Рішення № 110263561, 17.04.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/1433/22

Справа № 760/10845/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції /далі - Департамент/ (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), Управління патрульної поліції у місті Києві /далі - Управління/ (адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 9), третя особа: старший лейтенант поліції 3 батальйону 7 роти Управління патрульної поліції у м. Києві - Мартинюк Роман Іванович /далі - поліцейський Мартинюк Р.І./ (адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 9), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В С ТА Н О В И В:

Рух справи

22.08.2022 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, за підписом позивача в якій він просить суд:

- поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення;

- скасувати постанову серії ЕАК № 2005860 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 21.01.2020 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2022 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Справу фактично передано судді по реєстру 25.08.2022.

29.08.2022 до суду надійшла заява позивача про долучення доказів.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 31.08.2022 позивачу поновлено пропущений строк на звернення до суду з адміністративним позовом у даній справі, відповідний позов прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмового провадження).

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України /далі - КАС України/).

Обґрунтування позову

В позові, зокрема, вказується, що 21.01.2020 старший лейтенант Управління патрульної поліції у м. Києві Мартинюк Р.І., який від імені Департаменту патрульної поліції, виніс постанову серії ЕАК № 2005860 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 грн. Відповідно до змісту такої постанови, позивач керуючи транспортним засобом TOYOTA LAND CRUSER 150, номерний знак НОМЕР_2 21.01.2020 17:45:18 в м. Київ вул. Олени Теліги 1 здійснив рух смугою для маршрутних транспортних засобів.

На думку позивача, дана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки під час її винесення третьою особою було порушено матеріальні та процесуальні норми права щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Так, позивач вказує, що 21.01.2020 близько 17 год. 45 хв. він керуючи вказаним автомобілем, виїхав з вулиці Парково-Сирецька біля будинку № 7 через двір на вулицю Олени Теліги біля будинку № 3. Під час здійснення перестроювання зі смуги, призначеної для руху лише маршрутних транспортних засобів, на смугу загального руху в спеціально визначеному місці, що позначається горизонтальною дорожньої розміткою, відповідно до правил дорожнього руху, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 «Про Правила дорожнього руху», був зупинений відповідачем, який звинуватив його в тому, що позивач нібито здійснював рух смугою для маршрутних транспортних засобів, що насправді не відповідає дійсності. Жодних доказів щодо порушення позивачем правил дорожнього руху, третя особа не надав.

При цьому, позивач звертає увагу на те, що усі пояснення, заперечення та доводи позивача щодо безпідставного звинувачення, третя особа проігнорував та не став слухати, а на питання позивача, яким чином третя особа може довести своє звинувачення, відповів, що якщо позивачеві потрібні докази, його колега їх напише. Після цього третя особа направився до патрульного автомобіля поліції та склав оскаржену постанову.

Як вказує позивач, зазначене підтверджується відеозаписом з автомобіля позивача, на якому чітко видно рух автомобіля позивача, його виїзд на вулицю Олени Теліги, здійснення перестроювання зі смуги, призначеної для руху лише маршрутних транспортних засобів, на смугу загального руху в спеціально визначеному місці та подальше спілкування з третьою особою.

Як зазначає позивач, оскаржена постанова містить відомості, що не відповідають дійсності.

Позивач наголошує, що під час керування автомобілем та при здійсненні необхідних маневрів він дотримувався всіх правил дорожнього руху, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 «Про Правила дорожнього руху», а саме здійснював перестроювання зі смуги, призначеної для руху лише маршрутних транспортних засобів, на смугу загального руху в спеціально визначеному місці, що позначається горизонтальною дорожньої розміткою, передбаченою п.п. 1.11 п. 1 розділу 34 Правилами дорожнього руху. Зазначене чітко видно на відеозаписі руху автомобіля позивача аж до зупинення його третьою особою (копія відеозапису додається).

Таким чином, на думку позивача, третя особа звинуватив позивача у здійсненні адміністративного правопорушення, яке позивач не скоював та протиправно виніс постанову, а тому така постанова містить завідомо неправдиві відомості, які не відповідають дійсності.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що в п. 6 оскарженої постанови вказано, що позивач керував автомобілем в «м. Київ вул. Олени Теліги 1», натомість, позивач керував автомобілем та був зупинений третьою особою під час виїзду з двору на вулицю Олени Теліги біля будинку № 3. За вказаною в постанові адресою, а саме: м. Київ, вул. Олени Тедіги, 1, позивач не був та не проїжджав, це місце знаходиться за два квартали до місця зупинення позивача, а тому ця інформація є недостовірною.

Позивач наголошує, що оскаржена постанова винесена безпідставно та за відсутності будь-якого доказу його провини. Зауважує, що твердження третьої особи щодо здійснення позивачем адміністративного правопорушення є безпідставними та жодним чином не доведені. Зокрема, відсутній будь-який відеозапис, що доводив би факт здійснення позивачем адміністративного правопорушення. Крім того, третя особа відмовився від складання Протоколу про адміністративне правопорушення щодо позивача, також відсутні будь-які інші докази та документи, які б свідчили про вчинення Позивачем адміністративного правопорушення.

Щодо правової позиції відповідачів

Від відповідачів до суду відзиви на позов не надійшли.

При цьому матеріали справи містять супровідні листи з відмітками про вручення 22.02.2023 кур`єром ухвали суду про відкриття провадження у справі (яка направлялась разом з копіями позову та доданих до нього документів) Департаменту та Управлінню.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

21.01.2020 лейтенантом поліції Управління патрульної поліції в місті Києві Мартинюк Романом Івановичем складено постанову серії ЕАК № 2005860 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за змістом якої 21.01.2020 о 17:45 в м. Київ, вул. Олени Теліги, 1 подій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом TOYOTA LAND CRUSER 150, номерний знак НОМЕР_2 , здійснив рух смугою для маршрутних транспортних засобів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, у зв`язку з чим на нього накладено штраф у розмірі 510,00 грн.

Пункт 8 оскарженої постанови «до постанови додаються» - не заповнений.

Також, судом переглянуто відеозапис, доданий позивачем до матеріалів справи, на якому зафіксовано рух та зупинка автомобіля поліцейським Управління поліції, дата створення запису - 21.01.2020 17:51. Оскільки записуючи запис був закріплений у самому авто, транспортний засіб, з якого зробися запис, не ідентифіковано.

1

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже законодавчо встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

Даючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 3 статті 122 КУпАП встановлено, що ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, в ній не наведено докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом.

Так, оскаржена постанова не містить жодних відміток про наявність на момент її винесення доказів на підтвердження вчинення відповідного правопорушення (графа 8 не заповнена).

Не подано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження вчинення правопорушення до суду також і в порядку надання відзиву.

Не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки така постанова за своєю природою є результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення після збору та дослідження доказів вчинення такого правопорушення.

При цьому, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №524/4668/17, адміністративне провадження №К/9901/33802/18).

Разом з тим, суд бере до уваги, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, працівник поліції у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

З іншого боку, рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Враховуючи викладене, відсутність доказів правомірності дій з боку інспектора патрульної поліції, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо скасування оскаржуваної постанови.

При цьому суд зазначає, що належним відповідачем в даній категорії справ є саме Департамент патрульної поліції.

Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020 належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.

Щодо вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Водночас, суд звертає увагу на те, що виключний перелік органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення міститься в статті 213 КУпАП, до яких відносяться як суди, так і органи Національної поліції. Проте, розмежування підвідомчості спорів між даними органами зазначене у статтях 221-222 КУпАП.

Згідно з приписами ст. 222 КУпАП, розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачених ч. 3 ст. 122 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції та не передбачає повноваження судів розглядати дані справи в розумінні глави 22 КУпАП.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, органи Національної поліції виносять постанову (ч. 1 ст. 283 КУпАП). Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Таким чином, виключне право виносити одну із вказаних постанов по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП належить органам Національної поліції та належить до дискреційних повноважень останніх.

Тому, суд, розглядаючи спір у порядку адміністративного судочинства, у справах, про адміністративні правопорушення, перелік яких зазначений у ст. 222 КУпАП, не вправі перебирати на себе повноваження органів Національної поліції з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу та виносити одну з постанов, визначених ст. 284 КУпАП замість вказаного суб`єкта владних повноважень, що виключатиме втручання суду у дискреційні повноваження останнього.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 2301/243/17.

На підставі наведеного, суд відмовляє в задоволені вимоги позивача в частині закриття справи щодо позивача про вчинення адміністративного порушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Висновок суду

Скасувати постанову серії ЕАК № 2005860 від 21.01.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складену інспектором Управління патрульної поліції у місті Києві Мартинюк Романом Івановичем відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Щодо судового збору

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 496,20 грн, сплачений позивачем за подання позову у даній справі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 18, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у місті Києві, третя особа: старший лейтенант поліції 3 батальйону 7 роти Управління патрульної поліції у м. Києві - Мартинюк Роман Іванович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, - задовольнити в частині належного відповідача - Департаменту патрульної поліції.

Скасувати постанову серії ЕАК № 2005860 від 21.01.2020 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складену інспектором Управління патрульної поліції у місті Києві Мартинюк Романом Івановичем відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 510,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л. Л. Зуєвич