Ухвала суду № 1102517, 24.07.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД  УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

24.07.2007№К-24882/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БившевоїЛ.І.,  БрайкаА.І.,  КостенкаМ.І.,  ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

за участі представників: позивача-ПрокопенкоО.Ю. та

відповідача–УкраїнецьТ.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на постанову Господарського суду м.Києва від19.04.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від29.06.2006 посправі№29/442

за позовом   Закритого акціонерного товариства «Вікторія-М»

до                   Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

про                            визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від16.09.2004 №682317/0 в частині визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток за Іквартал 2004року в сумі 574800грн. та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку в сумі 402350грн.

Постановою Господарського суду м.Києва від19.04.2006. залишеною без зміна ухвалою Київського апеляційного господарського суду від29.06.2006 посправі№29/442 – позов задоволено.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем за результатами планової документальної перевірки з питань дотримання позивачем податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2002 по 31.03.2004 на підставі Акту від14.09.2004 №55/23-1714/13335038, в якому зазначено про те, що у Ікварталі 2004року позивач не здійснював оподаткування податком на прибуток власної господарської діяльності, посилаючись на ст.7 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої підприємства, розташовані в зоні гарантованого добровільного відселення, звільнені від сплати податку на прибуток.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів УРСР від23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» смт.Іванків Київської області входить до складу зони гарантованого добровільного відселення.

А у зв'язку із введенням в дію Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відновилась дія ч.1 ст.7 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині оподаткування прибутку.

Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» №2505 від25.03.2005 (набув чинності 31.03.2005), ч.1 ст.7 Закону «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» було виключено і відповідно із 31.03.2005 припинила дію у повному обсязі.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду підтримуючи позицію господарського суду першої інстанції пришла до висновку про правомірне користування позивачем пільгами з податку на прибуток мотивуючи тим, що Законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлюється особливий правовий режим діяльності підприємств, розташованій на відповідній території, в тому числі і режим оподаткування, а не окремі пільги по оподаткуванню, тому саме цей Закон є пріоритетним по відношенню до інших законодавчих актів з питань оподаткування.

Не погодившись із постановою Господарського суду м.Києва від19.04.2006 та ухвалою Київського апеляційного господарського суду від29.06.2006 посправі№29/442 відповідач (далі–ДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у зв’язку із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права: п.7.2 ст.7, ст.ст.10, 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.1 Закону України «Про систему оподаткування».

Скарга обґрунтовано тим, що позивач згідно свідоцтва про державну реєстрацію, установчих документів є господарюючим суб’єктом, метою створення та предметом діяльності якого є надання українським та іноземним фізичним та юридичним особам послуг для забезпечення страхового захисту їх майна і інтересів, а також здійснення комерційної і підприємницької діяльності. А перелік пільг, наданих чинним законодавством, та їх коди наведено в Довіднику №29 пільг, наданих чинним законодавством юридичним особам по сплаті податків, зборів, інших обов'язкових платежів станом на 01.03.2004, затвердженого 15.04.2004 заступником голови ДПА України. Серед пільг, наданих чинним законодавством та перелічених в Довіднику №29, зазначає скаржник, відсутня пільга щодо звільнення від сплати податку на прибуток підприємств, у зв’язку з тим, що останні розташовані у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю. Виходячи з вищевикладеного, скаржник вважає, що пільгами по оподаткуванню прибутку Компанія користується безпідставно, оскільки пільги з оподаткування для суб’єктів господарювання, які розташовані у зоні, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, законами з питань оподаткування не встановлено, тому зазначена категорія платників не має права на користування податкових пільг, посилаючись на ст.7 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судовому засіданні проти скарги заперечив та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ст.1 Закону України від25.06.1991 №1251 «Про систему оподаткування» - ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Преамбулою Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що Закон регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково-дослідницьку та іншу діяльність у цих зонах. У Законі наведено перелік заходів щодо забезпечення господарської діяльності у зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіологічного контролю, і одним із таких заходів було передбачене ч.1 ст.7 Закону звільнення господарюючих суб'єктів від оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів.

І як встановлено п.1 ст.7 цього Закону в редакції, що була чинною у період, який був предметом дослідження податкової перевірки - підприємства, об'єднання і організації, розташовані в зоні гарантованого добровільного відселення, звільняються від оподаткування, крім платежів і відрахувань до місцевих бюджетів, крім сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на добавлену вартість з товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, та крім сплати ввізного мита, митних та акцизних зборів і податку на добавлену вартість із підакцизних товарів, що імпортуються. При цьому, вказана норма пов'язує розповсюдження пільгового режиму оподаткування, встановленого цією нормою, із фактом розташування підприємства у зоні гарантованого добровільного відселення або зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Таким чином, оскільки фактичні обставини справи, які встановлені судами свідчать про те, що позивач з дати реєстрації в смт.Іванків у Ікварталі2004року був звільнений від сплати податку на прибуток з доходів отриманих від власної господарської діяльності, як особа, що користувалася пільговим режим оподаткування згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», за таких умов суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлюється особливий правовий режим діяльності підприємств, розташованих на відповідній території, в тому числі і режим оподаткування, а не окремі пільги по оподаткуванню, і що Закон України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» відносно правового режиму господарювання на відповідній території є пріоритетним по відношенню до інших законодавчих актів з питань оподаткування.

Стосовно посилання скаржника (відповідача) на ст.1 Закону України «Про систему оподаткування», відповідно до якої пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування, суд касаційної інстанції також погоджується із обґрунтуванням судів про те, що відповідно до п.4.4.1. Закону України №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймаються на користь платника податків.

Виходячи із системного аналізу Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про систему оподаткування», суд касаційної інстанції погоджується із обґрунтуванням своєї позиції судами першої та апеляційної інстанцій, які дійшли вичерпних юридичних висновків і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Тому постанова Господарського суду м.Києва від19.04.2006 та ухвала Київського апеляційного господарського суду від29.06.2006 посправі№29/442  належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м.Києва від19.04.2006 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від29.06.2006 посправі№29/4429 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий                                                           О.В.Карась

Судді                                                                        Л.І.Бившева

                                                                                  А.І.Брайко

                                                                                  М.І.Костенко

                                                                                  М.О.Федоров