Рішення № 110320925, 18.04.2023, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/55/23

Справа №696/528/21

РІШЕННЯ

Іменем України

18 квітня 2023 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «Алекскредит» звернувся в суд з позовом, вимоги якого було збільшено під час розгляду справи, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 08.10.2018 року між Товариством та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 1542821, на підставі якого Товариство 08.10.2018 року перерахувало на картковий рахунок позичальника кредитні кошти (кредит) у розмірі 7000 грн., а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним до 07.11.2018 року включно. Відповідач своїх зобов`язань не виконав, внаслідок чого у нього станом на 20.05.2021 року утворилась заборгованість на загальну суму 11 501,93 грн., яка складається з 6471,02 грн. заборгованості за сумою кредиту; 3500,00 грн. заборгованості з пені за період з 08.12.2018 року по 24.12.2018 року, 1055,42 грн. інфляційних втрат за сумою кредиту та 475,49 грн. 3 % річних, нарахованих в порядку ст.625 ЦК України.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді Кам`янського районного суду Черкаської області від 04.06.2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою судді Кам`янського районного суду Черкаської області від 04.06.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області дану справу направлено до Деснянського районного суду м.Києва за підсудністю для розгляду по суті.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 22.09.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

04.11.2021 року до суду надійшов відзив представника відповідача Железняк Н.М. на позовну заяву. У даному відзиві представник відповідача заперечує проти позовних вимог, вказуючи на те, що позивач вже намагався стягнути з відповідача вказану заборгованість в позасудовому порядку і рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09.02.2021 року у справі № 201/1954/20 було визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. від 08.02.2020 року, реєстровий № 1253, щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 14 388,00 грн. В той же час, приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Дорошкевич В.Л. на підставі вказаного виконавчого напису в рамках виконавчого провадження № 61232006 було стягнуто з заробітної плати 3938,68 грн. Оскільки виконавчий напис було визнано таким, що не підлягає виконанню, відповідачем подано до Деснянського районного суду м.Києва позов про захист прав споживача банківських послуг шляхом стягнення коштів за скасованим виконавчим написом в розмірі 3216,98 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача вказала на те, що відповідач стверджує, що не укладав договір про надання кредиту № 1542821 від 08.10.2018 року. Відповідно до витягу з ЄРДР № 12020100030001123 від 15.02.2020 року, відповідачем подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України у зв`язку з тим, що невстановлена особа, використовуючи персональні дані ОСОБА_1 , засобами електронного зв`язку оформила кредит в кредитній установі на загальну суму 7000,00 грн. Крім того, представник відповідача заявила про застосування строку позовної давності з приводу пені в розмірі 3500,00 грн., нарахованої у період з 08.12.2018 року по 24.12.2018 року.

Посилаючись на викладені обставини, представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 27.01.2022 року витребувано у АТ «Райффайзен Банк Аваль» підтвердження зарахування 08.10.2018 року грошових коштів у розмірі 7000 грн. на платіжну карку 4149516011486783, держателем якої є ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 (номертранзакції НОМЕР_2 ).

Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 09.06.2022 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішення суду у справі № 754/16840/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Алекскредит» про стягнення коштів.

31.08.2022 року до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість станом на 22.08.2022 року в розмірі 17 308,14 грн., що складається з: 7000,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 2688,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за базовою процентною ставкою за один день користування кредитом 1,28 % за період з 08.11.2018 року по 07.12.2018 року, 3500,00 грн. - заборгованість з пені за період з 08.12.2018 року по 24.12.2018 року, 2346,40 грн. - інфляційні втрати за сумою кредиту, нараховані в порядку ст.625 ЦК України, 901,02 грн. - інфляційні втрати по процентам за користування кредитом, нараховані в порядку ст.625 ЦК України, 630,58 грн. - 3 % річних за сумою кредиту, нараховані в порядку ст.625 ЦК України, 242,14 грн. - 3 % річних по процентам за користування кредитом, нараховані у порядку ст.625 ЦК України.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 30.01.2023 року поновлено провадження у справі та призначено судове засідання.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення сповіщений належним чином, звернувся до суду з заявою, в якій просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги просив задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надавши заяву, в якій проти позовних вимог заперечує та просить розглядати справу в його відсутність.

Враховуючи те, що матеріали справи є повними та достатніми для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з"явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 08.10.2018 року між ТОВ «Алекскредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту № 1542821.

Договір містить посилання на Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит», що розміщені на сайті кредитодавця (п.1.1. Договору).

Пунктами 1.2, 1.3, 1.4, 1.9, 1.10 Договору встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору, сума кредиту складає 7000 грн., кредит надається в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника на строк до 07.11.2018 року на 30 календарних днів.

Пунктами 1.1, 1.6 Договору визначено, що проценти за користування кредитом строком більше ніж 5 календарних днів (включаючи дострокове погашення кредиту) нараховуються, виходячи з фіксованої процентної ставки від визначено суми кредиту за фактичну кількість днів користування кредитом. Процентна ставка складає 1,28 % в день. Проценти за користування кредитом строком менше ніж 5 календарних днів (включаючи дострокове погашення кредиту) визначаються фіксованою сумою і складають 448,00 грн.

Згідно п.1.7, у випадку виконання позичальником зобов`язання (повернення основної суми кредиту та процентів за користування кредитом) виключно у дату 07.11.2018 року, проценти за користування кредитом визначаються фіксованою сумою і складають 2688,00 грн.

Дата надання кредиту, узгоджений строк повернення кредиту і відповідна узгоджена дата повернення кредиту, сума кредиту (загальний розмір кредиту), проценти за користування кредитом, реальна процентна ставка за кредитом, абсолютне значення подорожчання кредиту вказані у графіку платежів, що визначається у додатку 1 до цього Договору та є невід`ємною його частиною. Графік платежів складається окремо за умови дії акцій і/або програми лояльності у випадку повернення зобов`язань до спливу узгодженого строку повернення кредиту та за умови дії базової і спеціальної процентної ставки у випадку погашення заборгованості поза межами узгодженого строку повернення кредиту (п. 1.8.).

У п.п. 7.5.1, 7.5.2. пункту 7.5. зазначено, що уклавши цей Договір, позичальник заявляє та гарантує, що він усвідомлює та підтверджує, що умови Договору та Правил йому зрозумілі, відповідають його інтересам, є зрозумілими та справедливими, під час укладання договору він не знаходиться під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди або збігу тяжких обставин.

З боку позичальника Договір підписано за допомогою одноразового ідентифікатору PS1542821.

Позивач надав кредит відповідачу у розмірі 7000,00 грн. шляхом перерахування коштів на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_3 через платіжного оператора ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ».

Крім того, 07.11.2018 року сторонами було укладено додаткову угоду про зміну умов вищевказаного кредитного договору, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити з 08.11.2018 року строк дії договору до 07.12.2018 року (включно).

Відповідно до наданого Товариством розрахунку, станом на 22.08.2022 року відповідач має заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 17 308,14 грн., що складається з: 7000,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 2688,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за базовою процентною ставкою за один день користування кредитом 1,28 % за період з 08.11.2018 року по 07.12.2018 року, 3500,00 грн. - заборгованість з пені за період з 08.12.2018 року по 24.12.2018 року, 2346,40 грн. - інфляційні втрати за сумою кредиту, нараховані в порядку ст.625 ЦК України, 901,02 грн. - інфляційні втрати по процентам за користування кредитом, нараховані в порядку ст.625 ЦК України, 630,58 грн. - 3 % річних за сумою кредиту, нараховані в порядку ст.625 ЦК України, 242,14 грн. - 3 % річних по процентам за користування кредитом, нараховані у порядку ст.625 ЦК України.

Посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості.

Представник відповідача проти даних вимог заперечувала, посилаючись на наявність судового спору щодо стягнення коштів з ТОВ на користь позивача, отриманих за виконавчим написом, який судом визнано таким що не підлягає виконанню, а також на наявність кримінального провадження за зверненням відповідача щодо незаконного використання його особистих даних для укладення кредитного договору та пропуск позивачем строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Вирішуючи спір по суті з врахуванням доводів сторін, суд зазначає наступне.

За змістом статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Указаний висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року № 127/33824/19.

В силу частини першої статті 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, у пропозиції укласти кредитний договір зазначено, що позичальник ознайомився та погодився з кредитним договором, Умовами надання та обслуговування кредитів та Правилами про порядок надання коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту, що розміщені на офіційному сайті позивача (https://alexcredit.ua/umovi).

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору слідує, що без ознайомлення з Умовами надання та обслуговування кредитів та Правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.

Отже, підписуючи заявку про укладення кредитного договору, позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

З огляду на викладене, суд вважає, що договір про надання споживчого кредиту підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто позивачем належними та допустимими доказами підтверджено укладання з відповідачем 08.10.2018 року правочину.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09.09.2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19 (провадження № 61-16243св20).

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами погоджено усі умови договору № 1542821, який був викладений та підписаний в електронному вигляді, зокрема, в частині розміру відсотків за користування кредитом (п.п.1.5, 1.6 Договору).

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, зазначила про те, що відповідач стверджує, що не укладав договір про надання кредиту № 1542821 від 08.10.2018 року. Відповідно до витягу з ЄРДР № 12020100030001123 від 15.02.2020 року, відповідачем подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України у зв`язку з тим, що невстановлена особа, використовуючи персональні дані ОСОБА_1 , засобами електронного зв`язку оформила кредит в кредитній установі на загальну суму 7000,00 грн.

Суд відхиляє дані твердження представника відповідача, оскільки нею не надано жодних належних доказів щодо руху кримінального провадження за три роки з моменту звернення відповідача до поліції.

