Ухвала суду № 110253225, 14.04.2023, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 188/1464/22

провадження 2/201/1462/2023

УХВАЛА

14 квітня 2023 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Храмцевич Т.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпро заяву про заміну сторони по цивільній справі за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів і витрат,

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області 06 грудня 2022 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів і витрат, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Справа по суті не слухалася, розглядалися клопотання, виносилися ухвали, спір по суті не вирішено.

В судове засідання представником позивача подано клопотання про заміну сторони позивача через припинення їх діяльності та реорганізацію всієї системи діяльності, притягнення до участі в справі в якості позивача ГУ ПФ України у Луганській області, оскільки ці правовідносини допускають правонаступництво, про що надані відповідні документи, вимоги позову можуть торкатися їх (ГУ ПФУ) інтересів, вказане управління може мати безпосереднє відношення до вказаного в позові спірного питання і розгляд справи можливий саме за участю цієї юридичної особи.

Сторона відповідача фактично не заперечувала проти цього клопотання.

З`ясувавши думку учасників цивільного спору, судового засідання, перевіривши матеріали справи, суд вважає за необхідне заміни позивача та виключити з числа позивачів Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області з огляду на наступне.

01 січня 2023 набув чинності Закон України від 3 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (надалі Закон № 1105- XIV), викладений в новій редакції.

Відповідно до ст. 4 Закону № 1105-XIV, уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України та його територіальні органи. Уповноважений орган управління та його територіальні органи зобов`язані в тому числі забезпечувати фінансування та здійснення страхових виплат, надання соціальних послуг, передбачених цим Законом.

В свою чергу Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізовано шляхом їх приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

Частина 1 статті 104 Цивільного кодексу України передбачає, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Отже, з 01 січня 2023 року відбулося фактичне процесуальне правонаступництво, за яким здійснено приєднання Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду, в тому числі і управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до Пенсійного фонду України та його територіальних органів в тому числі до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Таким чином, в спірних правовідносинах належним позивачем повинне бути Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, як правонаступник реорганізованого Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області.

Приймаючи вказане, суд вважає необхідним через вказану реорганізацію притягнути до участі в справі в якості належного позивача ГУ ПФУ в Луганській області, оскільки ці правовідносини допускають правонаступництво, про що надані відповідні документи, вимоги позову можуть торкатися їх інтересів, це управління може мати безпосереднє відношення до вказаного в позові спірного питання і розгляд справи можливий саме за участю цієї особи, права цієї юридичної особи в цій справі можуть бути порушені і без неї розглянути справу не доцільно.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо), залишення позову без розгляду, залучення належних осіб і інш. не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких грунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно доч.1-3 ст.12ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому суд звертає увагу також на вимогистатті 121 ЦПК Українипро те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 рокуу справі «Юніон АліментаріяСандерс С.А. проти Іспанії» заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany)).

Приймаючи до уваги вказане, суд приходить до висновку про можливість заміни сторони позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 53, 54, 182, 222, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Замінити у справі № 188/1464/22 позивача з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9).

Виключити з числа позивачів Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області.

Залучити до участі в справі Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області в якості належного позивача.

Ухвала набрала законної сили 14 квітня 2023 року.

Суддя