Рішення № 110297692, 17.02.2022, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Cправа № 333/4512/21

Провадження № 2-а/333/11/22

РІШЕННЯ

Іменем України

17лютого 2022 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Кулик В.Б., за участюсекретаря судовогозасідання Кари Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, адміністративну справу № 333/4512/21 за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Стариченка Миколи Петровича до Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про адміністративне правопорушення, третя особа інспектор взводу № 2 роти № 1 батальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Гречний Олександр Олександрович,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулася ОСОБА_1 в особі представника адвоката Стариченка М.П. із адміністративним позовом до Департаменту патрульноїполіції України про скасування постанови серії ЕАН № 4411185 від 28.06.2021 року. В обґрунтування позову посилається на те, що 28.06.2021 року інспектором патрульної поліції було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу у розмір 510,00 грн. Відповідно до змісту постанови, 28.06.2021 року, о 02 год. 55 хв., м. Кривий Ріг, вул. Дніпропетровське шосе, 55, водій, керуючи транспортним засобом, проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора, нагрудний відеореєстратор ае-00041, чим порушив п. 8.7.3.е ПДР порушення проїзду на заборонений червоний сигнал або миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняючі рух. Зазначену постанову вважає незаконною та такою, що прийнята з порушенням інспектором норм чинного законодавства. При здійсненні адміністративної процедури та безпосередньо при розгляді справи поліцейським не були виконані вимоги ст. 280 КУпАП щодо з`ясування фактичних обставин по справі, не було з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у вчиненні зазначеного правопорушення, чи підлягає відповідальності, не були допитані свідки, не досліджені інші матеріали, не надано права скористатись правовою допомогою. Відповідач прийняв оскаржуване рішення без доказів, що виключає об`єктивність при прийнятті оскаржуваного рішення.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.07.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Позивач і її представник, повідомлені судом належним чином про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Від представника позивача - адвоката Стариченка М.П. надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності і відсутності позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив скасувати постанову серії ЕАН № 4411185 від 28.06.2021 року, провадження у справі закрити, стягнути понесені судові витрати, в тому числі і витрати на правову допомогу.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов таких висновків.

На підставі постанови серії ЕАН № 4411185 від 28.06.2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 гривень (а.с.10).

Відповідно до складеної постанови ОСОБА_1 «28.06.2021 року, о 02-55 годині, м. Кривий Ріг, вул. Дніпропетровське шосе, 55, керуючи транспортним засобом, проїхала регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора, нагрудний відеореєстратор ае-00041, чим порушила п. 8.7.3.е ПДР порушення проїзду на заборонений червоний сигнал або миготливий, або два червоних миготливих сигнали забор. руху».

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року, Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року, Постанови Кабінету Міністрів України «Про Правила дорожнього руху» від 10.10.2001 року.

Частина 2 ст. 122 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності, зокрема, за проїзд на заборонний сигнал світлофора.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема, за ч. 2 ст. 122 КУпАП, є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами і встановлюється шляхом повного, всебічного та об`єктивного з`ясування компетентним суб`єктом владних повноважень всіх обставин справи, а також причин та умов, що сприяли його вчиненню.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення стаття 251 КУпАП визначає будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Зі змісту спірної постанови випливає, що підставою для притягнення особи до відповідальності слугувало те, що позивач проїхав регульований пішохідний перехід на заборонний сигнал світлофора.

Разом з цим, відповідачем, на якого покладено обов`язок доказування, не надано жодних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що свідчить про не підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.

При цьому, сама лише винесена постанова про накладення адміністративного стягнення не є достатнім доказом вчинення позивачем відповідного адміністративного правопорушення.

Так, відповідно до правових позицій Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених в постанові від 26.04.2018 року по справі 338/1/17 та постанові від 27.02.2018 року по справі № 813/2451/17, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, факт будь-якого правопорушення має бути підтверджено лише допустимими доказами.

Приймаючи рішення по суті заявлених вимог, суд бере до уваги і висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17, де останній вказав про те, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.

У даному випадку для підтвердження порушення позивачем пункту 8.7.3.е. Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, фото- або відеофіксацію правопорушення.

Підсумовуючи вищевикладене, та з урахуванням того, що оскільки відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь, суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення та, як наслідок, неправомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази винуватості позивача у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, окрім оскаржуваної постанови.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правова позиція щодо покладення обов`язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 23.10.2018 р. по справі №743/1128/17, від 15.11.2018 р. по справі №524/5536/17, від 23.10.2019 р. по справі №357/10134/17.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано жодних об`єктивних і беззаперечних доказів, які б підтверджували наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, крім оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови порушив зазначені вище норми КУпАП, доказів винуватості позивача у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та правомірності свого рішення суду не надав.

Стаття 247 КУпАП зазначає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином вимоги позивача щодо скасування постанови знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

В частині посилань позивача на неможливість скористатися його правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, суд зазначає, що, за наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та притягнення до відповідальності на місці вчинення правопорушення, не передбачено складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення, надання особі строку для підготовки до розгляду справи, розгляд будь-яких клопотань, у т.ч. щодо забезпечення участі захисника під час винесення постанови. Можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист тощо, передбачена шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення в судовому порядку, чим позивач і скористався. Тому процесуальних порушень під час складення оскаржуваної постанови судом не встановлено.

Разом з тим, оскільки відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, позовна заява підлягає задоволенню, оскаржувана постанова скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України, представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року №5076-VI (далі Закон №5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону:

договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону №5076-VI, видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ст. 30 Закону №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Стариченко М.П. 30.06.2021 року укладений договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до якого перелік, об`єм та вартість правової допомоги за цим Договором, визначається за згодою сторін в додаткових угодах та актах наданої правової допомоги, які підписуються сторонами та є невід`ємними частинами Договору.

У додатковій угоді № 1 до договору про надання юридичних послуг від 30.06.2021 року зазначено,що вартість консультації та складення позовної заяви 2500,00 грн. Актом виконаних робіт від 30.06.2021 року та квитанцією б/н від 30.06.2021 року підтверджено сплату гонорару в розмірі 2500,00 грн.

Зі змісту додаткової угоди від 25.08.2021 року та акту наданої правової допомоги від 26.08.2021 року випливає, що розмір витрат на правову допомогу складається із участі у судовому засіданні 26.08.2021 року 1500,00 грн., сплата підтверджена квитанцією б/н від 26.08.2021 року.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 4000 грн.

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Суд бере до уваги, що адвокатом дійсно надані послуги, які включали в себе підготовчий процес для розгляду даної справи в суді збір і систематизацію документів для вироблення правової позиції, складення та подачу адміністративного позову,участь у судовому засіданні. При цьому розмір вартість погоджена сторонами та не спростована відповідачем.

Водночас обов`язок доведення неспівмірності цих витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на відповідача.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

З огляду на викладене та беручи до уваги відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на правничу допомогу та обґрунтованих заперечень відповідача щодо розміру таких витрат, суд вважає, що витрати позивача на правничу допомогу не можуть бути зменшені за ініціативою суду та підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

З урахуванням зазначених процесуальних норм сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст.122, 251 КУпАП, ст.ст.9, 77, 229, 244-246, 255, 286 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції України (м. Київ, вул. Федора Ернста, буд.3, ЄДРПОУ 40108646) про скасування постанови про адміністративне правопорушення, третя особа інспектор взводу №2 роти №1 батальйону №2 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Гречний Олександр Олександрович (м. Кривий Ріг, вул. Волгоградська, буд.11), задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАН № 4411185 від 28.06.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 .

Справу про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, про накладення адміністративного стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП на ОСОБА_1 закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України (м.Київ, вул.Федора Ернста, буд.3, ЄДРПОУ 40108646) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України (м.Київ, вул.Федора Ернста, буд.3, ЄДРПОУ 40108646) витрати на правову допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційногоадміністративного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик