Рішення № 110344031, 20.04.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2023 р. справа № 300/5514/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шевченко Наталія Павлівна, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування рішення за №092850004650 від 24.06.2022 про відмову у призначення пенсії та зобов`язання призначити пенсію на пільгових умовах по списку №2 з 11.02.2020, з урахуванням до пільгового стажу відповідних періодів роботи, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє адвокат Шевченко Наталія Павлівна (надалі по тексту також - представник позивача), звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, Головне управління ПФУ в області, Управління, орган пенсійного забезпечення), в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за №092850004650 від 24.06.2022 про відмову у призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах по списку №2;

- зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по списку №2, з 11.02.2020 з урахуванням періодів роботи з 05.05.1988 по 29.02.1996, з 01.01.1997 по 02.02.1997, з 01.09.1997 по 31.12.1997, з 01.02.1998 по 31.12.1998, з 01.01.1999 по 24.01.1999, з 01.10.1999 по 03.10.1999, з 01.11.1999 по 31.12.1999, 01.01.2000 по 28.02.2000, з 01.05.2000 по 03.05.2000, з 01.09.2000 по 03.09.2000, з 01.10.2000 по 01.11.2000, з 01.01.2001 по 31.01.2001 (9 років 8 місяців 29 днів) до стажу роботи за списком №2.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 стверджує, що відповідачем протиправно, необґрунтовано, в порушення норм чинного законодавства, прийнято рішення від 24.06.2022 за №092850004650, яким відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах з підстав відсутності у останньої, визначеного законом стажу за списком №2. Зокрема, до пільгового стажу по списку №2 не враховано періоди роботи ОСОБА_1 з 05.05.1988 по 31.01.2021 в РСМУ №2 Трест "Калушхімремонт", оскільки позивачем не надано уточнюючу довідку про зайнятість особи за посадою, що передбачена у відповідному списку, протягом повного робочого дня (не менш ніж 80%) та відсутні матеріали про результати проведення атестації робочих місць.

Позивач вважає неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування до пільгового стажу за списком №2 спірних періодів роботи, оскільки весь стаж роботи на підприємстві підтверджується відповідними записами у трудовій книжці з посиланням на дату та номер наказів про прийняття і звільнення. При цьому, подання уточнюючих довідок необхідне тільки у разі відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення. Також позивач переконана, що на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці його роботодавцем чи адміністрацією. Як наслідок непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником/адміністрацією підприємства не може бути підставою для незарахування відповідного періоду до страхового стажу і відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Попри вказане, за доводами позивача, при зверненні із заявою про призначення пенсії 11.02.2020 на пільгових умовах по списку №2 вона подала архівні довідки від 12.02.2018 за №№01.7-01/89, 0.1.7-01/90, 0.1.7-01/91, 0.1.7-01/93, 0.1.7-01/94, 0.1.7-01/95, 0.1.7-01/96, а також наказ ВАТ "Калушхімремонт" від 17.11.1998 за №133 про результати атестації робочих місць.

Також, згідно мотивів позивача, час догляду за дитиною зараховується до страхового стажу та спеціального стажу роботи працюючій особі, якій у встановленому законом порядку надана відповідна відпустка по догляду за дитиною до 3-ох та 6-ти річного віку. Час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.

Таким чином, виходячи із змісту мотивувальної частини позовної заяви, ОСОБА_1 вважає, що станом на 11.02.2020 (на дату звернення з заявою про призначення пенсії), досягнула встановленого пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійного віку (56 років, тобто значно більше 51 року), має необхідний загальний (понад 39 років) та шкідливий стаж роботи (понад 9 років), який окрім вказаного визнаний стажем роботи за списком №2 згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2022 у справі №300/4/21, тому у позивача є всі законні підстави для призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах з 11.02.2020.

З наведених підстав ОСОБА_1 просила позов задовольнити повністю, шляхом скасування оскаржуваного рішення, зарахування до пільгового стажу по списку №2 спірного періоду роботи та призначення пенсії по списку №2 з 11.02.2020.

За наслідками виконання позивачем ухали про залишення позовної заяви без руху від 30.12.2022 (а.с.34-36, 39-45), Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 13.01.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін за наявними матеріалами (а.с.47-48).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 25.01.2023 за №0900-0903-8/3568, який зареєстрований в суді 30.01.2023 (а.с.126-130).

Відповідач не погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у позовній заяві, та вказує на їх безпідставність і необґрунтованість з огляду на наступні обставини.

За доводами відповідача рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2022 у справі №300/4/21, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №293 від 18.02.2020 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили 08.06.2022. При виконанні коментованого рішення суду від 16.03.2022, Головним управлінням ПФУ в області враховано, що рішення №293 від 18.02.2020 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах визнано судом протиправним та скасовано. За результатом повторного розгляду звернення ОСОБА_1 від 11.02.2020 за №1983-2/378 встановлено, що страховий стаж позивача становить 39 років 3 місяці 16 днів, стаж роботи за списком № 2 відсутній. До пільгового стажу не зараховано жодного періоду роботи, оскільки відсутня уточнююча довідка, що видається підприємством на підставі первинних документів, якими підтверджується зайнятість особи за посадою, що передбачена у відповідному списку, протягом повного робочого дня (не менш ніж 80%) та відсутні матеріали про результати проведення атестації робочих місць. Згідно поданих документів до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. Як відмітив відповідач, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2022 у справі №300/4/21 не містить зобов`язального змісту щодо здійснення відповідачем призначення пенсії ОСОБА_1 .

В той же час, за аргументами відповідача, згідно записів трудової книжки №№7-9 позивач працювала на посаді футерувальника РСМУ №2 Тресту "Калушхімремонт" з 06.05.1988 по 03.01.1991. У трудовій книжці зазначена дата прийняття на роботу 06.05.1988 згідно наказу від 03.05.1988 за №38/К, а позовну вимогу заявляє про зобов`язання зарахувати до пільгового стажу період з 05.05.1988. Також, у трудовій книжці за №12 є запис про переведення у зв`язку з ліквідацією РБМУ-2 на дільницю №8 тресту малярем 5 розряду. У трудовій книжці немає чіткого запису про те, що з 01.06.1994 по 04.04.2001 вона працювала саме малярем при роботі з нітрофарбами не нижче 3 класу небезпеки в цехах з шкідливими умовами праці у ВАТ "Калушхімремонт" з повним робочим днем при 5-ти денному робочому тижні. Запис у трудовій книжці ОСОБА_1 вказує, що вона працювала малярем, без уточнення, що при роботі з нітрофарбами та не містить жодного посилання на шкідливі умови праці, отже запису у трудовій книжці є недостатньо для зарахування спірного стажу до списку №2. Згідно довідки архівного відділу Калуської міської ради від 12.02.2018 за № 01.7-01/95 встановлено, що в особових рахунках на видачу заробітної плати за вересень 1993 року - грудень 1997 року позивач значиться малярем. Згідно довідки архівного відділу Калуської міської ради від 12.02.2018 за №01.7-01/96 встановлено, що в особових рахунках на видачу заробітної плати за лютий 1998 - квітень 2001 позивачка також значиться малярем, а відомостей про нарахування заробітної плати у 1999, 2000, 2001 роках взагалі немає, отже неможливо встановити чи працювала позивач у даний період і яка професія у неї була.

Враховуючи те, що в записах трудової книжки позивача відсутні відомості, які визначають право на пенсію на пільгових умовах, а тому, на переконання відповідача, для визначення права на пенсію ОСОБА_1 необхідно надати уточнюючу довідку. У зв`язку із вказаним, відповідач вважає позовні вимоги про зарахування до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за списком №2 періодів з 01.01.1999 до 24.01.1999, з 01.10.1999 до 03.10.1999, з 01.05.2000 до 03.05.2000, з 01.09.2000 до 03.09.2000, з 01.10.2000 до 01.11.2000, з 01.01.2001 до 31.01.2001 безпідставними та не підтвердженими належними доказами, а тому не підлягають до задоволення. Просив відмовити в задоволенні позову.

На виконання ухвали суду від 13.01.2023, позивач і відповідач подали суду витребувані пояснення і докази, реєстрацію яких здійснено в канцелярії суду 13.02.2023, 16.02.2023 і 30.01.2023 відповідно (а.с.54-102, 111-168, 170-222).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви, відзив на позов і додаткові пояснення учасників справи, дослідивши і оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

Згідно записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 22.07.1982 (зворотній бік а.с.11, а.с.12) та відомостей із архівної довідки Архівного відділу Калуської міської ради за №01.7-01/89 від 12.02.2018 (а.с.17), ОСОБА_1 :

- з 06 (05) травня 1988 року прийнята на посаду футерувальника (кислотоупірника) 4 розряду дільниці №3 Ремонтно-будівельно-монтажного управління №2 м. Калуша тресту "Калушхімремонт" (наказ від 03.05.1988 за № 38/к § 1);

- з 03 січня 1991 року переведена малярем при роботі з нітрофарбами 4 розряду дільниці №1 (наказ від 03.01.1991 за №1/к § 1);

- з 01 червня 1994 року в зв`язку з ліквідацією РБМУ-2 переведена на дільницю №8 малярем при роботі з нітрофарбами 5 розряду Державного ремонтно-будівельно-монтажного підприємства "Калушхімремонт" (наказ від 01.06.1994 за №36-к § 2);

- з 04 квітня 2001 року ОСОБА_1 , маляр при роботі з нітрофарбами 5 розряду дільниці №6 Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт" звільнена, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України (по скороченню чисельності) (наказ від 05.04.2001 за №17-к § 5).

