Рішення № 110238401, 13.04.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2023 року № 320/7863/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь", у якому просить суд:

-визнати протиправними дії Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" щодо ненаправлення позивача на медичне обстеження до Військово-лікарської комісії Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь";

- зобов`язати Національний військово-медичний клінічний центр "Головний військовий клінічний госпіталь" направити позивача на військово-лікарську експертизу Військово-лікарської комісії Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" щодо встановлення причинного зв`язку від отриманих кульових поранень під час бойових дій у складі підрозділу Добровольчого формування Бучанської міської територіальної громади № 1 по захисту України від Російської Федерації.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що дії Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" щодо ненаправлення позивача на медичне обстеження до Військово-лікарської комісії Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь", є протиправними, оскільки є порушенням вимог та засад Закону України «Про основи національного спротиву» із змінами внесеними Законом України від 01 квітня 2022 року № 2170-ІХ «Щодо вдосконалення порядку комплектування і соціального забезпечення Сил територіальної оборони Збройних Сил України та добровольчих формувань територіальних громад». Позивач наголошує на тому, що на членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому, статус соціального захисту членів добровольчих формувань територіальних громад прирівняно до статусу соціального захисту військовослужбовців Збройних сил України. Позивач вважає, що відповідач не мав права направляти позивача на комісію МСЕК, а мав направити для проходження військово-лікарської комісії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2022 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

05.10.2022 до суду від Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить в задоволенні адміністративного позову відмовити, з урахуванням того, що позивач є учасником добровольчого формування територіальної громади, який отримав тяжкі поранення, та за результатами лікування був визнаний непридатним для проходження служби у підрозділі територіальної оборони. З метою визначення стану здоров`я після отриманих кульових поранень, позивач на підставі направлення був скерований на медичний огляд до ВЛК НВМКЦ ГВКГ, проте, посадовими особами клініки амбулаторної допомоги НВМКЦ ГВКГ рекомендовано позивачу звернутися до медично-експертної комісії Київського міського центру медико-соціальної експертизи, оскільки він не є військовослужбовцем Збройних Сил України. Відповідач вважає, що члени добровольчого формування територіальної громади, які не визначені рішенням Головнокомандувача, не є військовослужбовцями, але виконують завдання територіальної оборони під керівництвом Територіальної оборони Збройних Сил України та під час виконання таких завдань на них поширюється соціальний і правовий захист військовослужбовців, в той же час, позивач також має статус - учасника бойових дій на якого поширюються дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту № 3551-XII, однак, позивач не проходив саме військову службу в складі військової частини, а тому, у відповідача відсутні підстави для направлення позивача для проходження ВЛК.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , є заступником командира Добровольчого Формування Бучанської міської територіальної громади № 1, що підтверджується посвідченням добровольця територіальної оборони, а також посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 20 лютого 2017 року Управлінням персоналу військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України, нагороджений відзнакою «Захисник України».

Позивач повідомляє, що з 24 лютого 2022 року, з початку повномаштабного вторгнення в Україну російських окупантів, він очолив загін Територіальної Оборони в місті Буча та аеродрому в районі селища Гостомель Київської області.

27 лютого 2022 року в результаті бойового зіткнення з окупантами, ОСОБА_1 отримав тяжкі поранення (три кульові поранення), що підтверджується: довідкою про обставини травми, поранення, контузії, каліцтва, виданої Добровольчим формуванням Бучанської міської територіальної громади №1 від 22.05.2022; актом про нещасний випадок, зникнення, смерть, затвердженим Добровольчим формуванням Бучанської міської територіальної громади № 1 від 13.04.2022.

Позивач зазначає, що був евакуйований військовослужбовцями Збройних сил України в місто Київ, де йому була надана екстрена медична допомога в хірургічному відділенні Оборони міста Києва, а в подальшому було перевезено до Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України, у якому він перебував на лікуванні, перенісши хірургічні операції. Післяопераційний період позивач проходив у Центральному медичному госпіталі Міністерства оборони України, за наслідками обстеження в якому був визнаний небоєздатним для проходження служби у підрозділі Територіальної оборони.

Надалі, командиром Добровольчого формування Бучанської міської територіальної громади № 1, з метою визначення стану здоров`я після отриманих кульових поранень, позивач був направлений на медичний огляд військово-лікарської комісії Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий госпіталь» з діагнозом: вогнепальне поранення лівого передпліччя, лівого стегна з поразкою сідалішнього нерва, пропікаюче поранення лівої частини грудної клітини (направлення Добровольчого формування Бучанської міської територіальної громади № 1 від 13.07.2022 року № 124).

Проте, головний лікар поліклінічного відділення Національного військово-медичного клінічного центру «Головного військового госпіталю» визначивши правовий статус позивача, надав розпорядження направити ОСОБА_1 на комісійне обстеження до МСЕК (медично-санітарна експертна комісія) до Київського міського центру медико-соціальної експертизи.

Не погоджуючись із визначенням відповідачем юрисдикції проведення медичної комісії, позивач звернувся із письмовим зверненням на адресу керівництва відповідача - начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головного військового госпіталю» із проханням переглянути рішення поліклінічного відділення та направити його на військово-лікарську комісію у відповідності до правового статусу військовослужбовця.

Однак, листом начальника Національного військово-медичного клінічного центру «Головного військового госпіталю» від 03.08.2022 № 545/9/4732, позивача було повідомлено про те, що позивач, як член добровольчого формування Бучанської територіальної громади № 1, не проходив військову службу, а тому, не може проходити військово-лікарську експертизу ВЛК НВМКЦ «ГВКГ» щодо установлення причинного зв`язку захворювань, травм /поранень, контузій, каліцтв/ та визначення необхідності і умов застосування до позивача медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям, визначених Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року.

Позивач, вважаючи дії відповідача щодо направлення на МСЕК, а не на ВЛК, протиправними звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні даного спору, суд виходить з наступного.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про основи національного спротиву», визначає правові та організаційні засади національного спротиву, основи його підготовки та ведення, завдання і повноваження сил безпеки та сил оборони та інших визначених цим Законом суб`єктів з питань підготовки і ведення національного спротиву.

За визначеннями, наведеними у вказаному законі: доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України - громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах впродовж останніх п`яти років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України; добровольче формування територіальної громади - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони; Сили територіальної оборони Збройних Сил України - окремий рід сил Збройних Сил України, на який покладається організація, підготовка та виконання завдань територіальної оборони; територіальна оборона - система загальнодержавних, воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються у мирний час та в особливий період з метою протидії воєнним загрозам, а також для надання допомоги у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій.

Порядок утворення та діяльності добровольчих формувань територіальних громад, набуття та припинення членства в добровольчих формуваннях, визначений Положенням про добровольчі формування територіальних громад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1449 (далі - Положення № 1449), відповідно до пункту 23 якого, підставами припинення контракту добровольця територіальної оборони є, зокрема: призов (прийняття) на військову службу; укладення контракту про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил або інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, служби в правоохоронних органах.

Так, статтями 24 та 25 Закону України «Про основи національного спротиву», визначені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у національному спротиві та гарантії соціального і правового захисту осіб, які на добровільній та конфіденційній основі залучаються до виконання завдань руху опору

Відповідно до положень частини 2 статті 24 Закону України «Про основи національного спротиву», на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Тобто, з наведеного слідує, що поширення гарантій соціального захисту, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на членів добровольчих формувань територіальних громад свідчить про те, що маючи спеціальний статус, що прирівнює їх до військовослужбовців в отриманні соціальних гарантій, такі особи не мають права на інші пільги та правові механізми, що передбачені лише для військовослужбовців в інших законодавчих актах, якщо про це прямо не зазначено у законі.

Суд вважає, що за чинного правового регулювання, правовий статус добровольця територіальної оборони, не є тотожним з правовим статусом військовослужбовця в аспекті виконання службових обов`язків та особливостей проходження служби.

Відповідно до пункту 9 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1449, добровольче формування утворюється зборами ініціативної групи жителів територіальної громади у присутності командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил та уповноважених представників органу місцевого самоврядування відповідної територіальної громади.

Збори вважаються правомочними, якщо в них беруть участь не менш як п`ять осіб, а також командир військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил та представники органу місцевого самоврядування відповідної територіальної громади.

За результатами зборів складається протокол зборів ініціативної групи про утворення добровольчого формування територіальної громади. Протокол складається у трьох примірниках у довільній формі та повинен містити таку інформацію про збори ініціативної групи: дату проведення; місце проведення; прізвища та імена членів ініціативної групи, які беруть участь в утворенні добровольчих формувань; прізвища, імена та посади запрошених осіб, зокрема командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил та представників органів місцевого самоврядування відповідної територіальної громади; рішення про обрання головуючого на зборах; рішення про утворення добровольчого формування; рішення, ухвалене в установленому порядку Командуванням Сил територіальної оборони Збройних Сил, щодо утворення добровольчого формування в цій територіальній громаді; рішення про затвердження кандидата на посаду командира добровольчого формування; підпис головуючого на зборах; підписи командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил та представників органів місцевого самоврядування відповідної територіальної громади, присутніх на зборах.

Згідно з пунктом 16 Положення № 1449, членом добровольчого формування може бути громадянин України віком від 18 років, який проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контракт добровольця територіальної оборони.

Медичний відбір (огляд) кандидатів у члени добровольчих формувань (пункт 18 Положення № 1449), проводиться лікарсько-консультативними комісіями комунальних закладів охорони здоров`я територіальних громад за направленням посадової особи органу місцевого самоврядування, відповідальної за оборонну чи мобілізаційну роботу, на умовах, визначених Порядком видачі медичної довідки для отримання дозволу (ліцензії) на об`єкт дозвільної системи, затвердженим наказом МОЗ від 20.10.1999 № 252.

Підставами припинення контракту добровольця територіальної оборони, згідно з пунктом 23 Положення № 1449, є: закінчення строку контракту; порушення умов контракту або присяги добровольця територіальної оборони; заява добровольця територіальної оборони про припинення контракту; призов (прийняття) на військову службу; укладення контракту про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил або інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, служби в правоохоронних органах; укладення контракту про проходження служби в державному органі спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України; незадовільний стан здоров`я добровольця територіальної оборони; наявність громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав, крім громадянства України; розформування добровольчого формування.

Контракт з добровольцем територіальної оборони, який призначений на посаду командира добровольчого формування, припиняється за наказом Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил.

Командир військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил може подати Командувачу Сил територіальної оборони Збройних Сил пропозицію про припинення такого

контракту із зазначенням відповідних підстав.

Суд вважає, що для правильного вирішення даного спору та визначення законності/незаконності позиції відповідача щодо того, чи має бути позивач направлений на МСЕК а не на ВЛК, слід визначити правовий статус добровольця Добровольчого формування територіальної громади, та чи прирівнюється такий статус особи з статусом військовослужбовця ЗСУ саме в усіх аспектах правового регулювання прийняття/проходження/звільнення з військової служби та наданням соціальних гарантій.

З наведеного вбачається, що члени добровольчого формування територіальної громади, які не визначені рішенням Головнокомандувача, не є військовослужбовцями, але виконують завдання територіальної оборони під керівництвом Територіальної оборони Збройних Сил України та під час виконання таких завдань на них дійсно поширюється соціальний і правовий захист військовослужбовців.

В той же час, слід врахувати, що позивач має статус - учасника бойових дій на якого поширюються дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року.

У свою чергу, порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, зазначеним у пунктах 11-15 частини другої цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 18 Закону № 3551-XII передбачено, що ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 12 травня 1994 року (далі - Положення № 302 (у відповідній редакції)), посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з абзацом третім пункту 3 Положення № 302, особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни та нагрудний знак Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни.

При цьому, абзацом другим пункту 7 Положення № 302, визначено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до приписів пункту 10 Положення № 302, "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Відповідно до вимог пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Питання медико-соціальної експертизи № 1317 від 03 грудня 2009 року, причинами інвалідності є: загальне захворювання; інвалідність з дитинства; нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я); професійне захворювання; поранення, контузії, каліцтва, захворювання: одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час; одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди; одержані в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; під час виконання робіт, пов`язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання; одержані у неповнолітньому віці внаслідок воєнних дій громадянських і Другої світової воєн та в повоєнний період; пов`язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав; пов`язані з виконанням службових обов`язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами; одержані внаслідок політичних репресій; пов`язані з виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій; одержані під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р. за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (у Революції Гідності); поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України; захворювання; отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; пов`язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

Тож, наведеним вище підтверджується, що чинним законодавством передбачено та регламентовано перелік причин інвалідності, які можуть бути зазначені у довідці МСЕК, до яких і входить отримання поранення під час захисту інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, разом з тим, відповідно до приписів частини 10 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з метою якісного проведення призову громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).

Згідно із пунктом 1.1. глави 1 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

За змістом абзацу четвертого пункту 1.2. глави 1 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза - це установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Відповідно до норм пункту 1.2. глави 1 розділу І Положення № 402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою ВЛК, протоколом засідання ВЛК, з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Порядок направлення військовослужбовців на медичний огляд здійснюється у відповідності до глави 6 Розділу II Положення № 402 командирами військових частин з оформленням відповідних документів. Відповідно до пункту 6.6. глави 6 Розділу II Положення № 402, військовослужбовці оглядаються ВЛК у військових лікувальних закладах за територіальним принципом. Військовослужбовці, крім того, оглядаються ВЛК за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки. Медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби військовослужбовців, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво, захворювання) під час захисту держави, у ММО, у країнах, де ведуться бойові дії, здійснюється ВЛК тільки після закінчення лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі (пункт 6.17. глави 6 Розділу II Положення № 402).

Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України здійснюється згідно з главою 21 розділу II Положення № 402

Відповідно до пункту 21.2. глави 21 розділу II Положення № 402, причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

Отже, проаналізувавши наведене вище, суд вважає, що, дійсно, причинний зв`язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) військовослужбовцям встановлюється ВЛК у всіх випадках встановлення їм відповідного діагнозу, однак, як було зазначено судом вище, позивач не проходив саме військову службу в складі військової частини, а є учасником добровольчого формування територіальної громади, що не є тотожним у всіх правових аспектах з проходженням саме військової служби, адже такі статуси є різними, як і вимоги до учасників, завдання, в частині оплати праці (грошового забезпечення) тощо, при цьому, прирівняння статусу добровольця ДФТГ до гарантій військовослужбовців, не означає автоматично поширення всіх правових механізмів що поширюються саме на військовослужбовців.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави направлення позивача для проходження ВЛК, при цьому, позивачу було роз`яснено право на проходження огляду МСЕК задля забезпечення його прав на соціальних захист згідно приписів Закону України «Про основи національного спротиву» та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого рішення.

Водночас докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат, у даному випадку, відсутні.

Керуючись статтями 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 )

Відповідач: Національний військово-медичний клінічний центр "Головний військовий клінічний госпіталь" (ЄДРПОУ: 07773293, адреса: вул. Госпітальна, буд. 16, м. Київ, 01133),

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

рішення виготовлене у повному обсязі та підписане 14.04.2023

Суддя Панченко Н.Д.