Рішення № 110278736, 11.04.2023, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 року Справа № 915/63/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс» (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, буд. 119, офіс 109; адреса електронної пошти: office@amalgamalux.com; ідентифікаційний код 32719869)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гучек Олега Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; адреса електронної пошти невідома; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

про: стягнення 96 575,88 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

10.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 4 від 09.01.2023 (з додатками), в якій просить суд:

1. Стягнути з Відповідача ФОП Гучек Олег Анатолійович на користь Позивача ТОВ «Амальгама Люкс» борг з орендної плати розмірі 24919,63 грн, інфляційні втрати у розмірі 3758,52 грн, пеню у розмірі 7955,70 грн, 3% річних у розмірі 542,03 грн та штраф у розмірі 59400,00 грн, що разом складає 96 575,88 грн.

2. Стягнути з Відповідача ФОП Гучек Олег Анатолійович на користь Позивача ТОВ «Амальгама Люкс» всі судові витрати.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору оренди технологічної споруди № ТС-508 від 01.02.2021; Акту приймання-передачі майна від 01.02.2021; Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 10.12.2007; Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 628661 від 20.02.2013; Технічний паспорт на нежитловий об`єкт від 08.08.2007; листа б/н від 27.05.2021 про розірвання Договору, з відповіддю на нього № 116 від 04.06.021; листа № 197 від 31.08.2021 про внесення змін до Договору оренди, з проектом додаткового договору до нього; платіжні доручення (12 шт.); рахунки (3 шт.); акти виконаних робіт (3 шт.); застосування норм статей 11, 16, 525, 526, 549, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 230, 238 Господарського кодексу України; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Ухвалою суду від 16.01.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/63/23 за правилами спрощеного позовного провадження; призначено розгляд справи по суті на 14 лютого 2023 року о 10:00; запропоновано позивачу у строк до 09.02.2023 надати суду та направити відповідачу: належним чином засвідчені копії рахунків № 3333 від 13.09.2021, № 3910 від 06.10.2021, № 4340 від 08.11.2021, № 4823 від 10.12.2021, № 5298 від 12.01.2022, № 319 від 07.02.2022, посилання на які наявні у наданих до позовної заяви платіжних дорученнях; докази направлення на адресу відповідача (до звернення до суду) рахунків № 622 від 07.04.2022, № 623 від 07.04.2022, № 661 від 10.05.2022; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

03.02.2023 до суду від позивача надійшла така кореспонденція:

- лист № 19 від 02.02.2023 на виконання ухвали суду, з яким заявником надано до матеріалів справи копії рахунків № 3333 від 13.09.2021, № 3910 від 06.10.2021, № 4340 від 08.11.2021, № 4823 від 10.12.2021, № 5298 від 12.01.2022, № 319 від 07.02.2022, з їх перекладом українською мовою;

- клопотання № 20 від 02.02.2023 про приєднання до матеріалів справи позовної заяви в новій редакції, а також доказів понесення позивачем витрат з перекладу письмових доказів.

Засідання, з розгляду даної справи по суті, яке було призначено на 14 лютого 2023 року о 10:00, не відбулося оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, зокрема, у період з 09:10 по 10:58 у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 14.02.2023 розгляд справи по суті було призначено на 14 березня 2023 року о 10:20.

Засідання, з розгляду даної справи по суті, яке було призначено на 14 березня 2023 року о 10:20, не відбулося оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення засідання по даній справі, зокрема, у період з 10:14 по 10:46 у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 14.03.2023 розгляд справи по суті було призначено на 11 квітня 2023 року об 11:20.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, про причини ненадання відзиву суд не повідомив.

Так, як уже було наведено вище, ухвалою суду від 16.01.2023 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Копія вказаної ухвали направлена на адресу відповідача була 28.01.2023 повернута відділенням поштового зв`язку за зворотною адресою з відміткою причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400501050020).

Судом перевірено відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо адреси місцезнаходження відповідача та встановлено, що відповідний процесуальний документ направлено вказаній особі у встановленому процесуальним законом порядку.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення відповідачу копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2023 у справі № 915/63/23 є 28.01.2023.

За такого, встановлений судом строк на подання відзиву, для відповідача тривав до 13.02.2023 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надав.

В судове засідання 11.04.2023 учасники справи своїх повноважних представників не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представників сторін.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 11.04.2023 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд підписав вступну та резолютивну частини рішення.

При цьому, враховуючи відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В

01 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс», як орендодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Гучеком Олегом Анатолійовичем, як орендарем, був укладений Договір оренди технологічної споруди № ТС-508 (далі - Договір), відповідно до предмету якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування технологічну споруду № 49 (далі - Майно), розміщену за адресою: м. Миколаїв, вул. Мала Морська 108/2, що знаходиться у власності Орендодавця на підставі свідоцтва на право власності. Майно передається в оренду з метою розміщення Орендарем обладнання, яке буде використовуватися виключно для обліку та передачі електричної енергії.

За умовами наведеного Договору:

- у разі припинення цього Договору Майно повертається Орендарем Орендодавцю. Орендар повертає Манно Орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю за цим Договором. Майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі (п. 2.3);

- за домовленістю сторін розмір орендної плати за Оренду Майна, розраховується за формулою W = (Р * 0,15) + (S * 0,105), де W = сума орендної плати в гривнях з ПДВ (20%) за календарний місяць, Р = кількість кіловат активної електроенергії, S = кількість кВАр реактивної електроенергії (п. 3.1);

- орендна плата, сплачується Орендарем не пізніше 25 числа місяця, наступного за місяцем Оренди Майна (п. 3.2);

- розмір орендної плати може бути переглянуто у випадках, передбачених цим Договором, а також у разі: зміни законодавчих або інших нормативно-правових актів; зміни або запровадження нових цін. тарифів і коефіцієнтів тощо; введення інших обов`язкових зборів і платежів (п. 3.3);

- рахунки та інші документи передбачені цим Договором отримуються Орендарем за адресою: м. Миколаїв, вул. Громадянська, 119, оф. 109 (п. 3.4);

- у разі закінчення строку дії цього Договору орендна плата вноситься Орендарем до дня фактичної передачі Орендодавцю за Актом приймання-передачі орендованого Майна (п. 3.5);

- Орендар зобов`язується, зокрема: своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим Договором (п. 4.4); не пізніше 15-го числа місяця послідуючого за звітним місяцем, підписувати та надавати Орендодавцю, акти прийому-передачі наданих послуг з оренди та інших актів, передбачених цим Договором (п. 4.5); у разі припинення дії цього Договору повернути Майно за актом приймання-передачі Майна Орендодавцеві в належному стані, не гіршому, між на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) Майна з вини Орендаря (п. 4.8);

- Орендодавець має право, зокрема: змінювати розмір орендної плати (п. 7.2);

- за несвоєчасне або неповне перерахування орендної плати Орендар несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру несплаченої суми, за кожен день прострочення, враховуючи день оплати (п. 9.1);

- Орендар, за порушення п. 3.2 Договору, сплачує штраф у сумі: 300,00 гривень за кожен день прострочки (п. 9.10);

- цей Договір діє з 01 лютого 2021 року до 31 січня 2024 року (п. 10.1);

- чинність цього Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено: загибелі орендованого Майна; достроково за рішенням Орендодавця або за рішенням господарського суду: та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 10.4).

Вказаний Договір скріплений підписами обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як орендодавця, щодо стягнення з відповідача, як орендаря, заборгованості з орендної плати, штрафних санкцій, процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем, як орендарем, грошового зобов`язання щодо своєчасної та у повному обсязі оплати орендної плати, за укладеним між сторонами договором оренди.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір оренди технологічної споруди № ТС-508 від 01.02.2021;

- Акт приймання-передачі майна від 01.02.2021;

- Свідоцтво про право власності н нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 10.12.2007;

- Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 628661 від 20.02.2013;

- Технічний паспорт на нежитловий об`єкт від 08.08.2007;

- лист б/н від 27.05.2021 про розірвання Договору, з відповіддю на нього № 116 від 04.06.021;

- лист № 197 від 31.08.2021 про внесення змін до Договору оренди, з проектом додаткового договору до нього;

- платіжні доручення (12 шт.);

- рахунки (3 шт.);

- акти виконаних робіт (3 шт.).

Відповідач, як уже було наведено вище, ні відзиву, ні будь-яких доказів по суті позову суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються положеннями чинного законодавства про оренду.

Так, відповідно до змісту частин 1 та 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статей 759, 762 (ч. 1) Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України).

За умовами статті 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до приписів статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору, позивач за Актом приймання-передачі, підписаним обома сторонами без зауважень та заперечень, 01.02.2021 передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування - оренду, технічну споруду № 49, яка розміщена за адресою: м. Миколаїв, вул. Мала Морська, 108/2.

Відповідач, у свою чергу, провів оплати за оренду технічної споруди за період з березня по травень 2021 року на загальну суму 13658,89 грн, що вбачається з наданих суду доказів, а саме:

- платіжне доручення № 50 від 10.03.2021 на суму 5148,00 грн;

- платіжне доручення № 74 від 08.04.2021 на суму 5129,75 грн;

- платіжне доручення № 90 від 12.05.2021 на суму 3381,14 грн.

27.05.2021 відповідач звертався до позивача з листом, в якому просив розірвати Договір № ТС-508 від 01.02.2021, у зв`язку з продажем нежитлового об`єкту за адресою м. Миколаїв, вул. Громадянська, буд. 123 (за договором купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна від 12.05.2021) з 02.06.2021.

У відповіді на вказаний лист, оформленій листом від 04.06.2021, позивач, посилаючись на норми чинного законодавства та умови п.п. 2.3, 4.8 Договору, відмовив відповідачу у достроковому припиненні орендних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, у подальшому відповідач продовжив сплачувати орендну плату за оренду технічної споруди, про що свідчать:

- платіжне доручення № 114 від 11.06.2021 на суму 3023,18 грн;

- платіжне доручення № 126 від 19.07.2021 на суму 3391,85 грн;

- платіжне доручення № 138 від 13.08.2021 на суму 4802,20 грн.

Надалі, 31.08.2021 позивач направив відповідачу супровідний лист, з пропозицією внести зміни до договору, шляхом укладення додаткового договору № 1 від 31.08.2021, у зв`язку зі збільшенням розміру витрат на утримання технічної споруди. Додатком до вказаного листа виступили два примірники додаткового договору № 1 від 31.08.2021 до Договору оренди № ТС-508 від 01.02.2021.

Надана позивачем до матеріалів справи копія опису вкладення у цінний лист на ім`я відповідача, свідчить про направлення цієї кореспонденції адресату 01.09.2021. Разом із цим, додатковий договір № 1 від 31.8.2021 не був підписаний відповідачем.

З наданих до позовної заяви доказів судом встановлено, що після зазначених подій відповідач здійснював оплату орендних платежів у таких розмірах:

- за платіжним дорученням № 151 від 17.09.2021 на суму 4225,19 грн;

- за платіжним дорученням № 163 від 11.10.2021 на суму 9149,70 грн;

- за платіжним дорученням № 182 від 12.11.2021 на суму 8944,28 грн;

- за платіжним дорученням № 202 від 21.12.2021 на суму 12905,70 грн;

- за платіжним дорученням № 12 від 18.01.2022 на суму 18643,78 грн;

- за платіжним дорученням № 24 від 11.02.2022 на суму 20297,03 грн.

Як уже вище було наведено, спірними у даній справі є правовідносини щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з лютого по квітень 2022 року (рахунки № 622 від 07.04.2022, № 623 від 07.04.2022 №661 від 10.05.2022), а також нарахованих на суму заборгованості пені, процентів річних та інфляційних втрат.

За спірний період позивачем були виставлені відповідачу для оплати такі рахунки:

- рахунок № 622 від 07.04.2022 (за лютий 2022 року) на суму 14203,92 грн;

- рахунок № 623 від 07.04.2022 (за березень 2022 року) на суму 8198,96 грн;

- рахунок № 661 від 10.05.2022 (за квітень 2022 року) на суму 2516,75 грн.

Вказані рахунки та акти виконаних робіт, додані до них, були оформлені позивачем та не направлялися відповідачу відповідно до п. 3.4 Договору, згідно якого рахунки та інші документи передбачені цим Договором отримуються Орендарем за адресою: м. Миколаїв, вул. Громадянська, 119, оф. 109.

Тобто, саме на орендаря покладався обов`язок щодо отримання цих документів.

За змістом п. 4.4 Договору своєчасне і в повному обсязі внесення орендної плати та інших платежів, передбачених цим Договором віднесено до обов`язків орендаря.

Відповідно до п. 4.5 Договору орендар також зобов`язаний не пізніше 15-го числа місяця послідуючого за звітним місяцем, підписувати та надавати Орендодавцю, акти прийому-передачі наданих послуг з оренди та інших актів, передбачених цим Договором.

За умовами п. 7.2 орендодавець має право змінювати розмір орендної плати.

При цьому, суд зауважує, що застосування формули по п. 3.1 діє за домовленості сторін. Водночас, хоча додатковий договір № 1 від 31.08.2021 не був підписаний відповідачем, однак, фактично останній своїми діями - здійсненням орендних платежів, передбачених цим додатковим договором, підтвердив свою згоду на змін розміру орендної плати за пропозицією позивача.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про правомірність заявленого позову, у зв`язку з таким.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної оплати за договором закон покладає на відповідача.

Як уже було наведено вище, відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором не представив, доводи позивача не спростував.

Виходячи з обставин справи та наданих суду доказів, які не спростовані та не заперечені відповідачем, суд вбачає у останнього наявність боргу перед позивачем в сумі 24 919,63 грн по орендній платі за період з лютого по квітень 2022 року по Договору оренди технологічної споруди № ТС-508 від 01.02.2021, а, отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З урахуванням прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором оренди, позивачем в позові заявлені до стягнення з відповідача також:

1. Інфляційні втрати в загальному розмірі 3758,52 грн, у тому числі:

- по зобов`язанням лютого 2022 року за період з 26.03.2022 по 31.12.2022 на суму 2 399,75 грн;

- по зобов`язанням березня 2022 року за період з 26.04.2022 по 31.12.2022 на суму 1 097,04 грн;

- по зобов`язанням квітня 2022 року за період з 26.05.2022 по 31.12.2022 на суму 261,73 грн.

2. 3% річних в загальному розмірі 542,03 грн, у тому числі:

- по зобов`язанням лютого 2022 року за період з 26.03.2022 по 31.12.2022 на суму 328,05 грн;

- по зобов`язанням березня 2022 року за період з 26.04.2022 по 31.12.2022 на суму 168,47 грн;

- по зобов`язанням квітня 2022 року за період з 26.05.2022 по 31.12.2022 на суму 45,51 грн.

3. Пеню в загальному розмірі 7955,70 грн, у тому числі:

- по зобов`язанням лютого 2022 року за період з 26.03.2022 по 31.12.2022 на суму 4 661,99 грн;

- по зобов`язанням березня 2022 року за період з 26.04.2022 по 31.12.2022 на суму 2 551,79 грн;

- по зобов`язанням квітня 2022 року за період з 26.05.2022 по 31.12.2022 на суму 741,92 грн.

4. Штраф за період з 26.03.2022 по 31.12.2022 у розмірі 59400,00 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення сум процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Отже, на підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

За перевіркою суду, відповідні нарахування позивачем проведено правильно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем до стягнення суми пені, суд зауважує таке.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 9.1 Договору за несвоєчасне або неповне перерахування орендної плати Орендар несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру несплаченої суми, за кожен день прострочення, враховуючи день оплати.

Отже, на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та відповідних положень Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Водночас, перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що при нарахуванні пені товариством не були враховані положення ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Оскільки договором не встановлено іншого строку нарахування пені, таке нарахування мало припинитися через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми iPLex та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені за період визначений позивачем, з огляду на припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, є 5 191,71 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 2 763,99 грн.

Щодо заявленої позивачем до стягнення суми штрафу у розмірі 59400,00 грн суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (разове стягнення).

Суд зауважує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Водночас, судом враховано, що п. 9.10 Договору сторони погодили, що Орендар, за порушення п. 3.2. Договору, сплачує штраф у сумі: 300,00 гривень за кожен день прострочки.

Отже, штраф погоджений сторонами в п. 9.10 Договору нараховується у фіксованій сумі за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що погоджений сторонами в п. 9.10 Договору штраф, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб його обчислення за кожен день прострочення, підпадає під визначення пені.

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені полягає у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та до дня виконання зобов`язання. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

На відміну від пені, штраф застосовується одноразово у випадку порушення боржником зобов`язання.

Отже, розмір погодженої сторонами в п. 9.10 Договору неустойки, обрахованої шляхом множення фіксованої суми на кількість днів прострочення платежу, не відповідає поняттю «штраф», а фактично є пенею. При цьому, зазначення в договорі неустойки (пені) як штрафу не перетворює її в штраф.

Суд також зауважує, що відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки позивачем було заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості простроченого платежу за кожен календарний день прострочення, за сукупний період з 26.03.2022 по 31.12.2022, то підстави для стягнення штрафу у розмірі 300,00 гривень за кожен день прострочки за період з 26.03.2022 по 31.12.2022, який по суті теж є пенею, у позивача відсутні.

За такого, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 59400,00 грн не підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Суд зауважує, що в прохальній частині позову позивач просив суд стягнути з відповідача всі судові витрати.

Щодо розподілу судових витрат у вигляді сплаченого позивачем за подання позову судового збору суд зазначає таке.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 956,36 грн ((34411,89 / 96575,88 грн) * 2 684,00 грн = 956,36 грн) судового збору.

Щодо розподілу судових витрат у вигляді понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як встановлено судом за матеріалами господарської справи № 915/63/23, позивачем подано до суду такі докази понесення витрат на професійну правничу допомогу:

1. Договір про надання правової допомоги № ЮО-544 від 03.01.2023, укладений між Адвокатом Фігелем Сергієм Івановичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс», предметом якого є надання адвокатської допомоги клієнту, а саме здійснення захисту прав та представництво інтересів клієнта в усіх державних органах та установах, недержавних організаціях, підприємствах усіх видів власності, а також в судах всіх інстанцій, в тому числі, на стадії апеляційного і касаційного провадження.

Умовами даного договору передбачено, у тому числі, таке:

- клієнт зобов`язується, зокрема: оплатити гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена згідно з рахунками та актами виконаних робіт, підписаними клієнтом та адвокатом (п. 2.5.3);

- обсяг і вартість наданої правової допомоги за цим договором визначається у відповідних узгоджених клієнтом рахунках та актах, які є додатками до цього договору та свідчать про виконання адвокатом своїх зобов`язань (п. 4.1).

2. Платіжне доручення № 6511 від 09.01.2023 на суму 20 000,00 грн (платник: ТОВ «Амальгама Люкс», отримувач: Фігель С.І. Адвокат, призначення платежу: «Надання правової допомоги, згідно дог№ЮО-544 від 03.01.2023;рах№1 від 05.01.2023 без ПДВ».

