Рішення № 110263382, 28.03.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/59645/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчсук Т.В.,

при секретарі судового засідання - Ковалівській В.В.,

за участю представника відповідача Крапівцевої О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору дійсним та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2021р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору дійсним та визнання права власності.

В обґрунтування позову посилається що 4.10.2011р. з відповідачем відповідно до заяви про приєднання до умов надання фінансового лізингу укладений договір фінансового лізингу № HAG3WWDY6C. За договором лізінгодавець передає у володіння та користування предмет лізингу-автомобіль КІА. 8.10.2020р. звернувся до ТСЦ МВС з заявою про перереєстрацію транспортного засобу, який був придбаний за договором лізингу. Однак було відмовлено з огляду на нікчемність укладеного договору у зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення договору. Враховуючи належне виконання позивачем взятих зобов`язань за договором лізингу, фактичне визнання відповідачем права власності на предмет лізингу, а також самостійно, на власний розсуд розпоряджатись власним майном , вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів. Просить суд визнати дійсним договір про надання фінансового лізингу від 4.10.2011р., визнати право власності за позивачем на автомобіль КІА,2011р.в. реєстраційний номер НОМЕР_1 . Представник позивача просив розглядати справу в відсутність.

Представник відповідача надала відзив, в судовому засіданні просила відмовити в позові.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 10.11.2021р. призначено до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 2.11.2022р. призначено до судового розгляду.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача , дослідивши матеріали справи , приходить до слідуючого.

4.10.2011р. з відповідачем відповідно до заяви про приєднання до умов надання фінансового лізингу укладений договір фінансового лізингу № HAG3WWDY6C. За договором лізінгодавець передає у володіння та користування предмет лізингу-автомобіль КІА.

Згідно з умовами договору позивач взяв на себе зобов`язання щодо проведення щомісячної сплати платежів та платежів по відшкодуванню витрат лізінгодавця,пов`язаних з виконаням договору,на умовах цього договору.

Листом від 12.11.2019 № 20.1.0.0/7-191111/4085 відповідач надав повний пакет документів щодо переоформлення автомобіля на ім`я позивача, зокрема:

акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності по фінансовому лізингу від 11.11.2019 № HAG3AX0000286914, відповідно до якого сторони засвідчили, що всі зобов`язання сторін відповідно до Договору № HAG3AX0000286914 було належним чином виконано, претензій стосовно Договору та зобов`язань за ним сторони не мають. Предмет лізингу - автомобіль Кіа Soul НОМЕР_2 разом з відповідними документами передано у власність Лізингоодержувачу.

акт приймання-передачі транспортного засобу від 11.11.2019 № HAG3AX0000286914

- наказ Голови правління АТ КБ "Приватбанк" П.Крумханзла від 11.11.2019 № HAG3AX0000286914, відповідно до якого головному бухгалтеру Банку доручено зняти предмет лізингу з балансу відповідача для подальшої реєстрації на ім`я позивача

- довіреність Банку на ім`я позивача, відповідно до якої АТ КБ "Приватбанк" уповноважує ОСОБА_1 на здійснення від імені Банку наступних дій- представляти інтереси АТ КБ "Приватбанк" в Територіальних сервісних центрах МВС з метою перереєстрації автомобіля марки Кіа Soul НОМЕР_2, що належить АТ КБ "Приватбанк".

Позивач посилається , що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення правочину, тому договір має бути визнаний дійсним на підставі ч.2 ст.220 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у Законом України "Про фінансовий лізинг".

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, з урахуванням того, що на договір фінансового лізингу розповсюджуються норми ЦК України, які регулюють відносини з приводу купівлі-продажу, тому відповідно до статті 203 ЦК України такий договір укладається у письмовій формі, а у випадку участі в ньому фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно зі ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Тому, оскільки предметом договору фінансового лізингу № HAG3WWDY6C від 4.10.2011 є транспортний засіб, однією з сторін договору є фізична особа - позивач, то такий договір повинен бути укладений не лише в письмовій формі, а й нотаріально посвідчений (ст. 209 ЦК України), відповідно до законодавства.

Зміни у судовій практиці щодо застосування норм законодавства не звільняли сторони від обов`язку виконувати вимоги закону у моменту укладення спірного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним й згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України в цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

У ході розгляду справи судом встановлено, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне виконання умов договору.

Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Така позиція узгоджується з позицією КЦС ВС, викладеною у постанові від 03.02.2021 у справі №694/523/18.

При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, не може бути підставою для застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України. Таким чином, однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

Вказані правові висновки Верховного Суду зазначені від 11 серпня 2021 по справі № 99/3784/19 та від 10 червня 2021 року по справі № 592/3033/20 та узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України викладеним у постанові від 06 вересня 2017 року в справі № 6-1288цс17.

Відповідно до п. 13 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року З підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

При розгляді таких справ суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

У зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК.

Позивач зазначає про те, що ним вжиті заходи досудового врегулювання спору, а саме: 25.06.2021 відповідачу направлена заява про сприяння реалізації права позивача розпоряджатися своєю власністю; 28.10.2021 за вих № 428 відповідачу направлений лист щодо делегування представника для нотаріального посвідчення договору.

Однак вказані листи не можуть свідчити про те, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення правочину.

В листі від 25.06.2021 позивач не зазначає про необхідність нотаріального посвідчення договору. Лист від 28.10.21 був надісланий на адресу Банку 29.10.2021, в той же час, 08.11.2021 року позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Сторона позивача на підтвердження факту безповоротного ухилення відповідача від подальшого нотаріального посвідчення договору не надала жодних доказів. Зокрема, не надано доказів на підтвердження факту звернення позивача до відповідача щодо нотаріального посвідчення договору, який було укладено ще в 2011 року, а також не надано доказів того, що відповідач ігнорував вимоги позивача.

Крім цього, з наданих доказів суд позбавлений можливості встановити безповоротну втрату можливості посвідчити договір нотаріально.

Крім того відповідачем не заперечується право власності позивача на спірний автомобіль КІА,2011р.в. реєстраційний номер НОМЕР_1 . ТСЦ МВС відмовив в задоволенні заяви позивача про перереєстрацію транспортного засобу.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки відсутні підстави для визнання договору фінансового лізингу дійсним, що виключає задоволення похідної позовної вимоги щодо визнання права власності на транспортний засіб придбаний на умовах договору фінансового лізингу.

Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, судові витрати з відповідача не підлягають стягненню.

Керуючись ст. 4,218,220 ЦК України, ст. 12, 13, 76, 77, 79, 81, 206, 263, 264 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору дійсним та визнання права власності.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1

відповідач:Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»: м. Київ, вул.. Грушевського,1Д

Дата складання повного тексту рішення 13.04.2023р.

Суддя Остапчук Т.В.