Ухвала суду № 110263490, 10.04.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/19117/22 1-кп/760/381/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представників

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши питання можливості призначення судового розгляду у кримінальному провадженні №12022100090000592, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.03.2022 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.119, ст.128 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Солом`янського районного суду м. Києва надійшло кримінальне провадження №12022100090000592 від 12.03.2022 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.119, ст.128 КК України, яке ухвалою суду від 22.12.2022 року було призначено до підготовчого судового засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_3 вважав за можливе призначити вищевказане кримінальне провадження до судового розгляду.

Захисник ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_4 вважали необхідним повернути обвинувальний акт прокурору, зокрема, через невірну, на думку сторони захисту, правову кваліфікацію діяння, інкримінованого ОСОБА_4 .

Представники потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 зазначили, що викладена в обвинувальному акті форма вини обвинуваченого не дає можливості визначити його психічного ставлення до наслідків його дій.

Дослідивши обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022100090000592 від 12.03.2022 року, заслухавши думку сторін та представників потерпілих, суд дійшов наступного висновку.

Суд виходить з ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

При цьому, згідно з п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт, серед іншого, має містити такі відомості як виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Слід також ураховувати, що згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8 суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом.

Вимоги щодо конкретності обвинувачення сформульовані і в ратифікованих Україною міжнародно-правових актах та практиці їх застосування.

Так, відповідно до пп.«а» п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що пп.«а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», у справі «Матточіа проти Італії», у справі «І.Н. та інші проти Автсрії»).

До того ж, право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп.«b» п.3 ст.6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», «Даллос проти Угорщини»).

Разом з тим, судом встановлено, що вищевказаних вимог щодо конкретності обвинувачення в обвинувальному акті у кримінальному провадженні №12022100090000592 від 12.03.2022 року прокурором не додержано.

Так, згідно із зазначеним обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 26.02.2022, близько 04 год 15 хв, під час здійснення військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 патрулювання військового містечка № НОМЕР_2 , ОСОБА_4 під час виконання завдань щодо кругової охорони та оборони будівлі ННІФКтаСОТ, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи на спостереженому пості № НОМЕР_3 , помітивши групу з трьох осіб, які проходили за встановленим маршрутом біля речового складу поряд зі стоянкою для автомобілів, у порушення вимог стст. 3, 27, 68 Конституції України, стст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, стст. 6, 11, 16, 20, 21 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, умисно застосував вогнепальну зброю на ураження, здійснивши прицільні постріли чергою з АКС-74 № НОМЕР_4 у патрульних військової частини НОМЕР_1 , внаслідок чого солдат ОСОБА_9 від вогнепального кульового поранення голови з ушкодженням головного мозку загинув, а солдат ОСОБА_10 , згідно з висновком експерта КМКБ СМЕ № 042-1371-2022 від 04.11.2022 року, отримав наскрізне вогнепальне поранення живота, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.

В обвинувальному акті вказується, що таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вбивстві через необережність та у необережному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119, ст. 128 КК України.

Разом з тим, кримінальне законодавство України не містить загального визначення необережності як форми вини, натомість ст.25 КК України чітко встановлює, що необережність поділяється на кримінальну протиправну самовпевненість та кримінальну протиправну недбалість, які значно різняться між собою за передбаченням особою можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності).

Всупереч цьому, в обвинувальному акті взагалі не зазначено ставлення обвинуваченого ОСОБА_4 до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, не вказано діяв він з кримінальною протиправною самовпевненістю чи кримінальною протиправною недбалістю, є лише формальне посилання на ч. 1 ст. 119, ст. 128 КК України як на необережні злочини.

Крім того, незважаючи на кваліфікацію діянь ОСОБА_4 за ч.1 ст.119, ст.128 КК України як злочинів, вчинених з необережною формою вини, в тексті обвинувального акта вказано, що ОСОБА_4 застосовував вогнепальну зброю на ураження умисно, здійснивши прицільні постріли чергою з АКС-74 № НОМЕР_4 у патрульних військової частини НОМЕР_1 , внаслідок чого солдат ОСОБА_9 від вогнепального кульового поранення голови загинув, а солдат ОСОБА_10 отримав вогнепальне поранення живота, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.

При цьому, слід ураховувати, що кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.119, ст.128 КК України, є злочинами, вчиненими виключно з необережності, саме формою вини ці кримінальні правопорушення відрізняються від злочинів, передбачених стст.115, 121 КК України.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні №12022100090000592 від 12.03.2022 року як з підстав суперечливості цього акта щодо форми вини - умисел чи необережність, так і водночас з підстав неконкретності пред`явленого обвинувачення ОСОБА_4 щодо його психічного ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, невизначення виду необережності - кримінальна протиправна самовпевненість чи кримінальна протиправна недбалість.

Висновок суду про повернення вищевказаного обвинувального акта прокурору підтверджується практикою найвищих судів.

Так, виходячи з ухвали від 6.07.2006 колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України документи органу досудового слідства, які містять формулювання обвинувачення, повинні відображати всі елементи складу злочину, у скоєнні якого обвинувачується особа, проте неконкретність формулювання обвинувачення не давало можливості суду для постановлення будь-якого вироку, що мало бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування в порядку ст.246 КПК. Отже, суд, постановляючи вирок у межах неконкретного обвинувачення, що не містило всіх обов`язкових елементів складу злочину, повторив його недоліки і таким чином постановив незаконне й необгрунтоване рішення.

Крім того, виходячи з постанови Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 484/1376/18 (провадження No 51-3490км21), наведене в обвинувальному акті формулювання форми вини особи має відповідати вимогам статей 24, 25 КК України, оскільки необережність і умисел є різними формами вини, що виключають одна одну.

Суд також ураховує Лист ВССУ від 03.10.2012 року № 223-1430/0/4-12 «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», згідно з яким у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам статей 291, 292 КПК України, зокрема, якщо ці документи містять положення, що суперечать одне одному.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.19 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.25 КК України, стст.291, 314 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022100090000592 від 12.03.2022 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119, ст. 128 КК України, - повернути прокурору Київської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м.Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1