Відповідно до архівної довідки Архівного відділу Калуської міської ради за №01.7-01/90 від 12.02.2018 позивач за період з 1992 - 2001 років перебувала у відпустках без збереження заробітної плати, а саме з: 10.08.1992 до 21 05 1995, 01.02.1996 до 31.03.1996, 01.04.1996 до 30.04.1996, 06.05.1996 до 30.06.1996, 01.07.1996 до 31.08 1996, 02.09.1996 до 31.12.1996, 03.01.1997 до 31.03.1997, 01.04.1997 до 30.06.1997, 01.07.1997 до 31.08.1997, 04.01.1998 до 30.01.1998, 01.09.1998 до 30.09.1998, 25.01.1999 до 31.03.1999, 01.04.1999 до 30.06.1999, 01.07.1999 до 31.07.1999, 01.08.1999 до 31.08.1999, 01.09.1999 до 30.09.1999, 04.10.1999 до 30.11.1999, 01.03.2000 до 30.04.2000, 04.05.2000 до 31.05.2000, 01.06.2000 до 30.06.2000, 01.07.2000 до 31.07.2000, 01.08.2000 до 31.08.2000, 04.09.2000 до 30.09.2000, 02.10.2000 до 31.10.2000, 01.11.2000 до 31.12.2000, 01.01.2001 до 31.01.2001, 01.02.2001 до 04.04.2001 (а.с.17).

Вказані обставини щодо перебування ОСОБА_1 у відпустках без збереження заробітної плати також підтверджуються наявними в матеріалах справи: наказом Ремонтно-будівельно-монтажного управління №2 Тресту "Калушхімремонт" від 31.08.1992 за №58/к; наказами Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт" від 01.02.1996 за №3-к, від 01.04.1996 за №15-к, від 06.05.1996 за №20-к, від 01.07.1996 за №28-к, від 02.09.1996 за №38-к, від 01.07.1997 за №33-к, від 01.04.1997 за №18-к, від 03.01.1997 за №І-к, від 04.01.1998 за №І-к, від 01.09.1998 за №45-к, від 26.01.1999 за №4-к, від 01.04.1999 за №4-к, від 01.07.1999 за №29-к, від 02.08.1999 за №34-к, від 01.09.1999 за №39-к, від 04.10.1999 за №44-к, від 01.03.2000 за №10-к, від 04.05.2000 за №20-к, від 01.06.2000 за №27-к, від 03.07.2000 за №33-к, від 01.08.2000 за №10-к, від 04.09.2000 за №47-к, від 02.10.2000 за №52-к, від 01.11.2000 за №58-к, від 01.02.2001 за №5-к (а.с.172-220).

11.02.2020 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 (а.с.61).

Із змісту розписки-повідомлення від 11.02.2020 слідує, що позивач на підтвердження наявності загального та пільгового стажу подавала відповідні документи для призначення пенсії, зокрема, диплом про навчання № НОМЕР_2 ; архівні довідки від 12.02.2018 за №№01.7-01/89, 0.1.7-01/90, 0.1.7-01/91, 0.1.7-01/93, 0.1.7-01/94, 0.1.7-01/95, 0.1.7-01/96; наказ ВАТ "Калушхімремонт" від 17.11.1998 за №133 про результати атестації робочих місць; свідоцтво про народження; свідоцтво про шлюб (а.с.26).

Вказані документи наявні у відповідача, оскільки подані останнім суду як докази на підтвердження обставин справи (а.с.61-102).

Втім Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняло рішенням №293 від 18.02.2020 про відмову у призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах по списку №2, вказавши на причини відмови у призначенні позивачу такої пенсії, а саме: відсутність пільгового стажу роботи по списку №2, оскільки на підтвердження такого стажу позивачем не подано уточнюючу довідку про зайнятість особи за посадою, що передбачена у відповідному списку, протягом повного робочого дня (не менш ніж 80%) та відсутні матеріали про результати проведення атестації робочих місць (а.с.55-56).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2022 у справі №300/4/21, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №293 від 18.02.2020 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили 08.06.2022 (а.с.21-25).

Виходячи із змісту мотивувальної частини коментованого рішення суду від 16.03.2022 у справі №300/4/21, суд дійшов наступного висновку: "Таким чином, період роботи позивача з 05.05.1988 до 03.04.2001 на посадах футерувальника (кислотоупірника) та маляра при роботі з нітрофарбами підлягає зарахуванню до пільгового стажу та відноситься до списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а тому відповідач протиправно не врахував ці посади до списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Як наслідок, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за №293 від 18.02.2020 про відмову в призначенні позивачу пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині підлягаю до задоволення.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача призначити позивачу з 11.02.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з урахуванням періодів роботи з: 05.05.1988 до 29.02.1996, 01.01.1997 до 02.02.1997, 01.09.1997 до 31.12.1997, 01.02.1998 до 31.12.1998, 01.01.1999 до 24.01.1999, 01.10.1999 до 03.10.1999, 01.11.1999 до 31.12.1999, 01.01.2000 до 28.02.2000, 01.05.2000 до 03.05.2000, 01.09.2000 до 03.09.2000, 01.10.2000 до 01.11.2000, 01.01.2001 до 31.01.2001, задоволенню не підлягають, оскільки обчислення пільгового стажу позивача і вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах буде здійснено за наслідками виконання відповідачем судового рішення, прийнятого в цій справі та покладених на нього обов`язків, з урахуванням висновків суду про те, що посади футерувальника (кислотоупірника) та маляра при роботі з нітрофарбами підлягає зарахуванню до пільгового стажу та відноситься до списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, та з урахуванням вимог статей 34, 181 Кодексу законів про працю України.".

На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2022 у справі №300/4/21, відповідач повторно розглянув заяву ОСОБА_1 від 11.02.2020, за наслідком чого прийняв рішення за №092850004650 від 24.06.2022 про відмову у призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах по списку №2 з підстав відсутності у останньої, визначеного законом стажу за списком №2 (а.с.57-58).

За змістом коментованого рішення №092850004650 від 24.06.2022 страховий стаж позивача становить 39 років 3 місяці 16 днів, пільговий стаж відсутній. Зокрема, до пільгового стажу по списку №2 не враховано періоди роботи ОСОБА_1 з 05.05.1988 по 31.01.2021 в РСМУ №2 Трест "Калушхімремонт", оскільки позивачем не надано уточнюючу довідку про зайнятість особи за посадою, що передбачена у відповідному списку, протягом повного робочого дня (не менш ніж 80%) та відсутні матеріали про результати проведення атестації робочих місць.

Вказана обставина підтверджується випискою про стаж позивача, рішенням №092850004650 від 24.06.2022 про відмову у призначенні пенсії та поясненнями відповідача, наведеними у відзиві на позов (а.с.57-58, 60, 104).

За доводами відповідача рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.03.2022 у справі №300/4/21 не містить зобов`язального змісту щодо здійснення органом пенсійного забезпечення призначення пенсії ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №092850004650 від 24.06.2022 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення").

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі по тексту також - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.

Згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (надалі по тексту також - Інструкція №58).

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (пункт 1.1 Інструкції №58).

Як встановлено судом, у позивача є в наявності трудова книжка серії НОМЕР_1 від 22.07.1982, яка надана останньою відповідачу при зверненні із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах (а.с.11-14).

Вказана трудова книжка містить записи про роботу ОСОБА_1 у Ремонтно-будівельно-монтажному управлінні №2 м. Калуша тресту "Калушхімремонт" з 06.05.1988 по 31.05.1994, у Державному ремонтно-будівельно-монтажному підприємстві "Калушхімремонт" з 01.06.1994 по 21.06.1994 і у Відкритому акціонерному товаристві "Калушхімремонт" з 22.06.1994 по 04.04.2001.

Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки вказаних підприємств та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості і достовірності.

Разом з тим, відомості із архівної довідки Архівного відділу Калуської міської ради №01.7-01/89 від 12.02.2018 свідчать про прийняття позивача на посаду футерувальника (кислотоупірника) 4 розряду дільниці №3 Ремонтно-будівельно-монтажного управління №2 м. Калуша тресту "Калушхімремонт" 05.05.1988 на підставі наказу від 03.05.1988 за №38/к § 1).

Зважаючи на те, що така довідка видана архівним відділом на підставі первинних документів, то суд вважає датою прийняття позивача на роботу Ремонтно-будівельно-монтажне управління №2 м. Калуша тресту "Калушхімремонт" саме 05.05.1988, а не 06.05.1988, про що вчинено запис №7 у трудовій книжці позивача.

Відповідач не надав суду доказів щодо недостовірності відомостей, зазначених у такій довідці, а також будь-яких відомостей які б спростовували фактичне виконання роботи саме з 05.05.1998 як це визначено в архівній довідці №01.7-01/89 від 12.02.2018.

Оскаржуване рішення вказує на єдину підставу для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, зокрема, відсутність у ОСОБА_1 документально підтвердженого стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2. Як мотивацію визначено - "відсутня уточнююча довідка про зайнятість особи за посадою, що передбачена у відповідному списку, протягом повного робочого дня (не менш ніж 80%) та відсутні матеріали про результати проведення атестації робочих місць.".

Водночас, виходячи із змісту такого рішення, відповідач підтвердив наявність у ОСОБА_1 страхового стажу 39 років 3 місяці 14 днів (а.с.18).

Також, у відзиві на позов представник відповідача, обґрунтовуючи правомірність дій органу пенсійного фонду, щодо відмови у призначенні позивачу пенсії та неврахуванні до пільгового стажу спірного періоду роботи, додатково вказав на відсутність у трудовій книжці позивача, відомостей про роботу позивача протягом спірного періоду саме малярем при роботі з нітрофарбами, а також зайнятість на такій роботі повний робочий день.

Станом на 20.04.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області так і не призначило позивачу пенсію.

В контексті аргументів відповідача про відсутність підстав для врахування до пільгового стажу позивача по списку №2 коментованих періодів роботи, що, поряд з іншим, слугувало причиною для прийняття органом пенсійного фонду рішення №092850004650 від 24.06.2022, суд зважає на наступні мотиви.

Частиною 1 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Аналогічні положення закріплено в статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII.

Таким чином, в силу приписів пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності:

- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;

- атестація робочих місць;

- досягнення 55 років для жінок і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в коментованій вище редакції) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020.

У спірних правовідносинах слід враховувати, що закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (стаття 152 Конституції України).

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 регламентовано, що застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 за №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: … б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам...".

При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом №213-VIII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у статті 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті "а" для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах "б"-"з" для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

У Законі №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті "а" - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах "б"-"з" - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Відтак, статтею 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.

За висновками пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Вказаними положеннями Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.

Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII. При цьому, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

З урахуванням вказаного, стаття 13, частина 2 статті 14, пункт "б"-"г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та "Серков проти України" (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що:

- по перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника;

- по друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування;

- по третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Вирішуючи даний спір, суд враховує правові висновки, сформовані у рішенні Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №360/3611/20 (зразкова справа), з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021.

Поряд з цим, у цій справі не є спірним загальний страховий стаж позивача, оскільки такий стаж згідно оскаржуваного рішення становить 39 років 3 місяці 16 днів, що є достатнім з урахуванням умов призначення пільгової пенсії за списком №2, визначених як Законом №1058-ІV, так і нормами Закону №1788-ХІІ, в тому числі з урахуванням Рішення №1-р/2020.

Як уже з`ясовано судом, відповідач вказує на відсутність у позивача пільгового стажу роботи по списку №2, у зв`язку з неподанням останньою уточнюючої довідки про зайнятість особи за посадою, що передбачена у відповідному списку, протягом повного робочого дня (не менш ніж 80%) та матеріалів про результати проведення атестації робочих місць. Додатковим аргументом відповідача є відсутність у трудовій книжці позивача, відомостей про роботу позивача протягом спірного періоду саме малярем при роботі з нітрофарбами, а також зайнятість на такій роботі повний робочий день.

Досліджуючи такі доводи і аргументи відповідача з даного приводу суд зважає на наступне правове регулювання спірних правовідносин.

Насамперед, слід відмітити, що 21.08.1992 вступив в дію Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за №442 (надалі по тексту також - Порядок №442).

Даним Порядком встановлено, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за списками №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, а також пенсії, які можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та розробленими Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (надалі по тексту також - Мінпраці України) від 01.09.1992 за №41 (надалі по тексту також - Методичні рекомендації).

Зміст зазначених нормативних актів свідчить, що основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно із пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць за приписами Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Пунктами 8, 9 Порядку №442 передбачено, що відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці України разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Пунктом 3 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 за №383 (надалі по тексту також - Порядок №383) визначено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Необхідно зазначити, що за спірний період роботи ОСОБА_1 , чинними були Списки виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР "Про затвердження" від 22.08.1956 за №1173 (надалі по тексту також - Постанова №1173), Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 за №10 (надалі по тексту також - Постанова №10), Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 за №162 (надалі по тексту також - Постанова №162).

Відповідно до розділу XXIX "Будівництво будівель та споруд: промислових, енергетичних, гідротехнічних, дорожно-мостових, транспорту і зв`язку, жилих і культурно-побутових, а також надземних будівель і споруд шахт, рудників і комунікацій" підрозділу "а) Робітники" Постанови №1173 посада "футерувальника (кислототривник)" віднесена до списку №2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах.

За змістом розділу XXXIII "Загальні професії" Постанови №10 і Постанови №162 посада "Маляра, зайнятого на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки" (код 23200000-13450) віднесена до списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Так, у пункті 4.2 коментованого Порядку №383 йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

У відповідності до пунктів 4.3, 4.4, 4.5 Порядку №383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Якщо атестація була вперше проведена після 21.08.1997, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Якщо ж атестація з 21.08.1992 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.1997, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.1992 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Таким чином, з 21.08.1992 підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім наявність професії і виробництва у відповідних Списках та підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, проведення якої передбачено вищевказаним Порядком №442, за умови зайнятості працівника на вищеназваних роботах не менш як 80% робочого часу, встановленого для відповідного виробництва. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на пенсію за віком на пільгових умовах.

Разом з цим, Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за №442, яким передбачено, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених відповідною постановою Кабінету Міністрів України, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Абзацом 2 пункту 4 вказаного Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Особа, яка працює на посаді, віднесеній до списків №№1, 2, робоче місце по якій підлягає атестації відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах списком №2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII.

Значить, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Попри вказане, позивачем на підтвердження обставини проведення атестації робочих місць у Відкритому акціонерному товаристві "Кулушхімремонт", долучено до матеріалів справи наказ №133 від 17.11.1998 про результати атестації робочих місць із відомостями про найменування професій/посад, які обіймала/виконувала позивач ("футерувальник (кислототривник)" і "маляр, зайнятий на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки").

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_1 протягом спірного періоду роботи неодноразово перебувала у відпустках без збереження заробітної плати.

Так, згідно архівної довідки Архівного відділу Калуської міської ради за №01.7-01/90 від 12.02.2018 позивач за період з 1992 - 2001 років перебувала у відпустках без збереження заробітної плати, а саме з: 10.08.1992 до 21.05.1995 (декретна відпустка до 3-ох років), 01.02.1996 до 31.03.1996, 01.04.1996 до 30.04.1996, 06.05.1996 до 30.06.1996, 01.07.1996 до 31.08 1996, 02.09.1996 до 31.12.1996, 03.01.1997 до 31.03.1997, 01.04.1997 до 30.06.1997, 01.07.1997 до 31.08.1997, 04.01.1998 до 30.01.1998, 01.09.1998 до 30.09.1998, 25.01.1999 до 31.03.1999, 01.04.1999 до 30.06.1999, 01.07.1999 до 31.07.1999, 01.08.1999 до 31.08.1999, 01.09.1999 до 30.09.1999, 04.10.1999 до 30.11.1999, 01.03.2000 до 30.04.2000, 04.05.2000 до 31.05.2000, 01.06.2000 до 30.06.2000, 01.07.2000 до 31.07.2000, 01.08.2000 до 31.08.2000, 04.09.2000 до 30.09.2000, 02.10.2000 до 31.10.2000, 01.11.2000 до 31.12.2000, 01.01.2001 до 31.01.2001, 01.02.2001 до 04.04.2001 (а.с.17).

Вказані обставини щодо перебування ОСОБА_1 у відпустках без збереження заробітної плати також підтверджуються наявними в матеріалах справи: наказом Ремонтно-будівельно-монтажного управління №2 Тресту "Калушхімремонт" від 31.08.1992 за №58/к; наказами Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт" від 01.02.1996 за №3-к, від 01.04.1996 за №15-к, від 06.05.1996 за №20-к, від 01.07.1996 за №28-к, від 02.09.1996 за №38-к, від 01.07.1997 за №33-к, від 01.04.1997 за №18-к, від 03.01.1997 за №І-к, від 04.01.1998 за №І-к, від 01.09.1998 за №45-к, від 26.01.1999 за №4-к, від 01.04.1999 за №4-к, від 01.07.1999 за №29-к, від 02.08.1999 за №34-к, від 01.09.1999 за №39-к, від 04.10.1999 за №44-к, від 01.03.2000 за №10-к, від 04.05.2000 за №20-к, від 01.06.2000 за №27-к, від 03.07.2000 за №33-к, від 01.08.2000 за №10-к, від 04.09.2000 за №47-к, від 02.10.2000 за №52-к, від 01.11.2000 за №58-к, від 01.02.2001 за №5-к (а.с.172-220).

Згідно статті 181 Кодексу законів про працю України (надалі по тексту також - КЗпП України, Кодекс) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у частині сьомій статті 179 цього Кодексу, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Відповідно до статті 34 цього ж Кодексу простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з листа Мінсоцполітики України від 08.02.2016 за №713/039/161-16 підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є: перш за все, наявність професії або посади в списках №1 і №2; підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, порядок проведення якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 за №442; виконання робіт в умовах, передбачених відповідним списком №1 та №2, протягом повного робочого дня.

Час простою і періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Саме таке застосування статті 34 КЗпП України здійснено Верховним Судом у постановах від 26.03.2020 у справі №423/2860/16-а (адміністративне провадження №К/9901/18363/18) і від 29.07.2020 у справі №165/2354/16-а (адміністративне провадження №К/9901/15790/18).

Позивач в адміністративному позові навів розрахунок стажу роботи за списком №2 з урахуванням наявності періодів безоплатних відпусток у тресті "Кулушхімремонт", з урахуванням одного місяця безоплатних відпусток (надалі по тексту також - б/о відпустка) у рік, як це передбачено статтею 34 Кодексу законів про працю України.

Згідно наведеного розрахунку позивач стверджує про наявність у неї стажу роботи за списком №2 - 9 років 8 місяців 29 днів, а саме:

- з 05.05.1988 по 29.02.1996 (7 років 9 місяців 25 днів). У 1996 році (з 01.02.1996 по 31.12.1996) мало місце перебування у б/о відпустці протягом 10 місяців 24 днів, відповідно 1 місяць (лютий 1996 року) з цього періоду підлягає зарахуванню до стажу роботи за списком №2;

- з 01.01.1997 по 02.02.1997 (1 місяць 2 дні). У 1997 році (з 03.01.1997 по 31.08.1997) мало місце перебування у б/о відпустці протягом 7 місяців 29 днів, відповідно 1 місяць (з 03.01.1997 по 02.02.1997) з цього періоду підлягає зарахуванню до стажу роботи за списком №2;

- з 01.09.1997 по 31.12.1997 (4 місяці);

- з 01.02.1998 по 31.12.1998 (11 місяців). У 1998 році (з 04.01.1998 по 30.01.1998 та з 01.09.1998 по 30.09.1998 ) мало місце перебування у б/о відпустці протягом 1 місяця 28 днів, відповідно 1 місяць (з 01.09.1998 по 30.09.1998) з цього періоду підлягає зарахуванню до стажу роботи за списком №2;

- з 01.01.1999 по 24.01.1999 (24 дні);

- з 01.10.1999 по 03.10.1999 (3 дні);

- з 01.11.1999 по 31.12.1999 (2 місяці). У 1999 році (з 25.01.1999 по 30.09.1999 та з 04.10.1999 по 30.11.1999) мало місце перебування у б/о відпустці протягом 10 місяців 3 днів, відповідно 1 місяць (з 01.11.1999 по 30.11.1999) з цього періоду підлягає зарахуванню до стажу роботи за списком №2;

- з 01.01.2000 по 28.02.2000 (2 місяці);

- з 01.05.2000 по 03.05.2000 (3 дні);

- з 01.09.2000 по 03.09.2000 (3 дні);

- з 01.10.2000 по 01.11.2000 (1 місяць 1 день). У 2000 році (з 01.03.2000 по 30.04.2000, з 04.05.2000 по 31.08.2000, з 04.09.2000 по 30.09.2000, з 02.10.2000 по 31.12.2000) мало місце перебування у б/о відпустці протягом 9 місяців 23 днів, відповідно 1 місяць (з 01.10.2000 по 30.10.2000) з цього періоду підлягає зарахуванню до стажу роботи за списком №2;

- з 01.01.2001 по 31.01.2001 (1 місяць). У 2001 році мало місце перебування у б/о відпустці протягом 3 місяців 4 днів, відповідно 1 місяць з цього періоду підлягає зарахуванню до стажу роботи за списком №2.

Відповідач жодним чином не заперечив щодо такого розрахунку позивача стажу роботи за списком №2.

Як уже зазначалось судом вище по тексту рішення, згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Видача уточнюючої довідки передбачена чинним законодавством України і має на меті забезпечення права особи на отримання пенсії, оскільки відомості, які в ній зазначаються, стосуються конкретної особи щодо періоду її роботи і умов праці, у зв`язку з чим при її видачі юридичні особи, установи, організації керуються виключно тими відомостями, які містяться в первинних документах. Тобто, уточнююча довідка є офіційним документом, форма якої затверджена постановою Кабінету Міністрів України №637, і роботодавець за правильність відомостей зазначених у ній несе відповідальність, у зв`язку з чим підприємство не може на власний розсуд відкликати або скасовувати видану довідку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2019 (справа №362/7962/15).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

У спірному випадку позивачем надано відповідачу архівну довідку від 12.02.2018 за №01.7-01/91, видану Архівним відділом Калуської міської ради, за змістом якої неможливо підтвердити роботу ОСОБА_1 повний робочий день у шкідливих умовах праці за період з 1988-2001, у зв`язку з відсутністю в документах фонду Ремонтно-будівельно-монтажного управління №2 тресту "Калушхімремонт", Ремонтно-будівельно-монтажного управління №8 тресту "Калушхімремонт", Відкритого акціонерного товариства "Калушхімремонт" табелів виходу працівників на роботу (зворотній бік а.с.17).

Попри це в матеріалах справи містяться архівна довідка №01.7-01/89, видана 12.02.2018 Архівним відділом Калуської міської ради про період роботи ОСОБА_1 у тресті "Калушхімремонт" і ВАТ "Калушхімремонт" з 05.05.1988 по 04.04.2001, та архівні довідки від 12.02.2018 за №№01.7-01/94, 01.7-01/95, 01.7-01/96 про робочі дні, роки і суми заробітної плати позивача за вказаний період (а.с.16, зворотній бік а.с.16).

Такі архівні довідки не містять відомостей про те, що позивач у спірний період працював неповний робочий день.

В контексті вказаного слід враховувати приписи пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1 (надалі по тексту також - Порядок №22-1), за змістом якого право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

В контексті досліджуваного правого регулювання слід відзначити, що право органів, які призначають пенсію, вимагати від фізичних осіб дооформлення прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено у абзаці 7 пункту 4.7 Порядку №22-1.

В даному випадку орган пенсійного забезпечення не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих документів на підтвердження стажу позивача, що є порушенням вищезазначених норм.

За таких обставин пенсійний орган фактично переклав на ОСОБА_1 тягар доказування власного неперевіреного сумніву щодо достовірності документів, отриманих особою, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

В розгляді даної адміністративної справи Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, не довело про наявність допустимих і належних доказів, які спростовують відомості вказані у коментованих довідках, в тому числі в частині перебування на посаді і виконання праці неповний робочий день.

Зважаючи що відповідачем у даній справі є саме суб`єкт владних повноважень, на якого покладається тягар доказування правомірності своїх дій/рішень, відомостей стосовно вжиття заходів щодо проведення будь-яких звірок Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо пільгового стажу роботи позивача із первинними документами, матеріали справи не містять.

На переконання суду, архівні довідки від 12.02.2018 за №№01.7-01/94, 01.7-01/95, 01.7-01/96, в сукупності з наказом ВАТ "Калушхімремонт" №133 від 17.11.1998 про результати атестації робочих місць, є належними і достатніми доказами зайнятості позивача на роботах зі шкідливими умовами праці, що в сукупності з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи, свідчать про наявність у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах.

