Ухвала суду № 110253733, 17.04.2023, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер: 343/734/17

Номер провадження: 1-кп/0343/42/23

У Х В А Л А

про продовження застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та цілодобового домашнього арешту

17 квітня 2023 року м. Долина

Долинський районний суд Івано - Франківської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

в присутності запасного судді - ОСОБА_4 ,

з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю та клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні №12015240200000409 відносно обвинувачених:

ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 262 КК України,

ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 262 КК України,

ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ст. 257, ч. 3 ст. 262 КК України,

за участю: прокурора - ОСОБА_9 ,

перекладачки грузинської мови - ОСОБА_10 ,

захисників: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

ВСТАНОВИВ:

в суді на розгляді перебуває дане кримінальне провадження.

Ухвалою суду від 22.02.2023 обвинуваченим ОСОБА_16 та ОСОБА_8 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів - до 22.04.2023, а обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю на два місця - до 22.04.2023.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_9 подав клопотання про продовження строку дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_16 , ОСОБА_8 та про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю та покладенням на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язків відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України.

В обґрунтування поданих клопотань посилається на те, що ОСОБА_16 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів. Вказує на існування ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: усвідомлючи невідворотність настання покарання обвинувачені можуть переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зазначає, що обвинувачені до злочинів готувались заздалегідь за розробленим та узгодженим між всіма учасниками детальним планом, вживали заходів конспірації та уникнення викриття вчинених злочинів, використовували зброю, транспорт та засоби зв`язку. ОСОБА_6 є організатором озброєної банди, а ОСОБА_16 та ОСОБА_8 активними її членами. Вказане свідчать про те, що в разі застосування більш м`яких запобіжних заходів обвинувачені не будуть виконувати покладені на них процесуальні обов`язки та матимуть можливість перешкоджати судовому розгляду.

Обвинувачені ОСОБА_16 та ОСОБА_8 є громадянами іншої держави, раніше в порядку ст. 89 КК України несудимі і фактично не мають постійного місця реєстрації в Україні, ніде не працюють і не мають офіційних засобів для існування.

Судовий розгляд даного кримінального провадження триває. Ризики, які виправдовують тримання під вартою та під цілодобовим домашнім арештом обвинувачених не зменшились, існування зібраних у кримінальному провадженні доказів та небажання нести відповідальність за вчинені злочини спонукатиме їх переховуватись від суду.

Прокурор ОСОБА_9 в судовому засіданні підтримав подані клопотання, просив їх задовольнити. Стосовно клопотання ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу просив відмовити за необґрунтованістю такого.

Захисник ОСОБА_11 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, змінити його підзахисному ОСОБА_16 на запобіжний захід на домашній арешт за адресами зазначеними в договорах долученими до матеріалів провадження.

Захисниця ОСОБА_13 підтримала позицію захисника ОСОБА_11 . Зазначила, що її підзахисний ОСОБА_8 має місце проживання, а тому запобіжний захід відносно нього можна змінити на домашній арешт.

В судовому засіданні захисниця ОСОБА_15 заперечила, оскільки ризики зменшуються, а прокурор наводить завжди ті самі ризики. У зв`зяку із цим просила та беручи до уваги тривалий час знаходження ОСОБА_8 під вартою змінити йому запобіжний захід.

Захисник ОСОБА_12 підтримав думку інших захисників.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_14 просив відмовити в задоволенні клопотань прокурора, оскільки ризики зазначені останнім відпали, свідки допитані, його підзахисний в клопотанні про зміну запобіжного заходу навів обґрунтовані мотиви, достатні для задоволення такого.

Обвинувачені ОСОБА_16 , ОСОБА_8 заперечили щодо задоволення клопотань прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_6 зазначив, що "свою волю він вже проголосив".

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши подані прокурором клопотання, матеріали кримінального провадження, приходить висновку про необхідність часткового задоволення клопотань, з огляду на таке.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно із п. 1-5 ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Запобіжні заходи під час судового провадження застосовуються судом за клопотанням прокурора (ч. 4 ст. 176 КПК України).

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зі змісту ст. 199 КПК України вбачається, що суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Таким чином, для об`єктивного вирішення питання про продовження строку дії запобіжних заходів або заміну запобіжного заходу на більш м`який колегії суддів необхідно дати відповіді на такі питання:

1) чи на цей час існують обґрунтовані ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України?

2) чи може будь-який із більш м`яких запобіжних заходів запобігти встановленим ризикам?

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 КПК України (ч. 1 ст. 183 КПК України).

Згідно зі ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Суд констатує, що ОСОБА_16 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

Стосовно ризиків кримінального провадження суд вважає за потрібне зазначити таке.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу або в майбутньому.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій, які можуть зашкодити кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

На переконання колегії суддів, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

Тому, суду слід перевірити чи підтверджується існування ризиків, на які посилається прокурор.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що обвинуваченим інкриміновано ряд умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, які вчинені групою осіб та супроводжувались зухвалою поведінкою виконавців із застосуванням зброї та використанням заходів конспірації для уникнення викриття кримінальних правопорушень у різних областях України, за які, у разі визнання їх винуватими, передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі. ОСОБА_16 та ОСОБА_8 без будь - яких сталих офіційних матеріальних доходів та соціальних зв`язків а, отже, усвідомлюють неминучість покарання, що може спонукати їх переховуватись від суду та перешкоджати судовому провадженню.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинувачених переховуватися від суду суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останні з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих їм злочинів можуть вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_6 ОСОБА_8 та ОСОБА_16 обвинувачуються у вчиненні злочинів, які у відповідності до ст. 12 КК України, є тяжкими та особливо тяжкими злочинами, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років з конфіскацією майна.

Виходячи з викладеного вагомим аргументом у підтвердження посилань прокурора в поданих клопотаннях є те, що ОСОБА_16 і ОСОБА_8 є громадянами іншої держави, вони без постійного чи тимчасового місця реєстрації в Україні.

На переконання колегії суддів, ймовірна можливість переховування обвинувачених від суду підтверджується тим, що злочини, у вчиненні яких вони обвинувачуються, передбачають, зокрема, покарання у виді позбавлення волі, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для них переховуватись від суду.

Так, підставами вважати, що обвинувачені перебуваючи на волі можуть переховуватися від суду, є також те, що вони обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів і у разі визнання їх винуватими, ризик втечі для них може бути менш небезпечним ніж призначене покарання і його відбування.

Також, не може залишитись і поза увагою суду те, що 23.07.2021 до Івано - Франківського міського суду направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 . Тобто, обвинувачений ОСОБА_8 перебуваючи під вартою обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189; ч. 2 ст. 255-1 КК України.

Крім того, суд зазначає, що після звільнення з-під варти обвинуваченого ОСОБА_6 до нього було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю та забороною залишати житло, однак як вбачається із листів начальника ГУ НП в Івано - Франківській області на стаціонарний пульт моніторингу неодноразово надходять сигнали тривоги (пошкодження ремінця браслета - трекера, порушення приписної зони).

Також суд вчергове звертає увагу на зухвалу поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 , який заходить в зал судового засідання після складу суду та самовільно залишає судове засідання до оголошення перерви, подає необґрунтовані клопотання, що не стосуються предмету судового розгляду.

Тобто, після застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м`якшого запобіжного заходу, останній не бажає виконувати покладені на нього обов`язки.

Обвинувачений ОСОБА_8 неодноразово порушував порядок своїми емоційними викриками, нецензурними висловлюваннями, перебиваючи при цьому інших учасників процесу та перекладачку.

Тому, на переконання суду, з часу обрання запобіжних заходів обвинуваченим, не змінилися підстави для таких.

Також суд звертає увагу, що дане кримінальне провадження перебуває на стадії завершення судового розгляду, а саме - суд завершує з`ясування обставин та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів, а тому, з врахуванням даних про осіб обвинувачених та обґрунтованість обвинувачення, лише запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та цілодобовий домашній арешт можуть запобігти вказаним ризикам можливого ухилення від суду та дасть суду процесуальну можливість в розумні строки завершити судовий розгляд по суті обвинувачення.

Окрім цього, не може залишитись поза увагою суду тривалий термін перебування обвинувачених ОСОБА_16 та ОСОБА_8 під вартою до постановлення вироку.

Однак суд звертає особливу увагу на зловживання правами сторони захисту, зокрема, захисниці обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокатки ОСОБА_15 , яка не з`являється в судові засідання, дати проведення яких узгоджувались заздалегіть або виходить із підсистеми захищеного відеоконференцзв`язку без поважних причин, а її підзахисний відмовлявся надавати показання і взагалі продовжувати судовий розгляд кримінального провадження без її участі, хоча його захист також здійснюється адвокаткою ОСОБА_13 .

Більше того, сторона захисту систематично запізнюється у судові засідання, хоча дати таких узгоджені завчасно і враховуючи, що цим складом суду розглядаються й інші справи, кримінальні провадженння та матеріали, така неможливість вчасного проведення заздалегіть визначеного судового засідання впливає на розумні строки розгляду даного кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_6 систематично подає клопотання, які, на переконання суду, спрямовані на затягування судового розгляду.

Таким чином, неналежне виконання ОСОБА_8 , ОСОБА_16 та ОСОБА_6 обов`язків обвинувачених, які визначені КПК України, вказують на те, що у разі застосування судом до них більш м`яких запобіжних заходів, вони можуть навмисно не виконувати та ігнорувати відповідні процесуальні обов`язки, покладені на них цим запобіжним заходом.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, враховуючи відомості щодо осіб обвинувачених, виходячи з принципу презумпції невинуватості, суд дійшов висновку про необхідність відступу від правил поваги свободи особи, та вважає, що застосування до ОСОБА_16 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 більш м`яких запобіжних заходів, про які вказують захисники та сам обвинувачений ОСОБА_6 на даний час не може гарантувати їх належну поведінку. Жоден із інших альтернативних запобіжних заходів не може забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати.

Суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_16 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та узгоджується з п. 79 рішення у справі "Харченко проти України" від 10.05.2011, яке є остаточним, оскільки у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу та підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише прав обвинувачених, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів.

Стосовно клопотання прокурора в частині покладення додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України на ОСОБА_6 , суд зазначає, що таке не підлягає задоволенню, оскільки як встановлено з матеріалів кримінального провадження, останньому обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та визначено обов`язки, які слід покласти. Тому, в даному випадку, суд вирішує питання стосовно продовження строку вже обраного запобіжного заходу.

Щодо заявленого 03.04.2023 обвинуваченим ОСОБА_6 клопотання, в якому останній просить звільнити його з примусового домашнього арешту із застосуванням електронних заходів контролю та замінити особистим зобов`язанням, у зв`язку із тим, що він з діагнозом: остеохондроз, спондилоатроз хребта, полісегментарні протрузії дисків на рівні шийного, грудного та поперекового відділу хребта, грижі дисків у секментах та часткові дегенеративні стенози на рівні шийного та грудного хребта, компресія тіл грудного відділу хребта, - негайно потребує проходження магнітно - резонансної томографії (МРТ), госпіталізації та оперативного втручання».

В обґрунтування клопотання посилається на те, що наявність електронного засобу контролю є абсолютно протипоказаним до МРТ і відповідно це є доказом того щоб скасувати носіння цього засобу і у зв`язку із цим йому необхідно замінити домашній арешт на особисте зобов`язання.

Зазначає, що «у разі невиконання волі Людини з правами Живого Мужчини, відповідальність за його життя та здоров`я повністю лягає на головуючого в даному провадженні, як керівника компанії».

Одним із елементів системи гарантій, спрямованих на недопущення порушення права людини на свободу й особисту недоторканність є право обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний захід, його захисника, подати до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього судом, чи про зміну способу їх виконання (ч. 1 ст. 201 КПК України).

Таке клопотання розглядається судом згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 201 КПК України).

За своїм характером перегляд запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту орієнтує суд не на оцінку обґрунтованості самих підстав застосування запобіжного заходу та перегляд висновків, які були покладені в основу рішення суду раніше, оскільки така оцінка здійснюється в іншому порядку, встановленому КПК України. Зміна запобіжного заходу передбачає виникнення, після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу чи його продовження, нових обставин, які безпосередньо можуть вплинути на висновок про наявність обґрунтованої підозри або свідчать про зміну, зменшення чи збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

На підставі ч. 6 ст. 9 КПК України, виходячи з рівності прав сторін кримінального провадження на реалізацію процесуальних прав (ч. 2 ст. 22 КПК України), які мають здійснюватися у формі однакових судових процедур, а також враховуючи положення ч. 5 ст. 201 КПК України, можна зробити висновок, що підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням обвинуваченого чи його захисника є, в тому числі, наявність нових обставин, які не були предметом судового розгляду під час застосування запобіжного заходу чи його продовження, постановлення попередньої ухвали про зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.

Так, обвинуваченим ОСОБА_6 14.03.2023 вже було подано клопотання про зміну йому запобіжного заходу, яке судом розглянуто та дана оцінка його доводам.

Фактично, подане 03.04.2023 клопотання також обґрунтоване тим, що йому необхідне лікування у зв`язку із захворюванням хребта. Однак, до цього клопотання обвинувачений долучає ще відповідь клінічно лікувально - діагностичного центру СІМЕДГРУП від 24.03.2023 відповідно до якої, МРТ неможливо здійснити при наявності, зокрема, інших електронних програмованих пристроїв.

Окрім цього, суд критично ставиться до фотокопії направлення на МРТ - обстеження від 08.03.2023 виданої ФОП ОСОБА_17 кабінету МРТ «Відновлення» так і до наданих до матеріалів клопотання - довідки №1977 від 09.03.2023, довідки №1977 клініки відновлення здоров`я від 29.03.2023, які знаходяться в АДРЕСА_1 , оскільки в судовому засіданні встановлено та матеріалами кримінального провадження підтверджується, що ухвалою суду від 22.02.2023, обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю на два місяці - до 22.02.2023 включно та заборонено залишати без дозволу суду житло за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, в матеріалах провадження відсутні дані про те, що перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом із забороною залишати житло, обвинувачений ОСОБА_6 у встановленому законом порядку у вказані дні відлучався з місця визначеного обраним запобіжним заходом для проходження обстеження.

Крім того, надані ним документи є суперечливими за змістом, оскільки направлюючи ОСОБА_6 на МРТ обстеження 08.03.2023, вже 09.03.2023 у довідці цієї ж клініки не зазначено про необхідність такого обстеження.

Більше того, не доведено обвинуваченим ОСОБА_6 неможливість проведення іншим способом обстеження (у разі необхідності такого) окрім як зміна запобіжного заходу.

Крім того, суд звертає увагу обвинуваченого ОСОБА_6 на норму ч. 3 ст. 201 КПК України, якою встановлено вимоги до клопотання про зміну запобіжного заходу, які ним не дотримано.

Таким чином, суд приходить висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про відмову у зміні запобіжного заходу, оскільки у ньому не зазначено нових обставин, які не розглядались судом, а тому у відповідності до ч. 5 ст. 201 КПК України таке підлягає залишенню без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 197, 201, 331, 336, 395 КПК України, суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю та покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, продовжити на шістдесят днів - до 15 червня 2023 року включно.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою продовжити на шістдесят днів - до 15 червня 2023 року включно.

Продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю на два місяці, тобто до 17 червня 2023 року включно.

Заборонити ОСОБА_6 залишати без дозволу суду житло за адресою: АДРЕСА_2 .

Копію ухвали про продовження запобіжного заходу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_6 .

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 Кримінально процесуального кодексу України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу - залишити без розгляду.

Ухвала в частині продовження строків тримання під вартою діє шістдесят днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Виконання ухвали доручити начальнику Державної установи "Івано - Франківська установа виконання покарань № 12", направивши копію ухвали на електронну адресу е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала суду в частині продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3