Крім того, позивач надав кредит відповідачу у розмірі 7000,00 грн. шляхом перерахування коштів на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_3 через платіжного оператора ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», що підтверджується відповідним листом вказаного ТОВ вих. № 4720-ВП від 22.04.2021 року.

Також, згідно витягу з виписки про рух коштів по рахунку відповідача (картка № НОМЕР_3 ) зафіксовано зарахування коштів на рахунок відповідача 08.10.2018 року у розмірі 7000,00 грн.

Згідно довідки ТОВ «Алекскредит» від 20.05.2021 року за вих. № 523/56-05-2021, відповідачем було здійснено платіж 07.11.2018 року у сумі 2838,00 грн., що відповідає умовам додаткової угоди до кредитного договору.

Вищенаведені обставини свідчать про укладання кредитного договору саме відповідачем, його обізнаність з його умовами, в тому числі і в частині відсотків, а також часткове виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що Договір та його умови в судовому порядку не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

Щодо наявності судових спорів між сторонами, то суд зауважує, що дійсно рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09.02.2021 року у справі № 201/1954/20 було визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. від 08.02.2020 року, реєстровий № 1253, щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 14 388,00 грн.

Згідно довідки ТОВ «Алекскредит» від 20.05.2021 року за вих. № 523/56-05-2021 вбачається, що 06.03.2020 року було зараховано в якості погашення 3216,98 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 14.07.2022 року у справі № 754/16840/21 встановлено, що вказана сума була стягнута з відповідача в примусовому порядку приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Дорошкевич В.Л. в межах ВП № 61232006 на виконання вищевказаного виконавчого напису. Оскільки виконавчий напис було визнано таким, що не підлягає виконанню, даним рішенням суду стягнуто з позивача на користь відповідача стягнуті кошти в розмірі 3216,98 грн.

Оскільки зазначену суму відповідач може стягнути з позивача в примусовому порядку на підставі виконавчого листа у справі № 754/16840/21, то підстави для зменшення розміру заборгованості відсутні.

Відтак, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту, відсотках, а також інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до ст.625 ЦК України.

Суд зауважує, що саме відповідач повинен був спростувати наданий Товариством розрахунок заборгованості по кредитному договору № 1542821 у зв`язку з його неправильністю або невідповідністю умовам укладеного між сторонами договору. Однак відповідач цієї обставини не спростував, як і не спростував інших наданих Товариством доказів отримання кредитних коштів (постанова Верховного Суду від 30.06.2021 року у справі №690/328/20-ц).

В той же час, суд не вбачає підстав для стягнення пені, з таких підстав.

Так, відповідно до позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по пені за період з 08.12.2018 року по 24.12.2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача у відзиві просить про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені, наслідків спливу спеціальної позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 259 ЦК України, сторони у випадку додержання письмової форми договору, можуть за своєю домовленості збільшити строк позовної давності, однак не можуть скорочувати законодавчо встановлені строки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Згідно з частиною 1 статті 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

Так, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по пені за період з 08.12.2018 року по 24.12.2018 року. Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем було здійснено лише одне погашення кредиту, що мало місце 07.11.2018 року.

Таким чином, перебіг позовної давності має обчислюватись з 08 листопада 2018 року, який відповідно сплив 07 листопада 2019 року - до вимог про стягнення пені, а до суду позивач звернувся 02 червня 2021 року, тобто з пропуском строку спеціальної позовної давності.

Матеріали справи не містять обставин, які б свідчили про зупинення, переривання або про наявність підстав для поновлення строку позовної давності, клопотань щодо поновлення строку звернення до суду позивач також суду не заявляв.

З врахуванням наведеного, суд робить висновок про сплив позовної давності за вимогами позивача про стягнення заборгованості за пенею, адже про сплив позовної давності заявила представник відповідача у справі, що є підставою для відмови в задоволені позову в частині стягнення заборгованості за пенею.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006 року).

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 13808,14 грн., що складається з: 7000,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 2688,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за базовою процентною ставкою за один день користування кредитом 1,28 % за період з 08.11.2018 року по 07.12.2018 року, 2346,40 грн. - інфляційні втрати за сумою кредиту, нараховані в порядку ст.625 ЦК України, 901,02 грн. - інфляційні втрати по процентам за користування кредитом, нараховані в порядку ст.625 ЦК України, 630,58 грн. - 3 % річних за сумою кредиту, нараховані в порядку ст.625 ЦК України, 242,14 грн. - 3 % річних по процентам за користування кредитом, нараховані у порядку ст.625 ЦК України. В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3500,00 грн. - заборгованість з пені за період з 08.12.2018 року по 24.12.2018 року належить відмовити в зв`язку із пропуском строку позовної давності. Інші доводи сторін на висновки суду не впливають та підстав для задоволення позовних вимог повністю або відмови не дають.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню порядку витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1810,97 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-18, 76, 77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариств аз обмеженою відповідальністю «Алекскредит» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (код ЄДРПОУ 41346335) заборгованість за кредитним договором № 1542821 від 08.10.2018 року в розмірі 13808,14 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1810,97 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: