Рішення № 110258674, 17.04.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2732/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Одеської митниці №4-дс від 06.01.2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що наказом Одеської митниці №4-дс від 06.01.2023 року її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Разом з тим позивач не погоджується із вищезазначеним наказом та вважає його протиправним, оскільки вона під час виконання службових обов`язків діяла у відповідності до норм чинного законодавства та жодних порушень не допускала.

Ухвалою суду від 14.02.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської митниці було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ч. 5 ст. 262 КАС України.

02.03.2023 року на електрону адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що оскаржуваний наказ є законним та обґрунтованим, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

02.03.2023 року Одеською митницею до суду було надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив про необхідність відмови ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Позивачем, в свою чергу, 07.03.2023 року до суду було надано відповідь на відзив, в якої ОСОБА_1 наполягає на задоволенні її адміністративного позову у повному обсязі.

Заперечень на відповідь на відзив відповідачем не надано.

Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Судом у справі встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 1991 року працює в митних органах, та з 13.06.2021 року займає посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Ізмаїл» Одеської митниці.

21.10.2022 року Державною митною службою України було проведено перевірку щодо дотримання працівниками Одеської митниці вимог чинного законодавства України з питань державної митної справи під час митного контролю та митного оформлення товару за митою декларацією від 03.07.2022 року №UA500370/2022/002430.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 21.10.2022 року №7, в якому зазначено, що Торгівельно-економічні відносини України з Туркменістаном ґрунтуються на основі двосторонніх та багатосторонніх угод про вільну торгівлю: Угода між Урядом України та Урядом Туркменістану про вільну торгівлю від 05 листопада 1994 року; Угода про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року та Протокол про внесення змін та доповнень до зазначеної від 02 квітня 1999 року.

Відповідно до статті 1 Угоди між Урядом України та Урядом Туркменістану про вільну торгівлю від 05.11.1994 року «Договірні Сторони не застосовуватимуть мито, податки та збори, що мають еквівалентний вплив на експорт та/ або імпорт товарів, що походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території іншої Договірної Сторони».

Туркменістаном не підписано Правила визначення країни походження, які затверджені Рішенням Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 30.11.2000 року та від 20.11.2009 року.

У межах вказаних двосторонніх та багатосторонніх угод про вільну торгівлю визначення країни походження товарів здійснюється відповідно до Рішення про Правила визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року (зі змінами, внесеними рішеннями від 15.04.1994 року, від 18.10.1996 року, до яких приєдналася Україна).

Відповідно до пункту 9 цих Правил товар вважається як такий, що походить з митної території держави-учасниці Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, якщо він відповідає встановленим цими Правилами критеріям походження, експортується резидентом однієї з держав-учасниць цієї Угоди і ввозиться резидентом держави-учасниці цієї Угоди з митної території іншої держави-учасниці цієї Угоди.

Тобто, необхідною умовою для застосування до товару походженням з Туркменістану звільнення від сплати ввізного мита є транспортування товару в Україну з митної території держави-учасниці Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року.

03.07.2022 року декларантом ПП «ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 32333300) до відділу митного оформлення №1 митного поста «Ізмаїл» пункту пропуску «Ізмаїльський морський торговельний порт» Одеської митниці подано до митного оформлення електронну митну декларацію №UA500370/2022/002430 на товар згідно гр. 31 МД: « 1. Добриво - сечовина (карбамід) у гранулах білого кольору (не у водному середовищі). Карбамід марки «Б» вищого ґатунку. Вага нетто 2933986 кг, без пакування, насипом. Вироблено згідно ГОСТ 2081-2010. Якісні показники за паспортом якості виробника: масова частка азоту, що в перерахунку на суху речовину складає 46,3%; вміст вологи/води становить 0,2 мас%. Хімічна формула: H2N CO - NH2. Використовується для сільського господарства. Виробник: Завод «Гарабогазкарбамид». Країна виробництва: Туркменістан. Торговельна марка: відсутня» (код згідно з УКТЕД 3102 10 10 00), одержувач: ПП «ЗАХІД», відправник: Завод «Гарабогазарбамид» Государственного Концерна «Туркменхимия». Країною походження даного товару зазначено Туркменістан. Митна вартість становить: 75104283,65 грн.

Вищезазначена МД була прийнята в роботу посадовою особою відділу митного оформлення №1 митного поста «Ізмаїл» пункту пропуску «Ізмаїльський морський торговельний порт» Одеської митниці ОСОБА_1 .

Як вбачається з переліку здійснених посадовою особою Одеської митниці митних процедур, з поміж інших, також здійснено перевірку правильності застосування пільг в оподаткуванні, що передбачено п. 4.5.9. Порядку №631.

