяву позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених у відзиві.

Оцінивши по матеріалам справи доводи представника позивача у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення частково, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 509 ЦК України (ст. 173 ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України (ст. 174 ГК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання (майнової) матеріальної та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Разом з цим, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Суд вважає, домовленість між Приватним виробничим комерційним підприємством «Укртрансімпекс»(позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Металсервіс»(відповідачем), за якою позивачем відповідачу був поставлений товар - трубу на загальну суму 39656 грн. 59 коп., за своєю правовою природою слід вважати договорами купівлі -продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, позивач, згідно з усною домовленістю між позивачем та відповідачем, відповідачу був поставлений товар –труба ПЄ 80ГАЗ SDR 11-125х11,4отр. у кількості 216.000 пог.м на суму 28200,96 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-23 від 18.03.210 на суму 28200,96 грн. з ПДВ та довіреністю на отримання вказаного товару (а.с.13, 15).

Але, відповідач своє зобов’язання за договором не виконав в повному обсязі, провів часткову оплату за поставлений товар, тому заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за видатковою накладною № РН-23 від 18.03.210 складає 4054 грн. 32 коп.

Факт заборгованості відповідача перед позивачем відповідно до видатковою накладною № РН-23 від 18.03.210 у сумі 4054 грн. 32 коп., підтверджений матеріалами справи та визнана відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі- продажу.

Як вбачається, факт передачі товару позивачем відповідачу підтверджений видатковою накладною, яка підписана сторонами у справі без доповнень та зауважень, скріплена печатками їх підприємств (а.с.15).

Згідно п.1 ст. 664 ЦК України, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцю або надання товару в розпорядження покупця.

Як свідчать матеріали справи, позивачем товар передано відповідачу згідно видаткової накладної та довіреності (а.с.13,15). З боку відповідача до позивача яких-небудь претензій щодо кількості або якості товару не надходило. Таким чином, позивач свої зобов’язання виконав у повному обсязі, але відповідач за поставлений товар оплату повністю не провів в порушення вимог ст. 692 ЦК України.

Відповідно до п.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь- який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв’язку з тим, що у договорах купівлі- продажу, а саме: у видатковій накладній (а.с.15) сторонами не оговорено строк оплати, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №б/н від 13.04.2010 про сплату суми боргу за поставлений товар у розмірі 15509 грн. 95 коп., відповідач відповідь на претензію не надав, оплату за поставлений товар не провів (а.с.12).

Щодо відповідальності відповідача за несвоєчасне проведення розрахунків відповідно до видатковій накладній № РН-21 від 12.03.2010 на суму 11455,63 грн. з ПДВ слід зазначити.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, суд вважає, що з наданих позивачем доказів не вбачається, що позивач здійснив відповідачу поставку товару згідно видатковій накладній № РН-21 від 12.03.2010 на суму 11455,63 грн., оскільки на вказаній накладній відсутня печатка підприємства відповідача відносно отриманні спірного товару, також в матеріалах справи відсутня довіреність відповідача на отримання вказаної кількості товару, який зазначений у видатковій накладній № РН-21 від 12.03.2010 (а.с.14), тому нарахування відповідачу заборгованості за поставлений товар за вказаній накладній є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано належних доказів поставки відповідачу товару за видатковій накладній № РН-21 від 12.03.2010 на суму 11455,63 грн. з ПДВ ( а.с.14).

Як вбачається, відповідачем до матеріалів справи наданий витяг із журналу реєстрації довіреностей на підприємстві відповідача ( оригінал журналу реєстрації довіреностей оглянутий судом у судовому засіданні 02.09.2010), з якого вбачається що відповідачем не видалася довіреність на отримання товару у позивача , а саме труби ПЄ 80ГАЗ SDR 11-110х10,0бух. у кількості 114.000.пог.м на суму 11455,63 грн. з ПДВ.

Надані позивачем докази- податкові накладні та податкова декларація (копії) щодо підтвердження поставки відповідачу спірного товару не приймаються судом до уваги, оскільки до суду надані копії вказаних документів та відсутність на казаних документів штампу податкової інспекції про отримання вказаних документів.

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, відповідно до видатковій накладній № РН-21 від 12.03.2010 на суму 11455,63 грн. такими, що не підлягають до задоволення, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, тому у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 11455 грн. 63 коп. слід відмовити.

Представником позивача заявою, зданою до суду 09.08.2010, в порядку ст. 22 ГПК України, відмовився від позову в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 77 грн. 76 коп. та просить стягнути з відповідача суму заборгованості за поставлений товар в розмірі 15509 грн. 95 коп. та повідомляє суд, що з наслідками відмови від позову в цій частині ознайомлений.

Таким чином, відповідно до ст. 78 ГПК України, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від даного позову в частині стягнення з відповідача % річних в сумі 77 грн. 76 коп., оскільки це право позивача, передбачено ст. 22 ГПК України, ця відмова не суперечить чинному законодавству та не порушує ні чиї права та охоронювані законом інтереси.

За таких підстав, провадження по справі в частині стягнення з відповідача % річних в сумі 77 грн. 76 коп., підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 ГПК України.

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 4054 грн. 32 коп., нарахована позивачем відповідачу обґрунтовано, підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорена, та підлягає стягненню з відповідача.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача не змінилась. Розмір суми боргу відповідачем не оспорюється.

У судовому засіданні 02.09.2010 за згодою представників судового процесу оголошена лише вступна та резолютивна частина рішення.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України витрати по держмиту та судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,509,525, 526, п.2 ст.530, 629,655,625,692 ЦК України, ст. ст.173,193 ГК України , ст.ст. 22, 44, 49, 77, п.4 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85 ГПК України, суд ,-

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металсервіс», м.Луганськ, вул.Дзержинського,33, код ЄДРПОУ 34449968 (юридична адреса), м.Єнакієво, Донецької області, Луганське шосе,74 ( фактична адреса) на користь Приватного виробничого комерційного підприємства «Укртрансімпекс», м. Лисичанськ Луганської області, проспект Леніна,109/102, код ЄДРПОУ 31261444, борг за поставлений товар в сумі 4054 грн. 32 коп., витрати по держмиту в сумі 40 грн. 54 коп. та 61 грн. 38 коп. витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позовних вимог провадження по справі припинити.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення –06.09.2010

Суддя                                                             Г.М.Батюк

Помічник судді                                                                                С. А. Кулешова