Рішення № 110258682, 14.04.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18480/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області від 22.02.2022 року № 213050028045 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , за віком на пільгових умовах за Списком №2;

зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області призначити пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з дати її звернення з 14.02.2022 року, зарахувавши періоди роботи: з 22.08.1992 по 08.11.2001 рр. на посаді медичної сестри легенево-хірургічного відділення, з 09.11.2001 по 30.05.2004 рр. на посаді медичної сестри палати інтенсивної терапії відділення анестезіології і реанімації, з 29.05.2014 по 23.05.2019 рр. на посаді медичної сестри палати інтенсивної терапії відділення анестезіології і реанімації (до 31.07.2015р.) та на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) торакального відділення № 3.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.02.2022 року позивачка звернулась з заявою до Херсонського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного Управління ПФУ в Херсонській області щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Надала оригінали документів:

- трудову книжку, за записами якої позивачка працювала в Херсонському обласному протитуберкульозному диспансері медсестрою легенево-хірургічного відділення, медсестрою палати інтенсивної терапії відділення анестезіології і реанімації, сестрою медичною стаціонару (палатною) торакального відділення № 3 з 01.04.1989 року по теперішній час;

- пільгову довідку від 07.07.2020 року № 407, видану комунальним некомерційним підприємством «Фтизіопульмонологічний медичний центр Херсонської обласної ради, в якій зазначено, що позивачка працювала повний робочий день в Херсонському обласному протитуберкульозному диспансері і безпосередньо обслуговувала туберкульозних хворих: з 01.04.1989 року по 08.11.2001 року на посаді медичної сестри легеневохірургічного відділення; з 09.11.2001 року по 31.07.2015 року на посаді медичної сестри палати інтенсивної терапії відділення анестезіологій реанімації; з 01.08.2015 року по 31.10.2019 року на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) торакального відділення № 3, з посиланням на список № 2, розділ XXIV постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461;

- копію наказу облтубдиспансеру від 31.05.1999 року № З1б-Д «Про результати атестації робочих місць за умовами праці в облтубдиспансері та Перелік робочих місць до цього наказу, згідно із яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2 середньому медичному персоналу;

- копію висновку № 19 державної експертизи умов праці управління праці та зайнятості населення Херсонської обласної державної адміністрації від 06.08.1999 року № 10905, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2 за розділом XXIV, код 2260000а (середній медичний персонал у туберкульозних та інфекційних установах, відділеннях, кабінетах);

- копію наказу облтубдиспансеру від 25.06.2004 року № 64-Д «Про результати атестації робочих місць за умовами праці в облтубдиспансері та Перелік робочих місць до цього наказу, згідно із яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2 медсестрам ПІТ відділення анестезіології і реанімації;

- копію висновку № 76 державної експертизи умов праці Головного управління праці та соціального захисту зайнятості населення Херсонської обласної державної адміністрації від 29.06.2004 року № 110/06-10, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2 молодшим спеціалістам з медичною освітою у туберкульозних та інфекційних установах, відділеннях, кабінетах;

- копію наказу облтубдиспансеру від 29.05.2009 року № 52-Д «Про результати атестації робочих місць за умовами праці та Перелік робочих місць до цього наказу, згідно із яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2 сестрам медичним стаціонару (палати інтенсивної терапії) відділення анестезіології і реанімації;

- копію висновку № 68 державної експертизи умов праці Головного управління праці та соціального захисту зайнятості населення Херсонської обласної державної адміністрації від 29.05.2009 року № 82/05-10, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2 молодшим спеціалістам з медичною освітою у туберкульозних та інфекційних установах, відділеннях, кабінетах;

- копію наказу комунального закладу «Херсонський обласний протитуберкульозний диспансер від 27.05.2014 року № 96-Д «Про результати атестації робочих місць за умовами праці та Перелік робочих місць до цього наказу, згідно із яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2 сестрам медичним стаціонару (палати інтенсивної терапії) відділення анестезіології і реанімації та сестрам медичним стаціонару відділення торакальної хірургії № 3;

