Рішення № 11035271, 02.09.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.10                                                                                 Справа № 17/217

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ

до Комунального підприємства «Лисичанськтепломережа», м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 6306043 грн. 75 коп.

          Суддя Фонова О.С.

                                         Представники:

від позивача: Могильний О.Є., довіреність № 38 від 01.01.2010;

від відповідача: представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію у сумі 5699576,17 грн., плату за перетікання реактивної електроенергії у сумі 24113,09 грн., пені у сумі 330436,34 грн., інфляційних нарахувань у сумі 179388,44 грн. та 3% річних у сумі 72529,71 грн.

Відповідач відзивом на позовну заяву № 6050 від 01.09.2010 позовні вимоги визнав в повному обсязі, просив зменшити пеню з огляду на скрутне фінансове становище та розглянути справу без участі його представників.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, суд

встановив:

Між ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» (позивач у справі), як Постачальником, та Лисичанським спеціалізованим підприємством «Лисичанськ-тепломережа», назва якого змінена на Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа»(відповідач у справі), як Споживачем, було укладено договір № 3 від 01.03.2007 на постачання електричної енергії (далі –Договір), за яким Постачальник зобов’язується постачати електричну енергію, а Споживач зобов’язується оплачувати Постачальнику її вартість.

У відповідності з п. 9 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору остаточний розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, за перетікання реактивної електроенергії Споживач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

На виконання умов вказаного договору позивачем були надані послуги у повній мірі та поставлено електричну енергію відповідачеві.

Однак, відповідачем умови договору по сплаті спожитої активної електроенергії у встановлені строки не виконано, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за послуги надані у березні 2009 року –травні 2010 року за активну електроенергію у сумі 5699576,17 грн., плату за перетікання реактивної електроенергії у сумі 24113,09 грн., яку відповідач не погасив у строки, зазначені у п. 9 Додатку «Порядок розрахунків»до Договору.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення пені у сумі 330436,34 грн., інфляційних нарахувань у сумі 179388,44 грн. та 3% річних у сумі 72529,71 грн., за періоди згідно наданого позивачем розрахунку.

Відповідачем позов визнано в повному обсязі та заявлено про зменшення суми пені у зв’язку зі скрутним фінансовим положенням комунального підприємства.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем електричної енергії відповідачу, на виконання умов Договору, та виставлення рахунків на її оплату на суму 6793259,89 грн. Однак, зобов’язання по перерахуванню позивачеві вартості спожитої активної електроенергії в обумовлені Договором строки відповідачем не були виконані у повному обсязі та вчасно, що підтверджено наданими позивачем доказами та визнано відповідачем. Сплачено було частково за активну електроенергію 1093683,72 грн. У зв’язку з чим, за відповідачем утворився борг за спожиту активну електричну енергію у сумі 5699576,17 грн. та за перетікання реактивної електроенергії у сумі 24113,09 грн., який і підлягає до стягнення.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 330436,34 грн. за період згідно наданого розрахунку.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена сторонами у п. 4.4.1 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості невиконаних зобов’язань за кожен день прострочення.

Отже, зазначена пеня є обґрунтовано заявленою та вірно нарахованою.

Однак, відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Суд враховує, що відповідач є комунальним підприємством, яке надає послуги з виробництва, передачі та розподілу теплової енергії для населення (які споживають 75,3% всієї виробленої теплової енергії) і підприємств м. Лисичанська, а населення несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує послуги відповідача, що в свою чергу веде до виникнення заборгованості і затримки оплати електроенергії.

Дебіторська заборгованість за спожиту теплову енергію станом на 01.04.2010 становила 42889,8 тис. грн., у тому числі населення (яке є основним споживачем) —33662,1 тис. грн., інші споживачі —9227,8 тис. грн.

Стягнення пені суттєво погіршить фінансовий стан відповідача, призведе до зростання заборгованості, що може відобразитися на якості послуг що ним надаються. Суд вважає за доцільне застосувати ст. 233 ГК України та зменшити розмір пені до на 50% до 165218,17 грн. У стягненні решти суми пені слід відмовити.

Позивач просить стягнути інфляційні нарахування у сумі 179388,44 грн. та 3% річних у сумі 72529,71 грн., за періоди згідно наданого ним розрахунку.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Отже, вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 179388,44 грн. та 3% річних у сумі 72529,71 грн. відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з віднесенням судових витрат на відповідача згідно статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 78, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства “Лисичанськтепломережа”, м. Лисичанськ Луганської області, вул. Баумана, 17, ідентифікаційний код 13401321, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об’єднання», м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35а, ідентифікаційний код 31443937:

- заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 5699576,17 грн. на п/р зі спеціальним режимом використання № 260323269060 у філії ЛОУ ВАТ „Ощадбанк”, МФО 304665, видати наказ.

- заборгованість за перетікання реактивної електроенергії у сумі 24113,09 грн., пеню у сумі 165218,17 грн., інфляційні нарахування у сумі 179388,44 грн. та 3% річних у сумі 72529,71 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. на п/р № 2600518818 у ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 304007, видати наказ.

3. В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 06.09.2010.

Суддя                                                                                 О.С. Фонова