Рішення № 11032639, 12.08.2010, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 2 - 284/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2010 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді: Ротаєнко Д.С.

при секретарі : Пугач В.І.

позивач: ВАТ «АТП - 1»

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Монастирище цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «АТП - 1» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «АТП - 1» вул. Промислова, 1, м. Київ п/р 260062576 в ВАТ «Кредитпромбанк» у м. Києві МФО 300863 код ЄДРПОУ 03746384 в порядку регресу майнову шкоду в розмірі 984 гривні 24 коп та судові витрати в сумі 54 грн 11 коп, а всього 1038 (одну тисячу тридцять вісім) гривень 35 коп.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів через Монастирищенський районний суд до апеляційного суду Черкаської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Д. С. Ротаєнко

Справа № 2 - 284/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2010 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді: Ротаєнко Д.С.

при секретарі : Пугач В.І.

позивач: ВАТ «АТП - 1»

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Монастирище цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «АТП - 1» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

в с т а н о в и в :

Позивач 12.07.2010 року звернувся в суд із позовом до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу. Підставою звернення із позовом вважає те, що 26.09.2007 року у м. Києві на Червонозоряному проспекті ОСОБА_1, керуючи автомобілем ЗІЛ д.н.з. НОМЕР_3 (що перебував на праві власності у ВАТ «АТП - 1»), здійснив зіткнення із автомобілем «Тойота Кемрі» д.н.з. НОМЕР_4, в результаті чого некеровані автомобілі здійснили наїзд на автомобіль «Опель Омега», д.н.з. НОМЕР_2. В момент ДТП автомобілем «Опель Омега» д.н.з. НОМЕР_2 керував ОСОБА_2 (на підставі довіреності), а власником автомобіля був - ОСОБА_3 ДТП було вчинено саме із вини водія ОСОБА_1, що підтверджується матеріалами адміністративної справи та Постановою Соломянського районного суду м. Києва від 24.10.2007 року, якою ОСОБА_1 було визнано винним в скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В результаті ДТП автомобіль «Опель Омега» д. н. з. НОМЕР_2 був пошкоджений. З метою відшкодування майнової та моральної шкоди за рахунок ВАТ «АТП - 1» та ЗАТ «Європейський страховий альянс» (страхова компанія, що застрахувала цивільно правову відповідальність ВАТ «АТП - 1») ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись із відповідним позовом до Голосіївського районного суду м. Києва. 24.02.2009 року за результатами судового розгляду справи, судом було винесено заочне рішення по справі № 2-200/09, яким встановлено стягнути із ВАТ «АТП- 1» на користь ОСОБА_3 суми у розмірі 3170 грн.98 коп., з якої 650 грн. витрати на оплату проведення авто товарознавчого дослідження; 2000 грн. моральна шкода; 510 грн. франшизи; 10,98 грн. витрат на відправку телеграми експертом при проведенні авто товарознавчого дослідження. Також, заочним рішенням від 24.02.2009 року було встановлено стягнути із ВАТ «АТП - 1» на користь ОСОБА_2 450 грн. моральної шкоди. Всього, ВАТ «АТП - 1» зобовязано було виплатити на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі заочного рішення суду 3620, 98 грн. Для виконання заочного рішення суду від 24.02.2009 року було видано виконавчий лист та відкрито два виконавчих провадження № 275/4 та № 276/4 у ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві. Так як, у заочному рішенні Голосіївського районного суду м. Києва не були зазначені банківські реквізити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 для проведення їм виплати, грошові кошти у розмірі 3620,98 грн. були сплачені 18 березня 2010 року ВАТ «АТП - 1» на рахунок ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві, що підтверджується копією платіжного доручення № 577 від 18.03.2010 року. Таким чином, ВАТ «АТП - 1» повністю виконало заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.02.2009 року. Після проведення виплати суми у розмірі 3620,98 грн. ОСОБА_3 та ОСОБА_2, ВАТ «АТП - 1» надіслано поштою ОСОБА_1 вимогу № 147 від 24.03.2010 року, в якій просило ОСОБА_1 добровільно компенсувати ВАТ «АТП - 1» майнову шкоду у розмірі 3110, 98 грн. (формується шляхом: 3620,98 грн.(сплачена сума) 510 грн. (франшиза)=3110,98 грн.), заподіяну ВАТ «АТП - 1» саме із вини ОСОБА_1 Однак, станом на момент звернення до суду ВАТ «АТП - 1» жодної відповіді на вимогу № 147 або коштів від ОСОБА_1 не отримало. У відповідності до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України «Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування». Частиною 6 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що «за регресними зобовязаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобовязання». У звязку, із неможливістю врегулювання спору у мирний спосіб ВАТ «АТП - 1» змушене звернутися до суду. Відповідно до ч. 1 ст. 109 Цивільно процесуального кодексу України передбачено, що «Позови до фізичної особи предявляються в суд за місцем її проживання». Враховуючи той факт, що ДТП, яке сталося 26.09.2007 року, було вчинено саме із вини водія ОСОБА_1 , і в результаті саме його дій ВАТ «АТП - 1» зазнало майнової шкоди у розмірі 3110 грн. 98 коп просить стягнути із відповідача в порядку регресу завданому ним майнову шкоду у розмірі 3110 грн. 98 коп. та судові витрати.