У той же час до митного оформлення (гр. 44 МД) подано коносаменти від 01.05.2022 22/160, від 01.06.2022 року №1, інвойс на транспортування від 30.06.2022 року №300622, що свідчать про транспортування товару до України транзитом з території Турецької Республіки, яка не є учасником Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року.

Митне оформлення МД ОСОБА_1 завершено 03.07.2022 року о 20:24 та товар випущено у вільний обіг із звільненням від сплати ввізного мита під преференцію згідно гр. 36 МД за кодом « 400».

Окрім того 07.07.2022 року посадовою особою митного органу (головний державний інспектор Гусєв Денис Юрійович) оформлено аркуш коригування №UA500370/2022/002430, яким внесено зміни до графи 44 МД та додано наступні документи: транзитна декларація від 06.05.2022 року №10311020/060522/0000326 та транзитна декларація митних органів Турецької Республіки від 17.05.2022 року №22080100AN00000006, підтверджує транспортування товару до України транзитом територією Турецької Республіки.

За таких умов в Акті про результати перевірки від 21.10.2022 року №7 вказано, що позивач при митному оформленні мінеральних добрив походженням з Туркменістану за МД від 03.07.2022 року №UA500370/2022/002430 неправомірно застосувала пільгу зі сплати ввізного мита на загальну суму 4 881 778,44 грн.

04.11.2022 року в.о. Голови Держмитслужби було винесено доручення №85-25/1Д, яким начальнику Одеської митниці з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчинення дисциплінарного проступку, було доручено розглянути питання щодо порушення дисциплінарного провадження відносно, зокрема, державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Ізмаїл» пункту пропуску «Ізмаїльський морський торговельний порт» Одеської митниці Кирик Олени Дмитрівни.

09.11.2022 року наказом Одеської митниці №35-дс на підставі доручення в.о. Голови Держмитслужби від 04.11.2022 року №85-25/1Д було порушено дисциплінарне провадження відносно позивача.

Наказом Одеської митниці №68-дс від 20.12.2022 року було продовжено строк дисциплінарного провадження, порушеного наказом Одеської митниці №35-дс від 09.11.2022 року на 60 календарних днів.

03.01.2023 року Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці було підготовлено подання на ім`я в.о. начальника Одеської митниці за результатам службового розслідування.

У поданні процитований зміст акту від 21.10.2022 року №7 «Про проведення перевірки» щодо дотримання працівниками Одеської митниці вимог чинного законодавства України з питань державної митної справи під час митного контролю та митного оформлення товару за митою декларацією від 03.07.2022 року №UA500370/2022/002430, зокрема головним державним інспектором відділу митного оформлення №1 митного поста «Ізмаїл» Одеської митниці Кирик Оленою Дмитрівною.

З огляду на вищевикладене Дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці у поданні від 03.01.2023 року дійшла висновку про порушення позивачем:

- пункту 5 Розділу 3 посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Ізмаїл» Одеської митниці, затвердженої начальником Одеської митниці 22.11.2021 року;

- підпункту 4.5.9 пункту 4.5 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №631.

За таких умов Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці було запропоновано притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

При цьому два члени Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Одеської митниці заперечували проти застосування до ОСОБА_1 дисциплінарної відповідальності та виклали свої окремі думки з даного приводу.

Наказом Одеської митниці від 06.01.2023 року №4-дс за неналежне виконання пункту 5 Розділу 3 посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Ізмаїл» Одеської митниці, що призвело до порушення вимог пунктів 1, 7, 8 частини першої статті 8 Закону України «Про державну службу» та вимог підпункту 4.5.9. пункту 4.5 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №631 (в частині здійснення перевірки правильності застосування пільг в оподаткуванні під час митного оформлення товару за митною декларацією №UA500370/2022/002430), внаслідок чого до державного бюджету не надійшли обов`язкові платежі зі сплати ввізного мита - 4881778,44 грн., головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Не погоджуючись із вищезазначеним наказом та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом у справі №420/2732/23.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзив на позов, відповідь на відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Згідно частини 1 статті 3 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIIІ (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) (надалі також - Закон №889-VIIІ) цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Частина друга статті 3 такого Закону №889-VIIІ визначає, що дія цього Закону поширюється на державних службовців: 1) Секретаріату Кабінету Міністрів України; 2) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; 3) місцевих державних адміністрацій; 4) органів прокуратури; 5) органів військового управління; 6) органів дипломатичної служби; 7) державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені статтею 91 цього Закону; 8) інших державних органів.

Згідно частини 1 статті 5 Закону №889-VIIІ правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

У відповідності до частини 1 статті 8 Закону №889-VIIІ державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Згідно частини 1 статті 64 Закону №889-VIIІ за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 65 Закону № 889-VIIІ визначено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Частина 2 статті 65 Закону № 889-VIIІ визначає, що дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

В частині 1 статті 66 Закону № 889-VIIІ передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (частина 1 статті 69 Закону №889-VIIІ).

Дисциплінарна комісія діє у складі не менше трьох членів (частина 3 статті 69 Закону №889-VIIІ).

Згідно частини 11 статті 69 Закону №889-VIIІ суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа (ч. 1 ст. 73 Закону №889-VIIІ).

Відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону №889-VIIІ дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку (ч. 6 ст. 74 Закону №889-VІІІ).

Відповідно до положень статті 75 Закону №889-VІІІ перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі. Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Статтею 76 Закону №889-VІІІ передбачено, що державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення.

За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи.

Відповідно до частини першої статті 77 Закону №889-VІІІ рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

Згідно з частиною 2 статті 77 Закону №889-VІІІ у рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Відповідно до статті 71 Закону №889-VIIІ Кабінетом Міністрів України постановою від 04.12.2019 року №1039 затверджено Порядок здійснення дисциплінарного провадження (надалі по тексту - Порядок №1039), відповідно до пункту 2 якого встановлено, що процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.

Пунктами 7-8 Порядку №1039 встановлено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія. Дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії А, є Комісія з питань вищого корпусу державної служби (далі - Комісія). Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії Б та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах, а також їх заступників, утворює суб`єкт призначення. Дисциплінарну комісію стосовно інших державних службовців, які займають посади державної служби категорій Б і В, утворює керівник державної служби у кожному державному органі.

Пунктом 19 Порядку №1039 визначено, що формою роботи Комісії, дисциплінарної комісії є засідання. Засідання Комісії, дисциплінарної комісії є правоможним, якщо на ньому присутні не менше двох третин її членів.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1039 усі рішення Комісії, дисциплінарної комісії ухвалюються простою більшістю голосів присутніх на засіданні її членів.

Члени Комісії, дисциплінарної комісії мають один голос та можуть голосувати "за" або "проти".

Положеннями п. 22 Порядку №1039 визначено, що рішення Комісії, дисциплінарної комісії оформляється протоколом.

У протоколі зазначаються прізвище та ініціали голови, секретаря і присутніх на засіданні членів дисциплінарної комісії, місце, дата проведення засідання, час початку і закінчення засідання, порядок денний, результати розгляду порядку денного, результати голосування за кожним пунктом порядку денного, прийняті рішення.

З метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа (п. 24 Порядку №1039).

Відповідно до пункту 25 Порядку №1039 дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Документи та матеріали, що долучаються до дисциплінарної справи, повинні відповідати вимогам щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами в державному органі (п. 26 Порядку №1039).

Тривалість формування дисциплінарної справи не може перевищувати 20 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб`єктом призначення, але не більш як до 30 календарних днів.

З метою формування дисциплінарної справи Комісія, дисциплінарна комісія може звертатися до відповідних посадових осіб державного органу (його територіальних органів), у якому здійснюється дисциплінарне провадження, інших державних органів, підприємств, установ, організацій щодо надання відповідних пояснень, документів, матеріалів (належним чином завірених копій) (п.28 Порядку №1039).

Під час здійснення підготовки справи до розгляду доповідач, зокрема, забезпечує збирання документів та матеріалів, необхідних для формування дисциплінарної справи, формує дисциплінарну справу, забезпечує отримання пояснення від державного службовця, доповідає на засіданні дисциплінарної комісії, вчиняє інші дії, необхідні для здійснення дисциплінарного провадження.

Після завершення формування дисциплінарної справи до розгляду комітет з дисциплінарних проваджень або доповідач передають її відповідно Комісії або секретарю дисциплінарної комісії та повідомляють про це головуючому на засіданні Комісії або голові дисциплінарної комісії з метою призначення дати засідання для її розгляду (п. 30 Порядку №1039).

Відповідно до п. 31 Порядку №1039 комісія, дисциплінарна комісія запрошує державного службовця на своє засідання для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та пропонує надати таке пояснення у письмовому вигляді.

Державний службовець має право: бути присутнім на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії для надання пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; знайомитися з матеріалами дисциплінарної справи відповідно до статті 76 Закону, у тому числі в установленому законом порядку запитувати та отримувати відповідні документи, їх копії; надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; заявляти клопотання про необхідність одержання і долучення до матеріалів дисциплінарної справи нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, яким можуть бути відомі обставини справи; користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.

