Рішення № 110279340, 28.03.2023, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року Черкаси справа № 925/1351/22

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Міняйло А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до фізичної особи-підприємця Костигіна Володимира Володимировича

про стягнення 136 000,00 грн,

за участю представників:

від позивача: Пономаренко В.В., за посадою,

від відповідача: Тищенко Ю.П., адвокат,

Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось у Господарський суд Черкаської області із позовом до фізичної особи-підприємця Костигіна Володимира Володимировича, у якому просить суд стягнути з відповідача 136 000,00 грн, з яких штраф 68000,00 грн та пеня у розмірі 68000,00 грн та відшкодувати судові витрати у вигляді сплаченого судового збору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №66/35-р/к від 29.05.2020 на відповідача було накладено штраф у розмірі 68000,00 грн, який він у добровільному порядку у двомісячний строк з дня одержання даного рішення не сплатив. Відповідач звернувся до суду із позовом про визнання недійсним даного рішення. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.08.2020 повністю відмовлено у позові підприємця. Отже, рішення адміністративної колегії АМКУ №66/35-р/к від 29.05.2020 є законним та обов`язковим до виконання. Відповідач не виконав свої зобов`язання зі сплати штрафу, який був накладений рішенням АМКУ, що стало підставою для нарахування йому пені у розмірі 68000,00 грн, яку позивач просить суд також стягнути з відповідача у примусовому порядку. У відповіді на відзив позивач зазначив, що предметом розгляду даної справи є не оскарження рішення №66/35-р/к по суті, а стягнення штрафу у розмірі 68000,00 грн та пені у розмірі 68000,00 грн. У відзиві відповідач зазначає про свою незгоду з висновками, які викладені у рішенні №66/35-р/к, а потів просить суд застосувати до вимоги про стягнення пені строк позовної давності. Оскільки відносини сторін у цій справі не є цивільно-правовими у розумінні статті 1 Цивільного кодексу України, а тому й позовна давність як інститут саме цивільного права до цих відносин не може бути застосована. Порядок, розмір і період нарахування пені, як гарантії сплати штрафу накладеного на відповідача передбачено вимогами спеціального закону, яким в даному випадку і є Закон України «Про захист економічної конкуренції». Отже, відносини, пов`язані з притягненням до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом накладення штрафів та їх стягнення у судовому порядку органами Антимонопольного комітету України, не є господарськими (або цивільними) відносинами, оскільки в даному випадку орган Антимонопольного комітету України не виступає як суб`єкт господарсько-правових (або цивільно-правових) відносин, а реалізує повноваження, встановлені законодавством про захист економічної конкуренції.

31.01.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач повністю заперечує проти доводів позивача. Відзив мотивований тим, що у рішенні Антимонопольного комітету не доведено фактів, які відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» свідчать про наявність відносин прямого чи опосередкованого контролю та їх пов`язаності, як учасників процедури закупівель між собою. Зібрані позивачем письмові докази та інформація у сукупності не підтверджують наявність порушень законодавства зі сторони учасників торгів, а рішення Антимонопольного комітету ґрунтується лише на наявності формальних припущень без доведення у передбаченому законом порядку факту спотворення такими особами результатів торгів. Викладені у рішенні Антимонопольного комітету факти та мотиви не можуть бути підставою для кваліфікації дій відповідача як антиконкурентних узгоджених дій відповідача з іншою фізичною особою-підприємцем. Також у відзиві на позов, відповідач просить суд застосувати до вимоги позивача про стягнення 68000,00 грн пені строк позовної давності, у зв`язку з тим, що порушення було вчинене відповідачем 11.10.2018, у той час як позивач звернувся до суду лише у грудні 2022 року. У письмових поясненнях відповідача зазначено, що позивачем необґрунтовано та безпідставно визначено розмір штрафу по верхній максимальній межі визначеної нормами Закону санкції та послався на судову практику щодо зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.12.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішив здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначене на 11 год 00 хв 31.01.2023.

Протокольною ухвалою від 31.01.2023 суд ухвалив відкласти підготовче засідання у справі до 11 год 15 хв 28.02.2023, а також встановив строки для подачі відповіді на відзив до 16.02.2023 та строк для подачі заперечень на відповідь на відзив до 27.02.2023.

Протокольною ухвалою від 28.02.2023 суд ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 11 год 00 хв 28.03.2023.

У судовому засіданні 28.03.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні у справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29.05.2020 за результатами розгляду справи №66-1-50/7-19 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу адміністративною колегією Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення №66/35-р/к від 29.05.2020 (далі рішення №66/35-р/к).

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення №66/35-р/к дії фізичної особи-підприємця Бебика Дмитра Сергійовича та фізичної особи-підприємця Костигіна Володимира Володимировича, які полягали в узгодженні своєї поведінки під час підготовки пропозицій та участі у процедурі закупівлі UA-2018-09-25-000998-с, проведеної Управлінням по інвестиціях та будівництву Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області по предмету закупівлі « 33150000-6 Апаратура для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії (апарат штучної вентиляції легень)» по об`єкту «Реконструкція гінекологічного відділення під відділення паліативної допомоги «Хоспіс» Горішньоплавнівської міської лікарні м. Горішні Планвні Полтавської області», внаслідок чого конкуренцію між ними під час участі у зазначених торгах було усунуто, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини рішення, на фізичну особу-підприємця накладено штраф у розмірі 68000,00 грн (пункт 3 резолютивної частини рішення №66/35-р/к).

У рішенні №66/35-р/к вказано, що штраф підлягає сплаті у двомісячний термін з дня одержання рішення. Відповідно до статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом 5 днів з дати сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу. Рішення може бути оскаржене до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання.

29.05.2020 рішення №66/35-р/к було направлено на адресу фізичної особи-підприємця Костигіна Володимира Володимировича та було отримано останнім 23.06.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи та не заперечується сторонами.

Не погоджуючись із вказаним рішенням №66/35-р/к, фізична особа-підприємець Костигін Володимир Володимирович звернувся до Господарського суду Полтавської області із позовною заявою про визнання недійсним рішення №66/35-р/к адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 у справі №917/1263/20, у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Костигіна Володимира Володимировича відмовлено у повному обсязі.

В апеляційному порядку рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2020 у справі №917/1263/20 не оскаржувалось, тому рішення набрало законної сили.

Несплата відповідачем штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у добровільному порядку стало підставою для нарахування відповідно до частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» пені за прострочення сплати штрафу у розмірі 1,5% від суми штрафу за кожний день прострочення його сплати, але не більше розміру стягнення у сумі 68000,00 грн.

Відповідно до підпункту 6.5 пункту 6 розпорядження голови Антимонопольного комітету України від 28.11.2019 №23-рп «Про реорганізацію територіальних відділень Антимонопольного комітету України» (зі змінами) (далі - розпорядження № 23-рп), постановлено припинити з 01.06.2020 Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код - 21076316) шляхом приєднання до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код - 22630473).

Підпунктом 6.6 пункту 6 розпорядження №23-рп визначено, що Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код - 22630473), є правонаступником всіх майнових прав та обов`язків Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код - 21076316).

Відповідно до підпунктів 7.6 та 7.7 пункту 7 розпорядження № 23-рп найменування Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код 22630473) з 02.06.2020 змінюється на Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції та пені за порушення строку сплати цього штрафу.

