Постанова № 110267781, 17.04.2023, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/2274/23 2-а/335/68/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2023 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції України, третя особа на стороні відповідача: поліцейський взводу №1 роти №1 батальйону №2 УПП в Запорізькій області ДПП сержант поліції Кохтієв Тимур Тимурович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції України, третя особа: поліцейський взводу №1 роти №1 батальйону №2 УПП в Запорізькій області ДПП сержант поліції Кохтієв Тимур Тимурович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №715087 від 08 березня 2023 року.

В обґрунтування позову зазначено, що 08 січня 2023 року, відносно ОСОБА_1 винесено постанову ЕАР №6382417 про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП за порушення вимог п.8.4в ПДР України.

Рішенням Управління патрульної поліції в Запорізькій області від 13.01.2023 за №Б-42 постанову серії ЕАР №6382417 від 08.01.2023 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

08.03.2023, під час нового розгляду, інспектором УПП в Запорізькій області Кохтієвим Т.Т. винесена постанова серії БАБ №715087 про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП за порушення вимог п.15.9е, 15.10а ПДР України.

Позивач вважає, що вказана постанова є незаконною, такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вказує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором поліції Кохтієвим Т.Т. не виконані вимоги процесуальних та матеріальних вимог національного закону.

Справу розглянуто колегіально, що не передбачено вимогами КУпАП та ставить Позивача у нерівні умови, оскільки останній вимушений був здійснювати свій захист від обвинувачення не лише від інспектора, який розглядає справу, а і від інших осіб, які не уповноважені законом розглядати справу. Процес розгляду справи інспектором поліції був формальним і однобічним, мав на меті лише притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.

Інспектор УПП в Запорізькій області Кохтієв Т.Т. під час розгляду справи вийшов за межі єдиної підстави для нового розгляду та не здійснив повідомлення нової підозри у вчиненні якого правопорушення обвинувачують Позивача. ОСОБА_1 був позбавлений можливості здійснити ефективний захист від висунутого щодо нього обвинувачення.

У постанові не відображено всі досліджені докази, а лише вказані докази, які вигідні інспектору патрульної поліції Кохтієву Т.Т.

Матеріали провадження не містять достатніх доказів винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні, а тому в діях останнього відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення.

Під час розгляду справи інспектор поліції Кохтієв Т.Т. не здійснив обов`язкових дій щодо вимірювання дистанції транспортного засобу ОСОБА_1 , відносно дорожніх знаків, що на думку Позивача свідчить про відсутність доведення об`єктивної сторони за інкримінованим порушенням

Крім того, як зазначає Позивач, 08.01.2023 водій ОСОБА_1 здійснив вимушену зупинку через технічну несправність автомобіля під його керуванням.

Посилаючись навказані обставини,позивач проситьскасувати постановуБАБ №715087від 08.03.2023,а провадженняу справізакрити напідставі п.1ст. 247КУпАП,у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Ухвалою судді від 20.03.2023 прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження, із особливостями, встановленими ст. ст. 268, 272, 286 КАС України, відкрито провадження у справі та призначено у справі перше судове засідання, без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву п`ять днів з дня вручення ухвали.

03.04.2023 представник Відповідача подав відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, працівники поліції 08.01.2023 діяли в межах законодавства, а обставини, на які вказує Позивач, не виключають подію і склад інкримінованого правопорушення. До відзиву на позов долучено диск із відеозаписом.

Разом із тим, під час розгляду зазначеної справи суд не може прийняти до уваги долучений до відзиву відеозапис, оскільки до відзиву не долучено опису вкладення разом з розрахунковим документом, котрий підтверджує направлення Позивачеві відзиву з додатками, внаслідок чого суд позбавлений можливості перевірити вміст поштового відправлення, що є порушенням вимог ст. 162 КАС України, на що також звертає увагу позивач, посилаючись на те, що доданий до відзиву на позов диск із відеозаписом він не отримував.

Як зазначеноу постановіВерховного Судувід 01.06.2021,справа № 640/6758/20, належним доказом надіслання документів може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом. Щодо розрахункового документа, виданого поштовим відділенням, то він є лише доказом надання (оплати) послуг поштового зв`язку, проте він не дає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення і не містить повної адреси одержувача.

04.04.2023 засобами поштового зв`язку Позивач надав відповідь на відзив, яким просив позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю. У відповіді на відзив зазначено, що Відповідач у справі не спростував доводів ОСОБА_1 , а лише формально вказав, що працівники поліції під час події діяли в межах закону. Наголошує, що представник Відповідача під час подання відзиву порушив вимоги ст.162 КАС України, оскільки суду не було надано підтвердження опису вкладення з розрахунковим документом. Позивач будь-яких доказів у вигляді оптичного носія інформації у вигляді СД-диску не отримував, що створює перешкоди для здійснення ефективного захисту в справі.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази, які в ній містяться, у сукупності, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В межах розгляду даної справи суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятої постанови, з таких підстав.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до норм КУпАП суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин адміністративного провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

У відповідності до ст. ст. 278, 280 КпАП України, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення посадова особа зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом встановлено, що 08.03.2023 інспектором УПП в Запорізькій області Кохтієвим Т.Т. винесена постанова серії БАБ №715087, якою притягнуто до відповідальності ОСОБА_1 через те, що 08.01.2023 р. об 11 годині 42 хвилин в м. Запоріжжі, Дніпровський район, пр. Соборний, 177, він, керуючи транспортним засобом д.н. НОМЕР_1 , здійснив зупинку (стоянку) ближче 30 м від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, позначеного дорожнім знаком 5.45.1 пункт зупинки автобуса на відстані (1,5 м), чим порушим вимоги п.15.9е, 15.10а ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Згідно п.15.9е ПДР України зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

Відповідно до п.15.10а ПДР України стоянка забороняється у місцях, де заборонена зупинка.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Як роз`яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Таким чином, наведені нормативні документи є імперативними до виконання інспектором поліції.

У графі оскаржуваної постанови: «…до постанови додаються ...» міститься перелічений перелік деяких доказів. Суд вважає, що під час складання оскаржуваної постанови інспектор, всупереч вищенаведених вимог не відобразив всіх доказів у справі, вказане підтверджується долученими Позивачем до позовної заяви письмовими документами (клопотаннями про долучення доказів, схеми організації дорожнього руху, поясненнями свідка, письмовими поясненнями ОСОБА_1 ).

Також піддаючи аналізу постанову встановлено, що за відеозаписом під найменуванням «70mail» не вказано найменування технічного пристрою за допомогою, якого було здійснено створення вказаного доказу.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Вказане узгоджується з висновком Верховного суду від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а.

Таким чином, не відображення посилань на технічний засіб за найменуванням відеозапису «70mail» є порушенням вимог ст. 283 КУпАП.

Крім того, згідно оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 здійснив зупинку (стоянку) ближче 30 м від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, позначеного д.з. 5.45.1, пункт зупинки автобуса на відстані 1.5 м.

Як зазначає позивач, відповідно до схеми організації дорожнього руху він здійснив вимушену зупинку до в`їзду ПК98+36, тобто до моменту дії знаку 5.45.1, отже водій міг стояти за 30 м від дії вказаного дорожнього знаку.

Відповідачем належними та допустимими доказами доводи позивача не спростовані, зокрема, суду не надано доказів, що інспектор поліції ОСОБА_2 здійснював вимірювання відстані, на якій зупинився транспортний засіб під керуванням Позивача відносно встановленого дорожнього знаку.

Ні матеріали справи, ні оскаржувана постанова не містять відомостей яким чином інспектор здійснював вимірювання та за допомогою чого він встановив відповідну відстань, 1,5 м.

При цьому, судом встановлено, що у день події, 08.01.2023, дії ОСОБА_1 були інкриміновані за іншою статтею Правил дорожнього руху України. Зокрема, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за невиконання вимог дорожнього знаку 3.34 (зупинку заборонено) та відповідно за порушення п. 8.4.в ПДР, що, у свою чергу свідчить, що інспектором не міг здійснюватися замір відстані між транспортним засобом під керуванням позивача та дорожнім знаком 5.45.1.

Верховний суд у своїй постанові від 03.06.2020, справа № 199/1441/17 зазначив, що при розгляді справ про порушення правил зупинки/стоянки біля зупинок маршрутного транспорту є обов`язковим вимірювання дистанції, а відеозапис з нагрудної камери відповідача не є належним доказом у справі, оскільки ним не було зафіксовано будь - яких дій відповідача по вимірюванню відстані зупинки автомобіля позивача від зупинки маршрутних транспортних засобів або від дорожнього знаку такої зупинки.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення, як 08.01.2023 так і 08.03.2023 ОСОБА_1 надавав пояснення, що він здійснив вимушену зупинку, що виключає адміністративну відповідальність за ч.1 ст.122 КУпАП.

Так, п. 15.1 Правил дорожнього руху України передбачено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Відповідно до п. 15.14 Правил дорожнього руху, у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил.

Згідно пояснень ОСОБА_1 , які надавалися інспектору, він здійснив зупинку відразу як почув невідомий звук, включив аварійні сигнали автомобіля та зупинився для здійснення візуального огляду механізмів транспортного засобу. Крім того, під час події водієм встановлено, що є стійкий запах палива, що свідчить про не герметизацію паливної системи автомобіля. Паливо витікало на ходову частину і кузов транспортного засобу. Свої дії обґрунтовував тим, що він не міг здійснити зупинку в інший спосіб, оскільки переживав за свою безпеку та безпеку оточуючих. Можлива відмова гальм автомобіля могла призвести до інших більш тяжких суспільно-небезпечних діянь.

При цьому, відповідачем не спростовано твердження позивача про здійснення ним вимушеної зупинки, не надано належних та допустимих доказів, що інспектор поліції ОСОБА_2 08.01.2023 здійснював візуальний огляд транспортного засобу, чим би міг спростувати пояснень водія про здійснення ним вимушеної зупинки транспортного засобу.

Вказані судом обставини свідчать про обґрунтовані сумніви у доведеності вини Позивача в інкримінованому порушенні, що тлумачиться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово зазначав, що при оцінці доказів слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом», що має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, не виконав свого процесуального обов`язку з доказування правомірності прийнятого інспектором поліції рішення, зокрема не довів, що 08.01.2023 водій ОСОБА_1 допустив порушення правил зупинки (стоянки) транспортного засобу та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, а відтак оскаржувана ОСОБА_1 постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до банківської квитанції «ПриватБанк» від 15.03.2023 за №0.0.2902588547.1 встановлено, що ОСОБА_1 за подання позову сплачено судовий збір в розмірі 536,80 гривень.

Управління патрульної поліції в Запорізькій області є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 понесених ним витрат зі сплати судового збору у розмірі 536,80 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 134, 159, 205, 211, 217, 227, 228, 241, 246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №715087 від 08 березня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місцяреєстрації: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 )судові витратизі сплатисудового зборув розмірі536гривень 80копійок (п`ятсоттридцять шістьгривень 80копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: м. Київ вул. Федора Ернста б.3, код в ЄДРПОУ40108646).

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складання, шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 17 квітня 2023 року.

Суддя Гашук К.В.