Державний службовець користується іншими правами, встановленими Конституцією та законами України.

Положеннями п. 32 Порядку №1039 встановлено, що про дату, час і місце засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Таке повідомлення здійснюється не менш як за п`ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії.

У разі коли державний службовець не прибув на засідання або не повідомив про поважні причини своєї відсутності, а також не надав письмові пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, Комісія, дисциплінарна комісія складає акт про відмову від надання пояснень.

Відсутність державного службовця на засіданні Комісії, дисциплінарної комісії не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження.

Комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання (п. 33 Порядку №1039).

Згідно п. 34 Порядку №1039 результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії.

Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні.

Відповідно до п. 36 Порядку №1039 за результатами розгляду дисциплінарного провадження суб`єкт призначення (керівник державної служби) протягом десяти календарних днів з дня отримання пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії приймає рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Рішення оформляється наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення (керівника державної служби).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало те, що товари за МД від 03.07.2022 року №UA500370/2022/002430 були випущені позивачем у вільний обіг на митній території України всупереч нормам чинного законодавства України, оскільки за твердженням відповідача ПП «ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 32333300) не мало права на отримання пільг при сплаті митних платежів, оскільки не здійснювало транспортування товару в Україну з митної території держави-учасниці Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року.

З даного приводу суд зауважує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.07.2022 року декларантом ПП «ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 32333300) до відділу митного оформлення №1 митного поста «Ізмаїл» пункту пропуску «Ізмаїльський морський торговельний порт» Одеської митниці було подано до митного оформлення електронну митну декларацію №UA500370/2022/002430 на товар.

Згідно гр.31 МД: « 1. Добриво - сечовина (карбамід) у гранулах білого кольору (не у водному середовищі). Карбамід марки «Б» вищого ґатунку. Вага нетто 2933986 кг, без пакування, насипом. Вироблено згідно ГОСТ 2081-2010. Якісні показники за паспортом якості виробника:- масова частка азоту, що в перерахунку на суху речовину складає 46,3%;- вміст вологи/води становить 0,2 мас %. Хімічна формула: H2N CO - NH2. Використовується для сільського господарства. Виробник: Завод «Гарабогазкарбамид». Країна виробництва: Туркменістан. Торговельна марка: відсутня» (код згідно з УКТЕД 3102 10 10 00), одержувач: ПП «ЗАХІД», відправник: Завод «Гарабогазарбамид» Государственного Концерна «Туркменхимия». Країною походження даного товару зазначено Туркменістан. Митна вартість становить: 75104283,65 грн.

В графі 36 "Преференція" митної декларації №UA500370/2022/002430 від 03.07.2022 року декларантом зазначений код податкової пільги відповідно до розділу ІV "Застосування тарифних пільг (тарифних преференцій)" Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011 - "400000000".

При цьому код пільги « 400000000» означає "товари, що ввозяться в Україну згідно з міжурядовими угодами України з країнами СНД (крім Республіки Грузія). Двосторонні міжурядові угоди України з країнами СНД про вільну торгівлю".

В графі 47 «Нарахування платежів» митної декларації №UA500370/2022/002430 від 03.07.2022 року зазначений код виду платежу "020" - "Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання"; у четвертій колонці "Сума" зазначена нарахована сума ввізного мита; у п`ятій колонці "Спосіб платежу" зазначений код способу розрахунку відповідно до Класифікатора способів розрахунку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011 - "06", який означає "Сума податку, нарахована умовно, у зв`язку із звільненням від оподаткування, передбаченим Митним кодексом України, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України при поміщенні товарів у митні режими Імпорту (випуск у вільний обіг), експорту".

Разом з митною декларацією (МД) №UA500370/2022/002430 від 03.07.2022 року декларантом до митниці подані наступні документи (копії документів): інвойс (invoice) від 01.05.2022 року №0415, коносамент №1 від 11.06.2022 року, коносамент №22/160 від 01.05.2022, вантажна відомість (Cargo Manifest) б/н від 11.06.2022 року, загальна декларація прибуття №22UA141000759434Z2 від 30.06.2022 року, контракт №01/21 від 07.09.2021 року, додаток №01 від 07.09.2021 року (специфікація) до контракту №01/21 від 07.09.2021 року, договір (контракт) про перевезення б/н від 25.04.2022 року, заява декларанта або уповноваженої ним особи у в вигляді внесення коду до митної декларації про те, що агрохімікати та пестициди не підлягають державній реєстрації в Україні - Закон України №86/95-ВР від 02.03.1995 року, сертифікат про походження товару форми UA27957874 від 04.05.2022 року, висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом №27957874 від 04.05.2022 року, лист від 30.06.2022 року №211-06, паспорт якості №929 від 28.04.2022 року, транзитна декларація №10311020/060522/0000326 від 06.05.2022 року, транзитна декларація №22080100AN00000006 від 17.05.2022 року, копія митної декларації країни відправлення №07331/010522/0000253 від 01.05.2022 року.

Вищезазначена МД була прийнята в роботу посадовою особою відділу митного оформлення №1 митного поста «Ізмаїл» пункту пропуску «Ізмаїльський морський торговельний порт» Одеської митниці ОСОБА_1 .

Митне оформлення МД ОСОБА_1 завершено 03.07.2022 року о 20:24 та товар випущено у вільний обіг із звільненням від сплати ввізного мита під преференцію згідно гр. 36 МД за кодом « 400».

Частиною 1 статті 1 Митного кодексу України передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів Україні, укладених у встановленому законом порядку.

Ст. 80 Митного кодексу України визначено, що у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов`язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз`ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

При ввезенні товарів на митну територію України виникає обов`язок із сплати митних платежів.

Частиною 5 статті 280 Митного кодексу України передбачено, що ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно з частиною 1 статті 281 Митного кодексу України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Пунктом 2 частини 1 статті 292 Митного кодексу України передбачено, що митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано.

Пунктом 14.1.254 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що умовне звільнення від оподаткування податком на додану вартість та акцизним податком у разі ввезення товарів на митну територію України - це звільнення (умовне повне або умовне часткове) від сплати нарахованого податкового зобов`язання у разі розміщення товарів у митних режимах, що передбачають звільнення від оподаткування за умови дотримання вимог митного режиму, встановлених Митним кодексом України.

Умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Порядок надання документів, необхідних для підтвердження права на звільнення (умовне звільнення) від оподаткування митними платежами, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (ч.ч. 1, 2 статті 300 МК України).

Згідно з частиною 3 статті 1 Митного кодексу України якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Так як вже було встановлено судом, ПП «ЗАХІД» при декларуванні ввезених через митний кордон України товарів виробництва Туркменістану та країни походження, країни відправлення/експорту - Туркменістан у графі 36 "Преференція" митної декларації №UA500370/2022/002430 від 03.07.2022 року зазначило код податкової пільги відповідно до розділу ІV "Застосування тарифних пільг (тарифних преференцій)" Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011 - "400000000".

При цьому код пільги « 400000000» означає "товари, що ввозяться в Україну згідно з міжурядовими угодами України з країнами СНД (крім Республіки Грузія). Двосторонні міжурядові угоди України з країнами СНД про вільну торгівлю".

При цьому відповідачем не заперечується, що товар, який ввезено ПП «ЗАХІД», був повністю вироблений або підданий достатній переробці в Туркменістані та такий товар відповідає вимогам походження, встановленим до нього, цей факт підтверджений сертифікатами про походження товару форми, актами експертиз походження товару.

Законом України від 04.11.1995 року №426/95-ВР (чинний) було ратифіковано Угоду між Урядом України та Урядом Туркменістану про вільну торгівлю, підписану в м. Ашгабаті 5 листопада 1994 року.

Відповідно до частини 1 статті 1 Угоди між Урядом України та Урядом Туркменістану про вільну торгівлю від 05.11.1994 року Договірні Сторони не застосовують мито, податки та збори, що мають еквівалентний вплив на експорт та(або) імпорт товарів, що походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території іншої Договірної Сторони. Вилучення з даного торгового режиму за погодженою номенклатурою товарів оформляється документами, які є невід`ємною частиною цієї Угоди, якщо Договірні Сторони визнають це за необхідне.

Частиною 2 статті 1 Угоди між Урядом України та Урядом Туркменістану про вільну торгівлю передбачено, що для мети цієї Угоди і на період її дії під товарами, що походять з територій Договірних Сторін, маються на увазі товари, визначені Правилами визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затвердженими Рішенням Ради глав Урядів Незалежних Держав.

Ці Правила підписані, серед іншого, главами урядів України та Туркменістану та відповідно набрали чинності та на підставі частини 2 статті 1 Угоди між Урядом України та Урядом Туркменістану про вільну торгівлю від 05.11.1994 року застосовуються для України та Туркменістану.

Також Рішення глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 18.10.1996 року про нову редакцію пункту 9 Правил визначення країни походження країни походження товарів підписане серед іншого, главами урядів України та Туркменістану та відповідно набрало чинності для України та Туркменістану.

Пунктом 9 Правил визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затвердженими Рішенням Ради глав Урядів Незалежних Держав (в редакції Рішення глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 18.10.1996 року), передбачено, що товар вважається як такий, що походить з митної території держави-учасниці Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, якщо він відповідає встановленим цими Правилами критеріям походження, експортується резидентом однієї з держав-учасниць цієї Угоди і ввозиться резидентом держави-учасниці цієї Угоди з митної території іншої держави-учасниці цієї Угоди. При цьому під резидентом мається на увазі організація, створена на території цієї держави, або фізична особа, яка постійно проживає на території цієї держави.

Таким чином пункт 9 Правил визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затвердженими Рішенням Ради глав Урядів Незалежних Держав (в редакції Рішення глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 18.10.1996 року), не містить вимог до маршруту транспортування товару та вимог про те, що товар не повинен залишати території держав-учасниць Угоди про зону вільної торгівлі.

Суд зауважує, що транспортування товарів ПП «ЗАХІД» не могло відбуватися шляхом прямого транспортування в силу географічного положення, а відповідно до частини 8 статті 36 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI при існуванні встановлених правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження дозволяється відступати від них у випадках, коли таке транспортування неможливе в силу географічного положення та/або якщо товари знаходяться під митним контролем у третіх країнах.

Крім того судом враховується, що директором ПП «Захід» було надано інформацію до митного органу про обставини поставки товару с Туркменістану до України та зазначено, що поставка товару здійснювалась в Україну морським транспортом (що є оптимальним та економічно вигідним). Враховуючи неможливість поставки товару морським транспортом з Туркменістану безпосередньо до порту України через блокаду росією шляхів морського сполучення, було здійснено його перезавантаження під митним контролем на інше судно в порту Туреччини в тій самій кількості та незмінному стані.

У статті 1 Закону України від 20.10.1999 року №1172-ХІV "Про транзит вантажів" визначено, що транзит вантажів - перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України. В частині 1 статті 90 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VI визначено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між митними органами однієї чи кількох країн або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

В розділі І "Митний транзит" Спеціального додатку Е "Транзит" до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18.05.1973 року (дата приєднання України 05.10.2006 року, дата набрання чинності для України 15.09.2011 року) визначено, що митний транзит - митний режим, відповідно до якого товари транспортуються під митним контролем з одного митного органу в інший митний орган.

Відповідно до статті 1 Конвенції про процедуру міжнародного митного транзиту під час перевезення вантажів залізничним транспортом із застосуванням накладної УМВС (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення) від 09.02.2006 року термін "міжнародний митний транзит" означає митну процедуру, відповідно до якої вантажі перевозяться через кордони однієї чи більше держав під митним контролем від митниці пункту відправлення до митниці пункту призначення.

Отже, у відповідності до положень національного законодавства України та міжнародних договорів товари знаходяться під митним контролем під час перевезення у режимі транзиту територіями країн.

Пунктом 12 розділу І "Правила визначення походження товарів" Спеціального додатку К до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18.05.1973 (дата приєднання України 05.10.2006, дата набрання чинності для України 15.09.2011) передбачено: "12. Рекомендоване правило. У випадках, коли існують установлені правила прямого транспортування товарів із країни їхнього походження, дозволяється відступати від них, зокрема з географічних причин (наприклад, у випадку з країнами, оточеними з усіх боків сушею), а також у випадку з товарами, що знаходяться під митним контролем в третіх країнах (наприклад, у випадку з товарами, які демонструються на ярмарках або на виставках чи є поміщеними на митні склади)."

Товари зазначені у митній декларації від 03.07.2022 року №UA500370/2022/002430 переміщувались під митним контролем транзитом через території третіх країни, що дозволяє відступати від правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження.

Україна в даному випадку являється країною імпорту (країною, в яку ввозиться товар), а Туркменістан - країною експорту (країною, з якої вивозиться товар), тому інші країни в даних правовідносинах не виступають і не можуть виступати "країною ввезення/вивезення товару", адже товаросупровідні документи (зокрема, зовнішньоекономічний контракт, коносамент, інвойс, вантажна відомість, транзитні декларації, митна декларація країни відправлення) свідчать, що ввезення товару в Україну відбувалося з митної території Туркменістану, а інші країни виступали країнами проміжного транзиту.

Відтак товари, імпортовані ПП "ЗАХІД" в момент пред`явлення до митного оформлення на території України вважаються товарами, ввезеними з Туркменістану.

Зазначене також підтверджується тим, що згідно правил заповнення графи 15 "Країна відправлення/експорту" Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №651, визначено, що у цій графі відповідно до класифікації країн світу наводиться українською мовою коротка назва країни, з якої товари відправлені в Україну.

У графі 15 "Країна відправлення/експорту" МД від 03.07.2022 року №UA500370/2022/002430 міститься позначення "Туркменістан", який відповідно являється країною, з якої ввезено (експортовано) товар до України як країни імпорту.

Частинами 1, 2, 7 та 8 статті 36 МК України визначено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

В даному випадку постачання товару ПП "ЗАХІД"" мають місце обидві умови.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що Рішенням про Правила визначення країни походження товарів від 24.09.1993 року не передбачено заборони на транзитне переміщення товарів, які користуються режимом вільної торгівлі на підставі двосторонньої Угоду між Урядом України й Урядом Республіки Туркменістан про вільну торгівлю, ратифікованою Законом №426/95-ВР від 04.11.1995 року.

Суд зауважує, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року по справі №420/17345/22 досліджувалось питання правомірності застосування ПП «ЗАХІД» (при декларуванні товарі ввезених через митний кордон України виробництва Туркменістану та країни походження, країни відправлення/експорту Туркменістан), пільги відповідно до розділу ІV "Застосування тарифних пільг (тарифних преференцій)" Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 - "400000000".

При цьому рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року по справі №420/17345/22 було задоволено адміністративний позов приватного підприємства "ЗАХІД". Визнано протиправною та скасовано картку відмови Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2022/000007 від 21.07.2022 року та №UA500370/2022/000008 від 21.07.2022 року, оскільки ПП «ЗАХІД» правомірно за аналогічних підстав застосував пільгу «400000000» при декларуванні товарів ввезених через митний кордон України виробництва Туркменістану та країни походження, країни відправлення/експорту Туркменістан.

Більш того суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявний лист Одеської митниці на адресу Департаменту митних платежів контролю митної вартості та митного тарифного регулювання ЗЕД Держмитслужби від 08.07.2022 року №10-3/15-04/4/12079, в якій відповідач самостійно визнає, що в Правилах про визначення країни походження товарів відсутня норма, щодо неможливості транзиту товарів через території третіх країн при здійсненні експорту товарів на підставі Угоди, а тому відповідач просив розглянути питання щодо здійснення запиту до Міністерства економіки України стосовно врегулювання даного питання.

Також, як вбачається з листа Державної митної служби України від 19.08.2022 року №15/15-03/7.10/2951 лише 01.08.2022 року відбулась нарада за участю представників міністерств та відомств під головуванням заступника Міністерства економіки України щодо врегулювання питання застосування режиму вільної торгівлі до товарів походження з Туркменістану та Узбекистану у разі їх транспортування в Україну транзитом через території країн, які не є учасниками Угоди про створенні вільної торгівлі від 15.04.1994 року. За результатами вказаної наради було прийнято рішення щодо необхідності внесення відповідних змін до двосторонніх угод про вільну торгівлю, укладених Україною з Туркменістаном та Узбекистаном шляхом проведення переговорів.

При цьому суд не приймає до уваги посилання митниці на роз`яснення, надані листом Державної митної служби України від 05.07.2022 року №08-1/15-03/7/3716 (вх. Одеської митниці від 06.07.2022 року №12389/4), оскільки такий лист Державної митної служби України не є нормативно-правовим актом, та був направлений для ознайомлення Одеській митниці вже після завершення позивачем митного оформлення митної декларації №UA500370/2022/002430 від 03.07.2022 року, а тому не міг бути використаний ОСОБА_1 у своїй службовій діяльності.

Також суд враховує посилання представника позивача у адміністративному позові на те, що документальної перевірки ПП «ЗАХІД» митними органами в порядку статті 345 Митного кодексу України проведено не було, порушення митного законодавства за МД від 03.07.2022 року №UA500370/2022/002430 не встановлено, податкових зобов`язань ПП «ЗАХІД» не визначено, що підтверджується поясненнями від 17.11.2022 року, наданими дисциплінарній комісії заступником начальника BMO №1 митного поста «Ізмаїл» Одеської митниці Тірона Олександра Михайловича.

Із вказаних пояснень вбачається, що для вжиття заходів відповідно до вимог Митного та Податкового кодексів України з метою визначення податкових та грошових зобов`язань ПП «ЗАХІД» (код ЄДРПОУ 32333300) листом Одеської митниці від 05.08.2022 року №7.10-2/15-04/7/13406 направлено звернення до Миколаївської митниці (за місцем реєстрації платника податків). Миколаївська митниця листом від 05.09.2022 року №7.16-08-1/28.5/7.10/1083 проінформувала, що відділ митного аудиту Миколаївської митниці, відповідно до наказу Держмитслужби від 28.02.2022 року №118, перебуває в стані простою в роботі. Вжиття заходів відповідно до вимог Митного та Податкового кодексів України з метою визначення податкових та грошових зобов`язань ПП «ЗАХІД» буде проведено після відновлення повноцінної роботи митниці. Наведене свідчить про відсутність на момент здійснення дисциплінарного провадження та прийняття оскаржуваного наказу належних доказів на підтвердження висновку дисциплінарної комісії про ненадходження обов`язкових платежів за МД від 03.07.2022 pоку №UA500370/2022/002430.

Також суд погоджується з доводами представника позивача, щодо порушення відповідачем процедури отримання письмових пояснень та винесення рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Згідно з пунктом 35 Порядку №1039, Комісія, дисциплінарна комісія вносить суб`єкту призначення (керівникові державної служби) пропозицію (подання) разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її (його) підписання.

Одночасно із внесенням суб`єкту призначення (керівникові державної служби) пропозиції (подання) державному службовцю повідомляється про дату внесення суб`єкту призначення (керівнику державної служби) такої пропозиції (подання) та необхідність надання ним письмового пояснення суб`єкту призначення (керівнику державної служби) відповідно до статті 75 Закону.

Державний службовець надає письмове пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу. У разі ненадання державним службовцем письмового пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу не пізніше ніж як за два календарних дні до закінчення строку прийняття суб`єктом призначення (керівником державної служби) рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження державний службовець вважається таким, що відмовився від надання письмового пояснення.

Відповідно до пункту 36 Порядку №1039, за результатами розгляду дисциплінарного провадження суб`єкт призначення (керівник державної служби) протягом десяти календарних днів з дня отримання пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії приймає рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Рішення оформляється наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення (керівника державної служби). Після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарного провадження суб`єкт призначення (керівник державної служби) передає дисциплінарну справу до служби управління персоналом державного органу, стосовно посадової особи якого здійснювалося дисциплінарне провадження (державного органу, в якому здійснювалося дисциплінарне провадження), для її зберігання в установленому порядку.

Так відповідно до ст. 75 Закону України «Про державну службу» перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі. Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Тобто, зазначеними приписами статті 75 Закону України «Про державну службу» встановлено імперативний обов`язок суб`єкта призначення отримати пояснення державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, перед накладенням стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 05.01.2023 року Дисциплінарна комісія проінформувала що нею 05.01.2023 року було внесено подання за результатами розгляду дисциплінарної справи за результатами дисциплінарного провадження, порушеного на підставі наказу Одеської митниці від 09.11.2021 року №35-дс «Про порушення дисциплінарного провадження». У відповідності з вимогами пункту 35 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року №1039, повідомлено про необхідність надання письмового пояснення керівнику митниці відповідно до статті 75 Закону України «Про державну службу».

При цьому вже 06.01.2023 року було прийнято оскаржуваний наказ №4-дс про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Отже, всупереч вимог частини 1 статті 75 Закону України «Про державну службу» та пункту 35 Порядку №1039, відповідач видав оскаржуваний наказ 06.01.20213 року без отримання від позивача письмових пояснень або відмови позивача надати такі письмові пояснення, оформленої відповідним актом. Таким чином, позивач був позбавлений можливості надати свої пояснення за висновками Подання дисциплінарної комісії.

Також судом враховується службова характеристика позивача, в якій вказано, що ОСОБА_1 працює в митних органах з 1991 року. Свої посадові обов`язки виконує у відповідності до посадової інструкції та законодавства України. За час роботи в митних органах зарекомендувала себе з позитивного боку. Вміє організовувати свою роботу з постійним додержанням термінів. Володіє системними знаннями. Професійні навички та вміння розвинуті на високому рівні. Відповідальна, володіє достатніми знаннями для виконання службових обов`язків. В процесі роботи опрацьовує нормативно правові акти, інші документи і дотримується їх вимог. Постійно підвищує свій професійний рівень шляхом самоосвіти.

Згідно ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищезазначеного, враховуючи, що відповідачем в обґрунтування обґрунтованості своєї правової позиції, а також правомірності оскаржуваного рішення не було надано суду належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а відтак оскаржуваний наказ є протиправними та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви були додано квитанцію від 09.02.2023 року про сплату судового збору на суму 1 073,60 грн.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути на його користь з Одеської митниці суму судового збору у розмірі 1 073,60 грн.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 192-194, 241-246, 251, 255, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21-а) про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати Одеської митниці №4-дс від 06.01.2023 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».

Стягнути з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 073,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький