Вирок № 110352798, 20.04.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/3112/21

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника потерпілої ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100090005189 від02.10.2020 року по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Красний Луч Луганської області, громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2013 р.н., із середньою спеціальною освітою, не працює, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

Приблизно о 09:30 год. 31.08.2020 водій ОСОБА_5 , перебуваючи за кермом транспортного засобу - автобусу «Богдан А-09202», д.н.з НОМЕР_1 , рухався в крайній правій смузі руху проїзної частини вулиці Солом`янської в напрямку вулиці Василя Липківського в місті Києві.

Виконуючи на регульованому перехресті маневр-поворот праворуч на вулицю Василя Липківського на червоний сигнал світлофора із зеленою стрілкою, водій ОСОБА_5 , не дотримавшись вимог п.п. 10.1 та 16.2 ПДР України, не переконався перед зміною напрямку руху що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, повернув праворуч не надавши дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, чим порушив правила безпеки дорожнього руху та здійснив наїзд передньою частиною автобуса на пішохода ОСОБА_6 , яка здійснювала перехід проїзної частини по регульованому пішохідному переходу на зелений сигнал світлофора, заподіявши останній тяжке тілесне ушкодження.

Відповідно до судово-медичного експертного дослідження КМКБ СМЕ за результатами виникнення ДТП, потерпілій ОСОБА_6 заподіяно тяжке тілесне ушкодження у вигляді: множинних вогнищ крововиливів у скроневій частці справа, у лобній частці зліва та у скроневій частці зліва.

Відповідно до авто-технічного експертного дослідження КНДЕКЦ МВС України, з технічної точки зору, в даній дорожній ситуації в діях водія ОСОБА_5 вбачається невідповідність вимогам п.п. 10.1 та 16.2 ПДР, яка знаходяться в причинному зв`язку з виникненням ДТП.

Згідно вимог ПДР України, зокрема п.10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.; та п.16.2 - на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.

Обвинувачений в судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому правопорушенні визнав, щиро розкаявся у вчиненому, повністю підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини та зобов`язався в подальшому бути уважнішим.

Так, обвинувачений вказав, що дійсно в час та в місці, що зазначені в обвинувальному акті керував маршрутним таксі. Здійснюючи поворот праворуч, не побачив пішохода, що переходила дорогу, оскільки йому огляд закрили припарковані автомобілі, та здійснив на неї наїзд, про що дуже жалкує. Після наїзду вибіг із автобуса та намагався надати першу медичну допомогу, підклав потерпілій під голову подушку. Після того її забрала швидка.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам пред`явленого обвинувачення.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд, враховуючи те, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому судом з`ясовано, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає надані докази належними і допустимими, а вину ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України доведеною.

Таким чином, ОСОБА_5 своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

На обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра обвинувачений не перебуває. Також, суд врахував те, що керований обвинуваченим ОСОБА_5 був у технічно справному стані, під час судового розгляду обвинувачений беззастережно визнав свою вину, щиро розкаявся. Суд врахував характер й обсяг допущених обвинуваченим порушень ПДР, його ставлення до вчиненого злочину. З поведінки та ставлення обвинуваченого вбачається розуміння останнім суті скоєного правопорушення та його наслідків для самого обвинуваченого та потерпілої особи. Обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не судимий.

Виходячи із зазначеного, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання, а тому застосовує положення ст. 75 Кримінального кодексу України та звільняє його від відбування покарання із іспитовим строком.

Разом з тим обвинувачений неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, а тому враховуючи те, що обвинувачений систематично вчинює порушення правил дорожнього руху, в тому числі і з пошкодженням транспортних засобів, суд вважає за необхідне застосувати до нього додаткове покарання у виді позбавлення прав керування транспортними засобами.

Представник цивільного позивача подав цивільний позов в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_5 та ПП «Парк», як власника транспортного засобу автобусу «Богдан А-09202», д.н.з НОМЕР_1 , 300000,00 грн. відшкодування моральної шкоди внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки на користь потерпілої ОСОБА_6 .

Обвинувачений (цивільний відповідач) позов визнав частково в розмірі 50000,00 грн.

Представник відповідача подав суду відзив на цивільний позов, в якому заперечує позовні вимоги та просить в їх задоволенні відмовити в зв`язку із безпідставністю.

Вирішуючи питання цивільного позову, суд виходив з наступного.

Як встановлено під час судового розгляду, на момент ДТП володіння та користування автобусом автобусу «Богдан А-09202», д.н.з НОМЕР_1 здійснювало ПП «Парк», що підтверджується копією тимчасового реєстраційного талону транспортного засобу. Тобто володільцем джерела підвищеної небезпеки було ПП «Парк».

Водій ОСОБА_5 був найнятим працівником та виконував обов`язки стажера автотранспортних засобів в Приватному підприємстві «Парк» з 31 серпня 2020 р., що підтверджується витягом з Наказу № 5795-К.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову. Суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.

Таким чином, відповідальність за заподіяння моральної шкоди перед потерпілою (цивільним позивачем) має нести володілець джерела підвищеної небезпеки - ПП «Парк». Обвинувачений ОСОБА_5 може бути притягнутий до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК. Визнання позову відповідачем не є однозначною підставою стягнення з нього відшкодування в судовому порядку.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Таким чином, будь-який факт протиправної поведінки щодо особи має наслідком отримання даною особою моральної шкоди, оскільки вона впевнена, що її права захищаються законом і є непорушними (ст. 21 Конституції України).

Тому обов`язок відшкодування моральної шкоди виникає із самого факту протиправної поведінки щодо потерпілої і надання додаткових доказів не потребує. Цілком зрозуміло, що протиправна поведінка обвинуваченого по відношенню до потерпілої викликала в них обурення, фізичні та душевні страждання, оскільки наслідки завданих травм вплинули на її здоров`я та спосіб життя.

Як зазначає представник потерпілої в цивільному позові, потерпіла і досі відчуває страх до автотранспорту та згадує ту страшку подію, що з нею трапилася. На даний час потерпілій встановлено ІІ групу інвалідності, що є додатковим стражданням, що лишається на все життя. Довготривалий курс реабілітації, який ще необхідно пройти також буде викликати в неї негативні емоції та страждання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Таким чином, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди 150000,00 (сто п`ятдесят тисяч гривень).

Разом з тим, як випливає із матеріалів справи, цивільна відповідальність по транспортному засобу автобусу «Богдан А-09202» була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», що підтверджується копією страхового полісу АМ/9841955, що наявна в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Виходячи із змісту страхового полісу АМ/9841955, шкода, заподіяна життю і здоров`ю становить 260000,00 гривень. 5% від цієї суми становить 13000,00 грн.

Таким чином, виходячи із зазначеного, враховуючи розмір відшкодування моральної шкоди, визначеної судом вище за вирахуванням суми, що має відшкодуватися страховою компанією, до стягнення з ПП «Парк» належить сума у 137000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 та ч. 2 ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України, процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів слід покласти на обвинуваченого.

Доля речових доказів визначається ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Таким чином, виходячи із зазначеного, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі із позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік та шість місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 :

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази:

1) автобус «Богдан А-09202» днз. НОМЕР_1 -залишити у власника транспортного засобу;

2) історію хвороби ОСОБА_6 та електронний носій інформації CD-R-диск - зберігати в матеріалах справи;

Стягнути з ОСОБА_5 , на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів - 2777,60 грн.

Відмовити в прийнятті визнання відповідачем ОСОБА_5 позову.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Парк» (ЄДРПОУ 24102067) 04078, м. Київ, вул. Сирецька, 49 на користь ОСОБА_6 137000,00 грн. (сто тридцять сім тисяч грн. 00 коп.) в якості відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України

Копія вироку видається учасникам кримінального провадження відразу після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1