- копію висновку № 59 державної експертизи умов праці Головного управління праці та соціального захисту зайнятості населення Херсонської обласної державної адміністрації від 07.08.2014 року №290-106/1895-7/7, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2 працівникам, які безпосередньо обслуговують хворих у туберкульозних закладах, відділеннях, кабінетах;

- копію наказу комунального закладу «Херсонський обласний протитуберкульозний диспансер від 24.05.2019 року № 142-Д «Про результати атестації робочих місць за умовами праці та Перелік робочих місць до цього наказу, згідно із яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2 сестрам медичним стаціонару відділення торакальної хірургії № 3.

Рішенням Головного Управління ПФУ в Херсонській області від 22.02.2022 року № 213050028045 ОСОБА_1 було відмовлено з підстав недосягнення пенсійного віку за Списком № 2 на дату звернення, фотокопію якого Позивачка отримала у грудні 2022 року, в зв`язку з перебуванням у місті, яке було окуповано Російською Федерацією. Свою відмову відповідач обґрунтував тим, що загальний стаж Позивачки складає 48 років 9 місяців 16 днів, страховий стаж складає 39 років 7 місяців 7 днів, але, пільговий нарахували 17 років 1 місяць 8 днів, не зарахувавши періоди роботи:

- з 22.08.1992 по 08.11.2001 рр. на посаді медичної сестри легенево-хірургічного відділення таке відділення відсутнє в Переліку та не надано підтвердження первинної атестації;

- з 09.11.2001 по 30.05.2004 рр. на посаді медичної сестри палати інтенсивної терапії відділення анестезіології і реанімації (в Переліку робочих місць, посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення №316-Д від 31.05.1999 р. відсутнє відділення анестезіології і реанімації);

- з 31.05.2004 по 24.06.2004 рр. (перерва між атестаціями робочих місць);

- з 29.05.2014 по 23.05.2019 рр. на посаді медичної сестри палати інтенсивної терапії відділення анестезіології і реанімації (до 31.072015 р.) та на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) торакального відділення № 3 (у Переліку 96-Д від 27.05.2014 р. у відділенні анестезіології і реанімації значиться молодша медична сестра з догляду за хворими - заявницею не надано 3 сторінку зазначеного переліку, де в повній мірі зазначено певну посаду).

Вважаючи рішення Відповідача від 22.02.2022 року протиправним та таким, що порушує її права на пенсію та підлягає скасуванню, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 03.01.2023 року відкрито провадження по справі та повідомлено сторін, що справу буде розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Також ухвалою судді від 03.01.2023 року витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонської області належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

До суду надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач повідомив, що 14.02.2022 року Позивачка звернулась до Відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Зазначену заяву з доданими документами було відскановано та за принципом екстериторіальності, визначено структурний підрозділ органу, що приймає рішення про призначення або перерахунок пенсії.

За результатами розгляду вищезазначеної заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення № 213050028045 від 22.02.2022 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з недосягненням пенсійного віку за Списком № 2 на дату звернення за призначенням пенсії. З огляду на це, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області протиправних дій щодо Позивачки не допущено, оскільки жодних рішень стосовно заяви ОСОБА_1 від 14.02.2022 не приймалось.

Крім того, відповідач вказує, що з 1 січня 2004 року Закон № 1058 є основним законом, який, відповідно до преамбули, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг.

Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій Закон № 1058 доповнено розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян, зокрема, статтею 114, якою передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи, мають працівники, які працювали на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частині другій і третій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць після досягнення віку 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Питання призначення пенсії за віком, в тому числі на пільгових умовах за Списком № 2, врегульовувалось Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення у період з січня 1992 року по 10 жовтня 2017 року. Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій набрав чинності 11 жовтня 2017 року, в часі був прийнятий пізніше ніж Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 № 213-VIII, окремі норми якого визнано неконституційними, тому за загальним правилом, застосуванню підлягають норми Закону № 1058. Тобто, з 11 жовтня 2017 року порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах регулюється Законом № 1058 (з урахуванням змін та доповнень).

