Рішення № 110251254, 14.04.2023, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/248/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2023 р. Літинський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Верещинської Я.С.

за участю секретаря судового засідання Хижук Л.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Літин адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача-адвокат Сільченко О.В. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 із зазначеним адміністративним позовом про скасування постанови серії БАД №233935 від 07.03.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, як незаконну та через відсутність події та складу адміністративного правопорушення, а провадження у справі закрити. Просив стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 07.03.2023 відповідачем в особі поліцейського СРПП Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ухвалено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП за те, що він, керуючи автомобілем «Шкода» д/з НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію розмітки, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП. Постанову вважає незаконною, так як ухвалену з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому така підлягає скасуванню.

Зазначає, що відповідач, зупинивши позивача, став вимагати посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію автомобіля. Він надав документи та відповідач пояснив, що він перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки та відразу пішов до службового автомобіля. Повернувшись через деякий час, відповідач вручив йому оскаржувану постанову. Порушуючи вимоги ст.279 КУпАП, відповідач не роз`яснив йому права, передбачені ст.268 КУпАП, чим позбавив його можливості скористатися правами, передбаченими вказаною нормою. Ухвалюючи постанову в службовому автомобілі, відповідач справу розглянув за його відсутності, що також є порушенням вимог ст.268 КУпАП. Докази вчиненого правопорушення, передбачені ст.251 КУпАП, відповідач не надав, та в постанові таких доказів не зазначено, що свідчить про їх відсутність. Зазначені обставини кожна окремо та в сукупності стверджують незаконність оскаржуваної постанови, так як він не вчинив дій, передбачених ст.9 КУпАП та не вчинив правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а відтак, така постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 17.03.2023 провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, витребувано у відповідача відеоматеріали стосовно порушення та призначено розгляд по суті на 14.04.2023 із викликом сторін.

Представник позивача-адвокат Сільченко О.В. у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, зазначив, що позовні вимоги повністю підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області у судове засідання не з`явився. На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 , який вмотивований тим, що оскаржувана постанова є законною та складеною у відповідності до чинного законодавства. Зокрема зазначив, що під час складання вказаної постанови ОСОБА_1 було роз`яснено його права відповідно до адміністративного законодавства та надано копію складеної постанови. Крім того, доказом того, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких посадова особа, особисто спостерігаючи порушення ПДР, встановлює наявність адміністративного правопорушення. Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Ст.254 КУпАП визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення, у якому відповідно до ст.256 КУпАП, крім іншого, зазначається місце час і суть адміністративного порушення, виявленого уповноваженою особою, прізвища адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, від Головного управління Національної поліції у Вінницькій області надійшов диск з відеоматеріалами з бодікамери поліцейського стосовно події, яка мала місце 07.03.2023 за участю ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з`явилися у судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні обставини.

07.03.2023 інспектором СРПП Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області винесено постанову серії БАД №233935, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, згідно копії постанови (а.с.9). У постанові зазначено, що 07.03.2023 о 11год 05хв в м. Гайсин, ОСОБА_1 , водій транспортного засобу «Шкода», д.н.з НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію розмітки 1:1 (розділ 34), чим порушив Правила дорожнього руху України.

Згідно ч.1,2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху» з наступними змінами.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Згідно ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно п.1.1 Розділу 34 Правил дорожнього руху (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15.

У відповідності до ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.

Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 4 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.

Відтак предметом доказування є наявність у діях позивача порушення вимог п.1.1 Розділу 34 Правил дорожнього руху (перетну суцільної лінії розмітки).

На підтвердження правомірності складання постанови та на виконання ухвали суду, відповідачем надано до суду відеозаписи, якими зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення, при цьому саме порушення позивачем вимог п.1.1 Розділу 34 Правил дорожнього руху, а саме перетну суцільної лінії розмітки, працівниками поліції не зафіксовано.

Таким чином в матеріалах справи відсутні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, а наявні в матеріалах справи докази не підтверджують обставин викладених у постанові від 07.03.2023 серії БАД №233935.

Стосовно доводів відповідача про те, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом, яким зафіксовано, що позивач вчинив порушення, не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Крім того, суд враховує висновок Верховного Суду викладений у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 де вказано, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Водночас, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Матеріалами справи не доводиться факт вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові. До неї не долучалося жодного документа чи іншого доказу, визначеного ст.251 КУпАП, яким би можна було довести такий факт. Саме візуальне спостереження працівника поліції, на думку суду, не підкріплене іншими належними та допустимим доказами у справі, є недостатнім для висновку про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення. Більше того, таке візуальне спостереження поліцейською наявного порушення спростовується поясненнями особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, сумніватися чи недовіряти яким у суду підстав немає.

З урахуванням вищенаведеного, працівником відповідача у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції.

Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення. Однак, зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ, в ній відсутні посилання на докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Таким чином, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП не підтверджується належними доказами, а наведені ним обставини під час розгляду справи відповідачем не спростовані.

Саме по собі описання адміністративного правопорушення у постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна правова позиція підтримана постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

А сама по собі постанова про накладення адміністративного стягнення не може бути розцінена судом як беззаперечна підстава вчинення позивачем адміністративних правопорушень.

Згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

При таких обставинах та відсутності у справі доказів, котрі би відповідали критеріям належності та допустимості, слід дійти висновку, що у діях позивача відсутній склад зазначеного адміністративного правопорушення, і, як наслідок, про необхідність скасування оскаржуваної постанови із подальшим закриттям провадження у справі про адміністративні правопорушення, на виконання вимог пункту 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, що є обов`язком суду.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 536,80грн.

Керуючись ст.2, 9, 72-77, 90, 139, 229, 241-246, 250, 262, 286, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову серії БАД №233935 від 07.03.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративні правопорушення закрити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 536,80(п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок)грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Літинським РС УДМС України у Вінницькій області 04 березня 2016 року, РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, адреса: вул. Театральна, 10, м. Вінниця, Вінницької області, код ЄДРПОУ 40108672.

Суддя : Верещинська Я. С.