Вирок № 110235955, 14.04.2023, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3775/22

14 квітня 2023 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022250370001021 від 07.11.2022 про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Житомир, працюючого фрезерувальником-монтажником в студії дизайну «Графіт», зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_6 , переслідуючи мету умисного знищення чужого майна шляхом підпалу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 06.11.2022 близько 20.30 год. маючи при собі заздалегідь підготовлені паливно-мастильні матеріали, а саме: скляну пляшку ємністю 0,5л. з невідомою горючою речовиною, підійшов до домоволодіння по АДРЕСА_2 , що на праві власності належить ОСОБА_7 та кинув пляшку з горючою речовиною, чим виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав в повному обсязі при обставинах, визначених в обвинувальному акті, вказавши, що події, а також час та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, зазначені в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, він їх в повному обсязі підтверджує, щиро розкаюється у вчиненому, просить суворо не карати, він зрозумів всю протиправність своєї поведінки.

Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилися, але в матеріалах справи є заяви про розгляд справи без їх участі. Претензій матеріального характеру не мають.

Суд приймає до уваги показання обвинуваченого про обставини вчинення ним кримінального правопорушення і приходить до висновку, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України, як закінчений замах на умисне пошкодження чужого майна вчинене шляхом підпалу.

У судовому засіданні учасники судового розгляду не оспорювали обставини, при яких скоєно кримінальне правопорушення, тому суд вважає не доцільним досліджувати докази.

У відповідності до ч. 3 ст.349КПК України судом було з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Крім того, учасникам судового провадження судом роз`яснені вимоги ч. 3 ст.349КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

Суд вважає встановленою вину обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України: закінчений замах на умисне пошкодження чужого майна вчинене шляхом підпалу.

При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту першого частини першої статті 65КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд також враховує, що у постанові від 10.07.2018 (справа № 148/1211/15-к) Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Визначені у статті 65КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12КК України дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд, відповідно до вимог ст.65КК України бере до уваги ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, дані, які характеризують його особу, стан здоров`я, вік обвинуваченого, сімейний стан, пом`якшуючі та обтяжуючі обставини.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, не одружений, утриманців не має, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставинами, які пом`якшують покарання суд, відповідно до положень ст. 66 КК України, визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 відповідно до ст.67 КК України, суд не вбачає.

У досудовій доповіді Корольовського РВ філії ДУ «Центр пробації» у Житомирській області складено висновок щодо можливості виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства.

На підставівикладеного,враховуючи обставинивчиненого кримінальногоправопорушення наведенівище,дані проособу обвинуваченого,його ставленнядо вчиненого,суд,реалізуючи принципзаконності,справедливості таіндивідуалізації покарання,вважає занеобхідне,призначити ОСОБА_6 покаранняу видіпозбавлення волів межах,передбачених санкцієюч.2ст.194 КК України, оскільки таке покарання буде відповідати ступеню суспільної небезпеки вчинених ним дій та наслідків, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, призначеним відповідно до загальних засад, визначенихст. 65 КК України.

Окрім цього, приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , зокрема, те, що він має постійне місце реєстрації та проживання, наявність декількох пом`якшуючих покарання обставин, раніше не судимий, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням відповідно дост. 75 КК України, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбаченіст. 76 КК України.

Питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному проваджені слід вирішити відповідно до ст.ст. 100, 124 КПК України.

Відповідно до ч. 4ст.174КПК України підлягає скасуванню арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.11.2022.

Керуючись ст.ст.368,370,373,374,376 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 194 КК України, та призначити йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку два роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний ОСОБА_6 у виді застави, залишити без змін.

Заставу в розмірі 52000 (п`ятдесят дві тисячі) грн., внесену на розрахунковий рахунок ТУ ДСА України у Черкаській області, після набрання вироком законної сили, повернути заставодавцю ОСОБА_9 ..

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за залучення експертів для проведення експертиз на загальну суму 1132,68 грн.

Скасувати арешт на майно, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.11.2022.

Речові докази: уламки скляної пляшки, взуття зі слідами горіння, недопалок, які передано до кімнати зберігання речових доказів Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області знищити; банківську картку «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , мобільний телефон марки «Meizu» з сім картою НОМЕР_2 , які передано до кімнати зберігання речових доказів Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області повернути за належністю ОСОБА_6 ; змиви речовини невідомого походження, які зберігаються в Черкаському НДЕКЦ МВС України знищити; DVD-R диск №CMFP690XL02092762 з відеозаписом проведення слідчого експерименту та DVD-R диск №CMFP690X04154413 з відеозаписом проведення допиту підозрюваного ОСОБА_6 , які приєднані до матеріалів кримінального провадження залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 394 КПК Українине може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1