Правовідносини, що виникли між сторонами перебувають у сфері регулювання спеціальних нормативних актів, а саме Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Пунктами 2 та 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України уповноважений приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Як визначено статтею 12-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України утворюється головою територіального відділення Антимонопольного комітету України з числа керівних працівників територіального відділення у складі не менше ніж три особи цього територіального відділення. Члени Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України мають рівні права щодо розгляду питань, що належать до компетенції цих органів відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час прийняття розпоряджень і рішень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, у тому числі, антиконкурентні узгоджені дії.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються зокрема спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Згідно з частиною 4 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Отже, Закон України «Про захист економічної конкуренції» допускає досягнення переваг за рахунок саме власних досягнень суб`єктів господарювання. У випадку ж, коли учасники торгів домовляються один з одним щодо умов своїх пропозицій, то зникає самостійність у їх поведінці, а як наслідок, і конкуренція між ними під час процедур закупівлі. Якщо ж учасники міняють конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує того результату, який міг би отримати в умовах справжньої конкуренції. За результатами таких торгів один з учасників перемагає не внаслідок конкурентного відбору, який відповідно до законодавства є обов`язковою умовою для визначення переможця. Тому такі узгоджені дії учасників спотворюють результати торгів.

Відповідальність за вказане правопорушення передбачена пунктом 1 частини 2 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», згідно з яким за порушення передбаченими пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом.

У разі якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф, передбачений абзацом другим частини другої цієї статті, накладається у розмірі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом третім частини другої цієї статті, - у розмірі до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; штраф, передбачений абзацом четвертим частини другої цієї статті, - у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 5 статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Судом встановлено, що відповідачем вчинено порушення, яке передбачено пунктом 1 частини 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за вчинення якого рішенням позивача №66/35-р/к від 29.05.2020 накладено штраф у розмірі 68000,00 грн, який підлягав сплаті у двохмісячний строк з дня його одержання.

Суд критично оцінює доводи відповідача про необґрунтованість рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 29.05.2020 №66/35-р/к, які викладені ним у відзиві на позовну заяву, оскільки його правомірність та законність встановлено у рішенні Господарського суду Полтавської області від 29.05.2020 у справі №917/1263/20, яке набрало законної сили 16.12.2020.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішення №66/35-р/к від 29.05.2020 є чинним та відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є обов`язковим до виконання відповідачем, однак у визначений вказаними нормами строк останнім не виконане.

Відповідно до частин 2, 3, статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

29.05.2020 рішення №66/35-р/к було направлено на адресу фізичної особи-підприємця Костигіна Володимира Володимировича та було отримано останнім 23.06.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься у матеріалах справи та не заперечується сторонами.

У строк, який визначений у рішенні Антимонопольного комітету відповідач не сплатив штраф, який накладений на нього цим рішенням.

Відповідно до частин 5, 7-9 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. У разі несплати штрафу у строки передбачені рішенням органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку. Протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу. Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи в суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснюються.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №910/4081/18, від 22.01.2019 у справі №915/304/18, від 19.03.2019 у справі №904/3536/18, від 04.07.2019 у справі №910/14288/18 та від 11.11.2019 у справі №911/9/19.

За розрахунком позивача, період нарахування пені за прострочення відповідачем сплати становить з 25.11.2020 до 29.09.2022 (674 дні). Нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням від 29.05.2020 №66/35-р/к, зупинялось за період з 07.08.2020 до 24.11.2020 (на час розгляду Господарським судом Полтавської області справи про визнання недійсним рішення від 29.05.2020 №66/35-р/к).

Розмір пені за один день прострочення сплати штрафу складає 68000,00 грн (розмір штрафу накладеного рішенням №66/35-р/к від 29.05.2020) / 100 * 1,5 (відсоток від суми штрафу відповідно до частини п`ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції») = 1020,00 грн. За 674 дні прострочення сплати штрафу, сума пені складає 1020,00 грн * 674 = 687 480,00 грн.

За приписами частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням комітету. З врахуванням наведеного позивач нарахував відповідачу пеню у межах суми штрафу, а саме у розмірі 68000,00 грн.

Суд констатує, що станом як станом на момент звернення позивача із даним позовом до суду, так і на момент розгляду справи, будь-яких доказів на підтвердження сплати відповідачем штрафу суду не надано.

Щодо заперечень відповідача про закінчення строку позовної давності, які визначені Цивільним Кодексом України до вимог про стягнення штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною першою статті 250 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Закон України «Про захист економічної конкуренції», на підставі приписів якого нараховано штраф та пеню, визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Цей закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності. Отже, даний закон не регулює цивільно-правових відносин (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»).

Законом України «Про Антимонопольний комітет» у частині першій статті 19 визначено, про те, що органи Антимонопольного комітету України керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції, яким в свою чергу встановлено особливі (спеціальні) строки давності для притягнення до відповідальності за порушення антиконкурентного законодавства органами Антимонопольного комітету України, які не є строками позовної давності, встановленими цивільним законодавством.

Отже, цивільне законодавство не є складовою законодавства про захист економічної конкуренції. Відносини сторін у цій справі не є цивільно-правовими у розумінні статті 1 Цивільного кодексу України, а тому й позовна давність як інститут саме цивільного права до цих відносин не може бути застосована.

Порядок, розмір і період нарахування пені, як гарантії сплати штрафу накладеного на відповідача передбачено вимогами спеціального закону, яким в даному випадку і є Закон України «Про захист економічної конкуренції».

Нарахування та стягнення пені, яка передбачена частиною 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» має обов`язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органом державної влади про її застосування і в зв`язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 Господарського кодексу України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Тому під час нарахування та стягнення не застосовуються строки, про які йдеться у статті 250 названого Кодексу (пункт 22 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»).

Крім того, статтею 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що суб`єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п`ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

Суд зазначає, що стаття 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлює строки притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами Антимонопольного комітету України, а не судом у вирішенні спору про стягнення у судовому порядку накладеного за рішенням органу Антимонопольного комітету України штрафу та нарахованої за його несплату пені. Крім того, зазначена стаття 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлює строки притягнення саме до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тоді як Закон України «Про захист економічної конкуренції» відносить до заходів відповідальності штраф і не визначає пеню як міру (захід) відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відносячи її сплату до порядку виконання рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України (розділ ІХ Закону).

Чинне законодавство не містить такої підстави для відмови у позові органів Антимонопольного комітету України, як сплив строку давності на момент прийняття судом рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №923/175/18, від 20.03.2018 у справі № 922/4706/16 та від 11.11.2019 у справі № 911/9/19.

Крім того, штраф у спірних правовідносинах є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на підставі Закону України «Про захист економічної конкуренції» та не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин (позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/4585/19, від 17.12.2020 у справі №910/1548/19)

З наведених підстав суд критично оцінює клопотання представника щодо зменшення розміру нарахованої позивачем пені, оскільки таке право суду застосовується у цивільних правовідносинах та не може бути застосовано у разі застосування відповідальності до особи за порушення антиконкурентного законодавства.

Відповідно до частиною 7 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі несплати добровільно штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не спростував доводів позивача, а тому з відповідача підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України 68000,00 грн штрафу та 68000,00 грн пені за порушення конкурентного законодавства.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені повністю, сплачена ним сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 2481,00 грн.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця Костигіна Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 68000,00 грн штрафу та 68000,00 (шістдесят вісім тисяч гривень 00 коп) грн пені із зарахуванням зазначених сум до Державного бюджету України на рахунок управління Державної виконавчої служби за місцезнаходженням платника податків (отримувач: ГУК у Черк.обл./тг с.Балаклея/21081100; код отримувача (ЄДРПОУ): 37930566; банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); номер рахунку (IBAN) UA408999980313060106000023687; код класифікації доходів бюджету: 21081100; назва коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи та інші санкції).

3.Стягнути з фізичної особи-підприємця Костигіна Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, місто Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 6 під`їзд, 1 поверх, кімната 35, код ЄДРПОУ: 22630473) 2481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп) грн судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 17.04.2023.

Суддя О.І.Кучеренко