Рішення № 110233441, 13.04.2023, Галицький районний суд м. Львова

Справа №465/7627/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2023 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за адміністративним позовом

позивач ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 )

до

відповідачі:

Інспектор з паркування Управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Мудрий Володимир Ігорович

(79006, м. Львів, пл. Ринок, 1),

Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради

(79008, м. Львів, пл.. Ринок, 1, ЄДРПОУ: 44448833)

про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Позиції сторінта учасниківсправи,заяви,клопотання, інші процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № ЛВ150111223 від 01 листопада 2022 року, винесену інспектором з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Мудрим В.І. про визнання її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно неї, за ч. 3 ст. 122 КУпАП. Також, просить стягнути з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради кошти на відшкодування шкоди, заподіяної їй внаслідок незаконного притягнення її до адміністративної відповідальності, у розмірі 3067,60 грн. Крім цього, позивач просить стягнути з Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради судові витрати понесені нею на сплату судового збору у розмірі 1984,80 грн.

В обґрунтування позову покликається на те, що 01 листопада 2022 року інспектор з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Мудрий В.І. виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення ЛВ150111223, відповідно до якої визнав її винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, та наклав на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн.

За змістом постанови 01.11.2022 року у місті Львові на перехресті вулиць Володимира Винниченка-Просвіти о 12 год.27 хв. ОСОБА_1 здійснила зупинку на перехресті, що створює перешкоду дорожньому руху, чим порушила п.15.9 «г» ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.122 КУпАП. У постанові зазначено, що технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис: відео реєстратор моделі DMT1. Транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення: марка Jeep, модель Renegade, номерний знак НОМЕР_2 . Докази вчинення адміністративного правопорушення містяться на сайті: http://www.inspector.lviv.ua: ідентифікатор для доступу - номер постанови.

Позивач вказує, що як вбачається з фотографій, які зроблені інспектором та містяться на зазначеному вище сайті, вона зупинила свій автомобіль поза перехрестям вулиць Володимира Винниченка-Просвіти, а саме: на вулиці Винниченка. Від її автомобіля, який був розташований на вулиці Винниченка, до вулиці Просвіти була відстань понад 10 метрів, та між її авто та вулицею Просвіти знаходились щонайменше два автомобілі, один з яких видно на одній фотографії, інший (бус) видно на іншій фотографії.

Таким чином, враховуючи місце розташування її автомобіля, яке було зафіксовано на фото, що містяться на сайті http://www.inspector.lviv.ua, позивач вважає, що її автомобіль був зупинений поза перехрестям вулиць Володимира Винниченка-Просвіти.

З врахуванням наведеного, позивач вважає, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЛВ № 150111223 від 01 листопада 2022 року, винесена інспектором з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Мудрим В.І., є незаконною, підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно неї підлягає закриттю.

Крім цього, вказує, що інспектор з паркування вирішив тимчасово затримати її транспортний засіб для доставления його на спеціальний майданчик, про що 01.11.2022 року о 12:46 год. було складено Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу № 15-474/22. Автомобіль марки Jeep, модель Renegade, номерний знак НОМЕР_2 , був доставлений для зберігання на спеціальний майданчик за адресою: м. Львів, вул. Тролейбусна, 1.

В той же день позивач забрала вказаний автомобіль, оплативши штраф у розмірі 340,00 грн., за зберігання автомобіля на майданчику - 120,00 грн. та за транспортування автомобіля - 2607,60 грн., що підтверджується відповідними квитанціями.

Оскільки, на думку позивача, постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЛВ № 150111223 від 01 листопада 2022 року є незаконною, вона вважає, що сплаченні нею грошові кошти у виді витрат, за зберігання автомобіля на майданчику та за транспортування автомобіля є шкодою, яка заподіяна їй внаслідок незаконного рішення відповідача.

У зв`язку з вищевикладеним, позовні вимоги просить задовольнити.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 03.01.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 передано на розгляд Галицького районного суду м. Львова за підсудністю.

Матеріали справи надійшли до Галицького районного суду м. Львова 02.02.2023.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 06.02.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі, справу вирішено розглядати за правилами встановленими статтею 286 КАС України.

15 лютого 2023 року від директора Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради до суду надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача у справі.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14.03.2023 року клопотання директора Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про заміну неналежного відповідача у справі задоволено. Замінено неналежного відповідача Управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на належного Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи: 44448833; юридична адреса: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1). Продовжено процесуальний строк розгляду адміністративної справи.

20 березня 2023 року від представника відповідача Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог, у зв`язку з їх безпідставністю.

21 березня 2023 року від позивача на адресу суду надійшла уточнена позовна заява (нова редакція після заміни відповідача).

Позивач подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради в судове засідання не з`явився, згідно відзиву просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач інспектор з паркування Управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Мудрий Володимир Ігорович в судове засідання повторно не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Неявка відповідача, який є суб`єктом владних повноважень, відповідно до вимогст. 205 КАС України,не є перешкодою для розгляду справи, а тому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, враховуючи також те, що клопотань про відкладення розгляду справи не надходило та поважних причин неявки в судове засідання відповідачів не встановлено.

Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що відповідач не з`явився у судове засідання, обізнаний про наявність даного адміністративного позову в провадженні суду, а також повідомлявся про місце, час, дату розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає можливим провести розгляд справи у його відсутності.

При цьому, суд також виходить з того, що Законом України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено наступне.

Стаття 10.Неприпустимість припинення повноважень органів державної влади, інших державних органів в умовах воєнного стану

1. У період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а такожсудів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Стаття 12-2. Діяльність судів, органів та установ системи право суддя в умовах воєнного стану

1. В умовах правового режиму воєнного станусуди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначеніКонституцією Українита законами України.

2. Повноваженнясудів, органів та установ системи правосуддя, передбаченіКонституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Стаття 26.Правосуддя в умовах воєнного стану

1. Правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лишесудами. На цій території діютьсуди, створені відповідно доКонституції України.

2. Скорочення чи прискорення будь-яких формсудочинства забороняється.

3. У разі неможливості здійснювати правосуддясудами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудністьсудових справ, що розглядаються в цихсудах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходженнясудів.

4. Створення надзвичайних та особливихсудів не допускається.

Наведені положення покладають на суд обов`язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваженнясудів, органів та установ системи правосуддя, передбаченіКонституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких формсудочинства прямо забороняється Законом.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.4 ст. 229 КАС України).

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши наявні у справі документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступних доводів та мотивів.

Судом встановлено, що постановою серії ЛВ № 15011223 від 01 листопада 2022 року інспектора з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Мудрого Володимира Ігоровича, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 гривень.

Із оскаржуваної постанови вбачається, що 01 листопада 2022 року о 12 год 27 хв водієм транспортного засобу марки Jeep, модель Renegade, д.н.з. НОМЕР_3 , який належить позивачу, здійснено зупинку за адресою м. Львів, перехрестя вулиць Винниченка Просвіти, чим порушено вимоги підпункту ґ пункту 15.9 ПДР України.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю, щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Розділом 15 Правил дорожнього руху, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 (далі - ПДР), передбачено правила зупинки та стоянки транспортних засобів.

Пунктом 15.1 ПДР встановлено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

У випадку відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху), що передбачено п.15.2.

Згідно п. 15.9 «ґ» ПДР, зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Як вбачається з оскаржуваної постанови позивачу інкримінується порушення п. 15.9 «ґ» ПДР, а саме зупинка автомобіля на перехресті.

Згідно п.1.10 ПДР України, перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.

Таким чином, межею перехрестя є місце початку заокруглення проїзної частини дороги.

Відповідно до ст. 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Дослідивши долучені до матеріалів справи фотознімки які додаються до оскаржуваної постанови та долучені позивачем до позовної заяви, а також відповідачем до відзиву, суд приходить до висновку, що такі не доводять факт вчинення позивачем правопорушення наведеного у оскаржуваній постанові.

Так, зокрема, наведені фотознімки зроблені з близької відстані від автомобіля, внаслідок чого неможливо достеменно встановити факт зупинки автомобіля саме на перехресті. Зокрема, не можливо встановити розташування автомобіля по відношенню до уявних ліній між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг.

Крім цього, долучена відповідачем до відзиву картографічна схема не є допустимим доказом у справі, оскільки на ній безпосередньо не зафіксовано розташування належного позивачу автомобіля та не відображає дійсних обставин інкримінованого позивачу правопорушення.

Як вбачається із оскаржуваної постанови, докази вчинення адміністративного правопорушення містяться на сайті: http://www.inspector.lviv.ua: ідентифікатор для доступу - номер постанови. Однак, при перегляді таких доказів на вказаному сайті, судом встановлено, що вищевказана картографічна схема відсутня, що свідчить про те, що така не складалась інспектором з паркування при винесенні оскаржуваної постанови. Таким чином, дана схема є недопустимим доказом у справі, оскільки така довільно складена представником відповідача, після винесення оскаржуваної постанови та не відображає дійсних обставин інкримінованого позивачу правопорушення.

При цьому, суд не може залишити поза увагою той факт, що з долучених до відзиву фотознімків видно те, що автомобіль позивача було розміщено у безпосередній близькості до краю перехрещуваної проїзної частини. Крім того, на наданому суду відповідачем до відзиву фото 1 чітко видно, що автомобіль позивача знаходиться за межами закінчення зони заокруглення дороги, зокрема заокруглення зменшує ширину тротуару та переходить у пряму ділянку дороги. Отже, наведені фотоматеріали свідчать про те, що доводи позивача щодо незнаходження її автомобіля саме на перехресті не спростовані в ході розгляду справи. Таким чином, встановлено, що транспортний засіб позивача не перебував на перехресті, а знаходився за його межами. Слід також відзначити, що у оскаржуваній постанові та доказах наданих суду відповідачем не зазначено, що інспектор здійснював вимірювання відстані від припаркованого автомобіля до краю перехрещуваної проїзної частини та таке порушення не ставиться у провину позивачу. В свою чергу, у оскаржуваній постанові наведено опис обставин, установлених під час розгляду справи, як «зупинка на перехресті», а не як «зупинка ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини», що передбачено тим самим пунктом ПДР 15.9 «г».

Таким чином, встановлено що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Згідно ст. 251 КУпАП,доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Статтями 10, 11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 1ст. 72 КАС України,доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 24 постанови ПВС України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим статтями283,284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення позивачем п. 15.9 «ґ» ПДР про яке йдеться у оскаржуваній постанові «здійснення зупинки на перехресті», а відтак вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Наведені у відзиві на позовну заяву доводи відповідача, а також долучені до відзиву докази не спростовують вказаних вище встановлених судом обставин справи. Більше того, надані відповідачем матеріали вказують на обґрунтованість позиції позивача.

Відповідно дост.280КУпАП,орган (посадоваособа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, зокрема у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

За правилами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зважаючи на те, що в ході розгляду справи встановлено відсутність складу вищенаведеного адміністративного правопорушення в діях позивача, суд приходить до висновку, що зазначена постанова є незаконною та підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закриттю. При цьому, суд також враховує строки які минули з моменту події, тобто закінчення строків накладення адміністративного стягнення.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, інспектор з паркування тимчасово затримав транспортний засіб позивача для доставлення його на спеціальний майданчик, про що 01.11.2022 року о 12:46 год. було складено Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу № 15-474/22.

Автомобіль марки Jeep, модель Renegade, номерний знак НОМЕР_2 , був доставлений для зберігання на спеціальний майданчик за адресою: м. Львів, вул.. Тролейбусна, 1.

11 листопада 2022 року позивачем було здійснено оплату штрафу у розмірі 340,00 грн., за зберігання автомобіля на майданчику - 120,00 грн. та за транспортування автомобіля -2607,60 грн., що підтверджується відповідними квитанціями долученими до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 264-4 КУпАП, тимчасове затримання транспортного засобу шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється у разі вчинення порушення, передбаченогочастинами третьоютасьомоюстатті 122 (порушення правил зупинки, стоянки в межах відповідного населеного пункту),частиною першоюстатті 152-1цього Кодексу, у випадках, передбаченихчастиною третьоюцієї статті, а так само у разі вчинення порушень, передбаченихчастинами другоютавосьмоюстатті 152-1цього Кодексу.

У відповідності до статті 1174 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній особі незаконним рішенням посадової особи органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Оскільки суд прийшов до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЛВ № 150111223 від 01 листопада 2022 року є незаконною, відтак, сплаченні позивачем грошові кошти у виді адміністративного штрафу, витрат за зберігання автомобіля на майданчику та за транспортування автомобіля, є шкодою, яка заподіяна позивачу внаслідок незаконного рішення інспектора з паркування, а тому вказана шкода підлягає стягненню з відповідача - Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради.

Вирішуючи питання судових витрат, слід зазначити таке.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17 зазначено, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім цього, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою підприємцем, судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» розмір такого прожиткового мінімуму визначено у 2 481 гривень.

Отже, у даній справі за вимогою позивача про скасування постанови про адміністративне правопорушення необхідно сплатити судовий збір у розмірі 496,20 гривень (2481 х 0,2). Також, з урахуванням ціни позову, за вимогою позивача про стягнення коштів на відшкодування шкоди необхідно сплатити судовий збір у розмірі 992,40 гривень (2481 х 0,4). Таким чином, загальний розмір судового збору, який підлягав сплаті позивачем за подання до суду даного адміністративного позову становив 1488,60 гривень.

Як вбачається з квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН3304509 від 19 грудня 2022 року, за подання до суду даного адміністративного позову позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 1984,80 гривень, тобто у більшому розмірі.

За таких обставин, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та ч. 1 ст. 139 КАС України, 496,20 гривень слід повернути позивачу з Державного бюджету, як надмірно сплачені, а решту 1488,60 гривень стягнути на користь позивача з суб`єкта владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради.

Керуючись ст.ст. 241-246,286 КАС України,суд,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЛВ № 150111223 від 01.11.2022 р, винесену інспектором з паркування управління безпеки департаменту міської мобільностіта вуличноїінфраструктури Львівськоїміської ради Мудрим Володимиром Ігоровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Департаменту міськоїмобільності тавуличної інфраструктуриЛьвівської міськоїради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування шкоди, заподіяної їй внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності, у розмірі 3067 гривень 60 копійок.

Стягнути з Департаменту міськоїмобільності тавуличної інфраструктуриЛьвівської міськоїради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в розмірі 1488 гривень 60 копійок.

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України частину судового збору в сумі 496 гривень 20 копійок, як зайво сплачену нею згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № ПН3304509 від 19 грудня 2022 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідачі:

Інспектор з паркування Управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Мудрий Володимир Ігорович,

(79006, м. Львів, пл. Ринок, 1),

Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради

(79008, м. Львів, пл.. Ринок, 1, ЄДРПОУ: 44448833).

Повний текст судового рішення складений 13.04.2023 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький