Рішення № 110344197, 19.04.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2023 року м.Київ № 320/335/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у розмірі 51901,34 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач має податковий борг у розмірі 51901,34грн. Сума боргу не сплачується відповідачем добровільно, а тому підлягає примусовому стягненню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому стверджує, що позивачем неправомірно та безпідставно нараховано пеню та невірно застосовано норми ст. 129 ПКУ в частині визначення періоду нарахування пені. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позивачем вимоги та заперечення відповідача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30 листопада 2015 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт № 6530/26-52-17-01/ НОМЕР_1 від 30.11.2015.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 14.1.47, пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, що полягало у заниженні обсягу оподатковуваного доходу та неперерахуванні податку на доходи фізичних осіб у сумі 31 042,75 грн.

На підставі висновків акта перевірки 11 грудня 2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000041201, яким позивачеві визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб в розмірі 38 803, 44 грн., з яких основний платіж - 31 042, 75 грн. та штрафні санкції - 7 760, 69 грн.

Позивач, вважаючи винесене податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року, адміністративний позов задоволено, внаслідок чого оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано.

Разом з цим, постановою Верховного Суду від 22 травня 2018 року зазначені судові рішення скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, Верховний Суд вказав на необхідність під час нового розгляду встановити правовий статус складових сум заборгованості позивача за кредитним договором від 19.09.2008 № 1139574600, укладеним з ПАТ «УкрСиббанк», яка була анульована кредитором (основна сума кредиту (тіло кредиту), відсотки, штрафи, пеня), що є визначальним для розрахунку суми доходу позивача та сплати з такого доходу податку на доходи фізичних осіб, а також встановити, чи включено ПАТ «УкрСиббанк» анульований (прощений) борг позивача до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощено).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2019 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 11.12.2015 № 0000041201 в частині завищення суми прибуткового податку з доходів фізичних осіб на 380, 69 грн.

Постановою ШААС від 15.01.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2019 року - змінено в частині визначення суми грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням від 11.12.2015 № 0000041201, зазначивши суму 480, 69 грн, в тому числі 384, 55 - основний платіж та 96, 14 - штрафні (фінансові) санкції. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2019 року - залишено без змін.

На виконання рішення суду ГУ ДПС у м. Києві прийнято ППР від 20.03.2020 №0025474202 на суму 38322,75 грн., яке отримано відповідачем 24.03.2020 та розрахована пеня у сумі 51223,09 грн.

Зазначений борг відповідачем погашено 01.06.2020.

08.05.2020 позивачем складена та направлена на адресу відповідача податкова вимога форми "Ф" №33213-10, однак згідно поштового повідомлення про вручення, поштове відправлення повернулось за закінченням терміну зберігання.

ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, за наслідками якої складено акт перевірки від 12.08.2020 №872/26-15-33-11-25.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено ППР від 10.09.2020 №0445923311, яким встановлено несвоєчасну сплату податку на доходи, визначеного ППР від 20.03.2020 №0025474202.

Позивач зазначає, що оскільки вказані суми набули статусу податкового боргу та вжиті заходи не призвели до його погашення, наведене зумовило звернення позивача до суду з вимогою стягнути цей борг у судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно із підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до підпункту 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як убачається з матеріалів справи, 11 грудня 2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000041201, яким позивачеві визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи з фізичних осіб в розмірі 38 803, 44 грн, з яких основний платіж - 31 042, 75 грн та штрафні санкції - 7 760, 69 грн.

За наслідками судового оскарження зазначені рішення скасовані частково, на виконання рішення суду ГУ ДПС у м. Києві прийнято ППР від 20.03.2020 №0025474202 на суму 38322,75 грн., яке отримано відповідачем 24.03.2020 та розрахована пеня у сумі 51223,09 грн.

Зазначений борг відповідачем погашено 01.06.2020.

У зв`язку з несвоєчасною сплатою податкового узгодженого боргу, який виник на підставі ППР від 20.03.2020 №0025474202, згідно ІКП, 01.06.2020 відповідачу нараховано пеню у розмірі 678,50 грн.

Загальна сума боргу згідно з даними ІКП відповідача становить 51 901,34 грн.

Не погоджуючись з позовними вимогами податкового органу, відповідач стверджує про неправильне нарахування йому пені, враховуючи приписи пп.129.4 ст. 129 ПКУ, оскільки останні мали різну за змістом редакцію до 01.01.2017. Окрім того, на думку відповідача, позивачем при нарахуванні пені не враховано припису абз. 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, згідно яких протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Оцінюючи доводи відповідача, суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно із п.п. 129.1 ст. 129 ПКУ нарахування пені розпочинається:

при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України) (у редакції Закону №466-IX від 16.01.2020) ;

Нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті): у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань (підпункт 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України).

У разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов`язання (його частини) скасовується (п 129.2. ст. 129 ПКУ).

Нарахування пені закінчується 129.3.1. у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань (п.п. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПКУ).

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день (п 129.4. ст. 129 ПКУ).

У той же час, нарахування пені до 01.01.2017, як вказує відповідач, відповідно до ст. 129 ПКУ відбувається при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами:

від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом (п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПКУ);

Нарахування пені припиняється : у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань (п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ).

Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (п. 129.4. ст. 129 ПКУ).

Як вже зазначалося вище, нарахування відповідачу пені за несвоєчасну сплату податку у розмірі 51223,09 грн. відповідно до вимог ст. 129 ПКУ відбулося за період з 02.08.2020 по 02.04.2020.

Сума пені у розмірі 678,50 грн. нарахована за період з 29.01.2020 по 01.06.2020.

У той же час, згідно з ІКП відповідача пеня нарахована була у січні 2020 року, у зв`язку з скасуванням частково ППР № 0000041201 від 11.12.2015 постановою ШААС від 15.01.2020.

За таких обставин, доводи відповідача про неправильне нарахування йому пені, враховуючи приписи пп.129.4 ст. 129 ПКУ, оскільки останні мали різну за змістом редакцію до 01.01.2017, не відповідають дійсності та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо доводів відповідача щодо ненарахування пені згідно приписів абз. 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, суд вважає їх частково обґрунтованими та зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Разом із тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 533-IX, який набрав чинності 18.03.2020, підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-1 такого змісту:

«За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року, штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах, що застосовуються на загальних підставах; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.».

В подальшому, пункт 52-1 підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, із змінами, внесеними згідно із Законом від 13.05.2020 № 591-IX та Законом від 13.05.2020 № 591-IX, викладено у наступній редакції:

«За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.».

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року. У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 карантин установлено з 22 травня 2020 року по 31 липня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 карантин установлено з 1 серпня 2020 року по 19 грудня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 (із змінами) карантин установлено з 19 грудня 2020 року по 31 серпня 2021 року.

Отже, запроваджений з 12.03.2020 карантин не переривався і наразі триває, що є загальновідомою обставиною у розумінні ч. 3 ст. 78 КАС України.

Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства, можна зробити висновок, що звільнення від нарахування пені на період дії карантину є заходом державної підтримки платників податків та такий захід застосовується щодо всіх випадків нарахування пені з будь-якого податку, встановленого Податковим кодексом України. Тобто, на період дії карантину платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Таким чином, суд вважає, що нарахувавши ОСОБА_1 під час дії карантину пеню за несвоєчасну сплату податку у розмірі 678,50 грн. відповідно до вимог ст. 129 ПКУ відбулося за період з 08.04.2020 по 01.06.2020, ГУ ДПС у м. Києві порушило приписи пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Посилання контролюючого органу у рішенні про результати розгляду скарги товариства від 09.12.2020 на те, що порушення позивачем законодавства в частині несвоєчасної сплати узгодженого зобов`язання відбулось до 01 березня 2020 року, а тому до спірних правовідносин не застосовуються положення пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Правове значення у контексті застосування пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України має саме факт вчинення відповідного порушення, складом, якого, в даному випадку, є порушення строку сплати узгодженого зобов`язання.

Податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати узгодженого зобов`язання є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем строку сплати податку, а припиняється таке порушення в день фактичної сплати узгодженого зобов`язання.

Суд зазначає, що обставини щодо періоду вчинення правопорушення мають значення для визначення розміру нарахованих штрафних санкцій, а не у цілях встановлення застосовності вказаної норми закону у правовій кваліфікації такого правопорушення, як триваючого.

Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України містить чітку вказівку на темпоральний критерій застосування з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.12.2021 по справі №420/10367/20.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 08.05.2020 позивачем складена та направлена на адресу відповідача податкова вимога форми "Ф" №33213-10, однак згідно поштового повідомлення про вручення, поштове відправлення повернулось за закінченням терміну зберігання.

На час розгляду справи та прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату відповідачем податкового боргу з узгоджених зобов`язань у розмірі 51901,34 грн до суду не надано.

Також, не надано суду доказів оскарження податкової вимоги в судовому порядку.

Відтак, з урахуванням висновків суду про протиправне нарахування відповідачу пені за несвоєчасну сплату податку відповідно до вимог ст. 129 ПКУ, яке відбулося за період з з 29.01.2020 по 01.06.2020, позовні вимоги в частині нарахування пені не підтверджуються належними доказами.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо способу захисту права на стягнення податкового боргу суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Крім того, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Відповідно до абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 102 ПК України податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Таким чином, суд, вирішуючи питання про погашення за рахунок платника податків податкового боргу, яке здійснюється шляхом стягнення коштів з рахунків у банку або за рахунок готівки, приймає рішення про стягнення з боржника коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано доказів сплати у добровільному порядку суми податкового боргу на суму 51223,09 грн.

Аналізуючи у сукупності вищевикладене та враховуючи підтвердження матеріалами справи наявності податкового боргу відповідача та дотримання податковим органом законодавчо встановленої процедури стягнення податкового боргу, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ ВП 44116011) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) податковий борг у розмірі 51223 (п`ятдесят одна тисяча двісті двадцять три) грн. 09 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.