Суд зауважує, що відповідно до ч.ч. 5, 8 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2023 між Адвокатом Фігелем Сергієм Івановичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс» був укладений Договір про надання правової допомоги № ЮО-544.

З матеріалів справи також вбачається, що 09.01.2023 позивачем здійснено оплату послуг згідно договору № ЮО-544 від 03.01.2023, що підтверджується платіжним дорученням № 6511 на суму 20 000,00 грн.

Проте, суд наголошує, що позивачем не були надані до матеріалів справи акт виконаних робіт та рахунок, наявність яких передбачена умовами договору (п. 2.5.3, п. 4.1), та на підставі яких визначається обсяг і вартість наданої правової допомоги.

В матеріалах справи також відсутній детальний опис наданих послуг та виконаних робіт із зазначенням часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, такого розрахунку позбавляє іншу сторону можливості спростувати ймовірну не співмірність витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням наведеного, слід констатувати, що до моменту розгляду справи по суті, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, як і не висловлено наміру щодо подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат у вигляді додаткових витрат позивача на переклад документів з нотаріальним засвідченням підпису перекладача, суд зазначає таке.

Приписами ст. 127 ГПК України встановлено, що експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання ухвали суду від 16.01.2023 позивачем було надано суду копії рахунків № 3333 від 13.09.2021, № 3910 від 06.10.2021, № 4340 від 08.11.2021, № 4823 від 10.12.2021, № 5298 від 12.01.2022, № 319 від 07.02.2022, посилання на які наявні у наданих до позовної заяви платіжних дорученнях. При цьому, оскільки зазначені рахунки були оформлені російською мовою, позивач надав суду копію нотаріально посвідченого перекладу вказаних документів українською мовою.

На підтвердження понесення таких витрат позивачем надано до матеріалів справи:

1. Акт виконаних робіт № 33-к від 01.02.2023 щодо надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс» Фізичною особою-підприємцем Куракіним А.В. послуг з письмового перекладу рахунків № 3333, № 3910, № 4340, № 4823, № 5298, № 319 з російської на українську мову з нотаріальним посвідченням для подання в Господарський суд Миколаївської області.

2. Рахунок № 33-к від 01.02.2023 на суму 770,00 грн (найменування послуги: письмовий переклад рахунків № 3333, № 3910, № 4340, № 4823, № 5298, № 319 з російської на українську мову з нотаріальним посвідченням для подання в Господарський суд Миколаївської області).

3. Платіжне доручення № 6620 від 02.02.2023 на суму 770,00 грн (платник: ТОВ «Амальгама Люкс», отримувач Куракін А.В., призначення платежу: оплата послуг з письмового перекладу документів, рахунок № 33-К від 01.02.203 без ПДВ.

Таким чином, суд вважає, що в межах даної справи позивачем доведено належними доказами понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс» витрат на оплату робіт залученого стороною перекладача у розмірі 770,00 грн, який є співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

При цьому, відповідно до п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 274,37 грн ((34411,89 / 96575,88 грн) * 770,00 грн = 274,37 грн) витрат на здійснення перекладу документів.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гучек Олега Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс» (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, буд. 119, офіс 109; ідентифікаційний код 32719869) борг з орендної плати розмірі 24919,63 грн, інфляційні втрати у розмірі 3758,52 грн, 3% річних у розмірі 542,03 грн, пеню у розмірі 5191,71 грн, а також 956,36 грн судового збору та 274,37 грн витрат на здійснення перекладу документів.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 62 163,99 грн відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Амальгама Люкс» (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, буд. 119, офіс 109; ідентифікаційний код 32719869).

Відповідач: Фізична особа-підприємець Гучек Олег Анатолійович ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено та підписано судом 17.04.2023.

Суддя О.Г. Смородінова