Оскільки Позивачка, згідно з копією паспорту, наявною в матеріалах справи, народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідного віку 55 років, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, встановленого статтею 114 Закону № 1058, не досягла.

Враховуючи зазначене відповідач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо прийняття рішення № 213050028045 від 22.02.2022, про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах правомірними.

Крім того, у відзиві на адміністративний позов Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області просить суд залучити до участі у справі в якості другого відповідача головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Ухвалою суду від 13.02.2023 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, а також витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області належним чином засвідчені копії матеріалів, які були підставою для прийняття рішення від 22.02.2022 року № 213050028045.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області належним чином та своєчасно повідомлялось про встановлений ухвалою суду від 13.02.2023 року строк для подання відзиву на позовну заяву, проте станом на момент розгляду справи відзив на адміністративний позов до суду не надходив.

Частиною 6 ст. 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з ненаданням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області відзиву у встановлений судом строк, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.02.2022 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

До заяви 14.02.2022 року позивачем додано документи відповідно до їх переліку в розписці-повідомленні від 14.02.2022 року.

Вік заявника на момент звернення становив 52 роки 26 днів.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ в Полтавській області, за результатом опрацювання якої, прийнято рішення № 213050028045 від 22.02.2022 року про відмову в призначенні пенсії. Підставою для відмови визначено не досягнення позивачем віку, визначеного п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» (Список №2), а саме - 55 років.

При цьому, встановлено, що страховий стаж роботи заявниці складає 39 років 07 місяців 07 днів, в тому числі пільговий стаж за Списком №2 17 років 01 місяць 08 днів.

Зазначено, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 407 від 07.07.2020 року:

з 22.08.1992 року по 08.11.2001 року на посаді медичної сестри легенево-хірургічного відділення (Переліку робочих місць, посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення № 31б-Д від 31.05.1999 року відсутнє легенево-хірургічне відділення, первинної атестації заявницею не надано);

з 09.11.2001 року по 30.05.2004 року на посаді медичної сестри палати інтенсивної терапії відділення анестезіології і реанімації (в Переліку робочих місць, посад працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення № З1б-Д від 31.05.1999 року відсутнє відділення анестезіології і реанімації, а в наданому заявницею Переліку робочих місць, посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення без номера та дати - відділення №7 анестезіології та реанімації - Протокол №1 від 26.06.1995;

з 31.05.2004 року по 24.06.2004 року (перерва між атестаціями робочих місць);

з 29.05.2014 року по 23.05.2019 року на посаді медичної сестри палати інтенсивної терапії відділення анестезіології і реанімації (до 31.07.2015 року) та на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) торакального відділення № 3 (у Переліку 96-Д від 27.05.2014 року у відділенні анестезіології і реанімації значиться молодша медична сестра з догляду за хворими, щодо зарахування стажу з 01.08.2015 року - заявницею не надано 3 сторінку зазначеного переліку, де в повній мірі зазначено дану посаду).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637, Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 року таким законом є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Оскільки і Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», і Закон України «Про пенсійне забезпечення» регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Предметом розгляду даної справи є відмова пенсійного органу у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, прийняте у зв`язку з недосягненням позивачем пенсійного віку за Списком 2 на дату звернення за призначенням пенсії, а також зарахування до пільгового стажу

Щодо вказаної підстави відмови позивачу у призначенні пенсії рішенням №213050028045 від 22.02.2022 року, суд зазначає наступне.

Згідно з пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції від 02.03.2015 р. № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менш 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII раніше передбачений п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віковий ценз для жінок у 50 років було збільшено до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років - по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Закон України від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015.

Згідно п.2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону. Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Таким чином і після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за Списком № 2 регламентувались п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій (11.10.2017р.), яким текст Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» був доповнений, зокрема, ст.114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Між тим, Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII у новій редакції був викладений п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.

Отже, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII.

Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII».

Пунктом 1 резолютивної частини названого судового акту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Відповідно до п.2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно п.3 резолютивної частини названого судового акту застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах…».

