Вирок № 110333058, 20.04.2023, Машівський районний суд Полтавської області

Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 531/2505/21

Номер провадження 1-кп/948/10/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2023 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка кримінальне провадження № 12021175450000375 від 20.07.2021 стосовно:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рожище Волинської області, зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, військовозобов`язаного, одруженого, працює в Карлівській гімназії ім. Ніни Герасименко на посаді вчителя математики, не є особою з інвалідністю, має на утриманні двох малолітніх дітей, не депутат, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

в с т а н о в и в :

20.07.2021, близько 14:30 год., ОСОБА_9 , перебуваючи біля під`їзду № 5, що по вул. Спартака, 16, в м. Карлівка Полтавської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно, з метою заподіяння тілесного ушкодження, усвідомлюючи суспільну небезпеку свого діяння, передбачаючи настання суспільно - небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, під час сварки, яка в подальшому переросла в бійку, наніс три удари кулаком правої руки в область голови ОСОБА_6 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток лицевого черепа праворуч (передньої та латеральної стінки верхньощелепної пазухи та перелом стінки правої орбіти), струс головного мозку, синець побіля правого ока з двома саднами та крововиливом в білкову оболонку, садно на зовнішній поверхні спинки носа праворуч та два садна в скронево - виличній ділянці праворуч, які утворилися від дії тупого (тупих) предмета (предметів) з обмеженою діючою травмуючої поверхнею та відповідно до висновку експерта № 145 від 28.07.2021 кваліфікуються як ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я.

За таких обставин, дії ОСОБА_9 необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав в повному обсязі та в той же час показав , що 20.07.2021 сталися ці спонтанні події, а саме перебуваючи в основній відпустці та займаючись ремонтом квартири, він приїхав з магазину та почав паркуватися біля будинку, в якому також проживає потерпілий ОСОБА_6 , з яким він перебуває в неприязних стосунках. Коли він паркувався, то побачив у вікно автомобіля потерпілого, який мав невдоволений вигляд, а коли він вийшов, останній почав сваритися на нього, а потім коли він вже хотів іти до квартири, ухватив камінь та кинувся на нього, натомість він вибивав камінь і ненароком, під час захисту, мабуть один раз поцілив ОСОБА_6 в обличчя, куди саме не пам`ятає. Потерпілий кинув камінь та позвав дружину, щоб та викликала поліцію, а він замкнув автомобіль і повернувся в квартиру. Щоб потерпілий падав він не бачив, натомість його дружина бачила, що ОСОБА_6 падав, коли заходив до під`їзду.

Також повідомив, що потерпілий також вдарив його по руці, але він про це нікому не казав. Після події він неодноразово намагався поговорити з потерпілим та його захисником, щоб перепросити а частково відшкодувати шкоду, проте останні відмовляються від зустрічей, пробачення не зміг перепросити, оскільки потерпілий не йде на контакт, гроші не перераховував. Цивільний позов визнає частково: моральну шкоду в розмірі 15 000,00 грн, матеріальну в розмірі 2000,00 грн.

Допитавши обвинуваченого та потерпілого, свідка, дослідивши документи, суд уважає, що винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України повністю підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Так, 20.07.2021 року внесені відомості до ЄРДР за № 12021175450000375за повідомленням потерпілого ОСОБА_6 з приводу того, що 20.07.2021 року близько 14:30 год за адресою: АДРЕСА_2 , біля 5 під`їзду, ОСОБА_9 наніс тілесні ушкодження заявнику у вигляді декількох ударів в районі голови, правова кваліфікація ч.1 ст.122 КК України (а.с.31-35 т.2).

20.07.2021 року було проведено огляд території за адресою: АДРЕСА_2 , побіля під`їзду №5 місця, де відбулася подія (а.с.36-39 т.2).

20.07.2021 року потерпілий ОСОБА_6 звернувся до сімейного лікаря, яким було встановлено наявність струсу головного мозку, забій правого ока, множинні забої правого скроні, правої брови, перенісся (а.с.48 т.2).

Потерпілий в судовому засіданні показав, що 20.07.2021 року він вийшов з під`їзду будинку щоб придбати квіти дружині до річниці весілля та коли переходив дорогу бачив, що праворуч стояв автомобіль ОСОБА_10 та в цей час машина раптово почала рух і його вдарив автомобіль бампером по нозі, він відскочив та побачив що штани були брудні. Він зробив зауваження ОСОБА_10 , після чого останній почав йому погрожувати та вдарив його по голові, він почав падати, але втримався на ногах, при цьому бачив, що в руці обвинуваченого щось блистіло, може брилок. Обвинувачений наніс ще один удар, а потім почав добивати, бив у висок та скулу, він би його міг вбити, та цю бійку побачила з балкону його дружина, яка почала кричати що викличе поліцію. Більше нікого на подвір`ї не було. Натомість ОСОБА_10 сказав щоб визивали кого хочуть, він не боїться. Внаслідок побоїв він був закривавлений, отримав перелом кісток гайморової пазухи та пошкодження тройнічного нерву. Після побиття в нього піднявся тиск, його забрала швидка допомога та сімейний лікар дав направлення до обласної лікарні, де він проходив обстеження на комп`ютерному томографі і був наданий висновок про те, що відбитий шматок кістки внаслідок не менш як 10 ти ударів. Також повідомив що досі лікується та можливо буде потрібна операція, оскільки кістка не зрослася, стан здоров`я погіршився та він втратив можливість працевлаштуватися, натомість обвинувачений пробачення не попросив та завдану шкоду не намагався відшкодувати. Наполягає на реальній мірі покарання у виді позбавлення волі та цивільний позов підтримує в повному обсязі.

Згідно з висновком експерта № 145 від 28.07.2021 (а.с.51,52 т.2) на тілі гр. ОСОБА_6 встановлені слідуючі тілесні ушкодження : а) закритий перелом кісток лицевого черепа праворуч (передньої та латеральної стінки верхньощелепної пазухи та перелом стінки правої орбіти), струс головного мозку, синець побіля правого ока з двома саднами та крововиливом в білкову оболонку, садно на зовнішній поверхні спинки носа праворуч та два садна в скронево-виличній ділянці праворуч; б) синець з осадженням на зовнішній поверхні верхньої третини правого плеча, які утворилися від дії тупого (тупих) предмета (предметів) з обмеженою діючою травмуючої поверхнею, можливо в час та при обставинах викладених у постанові та на які посилається під експертний, та ушкодження групи а тільки в сукупності кваліфікуються як ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я. Інші ушкодження кваліфікуються як легке тілесне ушкодження. Ушкодження виявлені на тілі гр. ОСОБА_6 не э характерними для їх утворення при падінні з висоти власного зросту на площину. Характер локалізації та взаємне розміщення тілесних ушкоджень дають підстави вважати, що потерпілому було завдано не менше трьох діянь (ударів).

Під час проведення слідчих експерементів 26.08.2021 року потерпілий ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_11 розказали та показали, як саме ОСОБА_9 наносив тілесні ушкодження потеропілому (а.с.68-89 т.2).

За висновками експерта № 178, 179 по слідчому експеременту від 06.09.2021 року покази потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_12 в частині механізму утворення тілесних ушкоджень можуть відповідати даним судово-медичної експертизи №145 від 22.07.2021 року на ім`я потерпілого (а.с.102-105 т.2).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що з обвинуваченим виникли неприязні стосунки до цієї події, в той день вони з чоловіком готувалися до річниці весілля та чоловік вийшов з квартири, вона була вдома та бачила з вікна як він вийшов з під`їзду та як автомобіль обвинуваченого почав здавати назад та наїхав на ОСОБА_6 . Після чого ОСОБА_9 вискочив з автомобіля та лівою рукою вдарив по обличчю її чоловіка, в брову, потекла кров, потім ОСОБА_9 вдарив в око та скулу чоловіка, вона бачила не менше 10 ударів. Вона вибігла до чоловіка щоб забрати його, ОСОБА_6 не падав, не спотикався. Обвинувачений намагається на неї тиснути, оговорює її перед батьками дітей, де вона працює вихователем. Після побиття її родина зазнала матеріальних збитків та моральних страждань, вони змушені лікувати чоловіка, зокрема неодноразово були на консультації та лікуванні в Полтавській обласній лікарні. Після побоїв в чоловіка погіршився стан здоров`я, загострилися хронічні хвороби, а саме хронічний панкреатит, холецистит, черепно-мозкова травма дала ускладнення защемився трой нічний норв, став нервовий. В день річниці їхнього весілля вони не змогли відсвяткувати з родичами та друзями цю подію, відмовилися від кафе. Обвинувачений вибачення не попросив, вів себе нахабно, насміхався, грошові кошти від ОСОБА_9 не надходили.

Згідно з висновком експерта №1248-1249 від 28.02.2023 року (а.с.119-128 т.2), для особистості ОСОБА_6 характерні такі індивідуально-психологічні особливості: виражена мотиваційна спрямованість на відповідність соціально схвалюваним критеріям поведінки, виражене почуття власної гідності, наполегливість, цілеспрямованість, відповідальність, орієнтація на правила та інструкції, принциповість, моральна вимогливість, схильність до суб`єктивізму та орієнтування на власні соціальні стереотипи, підвищена чутливість до неприємностей, безвідповідальних та неетичних учинків оточуючих. В ОСОБА_6 наявні деструктивні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості і виникли у зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень внаслідок подій, що розслідуються у даному кримінальному провадженні. Ситуація, що досліджується, є психотравмуючою для ОСОБА_6 , якому завдані моральні страждання.

Як особа, ОСОБА_9 характеризується позитивно - проживає АДРЕСА_1 , має вищу освіту, одружений, працює в Карлівській гімназії ім. Ніни Герасименко на посаді вчителя математики та за місце роботи характеризується позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей (малолітню дитину ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ), не депутат, раніше не судимий, військовозобов`язаний, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с.59-64 т.2).

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, не встановлено.

Суд не вбачає в діях обвинуваченого щирого каяття, оскільки хоча обвинувачений і вибачився в залі суду перед потерпілим, проте потерпілий повідомив, що з часу вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 не вибачився, хоча проживає з ним в одному під`їзді, вину визнав, в той же час з його пояснень вбачається, що обвинувачений заперечує кількість нанесених ударів потерпілому та вважає що останній винен у конфлікті, витрати на лікування не відшкодував, моральну шкоду не визнав, натомість щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється у тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (Постанова Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

Обставиною, що обтяжує його покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення проти особи похилого віку.

Згідно з досудовою доповіддю (а.с.90-93) існує середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, виправлення особи без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування спеціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання повторних кримінальних правопорушень. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покладення на правопорушника обов`язків згідно з ч.3 ст.76 КК України, а саме: попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого.

При обранні покарання обвинуваченому суд у відповідності зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке класифікуються як нетяжкий злочин, особу обвинуваченого, відношення до вчиненого кримінального правопорушення та обставини їх вчинення, висновок органу пробації (а.с.90-94 т.1) та доходить висновку, що необхідним та достатнім покаранням обвинуваченому для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень буде покарання саме у виді обмеження волі в межах санкції ч.1 ст.122 КК України.

В той же час, враховуючи що обвинувачений раніше не судимий та позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, суд уважає за доцільне застосувати до нього звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України строком на 1 рік, оскільки вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов`язків, передбачених пп. 1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України.

Розглядаючи клопотання трудового колективу Карлівського ліцею ім..Ніни Герасименко (а.с.192,193 т.1), суд зазначає, що відповідно законодавства України, підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки є щире розкаяння особи, яке свідчить про її бажання спокутувати провину перед колективом підприємства, установи чи організації та виправити свою поведінку. Звільнення від кримінальної відповідальності за ст.47 КК Україниможливе лише за клопотанням колективу підприємства, установи чи організації, членом якого є особа, про передачу її на поруки. За наявності зазначених вище обставин, а також належно оформленого клопотання суд вправі звільнити особу від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу.

Крім того, суд вправі (проте не зобов`язаний) звільнити особу від кримінальної відповідальності за цієї підставою, тобто, це питання залежить від того, чи дійде суд переконання, що порука колективу забезпечить належну поведінку обвинуваченого.

Тобто з огляду на такі дискреційні повноваження суду, питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки є правом, а не обов`язком суду і є виправданим лише тоді, коли суд дійде висновку про те, що виправлення конкретної особи, яка вчинила злочин, є можливим без фактичного застосування до неї заходів кримінально-правової репресії.

Така ж позиція щодо особливостей звільнення від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки висловлена колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду 13.02.2018 у справі №161/13242/16-к.

Суд уважає що з огляду на те, що суд не встановив в дяіх ОСОБА_9 щирого каяття, враховуючи позицію потерпілого, підстави для передачі обвинуваченого на поруки коллективу навчального закладу, де він працює, відсутні.

Розглядаючи цивільний позов, заявлений потерпілим ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_9 (а.с.100-102 т.1), про стягнення з обвинуваченого на відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 10080,00 грн. (10146,00 грн) та в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 500000,00 грн, суд зазначає таке.

Так, стаття 3Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я є найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно із ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Оскільки потерпілий внаслідок завданих йому обвинуваченим тілесних ушкоджень перебував на лікуванні на денному стаціонарі в період час з 23.09.2021 року по 13.10.2021 року в Карлівській лікарні, 21.07.2021 року на консультації в лікарів офтальмолога та лора Полтавської обласної клінічної лікарні, 22.09.2021 року на консультації в лікаря невролога Полтавської обласної клінічної лікарні, 21.12.2021 року в лікаря невропатолога Полтавської обласної клінічної лікарні та 29.12.2021 року в лікаря невропатолога Карлівської лікарні і витратив на придбання ліків згідно з призначеннями 9470,00 грн, що підтверджується призначеннями лікарів та чеками на вказану суму (а.с.106-116,118-125,127-130 т.1, 41-48, 94-99), не враховуючи сплачену благодійну допомогу в розмірі 200,00 грн та годинник на суму 410,00 грн (а.с.117,126 т.1), а тому суд вважає що матеріальна шкода підлягає відшкодуванню на вказану суму.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода - це будь-які втрати немайнового характеру, яких особа зазнала через заподіяння їй фізичних, моральних, душевних та іншого роду страждань.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно із положеннями ч.3 ст.23ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків, тощо.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Враховуючи викладене, суд уважає, що з урахуванням рівня фізичного болю та душевних страждань потерпілого через нанесення йому побоїв, які проявились у душевних, психологічних стражданнях, їх тривалості та значимості для потерпілого, вимушених змінах в його життєвих стосунках та подальшому житті, тривалість часу, що був необхідним для відновлення стану здоров`я, обставини за яких потерпілому були ці побої нанесені, а також виходячи з засад виваженості, розумності та справедливості, обстановки вчинення кримінального правопорушення, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову потерпілого в частині стягнення моральної шкоди та вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого у відшкодування завданої моральної шкоди 30 000 гривень.

Такий висновок відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Розглядаючи доводи потерпілого та його представника щодо необхідності визначити розмір моральної шкоди згідно з варіантами, вказаними у висновку експерта №1248-1249 від 28.02.2023 року (а.с.119-128 т.2), суд зазначає, що виходячи із положень ст.129 КПК України, ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом на підставі фактичних обставин справи з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Тобто, вирішення даного питання законодавцем віднесено до дискреційних повноважень суду (судового розсуду).

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу, є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст.118КПК України процесуальні витрати складаються, в тому числі і з витрат на правову допомогу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.120КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

Згідно з ч. 1 ст.124КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного вище Закону). Згідно з договором про надання професійної правничої допомоги у наведеній справі вартість роботи адвоката складає 15000,00 грн за стадію досудового розслідування та 15000,00 грн за участь адвоката в суді першої інстанції (а.с.131 т.1).

На підтвердження витрат потерпілого на професійну правничу допомогу надано рахункова квитанцію про оплату ОСОБА_6 послуг адвоката в розмірі 30000,00 грн (а.с.132 т.1).

Суд, керуючись принципами справедливості та верховенством права й виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, а також співмірності цих витрат із ціною, виходячи з обставин кримінальної справи, враховуючи тривалість судового розгляду, а саме те, що справа не знаходила певний час свого вирішення через виконання судової психологічної експертизи, беручи до уваги фінансовий стан обвинуваченого, наявність на його утриманні двох малолітніх дітей, дійшов висновку, що розумним та справедливим розміром понесених потерпілим витрат на правову допомогу слід вважати витрати на суму 15 000 грн, які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого.

Також необхідно стягнути з на користь держави процесуальні витрати, затрачені на проведення судово-психологічної експертизи в розмірі 21508,20 грн (а.с.118 т.2).

Долю речових доказів, суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України і вважає, що медичну документацію стосовно потерпілого ОСОБА_6 , яка зберігається в матеріалах кримінального провадження в копіях (а.с.40-50, 93-101 т.2, ), потрібно зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 371, 374, 615 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_9 визнати винуватим за ч. 1 ст. 122 КК України та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

У відповідностізі ст.75КК Українизвільнити ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Зобов`язати ОСОБА_9 відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч.3 ст. 76 КК України в період іспитового строку:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 9470,00 грн та моральну шкоду в розмірі 30000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Стягнути із ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати, затрачені на проведення судово-психологічної експертизи в розмірі 21508,20 грн.

Речові докази: медичну документацію стосовно потерпілого ОСОБА_6 , яка зберігається в матеріалах кримінального провадження в копіях - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у випадку його оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Машівський районний суд.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1