Рішення № 110278163, 18.04.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.04.2023Справа № 910/2601/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в

порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Козяр-Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп"

про стягнення 487 075,16 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Козяр-Транс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" про стягнення 487 075,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх грошових зобов`язань за договором про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом № 20/04/22 від 20.04.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/2601/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем 16.03.2023 подано відзив на позовну заяву, яким заперечено позовні вимоги з огляду на наявність форс-мажорних обставин, у зв`язку з введенням воєнного стану на території України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 20 квітня 2022 року укладено договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом № 20/04/22, відповідно до якого позивач зобов`язався здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні відповідно до умов заявок, а відповідач оплатити провізну плату.

Заявка є невід`ємною частиною цього договору, в якій відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення (пункт 1.2. договору).

Відповідно до пункту 7.1. договору за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт виконаних робіт.

У заявках № 1 від 21.04.2022, № 2 від 21.04.2022, № 3 від 21.04.2022, № 4 від 21.04.2022, № 5 від 10.05.2022, № 6 від 10.05.2022, № 7 від 10.05.2022 сторони погодили перевезення насіння соняшнику урожаю 2021 року з смт Ярмолинці, Хмельницької області (Україна) до міста Балчик (Болгарія), вартість транспортних послуг - 1 800,00 євро за рейс, оплата по факту вивантаження по курсу НБУ станом на момент оплати, термін доставки вантажу - 02-03.05.2022.

Позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу згідно умов договору № 20/04/22 від 20.04.2022 та заявок на перевезення № 1 від 21.04.2022, № 2 від 21.04.2022, № 3 від 21.04.2022, № 4 від 21.04.2022, № 5 від 10.05.2022, № 6 від 10.05.2022, № 7 від 10.05.2022, що підтверджується CMR накладними № 104757, № 104758, № 554678, № 554680, № 554532, № 554864, № 104501 та актами наданих послуг № 22/350 від 19.05.2022 на суму 61 707,40 грн, № 22/349 від 19.05.2022 на суму 61 707,40 грн, № 22/348 від 19.05.2022 на суму 61 707,40 грн, № 22/319 від 05.05.2022 на суму 55 236,42 грн, № 22/318 від 05.05.2022 на суму 55 236,42 грн, № 22/313 від 05.05.2022 на суму 56 200,14 грн, № 22/312 від 05.05.2022 на суму 56 200,14 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором № 20/04/22від 20.04.2022 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даної угоди.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

У відповідності до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2. договору встановлено, що розрахунки здійснюються банківським переводом коштів на розрахунковий рахунок позивача після отримання відповідачем електронних копій рахунків, або рахунку, або отримання відповідачем рахунків на e-mail тощо протягом 14 календарних днів.

Судом встановлено, що строк оплати за договором № 20/04/22 від 20.04.2022 є таким, що настав.

За твердженням позивача відповідач не оплатив надані послуги, у зв`язку з чим у останнього виникла прострочена заборгованість у розмірі 346 287,92 грн.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вказаної суми заборгованості.

Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування посилається на настання форс-мажорних обставин, які спричинені військовою агресією Російської Федерації до України, що унеможливило здійснити оплату наданих послуги в строк.

Так, 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Згідно Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-IX. У подальшому, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 № 2500-ІХ. Надалі, Указом Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 № 2738-IX. Згідно з Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 20.05.2023.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також, згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Суд зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Натомість відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором від 20.04.2022.

Так, у відповідності до пункту 5.3. договору у разі виникнення обставин непереборної сили сторона зобов`язана негайно письмово проінформувати іншу сторону про наявність таких обставин, що перешкоджають виконанню цього договору.

З наведеного вбачається, що пунктом 5.3. договору передбачено обов`язок сторони, яка має намір послатися на форс-мажорні обставини, письмово повідомити іншу сторону про наявність таких обставин негайно з моменту настання таких обставин, проте відповідачем не надано суду доказів на підтвердження повідомлення останнім позивача про настання форс-мажорних обставин.

Згідно з пунктом 5.4. договору якщо повідомлення про обставини непереборної сили відсутнє, сторони втрачають право посилатись, у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків за цим договором, на обставини непереборної сили.

Крім того, спірний договір був укладений сторонами 20 квітня 2022 року, тобто, після введення в Україні військового стану, з огляду на що посилання відповідача на порушення умов вказаного договору в частині здійснення своєчасної оплати наданих послуг у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин є недоцільним, оскільки відповідач на момент підписання договору від 20.04.2022 був обізнаний про існування вищезазначених обставин.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 346 287,92 грн є правомірною і підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 86 809,15 грн - пені, нарахованої за період з 13.06.2022 по 12.12.2022, 6 290,11 грн - 3% річних, нарахованих за період часу з 13.06.2022 по 20.01.2023 та 38 687,98 грн - інфляційних втрат, нарахованих за період червень - грудень 2022 року.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.6. договору визначено, що у випадках затримки оплати за перевезення вантажу, відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та визнано його арифметично вірним.

За таких умов, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 86 809,15 грн пені, нарахованої за період з 13.06.2022 по 12.12.2022.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено розрахунок 3% річних на суму 6 290,11 грн та інфляційних нарахувань на суму 38 687,98 грн, встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку щодо своєчасної оплати наданих послуг, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача у розмірі 86 809,15 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача у розмірі 6 290,11 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача у розмірі 38 687,98 грн.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, 41 Літ "а", офіс 310, ідентифікаційний код 36716311) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Козяр-Транс" (29000, Хмельницька обл., м. Хмельницький(з), вул. Заводська, 161, ідентифікаційний код 37512870) заборгованість у розмірі 346 287 (триста сорок шість тисяч двісті вісімдесят сім) грн 92 коп., пеню у розмірі 86 809 (вісімдесят шість тисяч вісімсот дев`ять) грн 15 коп., 3% річних у розмірі 6 290 (шість тисяч двісті дев`яносто) грн 11 коп., інфляційні втрати у розмірі 38 687 (тридцять вісім тисяч шістсот вісімдесят сім) грн 98 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 171 (сім тисяч сто сімдесят одна) грн 13 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю.Кирилюк