Таким чином, з 23.01.2020 року в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII та п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.

Відносно позивача правила зазначених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII та 55 років за п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.

Враховуючи ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.

Вивчивши матеріали справи суд зазначає, що обрані відповідачем у даному конкретному випадку мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь, в даному випадку, позивача.

В даному випадку є діючими одночасно два закони, котрі відносно позивача містять різні правила призначення пенсії за Списком № 2 стосовно параметру вікового цензу.

Саме тому слід віддати перевагу у застосуванні найбільш сприятливому для позивача закону.

З огляду на вищезазначене, відповідач при призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах має керуватися п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, відповідно до якого на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Як встановлено оскаржуваним рішенням, станом на дату звернення до пенсійного органу для призначення пенсії, вік позивача становив 52 роки 26 днів.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин позивач досягла віку, визначеного п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.

Стосовно не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 22.08.1992 року по 08.11.2001 року, з 09.11.2001 року по 30.05.2004 року, з 31.05.2004 року по 24.06.2004 року, з 29.05.2014 року по 23.05.2019 року, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 затверджений Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 р. за N 1451/11731 (надалі Порядок №383).

Цей Порядок регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників 36-2003-п (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" 1788-12.

Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі Порядок № 637).

За змістом пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Судом досліджено копію трудової книжки позивача, відповідно до якої встановлено, що протягом спірних періодів позивача 01.04.1989 року прийнято на роботу в Херсонський облтубдиспансер на посаду медсестри легенево-хірургічного відділення, відповідно до Протоколу № 15-к від 01.04.1989 року, з 09.11.2001 року позивача переведено на посаду медсестри палати інтенсивної терапії відділення анестезіології і реанімації Наказом № 564 від 08.11.2001 року (з 26.08.2005 року згідно класифікатора професій ДН003-95 вказана посада іменується «сестра медичною стаціонару (палати інтенсивної терапії)», про що було прийнято Наказ № 74-а-Д від 29.08.2003 року), з 01.08.2015 року переведено на посаду медичної сестри стаціонару/палати токарального відділення № 3 Наказом № 64-к від 30.07.2015 року, з 14.12.2021 року переведена на посаду медичної сестри анастезістки Наказом № 515-К від 14.12.2021 року.

Судом встановлено, що із зверненням до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії позивачем додані, серед іншого, диплом серії НОМЕР_2 , довідка від 07.07.2020 року № 407 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від.

Згідно диплому серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 (прізвище змінене на ОСОБА_3 після одруження на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 ) закінчила Херсонське медичне училище за спеціальністю «лікувальна справа», за результатами якої позивачу присвоєно кваліфікацію фельдшера.

Як вбачається з довідки від 07.07.2020 року № 407, складеною за формою Додатку № 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 працювала повний робочий день в Херсонському обласному протитуберкульозному диспансері Херсонської обласної ради, виконувала безпосереднє обслуговування туберкульозних хворих, що передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятих яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» Списком 2 розділ XXIV позиція 24а. Виконувала призначення лікарів хворим на туберкульоз, в тому числі хворим на заразну форму туберкульозу, проводила маніпуляції та процедури згідно з профілем роботи хворим на туберкульоз, в тому числі хворим на заразну форму туберкульозу, виконувала забір, зберігання, доставку матеріалу для лабораторних досліджень хворим на туберкульоз, в тому числі хворим на заразну форму туберкульозу. Забезпечувала суворий облік та зберігання лікарських засобів груп А і Б. Трудовий стаж складає 30 років 07 місяців за період з 01.04.1989 року по 31.10.2019 року.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відноситься робота на таких посадах: розділ XXІV «Установи охорони здоров`я і соціального забезпечення», підрозділ «Робітники, які безпосередньо обслуговують хворих», пункт «а» у туберкульозних та інфекційних установах, відділеннях, кабінетах: 2260000а Середній медичний персонал; 2260000а Молодший медичний персонал.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відноситься робота на таких посадах: розділ XXІV «Охорона здоров`я та соціальна допомога», підрозділ «Працівники, які безпосередньо обслуговують хворих», пункт « 24а» у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах: молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині; молодші спеціалісти з медичною освітою.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відноситься робота на таких посадах: розділ XXІV «Охорона здоров`я та соціальна допомога», підрозділ «Працівники, які безпосередньо обслуговують хворих», у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах молодші спеціалісти з медичною освітою, молодші медичні сестри, молодші медичні сестри з догляду за хворими, сестри-господині.

Отже, на підставі викладеного, посада відповідача, яку вона займала з 01.04.1989 року по 31.10.2019 року (період, який включає в себе проміжки часу не зараховані до пільгового стажу) відноситься за Списком № 2 до виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що в спірному рішенні не зараховані до пільгового стажу періоди роботи позивача з підстав:

у Переліку робочих місць, посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення № 31б-Д від 31.05.1999 року відсутнє легенево-хірургічне відділення, первинної атестації заявницею не надано (до пільгового стажу роботи позивача не зараховано період з 22.08.1992 року по 08.11.2001 року);

у Переліку робочих місць, посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення № 31б-Д від 31.05.1999 року відсутнє відділення анестезіології і реанімації, а в наданому заявницею Переліку робочих місць, посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення без номера та дати - відділення №7 анестезіології та реанімації - Протокол №1 від 26.06.1995 р.) (до пільгового стажу роботи позивача не зараховано період з 09.11.2001 року по 30.05.2004 року);

у зв`язку з перервою між атестаціями робочих місць (до пільгового стажу роботи позивача не зараховано період з 31.05.2004 року по 24.06.2004 року);

у Переліку 96-Д від 27.05.2014 року у відділенні анестезіології і реанімації значиться молодша медична сестра з догляду за хворими (до пільгового стажу роботи позивача не зараховано період з 29.05.2014 року до 31.07.2015 року);

ненадання заявницею 3 сторінки Переліку 96-Д від 27.05.2014 року, де в повній мірі зазначено її посаду (до пільгового стажу роботи позивача не зараховано період з 01.08.2015 року по 23.05.2019 року).

Щодо викладеного, суд повідомляє, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 10.12.2020 року по справі № 195/840/17.

Матеріалами справи підтверджено, що періоди роботи, які не враховані відповідачем до пільгового стажу записані у трудовій книжці позивача.

Дослідивши копію трудової книжки позивача, суд встановив, що в ній зазначені записи, які містять повну інформацію: дати прийняття та звільнення, посада та місце роботи, на підставі якого документу здійснений запис у трудовій книжки, відповідні печатки уповноваженої особи.

Будь-яких доказів того, що надана позивачем трудова книжка містить в собі недостовірну інформацію, відповідачем в оскаржуваному рішенні № 213050028045 від 22.02.2022 року зазначено не було. Доказів такого також не надано і до суду.

У свою чергу, позивачем до ГУ ПФУ в Одеській області разом із заявою від 14.02.2022 року, а також до суду, на виконання вимог пункту 20 Порядку № 637 надано уточнюючу довідку установи, де вона працювала, у відповідності до Додатку № 5 даного Порядку.

Суд зазначає, що дана довідка містить відомості про періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, посаду позивача, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Судом встановлено, що дана уточнююча довідка повністю відповідає вимогам пункту 20 Порядку № 637, а також складена за формою, що міститься у додатку 5 даного порядку.

Посилання ГУ ПФУ в Полтавській області на те, що в Переліку робочих місць, посад, працівникам яких підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення №31б-Д від 31.05.1999 року відсутнє легенево-хірургічне відділення та відділення анестезіології і реанімації, а також твердження відповідача, що заявницею не надано 3 сторінку Переліку 96-Д від 27.05.2014 року, де в повній мірі зазначено її посаду судом відхиляються, адже відомості про місце роботи викладені у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 07.07.2020 року № 407, яка була наявна у відповідача, що приймав оскаржуване рішення, при вирішення питання про призначення пенсії позивачу на пільгових умовах за Списком № 2.

Відповідно пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно надати, окрім трудової книжки та у разі її відсутності або відомостей в ній, уточнюючої довідки, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок) та розробленими на виконання постанови № 442, Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа. Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці України разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

У свою чергу відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи позивача, при подачі заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивачем на підтвердження пільгового стажу були надані копій наказів про результати проведення атестацій робочих місць, а саме:

Наказ від 31.05.1999 року № 31/б-Д «Про результати атестації робочих місць за умовами праці»;

Наказ від 25.06.2004 року № 64-Д «Про результати атестації робочих місць за умовами праці»;

Наказ від 29.05.2009 року № 52-Д «Про результати атестації робочих місць за умовами праці»;

Наказ від 27.05.2014 року № 96-Д «Про результати атестації робочих місць за умовами праці»;

Наказ від 24.05.2019 року № 142-Д « Про результати атестації робочих місць за умовами праці».

Отже, позивачем до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах наданий повний та достатній пакет документів для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці.

Стосовно твердження відповідача, що у Переліку 96-Д від 27.05.2014 року у відділенні анестезіології і реанімації значиться молодша медична сестра з догляду за хворими, суд зазначає, що вказані відомості є уточненням виду роботи, що не спростовує виконання позивачем роботи, яка передбачена Списком № 2.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не було зараховано до пільгового стажу позивача період роботи з 22.08.1992 по 08.11.2001 рр. на посаді медичної сестри легенево-хірургічного відділення, з 09.11.2001 по 30.05.2004 рр. на посаді медичної сестри палати інтенсивної терапії відділення анестезіології і реанімації, з 29.05.2014 по 23.05.2019 рр. на посаді медичної сестри палати інтенсивної терапії відділення анестезіології і реанімації (до 31.07.2015р.) та на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) торакального відділення № 3.

Отже, як встановлено судом, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин позивач досяг віку необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з огляду на визнання протиправним незарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів його роботи, суд доходить висновку про правомірність позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення № 213050028045 від 22.06.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, яким було надано відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за списком № 2.

Вирішуючи даний спір, суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, здійснювалося примусове виконання рішення суду.

Аналіз норм ст. 245 КАС України, у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд враховує, що заява позивача про призначення пенсії розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, цим же органом було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу. Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до приписів Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач (у випадку призначення їй пенсії) перебуватиме на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області.

З огляду на зазначене, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності, для належного захисту порушених прав позивача, суд вважає необхідним зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи з 22.08.1992 по 08.11.2001 рр. на посаді медичної сестри легенево-хірургічного відділення, з 09.11.2001 по 30.05.2004 рр. на посаді медичної сестри палати інтенсивної терапії відділення анестезіології і реанімації, з 29.05.2014 по 23.05.2019 рр. на посаді медичної сестри палати інтенсивної терапії відділення анестезіології і реанімації (до 31.07.2015р.) та на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) торакального відділення № 3.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, суд вважає необхідним зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пільгової пенсії за віком за Списком № 2 від 14.02.2022 року, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

Суд зазначає, що прийняття рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах є дискреційним повноваженням та обов`язком органів Пенсійного фонду.

За таких обставин вимога позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу та не підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки саме Головним управлінням Пенсійного фонду в Полтавській області було відмовлено в призначенні пенсії, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області на користь Позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 22.02.2022 року № 213050028045 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 22.08.1992 по 08.11.2001 рр. на посаді медичної сестри легенево-хірургічного відділення, з 09.11.2001 по 30.05.2004 рр. на посаді медичної сестри палати інтенсивної терапії відділення анестезіології і реанімації, з 29.05.2014 по 23.05.2019 рр. на посаді медичної сестри палати інтенсивної терапії відділення анестезіології і реанімації (до 31.07.2015 р.) та на посаді сестри медичної стаціонару (палатної) торакального відділення № 3.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пільгової пенсії за віком за Списком № 2 від 14.02.2022 року, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. та 40 коп.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук