Рішення № 110314060, 18.04.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2023 року Київ № 320/2783/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної судової адміністрації України

про визнання протиправним та скасування наказу,

в с т а н о в и в:

суддя ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ДСА України, пред`явивши вимоги про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 20 грудня 2022 "Про утворення ліквідаційної комісії Окружного адміністративного суду м. Києва та затвердження плану заходів з ліквідації". Вимоги позову обгрунтовані тим, що при ухваленні такого рішення відповідач діяв з перевищенням наданих йому чинним законодавством повноважень, а саме за відсутності визначення заходів з припинення (ліквідації) суду, які б мали бути передбачені у відповідному законі, у даному випадку Законі України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду м. Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду". У своєму зверненні позивачка вказала, що, незважаючи на відсутність правового регулювання цього питання, відповідач усе-таки утворив ліквідаційну комісію з ліквідації Окружного адміністративного суду м. Києва та самостійно визначив план заходів з його ліквідації.

При цьому, ОСОБА_1 звернула увагу, що згідно із пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" зобов`язано Кабінет Міністрів України та Державну судову адміністрацію України вжити в межах компетенції заходів, необхідних для реалізації цього Закону, водночас інших норм, які б врегульовували порядок здійснення ліквідаційних заходів щодо Окружного адміністративного суду м. Києва, в тому числі, і щодо створення ліквідаційної комісії, Закон не містить.

Рішення відповідача, зазначає позивачка, порушує її права як судді на працю; на її думку фактичне виконання оспорюваного наказу ДСА призведе до такого наслідку, як зільнення її із займаної посади судді, чим порушуються положення ст.126 Конституції України.

13.02.2023, ухвалою суду у даній справі було відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін для участі у розгляді справи, судове засідання призначено на 22.02.2023.

У призначений для розгляду справи час сторони, повідомлені належним чином про день та місце проведення судового засідання, для участі у ньому не прибули, про причини своєї неявки, суд не повідомили. Від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомлення з позовною заявою.

ОСОБА_1 була повідомлена про судове засідання, яке відбулось 22.02.2023, засобами електронного звязку. На вказану нею у позові електронну адресу була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі та повістка про виклик до суду із зазначенням дати та місце розгляду справи. Суд вважає, що таке повідомлення здійснено належним чином, з огляду на таке:

як вбачається із матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_1 , у вступній частині позовної заяви зазначила адресу своєї електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому була сповіщена про призначення судового засідання на 22.02.2023 засобами електронного зв`язку. Електронне повідомлення, що вміщує файл з копією ухвали Київського окружного адміністративного суду та електронною повісткою про виклик до суду доставлено на адресу електронної пошти позивачки, що підтверджується звітами Інтернет провайдера .

Суд звертає увагу, що позивачка, за допомогою вищевказаної електронної пошти, здійснила надіслання до суду пояснення на ухвалу КОАС від 13.02.2023, скріпленою за допомогою кваліфікованого електронного підпису.

Факт неявки ОСОБА_1 у судове засідання підтверджується протоколом судового засідання від 22.02.2023.

Суд зазначає, що позивачкою не подано до суду жодних заяв чи клопотань про розгляд справи чи про проведення судового засідання за її відсутності.

Приписами статті 8 КАСУ обумовлено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 124 КАСУ, судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Частиною 3, 4 даної статті визначено, що судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Якщо для розгляду окремих категорій справ, заяв або клопотань учасників справи цим Кодексом встановлено строк розгляду менше десяти днів, повістка має бути вручена у строк, достатній для прибуття особи до суду для участі в судовому засіданні. Вважається, що повістку вручено також у разі одержання її під розписку будь-яким повнолітнім членом сім`ї адресата, який проживає разом з ним. Особа, яка одержала повістку, зобов`язана негайно повідомити про неї адресата.

У разі тимчасової відсутності адресата особа, яка повинна вручити повістку, відмічає у повістці відомості про те, куди вибув адресат та коли передбачається його повернення за наявності таких даних, - ч.-35 ст.126 КАСУ.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 КАСУ, у повістці про виклик зазначаються: 1) найменування та адреса адміністративного суду; 2) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) фізичної особи, яку викликають до суду, або найменування органу, підприємства, установи, організації, представник яких викликається; 3) дата; 4) назва і номер адміністративної справи; 5) в якому процесуальному статусі викликається ця особа (як позивач, відповідач, свідок тощо); 6) у разі необхідності - пропозиція учаснику справи подати всі раніше не подані докази; 7) обов`язок адресата повідомити про наявність поважних причин неможливості прибути до суду; 8) роз`яснення наслідків неприбуття до суду; 9) обов`язок особи, яка одержала повістку у зв`язку з відсутністю адресата, за першої можливості вручити її адресату.

Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином, -ч. 11 ст.126 КАСУ.

Положеннями ст. 129 КАСУ передбачено, що за письмовою заявою учасника судового процесу, який не має офіційної електронної адреси, текст повістки надсилається йому судом електронною поштою, факсимільним повідомленням, телефонограмою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв`язку на відповідну адресу електронної пошти, номер факсу, телефаксу, телефону, зазначені у відповідній письмовій заяві.

Учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки. Якщо протягом дня, наступного за днем надсилання тексту повістки, підтвердження від учасника судового процесу не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і підтверджує належне повідомлення учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту складання секретарем судового засідання відповідної довідки.

Положення частин другої та третьої цієї статті не застосовуються, якщо направлення повістки здійснюється судом з використанням засобів мобільного зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту її доставки учаснику судового процесу.

Отже, законодавцем чітко визначено, що повідомлення позивача про місце, час та дату судового розгляду справи може здійснюватися шляхом направлення повідомлення як на його електронну адресу, так і шляхом передачі телефонограми. Вказаний спосіб повідомлення визначений законом як належний.

Крім того, згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах: у справі № 759/14068/19 та у справі № 761/877/20, повідомлення учасника справи про дату, час та місце проведення судового засідання шляхом надсилання інформації на електронну адресу, зазначену у позовній заяві, вважається належним повідомленням.

Верховний Суд виходив із того, що "...якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них".

"З огляду на це", - продовжив Суд, -"суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з "презумпції обізнаності": особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07 липня 1989 року)".

Таким чином, доводи ОСОБА_2 , викладені у поясненні на ухвалу КОАС від 13.02.2023, що надіслання їй інформації на електронну адресу є неналежним повідомленням, судом відхиляються, позаяк зводяться до власного тлумачення норм процесуального законодавства та спростовується правозастосовчою практикою Верховного Суду та нормами КАСУ.

Ураховуючи відсутність учасників процесу на момент розгляду справи 22.02.2023, суд дійшов висновку про необхідність переходу для подальшого розгляду даної справи у письмове провадження, відповідно до ч.9 ст. 205 КАСУ, оскільки відстуні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, визначені ст.205 КАСУ, всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду та відсутності потреби у заслуховуванні свідка або експерта.

На виконання вимог ухвали суду від 13.02.2023 про відкриття провадження у справі, відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому наполягав на відмові у задоволенні позову ОСОБА_1 , стверджуючи про таке: пп.3 п.5 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням ВРП 17.01.2019 №141/0/15-19 передбачено, що до основних завдань ДСА України відноситься, зокрема, забезпечення виконання рішень про утворення чи припинення (ліквідацію) судів у межах повноважень, визначених законом. Також пп.31 п.6 Положення регламентовано, що ДСА відповідно до покладених на неї завдань забезпечує виконання рішень про утворення чи припинення (ліквідацію) судів. Наказом №477 від 20.12.2022 на виконання вимог Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" було утворено ліквідаційну комісію ОАСК м. Києва та затверджено її склад. Видача наказів відноситься до компетенції голови ДСА,- п.11 Положення №141/0/15-19, отже вищевказані нормативні акти прямо вказують на право відповідача забезпечувати виконання рішень про утворення та ліквідацію судів, тому винесення наказу №477 від 20.12.2022, є цілком правомірним.

Звертаючись до твердження позивачки, що оспорюваним наказом начебто порушено її право на працю, оскільки ОСОБА_1 вважає, що наслідком його виконання стане її подальше звільнення з посади судді, ДСА України зазначило, що порушення прав, за захистом яких може звернутися кожна особа до суду повинно бути реальним та стосуватися індивідуально виражених прав, свобод та інтересів. Водночас, ОСОБА_1 не наведено конкретних фактів, які б свідчили навіть про її гіпотетичне звільнення у разі виконання наказу №477. Представник відповідача наголосив, що наказ передбачає лише організацію проведення процедури ліквідації ОАСК м. Києва, а не безпосереднє звільнення суддів, водночас ухвалення рішення про звільнення судді з займаної посади є виключним повноваженням ВРП, відтак посилання у позові на порушення права позивачки на працю нічим не аргументовано та надумано, з метою створення штучних підстав для гальмування процесу ліквідації суду.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, встановивши фактичні обставини справи та докази, якими кожна сторона здійснила обгрунтування своїх вимог та заперечень, у співставленні з нормами чинного законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд встановив таке.

