Ухвала суду № 110323432, 18.04.2023, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12594/19

Провадження №2-ві/369/12/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Дубас Т.В.,

За участю секретаря Житар А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяву представника першого позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді Янченка А.В. від участі у розгляді цивільної справи № 369/12594/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Перша Київська державна нотаріальна контора, Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, Центр надання адміністративних послуг при Києво-Святошинській районній державній адміністрації про визнання недійсними правочинів - договорів дарування земельної ділянки і житлового будинку, скасування рішень щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно

УСТАНОВИВ:

У провадженні судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченка А.В. перебуває вказана цивільна справа.

14.04.2023 року представником першого позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було повторно подано до суду заяву про відвід судді Янченку А.В.

Вказана заява про відвід мотивована тим, що розгляд даної справи ще не було розпочато по суті, однак перше і останнє підготовче судове засідання в справі вже відбулось за наступних, на думку представника позивача, сумнівних обставин - сценарієм, що насамперед вказує на безсумнівну упередженість судді Янченка А.В. у вирішенні справи на користь відповідачів.

Так, представник позивача вказує, що 07.11.2022 року тривалістю лише у кілька хвилин, відбулось перше і останнє підготовче судове засідання та водночас без їх участі. Копію ухвали про закриття підготовчого засідання у справі від 07.11.2022 року, отримали лише 03.02.2023 року, а всі викладенні у заяві про відвід обставини щодо проведення підготовчого судового засідання, підтверджуються зробленими ксерокопіями процесуальних документів і відповідно зафіксовані за допомогою фотокамери в мобільних телефонах (том 3, аркуші справи: 172, 173, 174, 175 і 190).

Також, представник першого позивача вказує, що дані обставини повністю знайшли своє підтвердження перед початком розгляду справи по суті 07.03.2023 року, коли розглядалися подані ними клопотання від 21.02.2023 року, та які в протокольній формі суддею Янченком А.В. були відхилені (том 3, аркуші справи: 226-228).

Крім того, представник позивача вказує, що в судовому засіданні 07.03.2023 року суддею Янченком А.В. безпідставно було зауважено, що дана справа в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває тривалий час - з 25.09.2019 року, але зовсім не було прийнято до уваги, що з початку справа знаходилась в провадженні судді Пінкевич Н.С., яка знаходилась в соціальній відпустці по догляду за дитиною, потім з 11.12.2020 року потрапила автоматизованим розподілом до судді Волчка А.Я., а з 07.06.2021 року у судді Ковальчук Л.М., якій відповідачкою ОСОБА_4 неодноразово заявлялись відводи, що тільки в січні 2022 року суддею Ковальчук Л.М. було заявлено про самовідвід та, що за обставин вжиття карантинних заходів проти епідемії на Covid-19 і зараз війни з ПРФ, та що за вказаних обставин в сукупності обставин даних обставин, дана справа тільки наприкінці 2022 року потрапила в провадження судді Янченка А.В. та за вище викладених обставин, перший позивач та її представник фактично не мали можливості уточнити позовні вимоги щодо залучення до участі у справі - співвідповідачів ОСОБА_6 і неповнолітньої на той час ОСОБА_5 , за нікчемними (на думку представника першого позивача) правочинами дарування, надання і витребування належних доказів тощо, та в справі досі відсутні копії нотаріально засвідчених договорів дарування між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , зокрема лише витягів, в яких взагалі відсутня інформація, що укладення всіх оспорюваних нікчемних правочинів дарування відбувалось в процесі судового спору, які тривають з 2007 року та включно по сьогодні.Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.11.2021 заяву про самовідвід судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчко А.Я. - задоволено, матеріали заяви про відвід судді Ковальчук Л.М. у цивільній справі № 369/12594/19, провадження №2-ві/369/22/21, за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Перша Київська державна нотаріальна контора, Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, Центр надання адміністративних послуг при Києво-Святошинській районній державній адміністрації про визнання недійсним правочинів - договорів дарування- для вирішення питання про визначення судді для розгляду справи, в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2023, заява про відвід передана до провадження судді Дубас Т.В.

Вивчивши заяву про відвід судді, матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що заява про відвід судді не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи, що відповідає положеннями ч. 8 ст. 40 ЦПК України.

Статтею 40 ЦПК України, визначено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно із ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів із дня надходження заяви про відвід судді, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід судді

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Важливу роль у розробці критеріїв неупередженості (тобто безсторонності), як складової права на справедливий судовий розгляд відіграє практика Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у контексті якої повинна формуватися національна судова практика.

Стаття 6 ЄКПЛ відноситься до сфери цивільного судочинства. При цьому ключовими її положеннями є право кожного при визначенні його цивільних прав та обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним та безстороннім судом, створеним на підставі закону. Виходячи з наявної практики ЄСПЛ, можна констатувати, що він в цілому визначив концептуальні підходи до тлумачення ст. 6 ЄКПЛ, представивши не лише змістовні характеристики неупередженості, але й її суб`єктивні та об`єктивні компоненти.

Так, у справі «П`єрсак проти Бельгії» ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами ЄСПЛ. У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві!» повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.

Крім наведених об`єктивними обставинами, що можуть свідчити про упередженість суду, у практиці ЄСПЛ визнавались такі: члени суду, що мали розглядати справу, вже брали участь у ній у іншій процесуальній ролі, наприклад, прокурор, адвокат, суддя у суді нижчої інстанції тощо ("П`єрсак проти Бельгії"); суддя, що бере участь у справі про оспорювання законодавчих нормативних актів раніше висловлювався з цього приводу як консультант ("Прокол проти Люксембургу "); наявність дискреційних повноважень у одного з суддів, що розглядають справу у колегіальному складі ("Дактарас проти Литви"); участь судді у прийнятті законодавчих або підзаконних нормативних актів, на основі яких потім виноситься судове рішення ("Макгоннелл проти Сполученого Королівства") тощо. Так, у справі "Деміколі проти Мальти" було визнано порушення об`єктивного критерію неупередженості суду, адже до складу Палати представників Мальти, яка розглядала справу заявника, входили два члени, що раніше піддавалися критиці у статті заявника, яка мала відношення до справи, а тому фактично мали особисту заінтересованість у справі.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлений відвід судді Янченко Андрію Володимировичу заявником - представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не підлягає до задоволення, оскільки не ґрунтується на вимогах ст. ст. 36 ЦПК України, в яких визначено підстави для відводу судді.

До заяви представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів, а подана заява містить лише припущення певних обставин.

Крім того, доводи, на які посилається заявник в заяві про відвід судді, не є підставою для відводу судді, а лише зводяться до незгоди із процесуальними рішеннями головуючого судді, що в свою чергу може бути предметом дослідження при апеляційному оскарженні рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,36,39,40,182,260,261 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника першого позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід судді Янченка А.В. від участі у розгляді цивільної справи №369/12594/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Перша Київська державна нотаріальна контора, Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, Центр надання адміністративних послуг при Києво-Святошинській районній державній адміністрації про визнання недійсними правочинів - договорів дарування земельної ділянки і житлового будинку, скасування рішень щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно- відмовити.

Судовий розгляд продовжити у тому ж складі суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Тетяна ДУБАС