Ухвала суду № 110233396, 13.04.2023, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/1984/23 2/335/1177/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 року м. Запоріжжя

Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Стеценко А.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до громадянина Турецької Республіки ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Перевіривши позовну заяву, суддя встановив, що вона не відповідає вимогам, передбаченим п. 5 ч. 3 ст. 175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України, а саме позивачем не надано суду доказів на підтвердження проживання відповідача на території Вознесенівського району м. Запоріжжя, що позбавляє суд можливості вирішити питання підсудності даного спору Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позивач ОСОБА_1 є громадянкою України, а відповідач ОСОБА_3 - громадянином Турецької Республіки, спільних дітей від шлюбу сторони не мають.

На виконання приписів ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом витребувано в Управління державної реєстрації фізичних осіб Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради та Державної міграційної служби України інформацію щодо зареєстрованого місця проживання або перебування відповідача.

З листа Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 10.03.2023 вбачається, інформація про реєстрацію місця проживання відповідача на території м. Запоріжжя в реєстрі територіальної громади м. Запоріжжя відсутня.

З листа Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України від 28.03.2023 вбачається, що в ДМС відомості стосовно відповідача відсутні.

Не містить відомостей стосовно відповідача і Єдиний державний демографічний реєстр.

Порядок звернення в суд за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон № 2709-IV) іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 2709-IV цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, підсудність судам України справ з іноземним елементом.

Відповідно до статті 63 Закону № 2709-IV припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

Згідно із статтею 76 Закону № 2709-IV суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Під час розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами, встановленими статтями 27, 28 ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини другої статті 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Відповідно до частини десятої статті 28 ЦПК України позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.

Згідно із пунктом п`ятим Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , позов про розірвання шлюбу з особою, яка не має в Україні місця проживання або місце проживання якої невідоме, може пред`являтися за місцем знаходження майна відповідача, або за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а у випадку, коли з позивачем проживають його малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача - за місцем проживання позивача. У разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивач є громадянкою України, а відповідач - громадянином іншої країни, то правовідносини між сторонами обтяжені ознакою іноземний елемент, а тому вирішення спору між ними щодо розірвання шлюбу та наслідків розірвання шлюбу в судах України необхідно здійснювати відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право», з урахуванням вимог ЦПК України та інших законів України.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що позов подано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя за останнім відомим позивачеві зареєстрованим місцем проживання або перебування відповідача. Проте, доказів на підтвердження того, що місце проживання або перебування відповідача було зареєстроване на території Вознесенівського району м. Запоріжжя, позивачем суду не надано.

З урахуванням того, що спільних дітей від шлюбу сторони не мають, позивач позбавлена права застосування альтернативної підсудності даного позову за своїм зареєстрованим місцем проживання.

Також відсутні підстави для визначення підсудності даного позову Орджонікідзевському районного суду м. Запоріжжя відповідно до частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», оскільки угоди про підсудність справи з іноземним елементом судам України та доказів на підтвердження проживання чи місця перебування відповідача на території України позивачем до матеріалів позову не додано.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Вказані недоліки мають бути усунені позивачем протягом 10 днів з дня вручення їй даної ухвали, шляхом подання до суду доказів того, що відповідач дійсно мав зареєстроване місце проживання (перебування) на території Вознесенівського району м. Запоріжжя, або доказів перебування на території Вознесенівського району м. Запоріжжя майна відповідача, або доказів роботи відповідача на території Вознесенівського району м. Запоріжжя.

У разі усунення у вказаний строк недоліків, позовна заява буде вважатись поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві з доданими до неї документами не пізніше 5-ти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 19, 95,175, 177, 185 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позову.

Роз`яснити, що у випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк заява буде визнана неподаною та повернута відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Стеценко