13.12.2022, Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX (далі - Закон №2825-ІХ), статтею 1 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-ІХ з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.

Кабінету Міністрів України, Державній судовій адміністрації України доручено вжити в межах компетенції заходів, необхідних для реалізації цього Закону, -п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-ІХ.

14.12.2022, вказаний Закон був опублікований в газеті "Голос України" №254 та набрав чинності 15.12.2022.

Листом від 19.12.2022 №03-18/2180/22, керівник апарату Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся до голови Державної судової адміністрації України, в якому, ураховуючи факт набрання чинності Законом №2825-ІХ та, керуючись ч. 1 ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з метою організації виконання Закону №2825-ІХ, просив розглянути питання про включення до складу ліквідаційної комісії з ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва працівників цього суду згідно з переліком.

Наказом Державної судової адміністрації України № 477 від 20 грудня 2022 року "Про утворення ліквідаційної комісії Окружного адміністративного суду міста Києва та затвердження плану заходів з ліквідації", зокрема, утворено ліквідаційну комісію Окружного адміністративного суду міста Києва, визначено її склад та затверджено план заходів з ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва, до складу яких входять такі:

1. Поінформувати ДСА України про передачу справ Окружного адміністративного суду міста Києва до Київського окружного адміністративного суду;

2. Поінформувати ДСА України про передачу локальної бази даних автоматизованої системи документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва до Київського окружного адміністративного суду;

3. Вжити заходів щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) запису про рішення щодо ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва;

4. Надати до ЄДР копії таких документів: Закону України від 13.12.2022 № 2825-ІХ "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва"; наказу ДСА України "Про утворення ліквідаційної комісії Окружного адміністративного суду міста Києва та затвердження плану заходів з ліквідації";

5. Письмово поінформувати працівників суду про ліквідацію державного органу та письмово попередити їх про наступне вивільнення (звільнення) (ст. 492 КЗпП України, ст.87 Закону України "Про державну службу");

6. Подати інформацію до державної служби зайнятості за формою звітності № 4 ПН "Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці";

7. Здійснити заходи щодо можливого працевлаштування працівників апарату Окружного адміністративного суду міста Києва, що ліквідується, звернувшись до державної служби зайнятості міста Києва, органів в системі правосуддя та інших державних органів;

8. Видати накази про звільнення та ознайомити з ними працівників;

9. Забезпечити впорядкування трудових книжок суддів, працівників апарату суду, що ліквідується, та їх видачу працівникам, що звільняються;

10. Вжити заходів щодо внесення до ЄДР запису про завершення процедури ліквідації із внесенням до ЄДР відомостей про припинення юридичної особи шляхом ліквідації;

11. Здійснити інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей і документів та розрахунків суду, що ліквідується;

12. Вжити заходів щодо виявлення дебіторів та кредиторів, погашення дебіторської та кредиторської заборгованості;

13. Здійснити перерозподіл кошторисних призначень для фінансування заходів, пов`язаних з ліквідацією суду;

14. Скласти акти приймання-передачі щодо основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, документів та розрахунків;

15. Передати основні засоби, нематеріальні активи, товарно-матеріальні цінності, документи і розрахунки суду, що ліквідується, до ТУ ДСА України в місті Києві з подальшою передачею до Київського міського окружного адміністративного суду;

16. Особам, відповідальним за збереження гербової печатки та штампів, передати, а голові ліквідаційної комісії прийняти печатку, штампи, про що оформити відповідні акти;

17. Гербові печатки і штампи знищити. Акти про знищення печаток та штампів надіслати до Державної судової адміністрації України;

18. Здійснити інші заходи фінансового та матеріально-технічного забезпечення, необхідні для проведення ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва;

19. Утворити експертну комісію для упорядкування фонду документообігу та архівного фонду;

20. Забезпечити впорядкування та передачу судових справ, архівного фонду документообігу ліквідованого суду відповідній архівній установі;

21. Здійснити заходи щодо ліквідації режимно-секретного органу (РСО) в Окружному адміністративному суді міста Києва;

22. Здійснити заходи щодо передачі документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію з відмітками "Літер "М", які зберігаються в Окружному адміністративному суді міста Києва, на тимчасове збереження до Територіального управління ДСА України в місті Києві з подальшою передачею до Київського міського окружного адміністративного суду;

23. Здійснити інші заходи документального забезпечення, необхідні для проведення ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва.

Суддя ОСОБА_1, вважаючи, що фактом видачі наказу №477 від 20.12.2022 було порушено її право на працю, оскільки результатом виконання наказу стане її звільнення, звернулась до суду та заявила, що ДСА України діяла з перевищенням наданих їй повноважень.

Правовове обгрунтування рішення:

згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 19 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій та статус суддів" суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом.

Проект закону про утворення, реорганізацію чи ліквідацію суду вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

Відповідно до частини шостої статті 147 Закону №1402-VIII у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Порядок здійснення відповідних заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією чи ліквідацією суду, визначається законом про утворення, реорганізацію чи ліквідацію такого суду.

Відповідно до частин третьої статті 147 Закону №1402-VIII Державна судова адміністрація України забезпечує виконання рішень про утворення чи припинення (ліквідацію) судів.

13.12.2022, Верховною Радою України прийнято Закон України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" №2825-IX (далі - Закон №2825-ІХ), статтею 1 якого ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Крім того, Законом України від 13.12.2022 №2826-ІХ "Про внесення зміни до розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" установлено, що під час ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва положення частини шостої статті 147 цього Закону щодо порядку припинення здійснення правосуддя судом, що ліквідується, та передачі ним судових справ застосовуються з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду".

Так, пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-ІХ встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.

Пунктом першим розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №2825-ІХ він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон №2825-ІХ було опубліковано в газеті "Голос України" №254 14.12.2022, отже він набрав чинності 15.12.2022.

Таким чином, Окружний адміністративний суд міста Києва припинив здійснення правосуддя 15.12.2022.

Згідно з пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-ІХ Кабінету Міністрів України та Державній судовій адміністрації України доручено вжити в межах компетенції заходів, необхідних для реалізації цього Закону.

Статус Державної судової адміністрації України, її повноваження та порядок дій встановлено Положенням про Державну судову адміністрацію України, яке затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 17.01.2019 № 141/0/15-19, пунктом 1 Положення передбачає, що Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом.

До основних завдань Державної судової адміністрації відноситься, зокрема, 1) організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом; 2) забезпечення належних умов діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом; 3) забезпечення виконання рішень про утворення чи припинення (ліквідацію) судів у межах повноважень, визначених законом (пункт 5 Положення № 141/0/15-19).

ДСА України здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів, представляє суди у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування в межах повноважень, установлених законом.

Підпунктом 31 пункту 6 Положення № 141/0/15-19 встановлено, що Державна судова адміністрація України відповідно до основних завдань забезпечує виконання рішень про утворення чи припинення (ліквідацію) судів.

Згідно з пунктами 8, 11 Положення № 141/0/15-19 Державну судову адміністрацію України очолює Голова, який з питань, що належать до його повноважень, видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Таким чином, положеннями вищевказаних актів на ДСА України покладено обов`язок забезпечення виконання рішень про утворення чи припинення (ліквідацію) судів.

Оскільки ліквідація державного органу є регламентована законом процедура, результатом якої є припинення діяльності юридичної особи, така процедура потребує документального оформлення та визначення відповідних заходів, спрямованих на вирішення організаційно-правових питань припинення діяльності юридичної особи.

В контексті викладеного, ДСА України як орган, що уповноважений забезпечити виконання рішень про припинення (ліквідацію) судів, в межах наданих голові ДСА України прав, видало наказ №477 від 20.12.2022 Про утворення ліквідаційної комісії Окружного адміністративного суду м. Києва та затвердило план заходів з ліквідації, тобто рішення ДСА в цій частині є цілком легітимним та таким, що прийнято в межах та, на підставі повноважень, передбачених чинним законодавством.

Відносно твердження заявниці, що оспорюваним наказом порушується її право на працю, суд повністю погоджується з аргументами відповідача, якими це твердження спростовується з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у рішенні Великої Палати у справі №800/369/17, в яких вказано, що " ... обов`язковою умовою надання захисту судом є наявність порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод та інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Тобто гарантоване ст.55 Конституції України і конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було обгрунтованим".

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року -№18-рп /2004 б надано визначння поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України. Це поняття має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Також, в цьому Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним".

Вирішуючи питання щодо наявності порушеного права позивачки на працю у зв`язку з прийняттям наказу ДСА №477 від 20.12.2022, суд виходив із такого:

незалежність суддів є невід`ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади.

Додаткові гарантії незалежності і недоторканності суддів, крім уже передбачених Конституцією України, визначені, зокрема, і статтею 13 Закону України "Просудоустрій і статус суддів".

Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів в разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

В Основному Законі України незалежність як складова конституційного статусу особи та її професійної діяльності визначена лише стосовно суддів і забезпечується, насамперед, особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади (пункт 27 частини першої статті 85, частини четверта, п`ята статті 126, частини третя, четверта статті 127, стаття 128, пункт 1 частини першої статті 131).

Основними принципами щодо незалежності правосуддя, що були прийняті Генеральною Асамблеєю ООН у листопаді 1985 року, передбачено, що незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в Конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов`язані поважати незалежність судових органів і дотримуватися її.

Незалежність суддів забезпечує важливу роль судової гілки влади в механізмі захисту прав і свобод громадян та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого статтею 55 Основного Закону України. Будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права громадян на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить статті 55 Конституції України.

Таким чином, Конституцією виключно для суддів встановлюється така гарантія незалежності як особливий порядок призначення та звільнення з посади і така гарантія на державному рівні не зазнала змін на момент розгляду даної справи.

Суд також зауважує, що на суддю як на особу публічного права із особливим статусом не розповсюджуються загальні норми трудового законодавства, тому посилання позивачки у своїх запереченнях на відзив на норми КЗпП України є некоректним та необгрунтованим.

Наказ ДСА України №477 від 20.12.2022 "Про утворення ліквідаційної комісії Окружного адміністративного суду м. Києва та затвердження плану заходів з ліквідації" за своїм змістом є організаційно-розпорядчим актом, виданим на виконання Закону України № 2825-IX, з метою регулювання діяльності, що дозволяє державному органу забезпечити реалізацію поставлених перед ним завдань та одержати максимальний ефект від їх виконання. Тому ні наказ №477, ні План заходів з ліквідації ОАСК м. Києва, який становить невід`ємну частину наказу, не стосується порядку, прийняття, проходження та звільнення з публічної служби, не визначає, зокрема, і підстави та порядок звільнення суддів, а відтак не зачіпає права, свободи та інтереси ОСОБА_1 в аспекті реалізації її права на працю.

Проаналізувавши вищезазначені нормативно-правові акті у співставленні з правовідносинами, які вони регулюють, суд відхиляє як недоведені доводи ОСОБА_1 , викладені у позовній заяві та відповіді на відзив ДСА щодо порушення її права на працю як такі, що спотворюють об`єктивні дані юридичної дійсності та становлять хибне сприйняття заявницею фактичних властивостей оспорюваного документа. Цілком доводи ОСОБА_1 зводяться до незгоди її з прийнятим рішенням.

При вирішенні даного спору, суд надав об`єктивну оцінку наявності порушеного права та інтересу позивачки на момент звернення до суду, а також визначив, чи відповідає обраний нею спосіб захисту тим, що передбачені законодавством.

Суд зауважує, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття рішення про відмову в позові.

Оскільки відповідачем в рамках досліджуваних правовідносин не приймалось будь-яких рішень, які б впливали на права та інтереси заявниці, враховуючи необгрунтованість обставин порушеного права внаслідок прийняття ДСА України наказу №477, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При розгляді справи судом встановлено, що приймаючи наказ від 20 грудня 2022 року "Про утворення ліквідаційної комісії Окружного адміністративного суду міста Києва та затвердження плану заходів з ліквідації", Державна судова адміністрація України діяла законно, виважено, добросовісно, розсудливо та пропрорційно.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною другою статті 2 КАСУ передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. За приписами ч.1 ст. 77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд, з урахуванням вимог ч.2 статті 19 Конституції України та ч.2 статті 2 КАСУ, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що відповідач довів правомірність та законність ухваленого ним рішення.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795, Київ, 01601, вул. Липська, 18/5) - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Брагіна О.Є.