Рішення № 110277987, 04.04.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.04.2023Справа № 910/7064/22

Господарський суд міста Києва в складі судді Літвінової М.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників

справу № 910/7064/22

за позовом Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 11)

до Фізичної особи-підприємця Митрофанова Олега Олександровича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 44 007,59 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України до Фізичної особи-підприємця Митрофанова Олега Олександровича про стягнення 44 007,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором оренди №1706/А нерухомого майна, що перебуває на балансі ІЕЗ ім. Є.О.Патона НАН України, від 01.01.2019 у період з грудня 2020 року по листопад 2021 року, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення 41 564,41 грн основного боргу, за прострочення сплати якого нараховано пеню в сумі 1 535,62 грн за загальний період з 01.06.2021 по 30.11.2021, інфляційні втрати в сумі 453,17 грн за період з лютого 2021 року по січень 2022 року та 3% річних в сумі 454,39 грн за період з 21.01.2021 по 20.01.2022.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 ст. 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7064/22, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

При цьому, примірник ухвали суду від 09.08.2022 було направлено ФОП Митрофанову Олегу Олександровичу на адресу: АДРЕСА_1 , яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Утім, надіслану за адресою місцезнаходження відповідача кореспонденцію 20.09.2022 було повернуто на адресу суду з відміткою підприємства зв`язку "повертається за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Положеннями абз. 2 ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, направлення судом ухвали від 09.08.2022 рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за відсутності у суду відомостей про наявність у відповідача офіційної електронної адреси, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, у тому числі й попри повернення вказаного судового акта підприємством зв`язку з посиланням на «закінчення строку зберігання» поштового відправлення, оскільки отримання кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю суду.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19.

Відповідно до ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.01.2019 року між Інститутом електрозварювання ім. О.Є. Патона Національної академії наук України (Орендодавець) та ФОП Митрофанова О.О. (Орендар) було укладено Договір оренди № 1706/А, за умовами п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно, що знаходиться на балансі Інституту електрозварювання ім. О.Є. Патона (далі - Майно):

- флюсо-електродний корпус, реєстровий № 05416923.137.АААДЖЖ 160, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 56, поверх 5, кімната № 594, загальною площею 17,80 кв.м, приведеною площею - 20,64 кв.м, вартість якого згідно з висновком про вартість майна становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 30.11.2018 року - 97900, 1 кв.м - 5500 грн (без ПДВ);

- корпус № 2, реєстровий № 05416923.137.АААДЖЖ 170, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Антоновича, буд. 56, поверх 4, кімната № 452, загальною площею 20,10 кв.м, приведеною площею - 27,54 кв.м, вартість якого згідно з висновком про вартість майна становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 30.11.2018 року - 110550, 1 кв.м - 5500 грн (без ПДВ).

Майно передається в оренду під офіс (п. 1.2 договору).

У п. 2.1 договору погоджено, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державно майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 N 786 (зі змінами)/за результатами конкурсу на право оренди майна, становить за базовий місяць розрахунку листопад 2018 року при 18% орендній ставці під офіс в грн: 82,50х17,80 = 1468,50 82,5х20,10 = 1658,25. За все приміщення 3126,75 грн, ПДВ - 625,35 грн, разом до сплати за місяць 3752,10 грн.

Розмір орендної плати за перший місяць оренди встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за попередні місяці.

Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю по розрахункам Орендодавця:

- відшкодування спожитих комунальних послуг - електроенергії, теплопостачання, водопостачання та водовідведення (Додаток N 1 без ПДВ - ст. 188.1 ПКУ);

- відшкодування земельного податку (Додаток N 2);

- відшкодування послуг за обслуговування ліфтів (Додаток N 3);

- вартість послуг з інженерного (обслуговування електро-, тепло-, водозабезпечення, вентиляційне обслуговування, обслуговування телефонного зв`язку тощо) і господарського (прибирання та охорона) забезпечення приміщень (Додаток N 4).

Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Нарахування орендної плати та інших платежів згідно п. 3.1 здійснюється щомісячно станом на перше число місяця, наступного за розрахунковим, крім додатку № 4. Нарахування і оплата вартості послуг з інженерного і господарського забезпечення приміщень здійснюється в поточному місяці.

Орендар сплачує орендну плату та інші платежі згідно п. 3.1 до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно одержаних рахунків. Якщо Орендар не розрахувався за комунальні послуги до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, Орендар без попередження позбавляється енергопостачання до погашення заборгованості.

У пункті 3.5 договору передбачено, що орендна плата та інші платежі згідно п. 3.1, перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь Орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Згідно з п. 3.6 договору відповідно до вимог ст. 232 Господарського кодексу України сторони погоджуються, що нарахування штрафних санкцій, передбачених п. п. 3.3, 3.4, 3.5 договору, не обмежуються 6-ти місячним строком, а нараховуються і сплачуються за весь час прострочення виконання зобов`язання. Нарахування припиняється через один рік, від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу Орендар сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

Цей Договір діє з 01.01.2019 по 31.12.2021 включно. (п. 10.1 договору).

08.01.2020 сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору, згідно з п. 1 якої у зв`язку з інвентаризацією площ в корпусі ФЕК за адресою: вул. Антоновича, 56, яка була проведена ТОВ «Бюро технічної інвентаризації», площа оренди кімнати 594 становить 18,4 кв.м, приведена площа - 21,34 кв.м.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди загальна орендована площа складає 38,5 кв.м, приведена - 47,66 кв.м.

Орендна плата з 1 січня 2020 року за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - листопад 2019 року при 18%орендній ставці становить в грн: за всі приміщення - 3306,44 грн, ПДВ - 661,29 грн, всього - 3967,73 грн (п. 3 додаткової угоди).

Як вбачається з наявного у матеріалах справи акта приймання - передачі нерухомого майна від 01.01.2019 року, на виконання умов договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне майно, що знаходиться на балансі позивача (далі - Майно):

- ФЕК, вул. Антоновича, буд. 56, поверх 5, кімната № 594, загальною площею 17,80 кв.м;

- корпус № 2, вул. Антоновича, буд. 56, поверх 4, кімната № 452, загальною площею 20,10 кв.м.

На виконання умов договору позивачем були сформовані рахунки на оплату орендної плати, а також спожитих комунальних послуг, відшкодування податку на землю, вартості послуг з обслуговування ліфтів та інженерного і господарського забезпечення приміщень за період з грудня 2020 року по листопад 2021 року.

Крім того, між Сторонами були підписані акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 12/2020 від 31.12.2020 року загальну на суму 9078,16 грн, № 01/2021 від 31.01.2021 року на суму 4980,49 грн, № 02/2021 від 28.02.2021 року на суму 6936,26 грн, № 05/2021 від 31.05.2021 на суму 5743,45 грн, № 06/2021 від 30.06.2021 на суму 6728,72 грн.

Однак, взяте на себе зобов`язання з оплати орендної плати, а також спожитих комунальних послуг, відшкодування податку на землю, вартості послуг з обслуговування ліфтів та інженерного і господарського забезпечення приміщень за спірний період відповідач виконав лише частково.

У зв`язку з наведеною обставиною позивач був змушений 06.06.2022 направити на адресу відповідача претензію № 67/388 від 02.06.2022 про сплату заборгованості в загальному розмірі 44 007,59 грн, долучивши до неї копії рахунків на оплату за спірний період.

Утім, вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та без виконання.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначає, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів та комунальних витрат за період з грудня 2020 року по листопад 2021 року, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 41 564,41 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з ФОП Митрованова О.О. пеню у розмірі 1535,62 грн, 3 % річних у розмірі 454,39 грн та інфляційні втрати у розмірі 453,17 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 526 ЦК України, з якою кореспондується ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Статтею 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Укладений між учасниками справи договір за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак підпадає під правове регулювання пар. 1 глави 58 ЦК України та пар. 5 глави 30 ГК України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 ЦК України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Статтею 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 3 ст. 762 ЦК України унормовано, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

За приписами ст. ст. 74, 73 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Наявним у матеріалах справи актом приймання - передачі нерухомого майна від 01.01.2019 року підтверджується факт передачі позивачем відповідачу орендованих на підставі даного договору приміщень.

Як уже зазначалося, відповідно до п. 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Нарахування орендної плати та інших платежів згідно п. 3.1 здійснюється щомісячно станом на перше число місяця, наступного за розрахунковим, крім додатку № 4. Нарахування і оплата вартості послуг з інженерного і господарського забезпечення приміщень здійснюється в поточному місяці.

Орендар сплачує орендну плату та інші платежі згідно п. 3.1 до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно одержаних рахунків.

Оскільки матеріалами справи підтверджується надсилання позивачем відповідачу рахунків на оплату орендної плати та інших платежів, пов`язаних з користуванням об`єктом оренди, лише разом з претензією № 67/388 від 02.06.2022, у той час як докази їх помісячно виставлення до сплати протягом спірного періоду відсутні, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке. За своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а лише містить платіжні реквізити для перерахування грошових коштів в якості оплати, тобто є документом, що носить інформаційний характер. Ненадання рахунку на оплату не може розглядатися як відкладальна умова у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а відтак не звільняє відповідача від виконання взятого на себе грошового обов`язку у строк, встановлений договором.

Як уже зазначалося, у силу приписів ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з приписами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи з положень вищенаведених норм, умов договору оренди № 1706/А від 01.01.2019, а також встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок зі сплати орендної плати, спожитих комунальних послуг, відшкодування податку на землю, вартості послуг з обслуговування ліфтів та інженерного і господарського забезпечення приміщень за період з грудня 2020 року по листопад 2021 року, строк виконання якого станом на момент розгляду даної справи є таким, що настав.

Разом з тим, наявними у матеріалах справи виписками по рахунку позивача підтверджується здійснення відповідачем лише часткової оплати орендної плати, а також спожитих комунальних послуг, відшкодування податку на землю, вартості послуг з обслуговування ліфтів та інженерного і господарського забезпечення приміщень за спірний період.

Доказів на підтвердження сплати відповідачем орендної плати у сумі 31 205,28 грн та платежів, пов`язаних з користуванням об`єктом оренди у загальній сумі 10 359,13 грн за період з грудня 2020 року по листопад 2021 року матеріали справи не містять.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 41 564,41 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем також були заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 453,17 грн за період з лютого 2021 року по січень 2022 року, 3% річних в сумі 454,39 грн за період з 21.01.2021 по 20.01.2022, а також пені в сумі 1 535,62 грн за загальний період з 01.06.2021 по 30.11.2021.

Статттею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання відповідачем, як боржником.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що останній є арифметично правильним, а відтак з відповідача підлягають стягненню 3% річних у загальному розмірі 454,39 грн за заявлений позивачем загальний період нарахування.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, виконаний позивачем за загальний період з лютого 2021 року по січень 2022 року, суд зазначає про його обґрунтованість, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у загальній сумі 453,17 грн підлягають задоволенню.

У силу ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Як уже зазначалося, у п. 3.5 договору сторони погодили, що орендна плата та інші платежі згідно п. 3.1, перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь Орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Згідно з п. 3.6 договору відповідно до вимог ст. 232 Господарського кодексу України сторони погоджуються, що нарахування штрафних санкцій, передбачених п. п. 3.3, 3.4, 3.5 договору, не обмежуються 6-ти місячним строком, а нараховуються і сплачуються за весь час прострочення виконання зобов`язання. Нарахування припиняється через один рік, від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, наведеним пунктом договору сторони погодили більшу тривалість періоду нарахування пені, ніж та, що визначена ч. 6 ст. 232 ГК України, не змінивши встановленої вказаною нормою початкової дати перебігу останнього.

При цьому у межах початкової та кінцевої дати права на нарахування, визначених за приписами ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 3.6 договору відповідно, фактичний період (кількість днів), за який стягується пеня, визначається на власний розсуд самого кредитора.

Перевіривши розрахунок пені, виконаний позивачем за загальний період з 01.06.2021 по 30.11.2021, суд зауважує, що кінцева дата нарахування не виходить за межі річного строку, погодженого сторонами у п. 3.6 договору, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у загальній сумі 1 535,62 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 86, 129, 231, 232, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Митрофанова Олега Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 11, ідентифікаційний код юридичної особи 05416923) 41 564 (сорок одну тисячу п`ятсот шістдесят чотири) грн 41 коп заборгованості, 1 535 (одну тисячу п`ятсот тридцять п`ять) грн 62 коп пені, 453 (чотириста п`ятдесят три) грн 17 коп інфляційних втрат, 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 39 коп 3% річних, 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано: 04.04.2023.

СуддяМ.Є. Літвінова