До аналогічного висновку дійшов Івано-Франківський окружний адміністративний суд у рішенні від 16.03.2022 у справі №300/4/21, про що зазначено судом вище по тексту судового рішення.

Посилання відповідача на відсутність у трудовій книжці позивача відомостей про те, що остання працювала протягом спірного періоду саме малярем при роботі з нітрофарбами, суд вважає недоцільним, оскільки вказана обставина засвідчується архівною довідкою №01.7-01/89, виданою 12.02.2018 Архівним відділом Калуської міської ради (а.с.17).

Дійсне правове регулювання спірних правовідносин свідчить, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, серед іншого, жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Водночас, працівникам-жінкам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 Закону №1788-XII, на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

За приписами статті 12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком, серед іншого, мають жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, суд дійшов висновку, що особа (жінка) при стажі роботи не менше 20 років і не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку (55 років) на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Повертаючись до фактичних обставин у справі суд зазначає, що відповідач в оскаржуваному рішенні №092850004650 від 24.06.2022 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах за списком №2, проаналізувавши подані нею необхідні документи, фактично погодився з наявністю в позивача 39 років 3 місяці 16 днів страхового стажу (який є більше обов`язкових 20 років).

Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , виданого 28.05.1998, остання народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже на момент звернення із заявою від 11.02.2020 про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 досягла 56 років (а.с.10).

У досліджуваному випадку в позивача наявні понад 9 повних років спеціального стажу (список №2), який з урахуванням приписів статті 12 Закону №1788-XII відповідає значенню 4 роки (8 років в межах 9 років і 8 місяців / 2 = 4 роки), що слід враховувати при зменшенні пенсійного віку ОСОБА_1 від 55 років.

Відтак, зважаючи на правове врегулювання спірних правовідносин, яке визначено рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020, позивачка набула право на пенсію за віком на пільгових умовах з 51 року.

Оскільки позивач досягла 51 рік, має загальний страховий стажу 39 років 3 місяці 16 днів, в тому числі стаж роботи за списком №2, який становить 9 років і 8 місяців, відтак остання має право на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням віку з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020.

З огляду на встановлені у справі обставини щодо подання позивачем відповідачу разом із заявою від 11.02.2020 всіх необхідних документів, при наявності всіх встановлених пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" умов для призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах, суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавленою гарантованого Державою Україна пенсійного забезпечення.

Згідно з частиною 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадку коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (пункт 1).

Як свідчать матеріали справи із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 11.02.2020.

Тобто, у даному випадку позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії із пропущенням встановленого трьох місячного терміну з дня досягнення пенсійного віку, що свідчить про наявність правомірних підстав для призначення пенсії за віком саме з дня звернення за пенсією.

Надаючи об`єктивну оцінку факту порушеного права ОСОБА_1 , враховуючи відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту у цій справі слід:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №092850004650 від 24.06.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області врахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 період роботи у Ремонтно-будівельно-монтажному тресті "Калушхімремонт" і Відкритому акціонерному товаристві "Калушхімремонт": з 05.05.1988 по 29.02.1996, з 01.01.1997 по 02.02.1997, з 01.09.1997 по 31.12.1997, з 01.02.1998 по 31.12.1998, з 01.01.1999 по 24.01.1999, з 01.10.1999 по 03.10.1999, з 01.11.1999 по 31.12.1999, 01.01.2000 по 28.02.2000, з 01.05.2000 по 03.05.2000, з 01.09.2000 по 03.09.2000, з 01.10.2000 по 01.11.2000, з 01.01.2001 по 31.01.2001;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з 11.02.2020.

В Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні .

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 992,40 гривень, підтвердженням чого є наявний в матеріалах справи дублікат квитанції №0.0.2793700417.1 від 25.12.2022 (а.с.1).

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).

З урахуванням вказаного підлягають стягненню з відповідача за його рахунок на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 992,40 гривень.

Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 24.06.2022 за №092850004650 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області врахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 період роботи у Ремонтно-будівельно-монтажному тресті "Калушхімремонт" і Відкритому акціонерному товаристві "Калушхімремонт" з 05.05.1988 по 29.02.1996, з 01.01.1997 по 02.02.1997, з 01.09.1997 по 31.12.1997, з 01.02.1998 по 31.12.1998, з 01.01.1999 по 24.01.1999, з 01.10.1999 по 03.10.1999, з 01.11.1999 по 31.12.1999, з 01.01.2000 по 28.02.2000, з 01.05.2000 по 03.05.2000, з 01.09.2000 по 03.09.2000, з 01.10.2000 по 01.11.2000, з 01.01.2001 по 31.01.2001.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 11.02.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір в розмірі 992,40 гривень (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), АДРЕСА_1 ;

представник позивача - адвокат Шевченко Наталія Павлівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001736 від 07.08.2020; ордер на надання правничої допомоги серії АТ №1026575), вул. Незалежності, 6/141, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77304;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя Чуприна О.В.