Постанова № 11034545, 26.08.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 год. 25 хв.

м. Миколаїв

26.08.2010 Справа № 2а - 3661/09/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Птичкіної В.В. при секретарі судового засідання Котенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомПриватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Владимир Мономах»,

вул. Московська, 60, м. Миколаїв, 54002 до відповідача 1:

до відповідача 2:

до відповідача 3:Державної податкової інспекції в Заводському районі м.Миколаєва,

вул. Г. Петрової, 2-А, Миколаїв,54029

Головного дерподатревізора-інспектора, інспектора податкової служби 1 рангу Державної податкової адміністрації у Миколаївській області Федоровича Олександра Олександровича вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54009

Старшого дерподатревізора-інспектора, інспектора податкової служби 1 рангу Державної податкової адміністрації у Миколаївській області Шелеста Андрія Олександровича

вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54009

провизнання недійсним та скасування рішення від 02.06.2009 №0001432350/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

за участю

представника позивача: Дзицюк А.М.

представника відповідача 1: Заяць Г.М.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «Владимир Мономах»(позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (відповідач 1) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.06.2009 № 0001432350/0 на суму 2424,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що порушення, за які до нього були застосовані штрафні (фінансові) санкції, відповідачем не доведені.

Ухвалою від 12.10.2009 (ар. с. 45) суд залучив до участі у справі в якості відповідачів головного держподатревізора-інспектора, інспектора податкової служби І рангу Державної податкової адміністрації у Миколаївській області Федоровича Олександра Олександровича (відповідач 2) і старшого держподатревізора-інспектора, інспектора податкової служби І рангу Державної податкової адміністрації у Миколаївській області Шелеста Андрія Олександровича (відповідач 3).

Відповідач 1 надав письмові заперечення (ар. с. 19-20), в яких зазначив, що недотримання позивачем вимог чинного законодавства було виявлено в ході здійсненої перевірки і підтверджено належними доказами, тому підстави для скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відсутні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги до відповідача 1 підтримала, заявила про відсутність вимог до відповідача 2 і відповідача 3; представник відповідача 1 просив у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

У відповідності з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (надалі Закон № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Згідно із статтею 15 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(надалі Закон № 265) контроль за додержанням субєктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону (стаття 16 Закону № 265).

У відповідності з направленнями № 1287/23-517 від 19.05.2009 і № 1288/23-517 від 19.05.2009 (ар. с. 26-27) за підписом голови ДПА у Миколаївській області старшому держподатревізору-інспектору, інспектору податкової служби І рангу ДПА у Миколаївській області Шелесту А.О. і головному держподатревізору-інспектору, інспектору податкової служби І рангу ДПА у Миколаївській області Федоровичу О.О. було доручено проведення з 19 по 22 травня 2009 року планової перевірки ППВКФ «Владимир Мономах»з питань дотримання вимог Закону № 265, Закону України від 23.03.1996 № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», постанови правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (надалі Положення № 637).

Вказаними посадовими особами 21.05.2009 був складений «Акт (довідка) перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій»(реєстраційний номер акта в органі ДПС за місцем здійснення діяльності субєкта господарювання 0530/14/00/23/23409128, надалі акт, ар. с. 6-7, 21-25, 31-34). Як вказано в акті, в ході перевірки було виявлено наступне:

1.«Непроведення розрахункової операції через РРО у розмірі 164,60 грн.»- порушення пункту 1 статті 3 Закону № 265, згідно з яким субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, зобовязані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

2.«Не забезпечено щоденне друкування фіскальної звітності через РРО 04.02.2009 р.»- порушення пункту 9 статті 3 Закону № 265, згідно з яким субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, зобовязані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

3.«Не забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів згідно денного звіту РРО. Сума невідповідності становить 99,82 грн.»- порушення пункту 13 статті 3 Закону № 265, згідно з яким субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, зобовязані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

4.«В магазині здійснюється реалізація товару на який вив явлена нестача на суму 381,35 грн. (відомість про результати додається)»- порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265, згідно з яким згідно з яким субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, зобовязані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

У відповідності з пунктом 11 частини 1 статті 11 Закону № 509 органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції.

Як вказано у статті 17 Закону № 265, за порушення вимог цього Закону до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції.

Відповідач застосував до позивача санкції (ар. с. 22):

-за порушення пункту 1 статті 3 Закону № 265, на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265, - у пятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, (164,60 грн. х 5 = 823 грн.);

-за порушення пункту 9 статті 3 Закону № 265, на підставі пункту 4 статті 17 Закону №265, - двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (20 х 17 грн. = 340 грн.);

-за порушення пункту 13 статті 3 Закону № 265, на підставі статті 22 Закону № 265, - у пятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність, (99,82 грн. х 5 = 499,10 грн.);

-за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265, на підставі статті 20 Закону № 265, - у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації (381,35 грн. х 2 = 762,70 грн.);

Санкції були застосовані рішенням від 02.06.2009 № 0001432350/0 (ар. с. 5).

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби встановлений відповідною Інструкцією (затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 № 110, надалі Інструкція). У пункті 6.5 Інструкції вказано, що штрафні санкції за порушення юридичними особами та фізичними особами субєктами підприємницької діяльності норм, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», застосовуються органами державної податкової служби на підставі рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, складання та надсилання (вручення) яких здійснюється у порядку, передбаченому Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253.

Пунктом 2.7 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій визначено, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого порушення (крім порушення правил оподаткування), яке приймається відповідно до законодавчих актів, якими надано право податковим органам застосовувати штрафні (фінансові) санкції.

Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Порядок) затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327. У відповідності з пунктом 1.3 Порядку за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання оформляється акт. Акт службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктом господарювання. Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Таким чином, рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій приймається органом державної податкової служби у випадку виявлення певного порушення в ході перевірки.

У відповідності з частиною 1 статті 112 Закону № 509 посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.

Позивач стверджує, і ця обставина не спростована відповідачами, що порушення пункту 1 статті 3 Закону № 265 (санкція в сумі 340 грн.) було виявлено до того, як посадові особи ДПА у Миколаївській області приступили до проведення перевірки (предявлення направлень і службових посвідчень).

Якщо ж вважати, що розрахункова операція на суму 164,60 грн. була здійснена в ході перевірки (початок перевірки 11 год. 44 хв.), то доказом проведення цієї операції через РРО є фіскальний чек на відповідну суму (ар. с. 32).

За таких обставин суд в цій частині погоджується з доводами позивача про неправомірність застосування до нього санкції.

Факт порушення пункту 9 статті 3 Закону № 265 (незабезпечення друкування 04.02.2009 фіскального звіту) підтверджений належними доказами (ар. с . 33) і визнаний представником позивача в судовому засіданні, в звязку з чим підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Згідно з Х звітом денним від 20.05.2009 (ар. с. 32) сума готівки 80,04 грн. Згідно з описом готівкових коштів (ар. с. 34) сума готівки на місці проведення розрахункових операцій 144,82 грн. Отже, невідповідність складає 64,78 грн. Цей факт позивачем визнаний, тому суд вважає застосування відповідачем 1 санкції за це порушення правомірним лише частково, в сумі 323,90 грн. (оскільки невідповідність в сумі 99,82 грн. належними доказами не доведена).

Доказом порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265 відповідач 1 вважає складену в ході перевірки «відомість про результати перевірки, щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів»- додаток до акта перевірки, ар. с. 52-53.

Як вказано вище, пункт 12 статті 3 Закону № 265 зобовязує субєкта підприємницької діяльності вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідач застосував до позивач санкцію, що передбачена статтею 20 Закону № 265: до субєктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок ведення обліку товарних запасів (про що вказано у статті 6 і у пункті 12 статті 3 Закону № 265) не визначений, отже, у посадових осіб ДПА у Миколаївській області не було підстав стверджувати, що позивач здійснював реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. По суті, відповідач 2 і відповідач 3 здійснили інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, що належать позивачу. Ані Законом № 509, ані Законом № 265 правом на проведення інвентаризації органи державної податкової служби не наділені.

Враховуючи це, суд вважає, що факт порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265 не доведений.

Згідно з частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обовязковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій або бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. В даному випадку адміністративний суд не розглядає справу про правові наслідки дій: порушення юридичною особою (субєктом підприємницької діяльності) норм Закону № 265 є підставою для притягнення субєкта підприємницької діяльності до адміністративно-господарської відповідальності, а не результатом дій фізичної особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення. На підставі цього суд відхиляє доводи відповідача 1 про те, що постанова Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.07.2009 № 3-137/2009 (ар. с. 56) про притягнення головного бухгалтера позивача ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності на підставі частини 1 статті 1551 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг) є обовязковою для розгляду цієї адміністративної справи.

Керуючись статтями 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.06.2009 №0001432350/0, що було складено Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва, частково, в сумі 1760,90грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відшкодувати з Державного бюджету України Приватному підприємству виробничо-комерційної фірмі «Владимир Мономах» судовий збір в сумі 2,47 грн. (2 гривні 47 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанову складено в повному обсязі 30 серпня 2010 року