Рішення № 110309263, 18.04.2023, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/165/23

№ провадження 2/624/72/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2023 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі: головуючого-судді Крапівки Т.В., за участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в смт. Кегичівка, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Кегичівська селищна рада Харківської області про позбавлення батьківських прав

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач та відповідач з 2000 року перебували у фактичних шлюбних відносинах. У 2001 році народили дочку ОСОБА_4 , а в 2012 році сина ОСОБА_3 . У 2013 році сторони припинили спільне проживання. Позивач залишився з дочкою, а відповідач переїхала в інше житло з сином. В період до 2015 року син ОСОБА_3 проживав разом з матір`ю, так як позивач був мобілізований та проходив військову службу. Дочка в цей час мешкала сама, за нею приглядала бабуся. Починаючи з 2015 року, син щоденно приходив до позивача, залишаючись на тривалий час та все більше просився залишитися ночувати, пояснюючи, що йому погано з матір`ю, яка зовсім не приділяє йому уваги. І йому краще з сестрою та батьком. Через деякий час позивач забрав сина до себе. За весь час проживання з дітьми окремо від їхньої матері, остання зовсім відсторонилася від будь-якого виховання чи взагалі участі в житті їх спільних дітей. За весь цей час позивач своїми силами виховував їх, забезпечував харчуванням та одягом, возив до школи в інший район, намагався замінити їм матір, якої їм не вистачало, особливо для молодшого сина. Натомість, матір не цікавилася взагалі їхнім життям, хоча і проживає в одному селі з ними. Згодом матір`ю для сина стала старша дочка, яка виросла і допомагала у вихованні та по домашньому господарству. Щоб хоча б якось залучити матір до участі в житті дітей, в 2018 році позивач був вимушений звернутися до суду про стягнення з останньої аліментів на утримання дітей, але і після цього, мати зовсім ігнорує свої батьківські обов`язки, не цікавиться їх життям, не говорячи про якусь матеріальну чи моральну допомогу. За весь цей час, навіть за рішенням суду, матір в 2018 році декілька разів приносила дітям по 300 - 400 гривень, після чого, вже на протязі чотирьох років не надає взагалі ні матеріальну, ні якусь фізичну чи моральну допомогу дітям.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 08 березня 2023 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Учасники справи у підготовче засідання не з`явились, про дату час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялись належним чином.

Позивач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник позивача, ОСОБА_6 , подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 подала заяву, згідно з якою позовні вимоги про позбавлення її батьківських прав у відношенні її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає і виховується в сім`ї батька, підтримує в повному обсязі та просить задовольнити, розгляд справи провести без її участі.

Представник третьої особи, Березка В.А. , подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.ч. 3,4, ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

В підготовчому засіданні встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Павлівською сільською радою Кегичівського району Харківської області 18.09.2012, актовий запис №09.

Згідно актів обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 , від 10.01.2023 та 02.03.2023, складених комісією Кегичівської селищної ради, в сім`ї проживає неповнолітній син ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько виховує дитину самостійно. Колишня співмешканка ОСОБА_2 покинула дитину та не займається її вихованням, не піклується. Батьком забезпечені всі необхідні умови для проживання та виховання дитини.

Батько дитини ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, є учасником АТО, самостійно виховує неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Займається домашнім підсобним господарством, спиртними напоями не зловживає, не палить, наркотичних засобів не вживає. Постійно бере активну участь у житті громади. Серед товаришів та односельців користується повагою та авторитетом, до адміністративної відповідальності не притягувався.

Згідно сертифікату серії 10 ААЖ №961821 від 01.03.2023 та медичної довідки серії 10 ААЖ №926454 від 01.03.2023 ОСОБА_1 ознак наркологічних захворювань та ознак психічних порушень не виявляє.

Мати дитини ОСОБА_2 за час проживання на території Павлівського старостинського округу зарекомендувала себе з негативної сторони. Залишила свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 на виховання колишнього співмешканця ОСОБА_1 . На цей час участі в житті дитини не приймає та не піклується про нього. Безробітна, зловживає спиртними напоями, не палить, наркотичних засобів не вживає. Односельці про неї відгукуються з негативної сторони. До адміністративної відповідальності не притягувалась.

Згідно судового наказу Кегичівського районного суду Харківської області від 19.03.2018 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня подання заяви, з 12.03.2018 до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Судовий наказ був прийнятий до примусового виконання Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Кегичівському та Сахновщинському районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області 10.04.2018 (ВП№56136496).

Дитина ОСОБА_3 навчається в Грушинській філії (гімназії) комунального закладу «Первомайський ліцей №3 «Успіх». Згідно характеристики за місце навчання має навчальні досягнення достатнього рівня. Має довільну зорову та слухову пам`ять. Виявляє логічне та образне мислення. На уроках завжди уважний і активний, має добрий загальний розвиток. Врівноважений, розсудливий. Правила поведінки завжди свідомо виконує. Батько приділяє достатню увагу навчанню та вихованню сина. Систематично бере участь у батьківських зборах, прислуховується до рекомендацій класного керівника, реагує на зауваження вчителів. Мати не бере участі у вихованні сина.

Органом опіки та піклування Кегичівської селищної ради надано висновок №04-30/683 від 10.03.2023 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

В даній ситуації суд звертає увагу, що статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Сімейне життя - це особисті майнові та немайнові відносини між подружжям, іншими членами сім`ї, яке здійснюється на засадах, визначених у Сімейному кодексі: кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя (частина четверта статті 4); ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (частина п`ята статті 5); регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (частина четверта статті 7) та інше.

Неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розвиту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб (див. пункт 3.1 рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).

Для суду є безспірним, що в даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання в його право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини" (статті 1, 9 Конвенції).

Досліджуючи правомірність втручання в право відповідача на сімейне життя, суд розуміючи місце Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року в сфері стандартів прав людини, вважає за необхідне звернутись до принципів викладених в статті 29 Декларації, згідно із якими:

Кожна людина має обов`язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. Отже, в даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейного кодексу України (статті 164-167).

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст. 150, 151, 152, 155 СК України).

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Відповідно до п.п. 15,16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до пункту 47 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 49 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Савіни проти України" хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Відповідно до пункту 50 рішення Європейського Суду у справі "Хант проти України" втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є "необхідним у демократичному суспільстві" для забезпечення цих цілей.

Згідно з наданими позивачем доказами, суд приходить до висновку, що відповідач дійсно ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, нехтує своїми батьківськими обов`язками і не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкується з дитиною, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, не піклується про стан її здоров`я, хоча б мала це робити, тобто по своїй вині ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

На підставі викладеного, суд дійшов переконливого висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її малолітньої дитини ОСОБА_3 , що повністю відповідає інтересам дитини.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч. 1 ст. 169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

В такому разі, судом буде перевірено, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (ч.4 ст. 169 Сімейного кодексу України).

Таким чином, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду підтверджено факт свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, покладених на неї ст. 150 СК України, відносно малолітньої дитини. Мати дитини позовні вимоги про позбавлення її батьківських прав підтримала.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Судом встановлено, що аліменти на утримання дитини з відповідача були стягнуті судовим наказом Кегичівського районного суду Харківської області від 19.03.2018.

Про розподіл судових витрат позивачем не заявлено.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Кегичівська селищна рада Харківської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав стосовно її малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження №09, складений 18.09.2012 Павлівською сільською радою Кегичівського району Харківської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець с. Комунарка, Кегичівського району, Харківської області, громадянин України, паспорт № НОМЕР_2 , орган, що видав 6341, дата видачі 02.04.2019, ІПН НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ХВ №000336 виданого, 23.11.2016.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Комунарка, Кегичівського району, Харківської області, громадянка України, паспорт серії НОМЕР_4 виданий Кегичівським РО УМВД України в Харківській області, 04.02.2003, ІПН НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Кегичівська селищна рада Харківської області, місцезнаходження за адресою: вул. Волошина, буд. 50, смт. Кегичівка, Красноградського району, Харківської області, код ЄДРПОУ 04396963.

Представник третьої особи: Березка Вікторія Анатоліївна, довіреність №04-09/756 від 01.04.2022, адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Т.В. Крапівка