Рішення № 11035011, 02.09.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.08.10р.Справа № 17/149-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", м. Нікополь Дніпропетровської області

до Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго", м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 132 200, 44 грн.

За зустрічним позовом Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго", м. Нікополь Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", м. Нікополь Дніпропетровської області

про визнання договору недійсним

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Михнюк О.А., довір. № 146 від 25.12.09р.;

від відповідача: не з’явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (надалі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог внесених заявою № 07/1688 від 10.08.10р., просить стягнути з Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" (надалі –відповідач) суму 3454,80 грн. пені, 509,33 грн. 3% річних, 2814,46 грн. інфляційних втрат, а всього розмір 6778, 59 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов’язань по договору № 912 від 15.10.09р. В той же час, вмотивовує названі уточнення позовних вимог тим, що заборгованість відповідача за період з грудня 2009 року по лютий 2010 року перед відповідачем відсутня.

Відповідач позовні вимоги не визнає, де свої заперечення обґрунтовує поданим до канцелярії господарського суду зустрічним позовом № 440 від 02.06.10р., згідно якого просить суд прийняти зустрічні вимоги до ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" (первісного позивача у справі) і визнати договір № 912 від 15.10.09р., укладений між сторонами у справі, недійсним, а також застосувати передбачені ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України наслідки та відмовити у задоволені первісних позовних вимог.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що договір № 912 від 15.10.09р., предметом якого є надання ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" послуги з розподілу природного газу для НКП "Нікопольтеплоенерго", підлягає ліцензуванню відповідно до п. 18 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", був укладений без відповідного дозволу (ліцензії), а тому може бути визнаний судом недійсним за правилами ст. 227 Цивільного кодексу України.

ТОВ "Інтерпайп Ніко Тьюб" зустрічних позовних вимог не визнає, посилаючись на те, що послуги з розподілу природного газу, що є предметом спірного договору, регулюються іншими правовими нормами. Також, зазначає про належне виконання та прийняття відповідних послуг та проведення за них часткових оплат.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 20.05.10р. по 09.06.10р., згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 13.07.10р. строк розгляду спору за спільним клопотанням сторін продовжено до 01.09.10р.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача та відповідача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

15.10.09р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (основним споживачем) та Нікопольським комунальним підприємством "Нікопольтеплоенерго" (субпоживачем) було укладено договір № 912 (далі - Договір), предметом якого сторони визначили, що основний споживач зобов’язується надавати послуги по обслуговуванню газорозподільної станції (ГРС) первісного позивача і газопроводів високого тиску на умовах, обумовлених цією угодою, а субспоживач, в свою чергу, сплачує їх вартість в орієнтованому обсязі визначеному до 25500,0 тис.м3, щомісячно (п. 1.1).

Як свідчать двосторонні акти виконаних робіт за період з грудня 2009 року по лютий 2010 року включно (а.с. 11-13), послуги по обслуговуванню газових мереж виконано належно без зауважень та подальших претензій з боку первісного відповідача.

Відповідно до п. 4.2 Договору, відповідач зобов’язався здійснювати оплату за обслуговування газових мереж на протязі 10-ти календарних днів з моменту підписання двостороннього акту.

Субспоживач зі своєї сторони зобов’язання по оплаті зазначених спірних послуг виконав частково, у зв’язку із чим станом на 12.04.2010 року виникла заборгованість перед основним споживачем в загальному розмірі 125854,51 грн., з урахуванням ПДВ.

При цьому, позивачем, згідно остаточного уточнення позовних вимог, вказано про відсутність загального розміру основного боргу відповідача по спірному договору, у зв’язку із його повною сплатою, на підтвердження чого долучив до справи відповідні документи.

Однак, проведений аналіз документів долучених до справи відображає, що позивач звернувся до господарського суду 16.04.10р. (а.с. 18) з позовною вимогою до відповідача, зокрема, про сплату основного боргу в сумі 125854,51 грн., а до подачі цього позову до суду відповідачем було проведено оплату частини основного боргу в сумі 79787,45 грн., згідно наявних у справі документів, внаслідок чого суд відмовляє в задоволенні вимог в цій частині за безпідставністю.

Щодо решти грошового розміру основного боргу в сумі 46097,06 грн. вартості наданих послуг, суд зазначає про здійснення оплати цієї суми відповідачем в ході розгляду даного спору, а саме у період з 20.04.10р. по 05.08.10р., отже ці його грошові зобов’язання, в силу положень ст. 202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи судом є припиненими, а тому між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, згідно приписів ст. 80 ч. 1 п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України.

За умовами п. 6.6 Договору у разі порушення строків або повноти оплати відповідачем наданих послуг позивачем, останній нарахував субспоживачу суму пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такої прострочки платежу, яка за період з 11.01.10р. по 12.04.10р. становить розмір 3454,80 грн., який підтверджується обґрунтованим розрахунком позивача наявним у справі.

Також, на підставі положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач додатково нарахував відповідачу та вимагає суд стягнути суму 2814,46 грн., на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за період з січня по березень 2010 р.р., та суму 509,33 грн. три проценти річних за період з 11.01.2010 р. по 12.04.2009р.. розмір яких підтверджується доданими до справи розрахунками.

Відповідач доказів погашення нарахованого розміру пені, індексу інфляції та 3% річних суду не надав, вмотивовуючи свою позицію тим, що вимагає визнання договору недійсним та застосування наслідків нікчемного правочину

Згідно приписів ч.1 ст. 227 Цивільного кодексу України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до актів 2007-2009 р.р про перевірку ліцензійних умов щодо провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом, яку проводила на підприємстві позивача Національна комісія регулювання електроенергетики України в особі Дніпропетровського територіального представництва, порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу за нерегульованим тарифом у позивача не встановлено.

Таким чином, позивач не здійснює надання послуг з транспортування природного газу та не повинен отримувати ліцензію для здійснення такої діяльності відповідно до положень п. 18 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

За встановлених вище обставин зустрічні позовні вимоги відповідача до позивача про визнання вказаного договору недійсним, як такого, що був укладений із порушенням вимог Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", та про застосування наслідків нікчемного правочину - є необґрунтованими, а тому зустрічні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ч. 1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно до приписів частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. ст. 4, 16, 258, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та ст. ст. 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Так, згідно положень ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні (майново-господарські) зобов’язання перед позивачем з оплати наданих послуг по обслуговуванню газових мереж, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 52761,25 грн. основного боргу, 22892,92 грн. збитків від інфляції, 3629,05 грн. трьох процентів річних - є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судові витрати за первісним позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а за зустрічним позовом покладаються на заявника, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Нікопольського комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" (53213, м. Нікополь Дніпропетровської області, пр-т Трубників, 12-а; ЄДРПОУ 05472525) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", (53201, м. Нікополь Дніпропетровської області, пр-т Трубників, 56; ЄДРПОУ 35537363) суму 3454,80 грн.(три тисячі чотириста п’ятдесят чотири грн. 80 коп.) пені, 509,33 грн. (п’ятсот дев’ять грн. 33 коп.) 3% річних, 2814,46 грн. (дві тисячі вісімсот чотирнадцять грн. 46 коп.) індексу інфляції, 524,12 грн. (п’ятсот двадцять чотири грн. 12 коп.) державного мита, 93,57 грн. (дев’яносто три грн. 57 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині первісних позовних вимог щодо стягнення суми 46097,06 грн. основної заборгованості провадження у справі –припинити.

В решті первісних позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В зустрічному позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –17.08.10р.