Рішення № 110344418, 20.04.2023, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/669/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Науменка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

до відповідача: Головне управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 43995486, адреса: вул. В. Перспективна, б. 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 23.09.2022 року №639549-2408-1128, яким визначено до сплати податкове зобов`язання в сумі 54921,49 грн. по земельному податку з фізичних осіб.

Позовні вимоги мотивував тим, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено з порушенням порядку, встановленого законом, не на підставі даних Державного земельного кадастру, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 27 лютого 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд і вирішення справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, роз`яснено порядок та строки вчинення сторонами процесуальних дій (а.с. 8).

16.03.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідачем позовні вимоги не визнано, зазначено про правомірність та обґрунтованість винесеного податковим органом податкового повідомлення-рішення (а.с. 21-23).

29.03.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої позивач наполягав на задоволенні позову у повному обсязі та зауважив про неактуальність та застарілість даних, які використані відповідачем під час винесення спірного рішення (а.с. 35).

Дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, позивач з 16.06.2017 є власником земельної ділянки площею 0,7419 Га, що знаходиться по АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, кадастровий номер 3510100000:19:124:0023 (а.с. 29-30).

ГУ ДПС у Кіровоградській області 23.09.2022 року за №639549-2408-1128 сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення форми «Ф», яким визначено до сплати податкове зобов`язання в сумі 54921,49 грн. по земельному податку з фізичних осіб за 2022 рік щодо земельної ділянки площею 0,7419 Га, що знаходиться по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3510100000:19:124:0023 (а.с. 5).

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивачем 28.11.2022 оскаржено його в адміністративному порядку до ДПС України, проте рішенням від 26.01.2023 за №191016/99-00-06-01-04-06 скарга позивача залишена без задоволення, спірне ППР без змін.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Статтями 125 і 126 цього Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Судом встановлено, що позивач є власником спірної земельної ділянки, а отже в останнього виникає обов`язок сплати земельного податку у встановленому законом порядку.

Відповідно до підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 286.5. статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Матеріалами справи не встановлено та позивачем не наведено будь-яких відомостей щодо наявності розбіжностей між даними, зазначеними у спірному податковому повідомленні-рішенні та даними, підтвердженими платником податку на підставі відповідних документів щодо розміру земельної ділянки, наявності пільг, розміру ставки податку, нарахованої суми податку, тощо. Позивачем такі відомості взагалі не наведені, а отже між сторонами відсутній спір з даного приводу.

Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до пункту 289.2 статті 289ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Отже, нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних ДЗК та з використанням НГО земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оцінку земель" 11 грудня 2003 року N 1378-IV (далі - Закон N 1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону N 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема земельного податку.

Частиною першою статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 7 липня 2011 року N 3613-VI (далі - Закон N 3613-VI) передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом (частина третя статті 26 Закону N 3613-VI).

Відповідно до частини першої статті 38 Закону N 3613-VI відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Судом встановлено, що матеріали справи містять запит податкового органу від 12.09.2019 №115/9/11-28-52-07 до Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки позивача, що знаходиться по вул. Слободянюка Руслана, 213-в у м. Кропивницькому, кадастровий номер 3510100000:19:124:0023 (а.с. 28).

Також встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області 15.10.2019 за №6991 до ГУ ДПС у Кіровоградській області надано витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки позивача, що знаходиться по вул. Слободянюка Руслана, 213-в у м. Кропивницькому, кадастровий номер 3510100000:19:124:0023, який, серед іншого, містить інформацію щодо площі, категорії земель, цільового призначення, а також нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки (а.с. 28-зворот).

Саме зазначений витяг, наданий ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, який містить нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки у розмірі 4992863,84 грн., був використаний відповідачем для обрахування суми податкового зобов`язання по земельному податку з фізичних осіб, що сторонами не заперечується та підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем наведено розрахунки щодо вирахування розміру податкового зобов`язання зі сплати земельного податку щодо спірної земельної ділянки, які проведені з використанням НГО земельної ділянки на підставі даних ДЗК (а.с. 23).

Позивачем жодних доводів на спростування таких розрахунків до суду не надано.

Доводи позивача про те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а не даних Державного земельного кадастру, що, на думку позивача, суперечить вимогам ст. 286 ПК України, суд відхиляє, за наступних підстав.

Суд наголошує, що чинним законодавством, зокрема пунктом 286.1 статті 286 ПК України, не встановлено певну форму, в якій Держгеокадастр повинен надати інформацію на запит контролюючого органу. Разом з тим, надання такої інформації у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, у разі якщо остання відповідає відомостям ДЗК, не може бути безумовною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

В ході розгляду даної справи встановлено, що станом на дату надання ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області зазначеного витягу на запит відповідача вказані у ньому відомості відповідали даним ДЗК, та спірне податкове повідомлення-рішення прийнято саме на підставі даних Державного земельного кадастру, а тому доводи позивача в цій частині є безпідставними.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом в постанові від 27.01.2020 у справі № 804/886/18.

Суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів щодо неактуальності, неповноти чи іншої невідповідності використаних податковим органом даних ДЗК, що містились у витягу від 15.10.2019 за №6991, а отже суд не приймає доводи позивача щодо їх неактуальності та застарілості.

Суд не вбачає можливості для застосування висновків Верховного Суду у справі п/811/1004/17 від 23.03.2019, на чому наполягає позивач, оскільки у зазначеній справі податковим органом для визначення розміру земельного податку взагалі не використовувались дані ДЗК, тобто обставини зазначеної справи не є тотожними зі справою, що розглядається.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірного рішення підтверджено належними та допустимими доказами.

Отже, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях податкового органу під час винесення спірного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги щодо його визнання протиправним та скасування є такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати залишити фактично понесеними.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО