Рішення № 110344159, 18.04.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2023 року м. Київ№ 320/5448/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов"язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та просить суд:

визнати неправомірними дії при перерахунку з 19.02.2020 щомісячного грошового утримання судді у відставці про виключення із стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті (1 рік 11 місяців), служби на посаді слідчого в органах МВС Української ССР (2 роки 1 день) та служби в радянській армії (2 роки 4 дні);

зобов"язати з 19.02.2020 зробити перерахунок та виплатити довічне грошове утримання судді у відставці, включивши в стаж роботи половини строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті (1 рік 11 місяців), служби на посаді слідчого в органах МВС Української ССР (2 роки 1 день) та служби в радянській армії (2 роки 4 дні) з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що вбачає порушення своїх прав в тому, що відповідачем протиправно не включено період навчання у ВУЗі на юридичному факультеті, період строкової служби в лавах армії та період роботи на посаді слідчого МВС у Харківській області до стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що, в сою чергу, істотно впливає на розмір такого грошового утримання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

02.08.2022 засобами поштового зв`язку до суду надійшов відзив на адміністративний позов відповідно до якого відповідач проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 громадянин України ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 від 25.12.1998, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Із наявних в матеріалах справи доказах вбачається, що позивачу у спірний період, який відноситься до предмета розгляду даної справи з:

25.10.1978 по 28.10.1980 проходив службу в радянській армії;

01.09.1981 по 01.07.1985 навчався у Харківському юридичному інституті;

01.08.1985 по 01.08.1987 проходив службу на посаді слідчого в органах МВС Української ССР.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2021 № 320/14044/20 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 5902 від 09.12.2020 про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державно судової адміністрації у Київській області від 26.08.2020 №478, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Після перерахунку пенсії на підставі зазначеного рішення позивачу не було зараховано до стажу роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці половини строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті (1 рік 11 місяців), служби на посаді слідчого в органах МВС Української ССР (2 роки 1 день) та служби в радянській армії (2 роки 4 дні), внаслідок чого позивач звернувся із відповідною заявою до пенсійного органу про включення до стажу зазначених періодів.

Листом від 10.02.2022 № 2032-1929/Г-02/8-1000/22 пенсійний орган відмовив позивачу у врахуванні спірних періодів до стажу з огляду на відсутність на це законних підстав.

Не погоджуючись із вказаною відмовою позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Згідно із ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Статус судді у відставці регулюється нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон № 1402).

Щомісячне довічне грошове утримання, як зазначено у ч. 3 ст. 142 Закону № 1402, виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Таким чином, для того аби визначити розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці необхідним є з`ясування його стажу роботи.

Згідно із ст. 137 Закону № 1402 до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Абзацом 4 п. 34 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402 встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.

Таким чином, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.

До набрання чинності Законом № 1402 дані правовідносини регулювались Законом України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862).

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону № 2862 кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Згідно із абзацом 2 ч. 4 ст. 43 Закону № 2862 до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно із ст. 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального заходу суддів» від 10.07.1995 № 584/95 (далі - Указ Президента України № 584/95) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Відповідно до п. 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судді» від 03.09.2005 № 865 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, на юридичних факультетах вищих навчальних закладах та календарний період проходження строкової військової служби.

Отже, враховуючи зміст положень абз. 4 п. 34 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402, стаж роботи судді, призначеного на посаду до набрання чинності цим Законом, має визначатися відповідно до законодавства, що діяло на день його призначення.

Верховний Суд у постановах від 19.06.2018 у справі № 243/4458/17, від 13.11.2019 у справі № 521/2593/17, від 05.12.2019 у справі №592/2737/17, від 13.02.2020 у справі № 592/5433/17, від 24.03.2020 у справі № 559/512/17, від 29.04.2020 у справі № 426/12415/16-а та від 15.11.2021 у справі № 580/6051/20 дійшов висновку, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби. Невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та періоду проходження строкової військової служби і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Як встановлено судом, страховий стаж позивача роботи суддею становить 30 років 3 місяці 26 днів.

При цьому, пенсійний орган не зарахував позивачу до стажу роботи судді, що дає право на одержання довічного грошового утримання судді у відставці половини строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті (1 рік 11 місяців), служби на посаді слідчого в органах МВС Української РСР (2 роки 1 день) та служби в радянській армії (2 роки 4 дні).

Факт навчання та проходження зазначеної служби підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме трудовою книжкою позивача, дипломом № НОМЕР_3 від 1985 та військовим квитком № НОМЕР_4 .

Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді на час відставки становив більше 10 років, то до стажу роботи, який дає право на одержання довічного грошового утримання, підлягає зарахуванню також календарний період проходження строкової військової служби та половина строку навчання на денній формі, а також служба слідчим.

Відмова відповідача у зарахуванні позивачу до стажу роботи судді, який дає право на одержання довічного грошового утримання, половини строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті (1 рік 11 місяців), служби на посаді слідчого в органах МВС Української ССР (2 роки 1 день) та служби в радянській армії (2 роки 4 дні), не відповідає вимогам чинного законодавства, яке регулює питання визначення стажу роботи судді, який дає право на одержання довічного грошового утримання судді, тому є протиправною.

Вказане зумовлює висновок суду про обґрунтованість позовної вимоги про зобов`язання з 19.02.2020 зробити перерахунок та виплатити довічне грошове утримання судді у відставці, включивши в стаж роботи половини строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті (1 рік 11 місяців), служби на посаді слідчого в органах МВС Української ССР (2 роки 1 день) та служби в радянській армії (2 роки 4 дні) з урахуванням виплачених сум.

Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 у справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.

Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia) та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем сплачено 992,40 грн. судового збору за подання даного адміністративного позову, що підтверджується квитанцією № 0.0.2584841317.1 від 21.06.2022.

Відтак у зв`язку із задоволенням позову суд приходить до висновку про необхідність стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області сплачений судовий збір у сумі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області при перерахунку з 19.02.2020 щомісячного грошового утримання судді у відставці про виключення із стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті (1 рік 11 місяців), служби на посаді слідчого в органах МВС Української ССР (2 роки 1 день) та служби в радянській армії (2 роки 4 дні).

Зобов"язати Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) з 19.02.2020 зробити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перерахунок та виплатити довічне грошове утримання судді у відставці, включивши в стаж роботи половини строку навчання за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті (1 рік 11 місяців), служби на посаді слідчого в органах МВС Української ССР (2 роки 1 день) та служби в радянській армії (2 роки 4 дні) з урахуванням виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.