Відповідач подав заперечення, згідно якого позовні вимоги Позивача Відповідач вважає незаконними та необгрунтованими з точку зору норм матеріального та процесуального права. 25.06.2007 року він вступив в трудові відносини з Позивачем на посаду водія. Трудові правовідносини продовжувались до 14.01.2009 року. ДТП, яке потягло за собою регресну вимогу, сталося в період дії трудових правовідносин, що підтверджується матеріалами даної цивільної справи, та не заперечується позивачем. Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа повинна відшкодувати в порядку регресу завдану шкоду в повному обсязі, якщо інший розмір не передбачений законом. На його думку, інший розмір передбачений трудовим законодавством. Це ж підтримує Верховний Суд України, який в своїй постанові від 27 березня 1992 року N 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» в пункті 4 вказав : Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену ймовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об»єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.). Згідно п.5 зазначеної Постанови «при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст. 441 ЦК суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 440 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації. Вище вказані норми ст. ст. 440, 441 ЦК України, втратили чинність в зв'язку з зміною Цивільного законодавства України, однак Постанова від 27 березня 1992 року N 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», не втратила юридичної сили, і вимагає від судів розглядати регресні вимоги підприємств, до своїх працівників в рамках трудового законодавства. В процесі виконання його трудових обов'язків він притягався до фінансової відповідальності за дане ДТП, про що свідчить копія наказу № 02 від 13.01.2009 року, тому вважає, що суд не може вдруге притягнути відповідача до відповідальності за одну і ту саму провину. Просить відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

У судовому засіданні представник позивача ВАТ «АТП - 1» позов підтримав повністю, просить його задоволити та стягнути завдану майнову шкоду в порядку регресу та судові витрати. Також пояснив, що «АТП-1» у позові про відшкодування шкоди відповідало як власник автомобіля, а не роботодавець, тому вважає посилання відповідача на те, що мають місце трудові відносини, безпідставними.

У судовому засіданні відповідач позов не визнав, повністю підтримав свої заперечення на позов.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного:

- відповідно до протоколу серії ВА № 111355 від 05.10.2007 року ОСОБА_1, який працював ВАТ АТП-1 водієм, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП (а. с. 7);

- згідно заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24.02.2010 року у цивільній справі № 2 200/09 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «АТП 1, закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», третя особа ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок Дорожньо транспортної пригоди стягнено із Відкритого акціонерного товариства «АТП 1 на користь ОСОБА_2 650 грн. витрат на оплату авто товарознавчого дослідження, 2000 грн. моральної шкоди, 510 грн., франшизи, 10, 98 грн. витрат на відправку телеграми, а всього стягнено 3170,98 грн. (а. с. 11- 16);

- відповідно копій постанов відділу ДВС Голосіївського районного управління юстиції в м.Києві 25.02.2010 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2 200, виданого 21.01.2010 року (а. с. 19);

- згідно платіжного доручення № 577 від 18 березня 2010 року ВАТ «АТП - 1» сплатило на рахунок ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві 3620, 98 грн. на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а. с. 21);

- відповідно до вимоги про компенсацію моральної шкоди № 147 ВІД 24.03.2010 року ВАТ «АТП - 1» визнає сплату ОСОБА_1 510 гривень франшизи (а. с. 22- 23);

- згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків;

-відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом;

- згідно ч.1 ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків;

- відповідно до ст.132 КзпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві; - згідно ст.134 КзпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;

8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством; - відповідно ст. 138 КзпП України д ля покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу; - позивач не надав суду доказів наявності умов, передбачених ст.130 КзпП України, а тому суд вважає, що із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі середньомісячного заробітку відповідача, який становив 1494, 24 грн ( 1482,2 + 1506, 28 = 2988,48 : 2 = 1494,24) за мінусом 510 грн, які він сплатив підприємству згідно наказу № 02 від 13.01.2009 року, а тому до стягнення підлягає сума 984 гривні 24 коп ( 1494,424 510 = 984,24 )

- судові витрати відповідно ст.88 ЦПК України підлягають стягненню із відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3,5,6,7,8,10,11,14, 88, 158-159, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 1172, 1191 ЦК України, ст.ст. 130, 132, 134, 138 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року N 6 із наступними змінами і доповненнями, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29 грудня 1992 року N 14 із наступними змінами і доповненнями, суд,

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «АТП - 1» вул. Промислова, 1, м. Київ п/р 260062576 в ВАТ «Кредитпромбанк» у м. Києві МФО 300863 код ЄДРПОУ 03746384 в порядку регресу майнову шкоду в розмірі 984 гривні 24 коп та судові витрати в сумі 54 грн 11 коп, а всього 1038 (одну тисячу тридцять вісім) гривень 35 коп.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів через Монастирищенський районний суд до апеляційного суду Черкаської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Д. С. Ротаєнко