Рішення № 110275902, 17.04.2023, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/843/23

Провадження № 2/626/236/2023

РІШЕННЯ

Іменем України

17.04.2023 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Дудченка В.О.,

за участю секретаря Зінченко Л.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Краснограді, в загальному позовному провадженні, у відсутність учасників судового процесу, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з третьою особою що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Службою у справах дітей Старовірівської сільської ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей,

В С Т А Н О В И В:

Позиція позивача.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 02.12.2013 року він перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який був зареєстрований Станичненською сілською радою Нововодолазького району Харківської області, актовий запис №3. В шлюбі народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу діти будуть проживати з ним. З осені 2021 року відповідачка залишила його та дітей та виїхала з будинку в с. Миколо-Комишувата, Красноградського району, Харківської області. Він намагався примиритися з відповідачкою, але всі спроби були марними. Подальше перебування в шлюбі з відповідачем буде суперечити його інтересам та інтересам дітей. Майнового спору не мають.

Рух справи в суді.

Ухвалою судді Красноградського районного суду Харківської області від 06.04.2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання по розгляду позовної заяви на 17.04.2023 року.

Заяви учасників процесу по суті справи та клопотання.

Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Від відповідача ОСОБА_2 17.04.2023 року до суду надійшла письмова заява про визнання позову, в якій вказала, що вони з позивачем по справі дійшли згоди про те, що діти після розірвання шлюбу будуть проживати з ним, прізвище після розірвання шлюбу просить залишити ОСОБА_5 .

Представник Служби у справах дітей Старовірівської сільської ради в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи мається копія письмового висновку щодо розв`язання спору органу опіки та піклування.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 4 ст. 200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу. Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.

Суд дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Позиція суду.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами виникли сімейні правовідносини пов`язані з розірванням шлюбу та визначенням місця проживання малолітньої дитини, зокрема за місцем проживання батька.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судовим розглядом встановлено, що сторони по справі перебувають в зареєстрованому шлюбі з 02.12.2013 року (а.с. 5), від шлюбу мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10, 11).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Положеннями частин 3 та 4 статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

На підставі ст. 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) (далі - Конвенція) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

В силу частини першої статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Згідно з частинами першою статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд керується тим, що відповідач покинула родину та залишила сина проживати разом з батьком.

Відповідно до копії Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Старовірівської сільської ради від 30.03.2023 року у зв`язку із відсутністю спору між сторонами, Старовірівська сільська рада не може встановити доцільність або недоцільність визначення місця проживання дітей та покладається вирішення даного питання на розсуд суду (а.с. 14-18).

Відповідно до частини 1 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з абзацом другим принципу 7 Декларації прав дитини найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зокрема, зібрані докази у справі свідчать про те, що діти проживають за місцем проживання позивача; у батька наявне упоряджене жиле приміщення; створено умови належного виховання та розвитку дітей; проживаючи з батьком дітям не доведеться змінювати місце проживання та сталі соціальні зв`язки.

У постанові від 17.10.2018 року у справі №402/428/16-ц Велика Палата Верхового Суду відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі № 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.

При цьому під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю в контексті Декларації прав дитини слід розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року.

Висновки за результатами розгляду справи.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне розірвати шлюб між сторонами, оскільки судом під час розгляду справи встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Виходячи з якнайкращого забезпечення інтересів дітей та враховуючи тривалість проживання дітей за адресою батька, забезпечення сталості їх соціальних зв`язків з батьком та у соціомумі в цілому, добросовісне виконання батьком батьківських обов`язків, створення для дітей необхідних умов для проживання, розвитку та навчання, а також відсутність обставин, які можуть негативно впливати на виховання дітей та розвиток, крім того мати дітей не заперечує проти того, щоб діти після розірвання шлюбу проживали з батьком, суд вважає, що даний позов в частин визначення місця проживання малолітніх дитини разом з батьком також підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

З огляду на зазначене, суд зазначає, що у спірних правовідносинах якнайкращим інтересам дітей відповідатиме те, що вони не змінюватимуть своє місце проживання та залишиться проживати з батьком у звичному для них середовищі.

Враховуючи вище викладене суд вважає, за необхідне визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком.

Крім того суд зазначає, що залишаючи малолітніх дітей проживати з батьком не можна тлумачити як наявність у батька переваги перед матір`ю, оскільки мати дитини у такому випадку не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2,12, 76-81,141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей - задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 02 грудня 2013 року Станичненською сільською радою Нововодолазького району Харківської області, актовий запис №3, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,- розірвати.

Після розірвання шлюбу відповідачці ОСОБА_2 залишити прізвище ОСОБА_5 .

Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківський апеляційний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя